Постанова № 11415272, 21.09.2010, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2010 р. Справа № 2а-4909/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазька С.М.,

за участю секретаря судового засідання-Чикалової М.С.,

представника позивача - Цюпки О.В.,

представника відповідача - Касян С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Телерадіокомпанія РКТ-2" до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Телерадіокомпанія РКТ-2" звернулося до суду з позовом до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції та уточнивши позовні вимоги просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000481702/0 від 05 травня 2010 року на суму 27863 грн. 73 коп. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000602303 від 05 травня 2010 року на суму 3741 грн. 40 коп.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що за результатами проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Телерадіокомпанія РКТ-2» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року було складено акт № 260/35/23825080. Цим актом встановлено порушення позивачем - Приватним підприємством «Телерадіокомпанія РКТ-2» вимог п.п.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» і п.2.8 гл.2 підпункту «а» п.5.1., 5.3, 5.4 гл.5 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою НБУ 15 грудня 2004 року №637. А саме, відповідач зазначив, що позивач повинен був сплатити податок з доходів фізичних осіб з фізичної особи ОСОБА_3, а також допустив перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства. В зв'язку з цим 05 травня 2010 року відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000481702/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати прибуткового податку в сумі 9 287 грн. 91 коп. та нараховано штрафні санкції в сумі 18575 грн. 82 коп., всього на суму 27863 грн. 73 коп. Позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення № 0000481702/0 неправомірним, яке підлягає скасуванню, оскільки в діях позивача відсутні ознаки порушень, за які застосована відповідальність. Так позивач зазначає, що відповідачем не взято до уваги, що ОСОБА_3 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності. Крім того вона є платником єдиного податку на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку виданого 01 січня 2009 року на 2009 рік.

Відповідно до ст. 2 Указу Президента від 03 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включається до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань платника єдиного податку. Згідно, із ст.6 Указу, платник єдиного податку не є платником податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) саме від здійснення того виду підприємницької діяльності, дохід від якої обкладається єдиним податком.

Щодо протиправності застосування штрафних (фінансових) санкцій за рішенням №0000602303 від 05 травня 2010 року на суму 3741 грн. 40 коп. позивач зазначає, що відповідно до п.5.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою НБУ 15 грудня 2004 року №637, готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

Враховуючи те, що виручка поступає в касу підприємства протягом дня (плата абонентів за користування кабельним телебаченням), значну відстань знаходження підприємства від установи обслуговуючого банку, виручка здавалась до банку або видавалась на інші потреби підприємства наступного робочого дня. Таким чином позивач вказує, що з його боку не було перевищення ліміту готівки в касі, а отже і відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3741 грн. 40 коп.

Від представника відповідача надійшло заперечення на адміністративний позов (а.с.32-33), у якому він зазначає, що в результаті перевірки було виявлено порушення, так згідно договору купівлі-продажу від 21 грудня 2009 року фізична особа ОСОБА_3 передає у власність майно згідно переліку вказаному у договорі вартістю 61919 грн. 41 коп. приватному підприємству «Телерадіокомпанія -РКТ 2». Передача майна здійснюється за актом прийому-передачі майна від 21 грудня 2009 року. Право власності на майно переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання акту прийому-передачі. Оплата майна здійснюється Покупцем у готівковому чи безготівковому порядку.

Таким чином підприємством у бухгалтерському обліку виконано такі проводки: К-т 63 рахунку "Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в Д-т рахунків: 205 «Будівельні матеріали» - 1793,41 грн., 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів» - 2590,00 грн., 112 «Малоцінні необоротні активи» - 5081,06грн., 209 «Інші матеріали» - 839,99 грн., 207 «Запасні частини» - 1632,50 грн., 22 «БМП» - 2382,49 грн., 201 «Сировина та матеріали» - 47599,96 грн.

Підприємством порушено п.п. 8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону України від 22 травня 2003 року №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» зі змінами та доповненнями, податковий агент - (юридична особа), який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті перерахуванню до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Податок з доходів фізичних осіб з фізичної особи ОСОБА_3 в грудні 2009 року не утримано, тому донараховано податку в сумі 9287 грн. 91 коп. (61919 грн. 41 коп.*15%).

Перевіркою встановлено, що розрахунковою базою ліміту каси ПП "Телерадіокомпанія РКТ-2" на період з 01 січня 2009 року по 31 вересня 2009 року слугували надходження до каси за три місяці, що склали 99680 грн., при кількості робочих днів - 65. При перерахунку середньоденні надходження готівки до каси становлять 1534 грн.

Відповідно на період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року слугували надходження до каси за три місяці, що склали 101070 грн., при кількості робочих днів - 65. При перерахунку середньоденні надходження готівки до каси становлять 1555 грн.

В результаті перевірки встановлено понадлімітні залишки в касі підприємства в день їх надходження.

В результаті встановлено порушення вимог пункту 2.8 глави 2, підпункту «а» пункту 5.1., пункту 5.3, абз. 1 пункту 5.4 глави 5 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320.

В судовому засіданні представник позивача вищевказані позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що Роменською міжрайонною державною податковою інспекцією, на підставі постанови старшого слідчого СВ Роменського МВ ГУМВС України в Сумській області ст. лейтенанта міліції Двиденко М.В. про призначення позапланової виїзної перевірки та направлення №220 від 14 квітня 2010 року з 14 квітня 2010 року по 20 квітня 2010 року, було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Телерадіокомпанія РКТ-2" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року. За результатами вказаної перевірки було складено акт від 23 квітня 2010 року № 260/35/23825080 (а.с.5-10).

На підставі вказаного акту перевірки було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000481702/0 від 05 травня 2010 року на суму 27863 грн. 73 коп. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000602303 від 05 травня 2010 року на суму 3741 грн. 40 коп.

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000481702/0 від 05 травня 2010 року за платежем прибутковий податок послугувало те, що згідно договору купівлі-продажу від 21 грудня 2009 року, фізична особа ОСОБА_3 передала у власність майно, згідно переліку вказаному у договорі, на суму 61919 грн. 41 коп. приватному підприємству «Телерадіокомпанія -РКТ 2». Передача майна здійснена за актом прийому-передачі майна від 21 грудня 2009 року. Право власності на майно переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання акту прийому-передачі. Оплата майна здійснюється Покупцем у готівковому чи безготівковому порядку. Оплата по вказаному договору здійснена не була.

Перевіркою встановлено порушення ПП "Телерадіокомпанія РКТ-2" пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб", податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Податок з доходів фізичних осіб з фізичної особи ОСОБА_3 в грудні 2009 року не утримано, тому донараховано податку в сумі 9287 грн. 91 коп. (61919 грн. 41 коп.*15%) та штрафна фінансова санкція 18575 грн. 82 коп. (9287 грн. 91 коп. * 2).

Однак суд не погоджується з позицією відповідача, оскільки як було встановлено в судовому засіданні, вищевказана угода була укладена позивачем з ОСОБА_3, яка відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця з 20 листопада 2006 року є фізичною особою-підприємцем та відповідно до свідоцтв про сплату єдиного податку за 2009 та 2010 рік знаходиться на спрощеній системі оподаткування та має два види діяльності, а саме «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах» та «Здавання в оренду власного нерухомого майна». Правовий статус вказаного контрагента під час укладання вказаної вище угоди був врахований позивачем та відомий відповідачу під час проведення перевірки. Доводи відповідача, що в вищевказаній угоді продавцем зазначено фізичну особу, а не фізичну особу-підприємця, що є підставою для нарахування та утримання вищевказаного податку є безпідставним з нижче викладених підстав.

Правові норми щодо здійснення фізичними особами підприємницької діяльності встановлені Цивільним кодексом України. Відповідно до статті 50 Цивільного кодексу України, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Підприємницька діяльність регулюється відповідно до норм Господарського кодексу України відповідно до глави 4 (статті 42, 44, 47), підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Що стосується правових норм підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі Закон), то ним встановлено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. До спеціального законодавства належить спеціальна (спрощена) система оподаткування (згідно з Указом Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746 (далі - Указ) та звичайна/загальна система оподаткування (згідно з розділом IV Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", окрім фіксованого податку).

Поняття суб'єктів малого підприємництва визначено у статті 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року N 2063-III "Про державну підтримку малого підприємництва". Згідно з цим Законом до суб'єктів малого підприємництва відносяться фізичні особи, які зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку як суб'єкти підприємницької діяльності і які здійснюють підприємницьку діяльність, не заборонену чинним законодавством, в тому числі у галузі сільського господарства.

Згідно з Указом фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, при додержанні ними умов, визначених статтею 1 цього Указу, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів від здійснення такої підприємницької діяльності за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку (далі - свідоцтво), у розмірі, встановленому місцевою радою, залежно від виду підприємницької діяльності за місцем державної реєстрації такої особи.

Відповідно до статті 2 Указу дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включається до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань платника єдиного податку. Згідно із статтею 6 Указу платник єдиного податку не є платником податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) саме від здійснення того виду підприємницької діяльності, дохід від якої обкладається єдиним податком.

Оскільки до прийняття "спеціального закону" оподаткування доходу фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності (від продажу товарів, надання послуг, виконання робіт у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи) провадитиметься на підставі Декрету та Указу (а не Закону), термін "загальний оподатковуваний дохід (оподатковуваний дохід)" у значенні, наданому Законом, до такого доходу не застосовується. Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону термін "загальний оподатковуваний дохід" визначається як будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).

Таким чином, на підставі положень пункту 1.6 статті 1 Закону (а також підпункту 4.3.25 пункту 4.3 статті 4, підпунктів 9.12.1 та 9.12.2 пункту 9.12 статті 9, статті 17 Закону; статті 2 та 6 Указу; статті 14 Декрету особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь суб'єкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати об'єкт оподаткування - оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу (виручки), оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу та порушення сфер правового регулювання між Указом, Декретом та Законом.

Враховуючи те, що з доходу, отриманого суб'єктом підприємницької діяльності у межах здійснення власної підприємницької діяльності (на власний ризик), який сплатив єдиний податок, відсутні законодавчі підстави для утримання податку (прибуткового податку з громадян та податку з доходів фізичних осіб) у джерела виплати, положення статті 8 (в частині утримання податку у джерела виплати) та інші норми Закону, зокрема абзацу другого пункту 1.8 статті 1 Закону, не можуть бути застосовані по відношенню до таких доходів (виручки). Зазначене застереження не поширюватиметься на "інші доходи" (в розумінні підпункту 9.12.2 Закону) суб'єктів підприємницької діяльності.

Що стосується правових норм підпункту 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону, то він встановлює вимоги щодо оподаткування саме "інших доходів" суб'єкта підприємницької діяльності (в розумінні Закону - це інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту), тобто доходів, отриманих суб'єктом підприємницької діяльності не в межах здійснення власної підприємницької діяльності. Підпункт 9.12.3 пункту 9.12 статті 9 Закону обумовлює за суб'єктом підприємницької діяльності статус податкового агента стосовно оподатковуваних доходів фізичних осіб (найманих та таких, з якими перебуває у цивільно-правових відносинах).

На підставі викладеного вище аналізу нормативно-правових актів, вбачається, що їх застосування слід розуміти так: норма абзацу другого пункту 1.8 статті 1 Закону не охоплює доходи суб'єктів підприємницької діяльності, які є платниками єдиного податку відповідно до Указу, за наявності у них свідоцтва, патенту, податкового повідомлення відповідно. Зазначена норма поширюються лише на "інші доходи" суб'єктів підприємницької діяльності, специфіка отримання яких не покладає на останніх ризики, пов'язані із наданням послуг (виконанням робіт) на користь інших осіб замовників послуг (робіт).

Окрім вищевикладеного, відповідач, обраховуючи штрафну (фінансову) санкцію за несплату вищевказаного податку, не вірно застосував норми чинного законодавства по відношенню до фактичних обставин справи, а саме як вбачається з повідомлення-рішення № 0000481702/0 від 05 травня 2010 року (а.с.11), згідно з пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та згідно пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачем було нараховано штраф у розмірі 18575 грн. 82 коп.

Відповідно до пп. 17.1.9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Проте з матеріалів справи вбачається та визнається сторонами, що позивач - ПП «ТРК РКТ-2» не продавав, а навпаки придбавав товари, оплата за придбаний товар як на час проведення перевірки так і на час розгляду справи не була здійснена, а є заборгованість позивача перед своїм контрагентом, а тому до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції передбачені п. 17.1.9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки відсутні обовязкові умови її застосування, а саме факт здійснення грошових виплат.

Таким чином відповідачем безпідставно було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000481702/0 від 05 травня 2010 року на суму 27863 грн. 73 коп.

Підставою для винесення оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000602303 від 05 травня 2010 року на суму 3741 грн. 40 коп. послугувало, як вважає відповідач, наявність в касі позивача понадлімітних коштів які не були здані до банківської установи в день їх надходження, однак суд не погоджується з такою позицією відповідача з нижче викладених обставин.

Перевіркою встановлено, що розрахунковою базою ліміту каси ПП "Телерадіокомпанія РКТ-2" на період з 01 січня 2009 року по 31 вересня 2009 року слугували надходження до каси за три місяці, що склали 99680 грн., при кількості робочих днів - 65. При перерахунку середньоденні надходження готівки до каси становлять 1534 грн.

Відповідно на період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року слугували надходження до каси за три місяці, що склали 101070 грн., при кількості робочих днів - 65. При перерахунку середньоденні надходження готівки до каси становлять 1555 грн.

Понадлімітні залишки готівки в касі ПП "Телерадіокомпанія РКТ-2" становлять: 05 червня 2009 року 316 грн. 81 коп., 09 жовтня 2009 року 498 грн. 83 коп., 21 жовтня 2009 року 62 грн. 63 коп., 23 жовтня 2009 року 261 грн. 63 коп., 27 жовтня 2009 року 142 грн. 63 коп., 31 грудня 2009 року 588 грн. 17 коп.

Таким чином перевіркою встановлено порушення вимог п. 2.8 гл. 2, підп. «а» п.5.1., п. 5.3, абз. 1 п. 5.4 гл.5 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України 15 грудня 2004 року №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 зі змінами та доповненнями.

Відповідно до пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (далі - Положення № 637), підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Згідно пункту 5.10 Положення № 637 готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства. Не вважаються понадлімітними в день їх надходження і ті готівкові кошти, що надійшли до кас підприємств у вихідні та святкові дні та були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку та підприємства або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного робочого дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

Для визначення понадлімітних залишків готівки в касі порівнюються записи про фактичні її залишки в касі за касовою книгою з установленим лімітом каси за кожний день незалежно від того, здійснювалися в цей день касові обороти (надходження і витрати готівки) чи ні. Якщо в періоді, що перевіряється, виявлено перевищення ліміту каси, то з'ясовується, протягом якого часу (у днях) і які понадлімітні суми не здавалися в установлені строки до банку і з якої причини, а також загальна сума понадлімітних залишків. Готівкові кошти, що не вважаються понадлімітними відповідно до пункту 5.10 цього Положення, для розрахунку понадлімітних залишків готівки в касі не беруться (пункт 7.23 Положення № 637).

Судом було встановлено, що при проведенні перевірки податковим органом не враховано, що 06, 07, 08 червня 2009 року, 10, 11 жовтня 2009 року, 24, 25 жовтня 2009 року, 01, 02, 03, 04 січня 2010 року були вихідними днями. Досліджені в судовому засіданні видаткові касові ордери від 09 червня 2009 року № 126 (а.с.13), від 12 жовтня 2009 року № 217 (а.с.14), від 22 жовтня 2009 року № 225 (а.с.15), від 26 жовтня 2009 року № 226 (а.с.16), від 28 жовтня 2009 року № 227 (а.с.17), від 05 січня 2010 року № 1, 2 (а.с.19); виписки із касових книг від 09 червня 2009 року, від 12 жовтня 2009 року, від 22 жовтня 2009 року, від 26 жовтня 2009 року, від 28 жовтня 2009 року, від 05 січня 2010 року, свідчать, що кошти, які залишились в касі підприємства 05 червня 2009 року, 09 жовтня 2009 року, 21 жовтня 2009 року, 23 жовтня 2009 року, 27 жовтня 2009 року, 31 грудня 2009 року понад встановленого ліміту, були використані у наступні робочі дні відповідно - 09 червня 2009 року, від 12 жовтня 2009 року, від 22 жовтня 2009 року, від 26 жовтня 2009 року, від 28 жовтня 2009 року, від 05 січня 2010 року, частково на господарські потреби, а частково були здані до установи банку. А відтак зазначені кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, що зумовлює відсутність порушень пункту 2.8 глави 2, підпункту «а» пункту 5.1., пункту 5.3, абз. 1 пункту 5.4 глави 5 Положення № 637 з боку ПП "Телерадіокомпанія РКТ-2".

Відповідач, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України, не надав доказів на спростування вищевикладених обставин.

Таким чином відповідачем безпідставно було винесене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000602303 від 05 травня 2010 року на суму 3741 грн. 40 коп.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача, щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000481702/0 від 05 травня 2010 року на суму 27863 грн. 73 коп. та визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000602303 від 05 травня 2010 року на суму 3741 грн. 40 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, суд присуджує понесені позивачем судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією № 03-50760 від 14 травня 2010 року (а.с.23) з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства "Телерадіокомпанія РКТ-2" до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000481702/0 від 05 травня 2010 року на суму 27863 грн. 73 коп.

Визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000602303 від 05 травня 2010 року на суму 3741 грн. 40 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Телерадіокомпанія РКТ-2" (і.к.23825080) 03 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування витрат на судовий збір.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено за відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.М. Глазько

<Список ><Дата >

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Глазько

Повний текст постанови складений 27 вересня 2010 року