Постанова № 11415599, 03.08.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 серпня 2010 року 17:16 № 2а-8822/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С.,

за участю представників:

позивача Козака А.Л. (довіреність від 07.12.2009р. № 8163/9/10/201),

прокуратури Пересунька С.С. (довіреність від 03.08.2010р. № б/н),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Заступника прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Подільському районі міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тегател»

про стягнення податкового боргу в розмірі 7 505, 96 грн., -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду звернувся Заступник прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі ДПІ в Подільському районі м. Києва з позовом до ТОВ «Тегател»про стягнення податкового боргу в розмірі 7 505, 96 грн.

Статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадках, встановлених законом, прокурор можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Стаття 121 Конституції України уповноважує прокуратуру здійснювати функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 361 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Формами представництва є, зокрема звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що завданням органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обовязкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі податки, інші платежі); внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб платників податків та інших обовязкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків юридичних осіб; розяснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

В даному випадку Заступник прокурора Подільського району м. Києва звернувся з позовом в інтересах держави в особі податкової інспекції, в межах повноважень останньої, оскільки неповна та несвоєчасна сплата податків і зборів платниками податків порушує державні інтереси щодо своєчасного формування доходної частини державного бюджету.

У судовому засіданні 03 серпня 2010 року представник позивача та представник прокуратури підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

У судові засідання 23 червня та 03 серпня 2010 року відповідач не зявився, належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від відповідача відзив на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника прокуратури, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

14 серпня 2009 року ДПІ в Подільському районі м. Києва провело планову виїзну перевірку ТОВ «Тегател»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10 квітня 2007 року по 31 березня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 10 квітня 2007 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої було складено акт № 140/23-504-35017222 від 14 серпня 2009 року.

В акті перевірки було встановлено порушення, зокрема п. 6.1, п. 6.2, п. 6.3, п. 6.7 розділу 6 Положення про податок з реклами, затвердженого Рішенням IV сесії XXIV скликання Київської міської Ради народних депутатів від 24.04.2003р. № 360/520 «Про затвердження Положення про податок з реклами в м. Києві»(із змінами і доповненнями), що мало вираз в тому що підприємство не подавало розрахунки податку з реклами за червень 2007 року, липень 2007 року, серпень 2007 року, вересень 2007 року, жовтень 2007 року, листопад 2007 року, грудень 2007 року, січень 2008 року, лютий 2008 року, березень 2008 року, квітень 2008 року, травень 2008 року, червень 2008 року, липень 2008 року, серпень 2008 року, вересень 2008 року, жовтень 2008 року, листопад 2008 року, грудень 2008 року, січень 2009 року, лютий 2008 року, березень 2009 року та не сплатило податок з реклами всього у сумі 25, 96 грн., у тому числі за червень 2007 року в сумі 1, 00 грн., за липень 2007 року в сумі 1, 00 грн., серпень 2007 року в сумі 1, 00 грн., вересень 2007 року в сумі 0, 96 грн., жовтень 2007 року в сумі 0, 96 грн., листопад 2007 року в сумі 0, 96 грн., грудень 2007 року в сумі 0, 96 грн., січень 2008 року в сумі 0, 96 грн., лютий 2008 року в сумі 0, 96 грн., березень 2008 року в сумі 0, 96 грн., квітень 2008 року в сумі 0, 96 грн., травень 2008 року в сумі 0, 96 грн., червень 2008 року в сумі 0, 96 грн., липень 2008 року в сумі 0, 96 грн., серпень 2008 року в сумі 0, 96 грн., вересень 2008 року в сумі 0, 96 грн., жовтень 2008 року в сумі 0, 96 грн., листопад 2008 року в сумі 0, 96 грн., грудень 2008 року в сумі 2,07 грн., січень 2009 року в сумі 2, 11 грн., лютий 2009 року в сумі 2, 17 грн., березень 2009 року в сумі 2, 21 грн.

З актом перевірки ознайомився директор ТОВ «Тегател»Мороз К.О. та головний бухгалтер ТОВ «Тегател»Корольова О.А. без зауважень, що підтверджується даними акта перевірки та відповідною відміткою на акті перевірки.

19 серпня 2009 року ДПІ у Подільському районі м. Києва на підставі акта перевірки прийняла податкові повідомлення рішення № 0001162380/0, яким визначила відповідачу суму податкового зобовязання з податку з реклами в сумі 25, 96 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції на підставі 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в сумі 7480, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в ході судового розгляду, вказане податкове повідомлення рішення було отримано фінансовим директором ТОВ «Тегател»19 серпня 2010 року, про що є відповідна відмітка на корінці податкового повідомлення рішення.

В ст. 13 Закону України «Про систему оподаткування»(в редакції на момент спірних правовідносин) передбачено, що в Україні справляються загальнодержавні податки і збори (обовязкові платежі) та місцеві податки і збори (обовязкові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 цього Закону до місцевих податків належать податок з реклами та комунальний податок.

Згідно зі ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», який визначає види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення і спрямований на зміцнення бюджетів місцевого самоврядування, до місцевих податків і зборів належить податок з реклами.

Статтею 18 вищезазначеного Декрету передбачено, що органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів.

Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством (ст. 19 цього ж Декрету).

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування покладається на платників відповідно до чинного законодавства (ст. 22 цього ж Декрету).

Згідно з розділом ІІ Положення про податок з реклам, затвердженого рішенням Київської міської ради ІV сесії XXІV скликання від 24 квітня 2003 року № 360/520, платниками податку з реклами є юридичні особи усіх форм власності, їх філії, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також фізичні особи та субєкти підприємницької діяльності, які розміщують обєкти реклами на території м. Києва.

Відповідно до розділу ІІІ вищезгаданого Положення обєктом оподатковування є вартість послуг по встановленню та розміщенню реклами, в тому числі і плата за право тимчасового використання місць для розташування обєктів зовнішньої реклами та реклами на транспорті в м. Києві.

Ставка податку встановлюється у відсотках від вартості послуг за встановлення та розміщення реклами, в тому числі і від плати за право тимчасового використання місць для розташування обєктів зовнішньої реклами та реклами на транспорті в м. Києві (п. 4.1 розділу ІV Положення).

За розміщення реклами на тривалий час ставка збору становить 0,5 відсотка (п. 4.3 розділу ІV Положення).

Відповідно до розділу VІ Положення податок з реклами нараховується відповідно до встановленої ставки та вартості наданих рекламних послуг, в тому числі і розміру плати за право тимчасового використання місць в м. Києві для розташування обєктів зовнішньої реклами та реклами на транспорті і виділяється в розрахункових документах окремим рядком.

Рекламодавці сплачують податок з реклами під час оплати послуг, визначених розділом III цього Положення.

Податок з реклами одержується розповсюджувачами та вноситься до районних бюджетів за місцем їх реєстрації.

Податок з реклами за право тимчасового використання місць для розташування об'єктів зовнішньої реклами та реклами на транспорті одержується уповноваженим виконавчим органом Київради (Київської міської державної адміністрації) з подальшим перерахуванням його до відповідних районних бюджетів за місцем розміщення зовнішньої реклами.

Перерахування коштів податку з реклами до бюджету проводиться протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну для подання розрахунку сплати податку.

Розрахунок сплати податку з реклами подається до державної податкової інспекції відповідного району за місцем реєстрації платника протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з підпунктом 1.11 ст. 1 вищезазначеного Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Відповідно до пп. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків),-протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Таким чином, діючим законодавством на платників податків покладено обовязок подавати податкові декларації, в тому числі на платників податку з реклами покладено обовязок подавати розрахунок сплати податку з реклами.

Відповідно до підпункту 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 цього ж Закону платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

При цьому, п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент спірних правовідносин) передбачено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Підпунктом 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 вищезазначеного Закону передбачено, що контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання.

г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обовязкового платежу), є контролюючий орган.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 вищезгаданого Закону у разі коли сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобовязань, сума податку чи збору (обовязкового платежу), належного до сплати та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобовязання (штрафних санкцій за їх наявності).

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону податкове зобовязання, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2. та 4.3. статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, з винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2. цього пункту.

Абзацом першим підпункту 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 вищезгаданого Закону передбачено, що платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд рішення, яка подається у письмовій формі, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобовязання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом.

З урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню (абзац перший підпункту 5.2.5. п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону).

За змістом п. 1.3 ст. 1 та підпункту 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплачена платником податків у встановлений строк, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Податкове повідомлення рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 19 серпня 2009 року № 0001162380/0 було отримано відповідачем.

Доказів оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення в судовому або адміністративному порядку суду не надано.

Таким чином, сума податкового зобовязання, визначена в цьому податковому повідомленнірішенні є узгодженою сумою податкового зобовязання, яка не була сплачена у встановлені строки, і визнається податковим боргом.

Згідно підпункту 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 цього ж Закону податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

ДПІ в Подільському районі м. Києві виставило відповідачу першу податкову вимогу №1/2806 від 04 вересня 2009 року на суму боргу з податку з реклами 7577, 96 грн. (25, 96 грн. основний платіж, 7 551, 98 грн. штрафні (фінансові) санкції).

ДПІ в Голосіївському районі виставило відповідачу другу податкову вимогу № 2/3554 від 31 грудня 2009 року на суму податкового боргу з податку з реклами 7505, 96 грн. (25, 96 грн. основний платіж, 7480, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Як вбачається з матеріалів справи, вказані податкові вимоги були надіслані відповідачу листами з повідомленням про вручення, проте були повернуті відділом поштового звязку податковому органу з відміткою про відсутність підприємства за його місцезнаходженням.

У звязку із встановленням факту невручення податкових вимог по причині незнаходження платника податку за місцезнаходженням податкові вимоги № 1/2806 від 04 вересня 2009 року та № 2/3554 від 31 грудня 2009 року були розміщенні на дошці податкових оголошень 30.11.2009р. та 22.02.2010р., про що податковим органом було складено акти № 546 від 30 листопада 2009 року та № 634 від 20 лютого 2010 року.

Згідно з підпунктом 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 цього ж Закону податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у звязку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Крім того, згідно з п. 5.8 розділу 5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 03 липня 2001 року № 266, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 16 липня 2001 року № 595/5786, якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу у звязку з незнаходженням фактичного місцезнаходження (місця проживання) платника податків, то працівник структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, у день повернення неврученої податкової вимоги розміщує її на дошці податкових оголошень (повідомлень).

День розміщення податкової вимоги на дошці податкових оголошень (повідомлень) вважається днем вручення податкової вимоги.

У разі незнаходження фактичного місцезнаходження (місця проживання) платника податків, працівник підрозділу стягнення податкового боргу в триденний термін здійснює перевірку місцезнаходження (місця проживання) платника податків та складає акт перевірки місцезнаходження платника податків у трьох екземплярах. Якщо за результатами перевірки місцезнаходження (місця проживання) платника податків не встановлено, друга податкова вимога разом з третім екземпляром акта підрозділом стягнення податкового боргу передаються структурному підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, для розміщення їх на дошці податкових оголошень (повідомлень).

Позивачем було складено акти перевірки підприємства на предмет місцезнаходження по зареєстрованій адресі, згідно яких за юридичною адресою відповідач не знаходиться.

Таким чином, перша та друга податкові вимоги вважаються такими, що вручені відповідачу.

Доказів оскарження податкових вимог та сплати податкового боргу суду не надано.

25 березня 2010 року ДПІ у Подільському районі м. Києва прийняла рішення № 50 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, згідно якого вирішено здійснити стягнення коштів та продаж інших активів, що перебувають у власності ТОВ «Тегател», а також тих активів, права власності, на які він набуде у майбутньому в рахунок погашення узгодженої суми податкового боргу цього платника податків.

Згідно з підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього ж Закону, є виключно податкові органи.

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Отже, враховуючи викладене, та з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, позовні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу з податку з реклами в сумі 7505, 96 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тегател» (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 13/10, офіс 209, ідентифікаційний код 35017222) до Державного бюджету України суму податкового боргу з податку з реклами в розмірі 7505 (сім тисяч пятсот пять) грн. 96 коп.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена у порядку, встановленому в ст. 254 та ст. 185-ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяО.В. Дегтярьова

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 10 серпня 2010 року.