Постанова № 11415246, 09.09.2010, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2010 р. Справа № 2а-4691/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазька С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Чикалової М.С.,

представника позивача - Макаренко М.А.,

представників відповідача - Стрілецької І.В., Коваленко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом державного підприємства "Наумівський спиртовий завод" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень № 0000202310/0 від 9 жовтня 2009 року та № 0000222310/1-1212/23 від 18 грудня 2009 року ,-

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Наумівський спиртовий завод" звернулося до суду з позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень № 0000202310/0 від 9 жовтня 2009 року та № 0000222310/1-1212/23 від 18 грудня 2009 року.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що Сумською МДПІ збільшення валових доходів здійснено за рахунок включення до приросту (убутку) запасів транспортно-експедиційних витрат, однак дані витрати не відповідають фактично здійсненим витратам. А саме, перевіряючими взято до розрахунку всі витрати підприємства по залізничним перевезенням, як витрати по придбанню сировини без розмежування на витрати по придбанню сировини, на витрати по відвантаженню готової продукції та внутрішньозаводські витрати по переміщенню як сировини так і готової продукції, які взагалі не мають ніякого відношення до придбання сировини.

Підприємство не може погодитись із позицією Сумської МДПІ також з виключенням з валових витрат отримання цінностей, які через ряд обставин були повернуті. Так як приймаючи податкові повідомлення - рішення Сумська МДПІ виключає з валових витрат суми здійснених попередніх оплат та отриманих товарів, які фактично підприємством здійснені і відображені в бухгалтерській і податковій звітності у відповідності з нормами чинного законодавства. І всі вони були направлені на настання реальних наслідків отримання сировини та товарно-матеріальних цінностей, так як підприємство на постійній основі окрім виробництва спирту займається сільськогосподарським виробництвом і торгівельною діяльністю. І враховуючи, що на ринку сировини, матеріалів і палива діє жорстка конкуренція і в останні роки попит перевищує пропозицію, підприємство з метою забезпечення виробництва сировиною і матеріалами, та торгівельних підприємств товарами на більш вигідних умовах вимушене було працювати з постачальниками на умовах попередньої оплати.

Доводи відповідача, що здійснення попередніх оплат за сировину і матеріали, з яких частина в результаті неотоварення повернута, не є господарською операцією, є безпідставним. Так як п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Від представника відповідача надійшло заперечення проти позову (а.с.49-54) в якому він зазначав, що транспортно-заготівельні витрати отримані від ТОВ „Укррос-Транс” (оренда цистерн на суму 529757 грн. 70 коп.) та від ТОВ „Колумб” (оренда тепловоза на суму 281609 грн. 21 коп.) є постійними, що підтверджується наявними первинними документами (рахунками-фактурами, накладними, податковими накладними). Вартість транспортно-заготівельних витрат в бухгалтерському обліку підприємства відображено як: Дт 23 „Виробництво”, Дт 39 „Витрати майбутніх періодів” Кт 631 „Розрахунки з постачальниками”. Транспортні витрати по реалізації спирту підприємством в бухгалтерському обліку не відображалися.

Також ДП „Наумівський спиртзавод” при проведенні господарських операцій з ТОВ „Словяни-94” та ТОВ „За мир” здійснювало попередні оплати за товар на розрахункові рахунки вказаних контрагентів та отримувало товари, вартість яких відносило до складу валових витрат. У наступних звітних періодах ці товари та кошти повертались назад постачальникам, та не використовувались у власній господарській діяльності підприємства. Внаслідок проведення таких господарських операцій перевіркою зафіксовано завищення підприємством валових витрат на суму 1583333 грн. 33 коп. та заниження валових витрат на суму 1583333 грн. 33 коп.

В судовому засіданні представник позивача вищевказані позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували з підстав викладених у запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки ДП «Наумівський спиртовий завод» Сумською МДПІ складено податкові повідомлення-рішення від 09 жовтня 2009 року №0000182310/0, яким підприємству визначено 51894 грн. податку на прибуток і 35159 грн. 80 коп. штрафних санкцій, №0000202310/0, яким підприємству визначено 104461 грн. штрафних санкцій з ПДВ.

Під час розгляду первинної скарги ДП «Наумівський спиртовий завод» рішенням Сумської МДПІ від 05 листопада 2009 року №10782/10/25-32/15ск була призначена позапланова перевірка, з урахуванням результатів якої (акт перевірки від 08 грудня 2009 року №72/23/00375208/1) рішенням від 17 грудня 2009 року №12336/10/25-32/15ск, Сумською МДПІ було скасовано податкове повідомлення-рішення від 09 жовтня 2009 року №0000182310/0 в частині визначення підприємству 51894 грн. податку на прибуток та 16169 грн. 30 коп. штрафних санкцій, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 09 жовтня 2009 року №0000202310/0 були залишені без змін.

Відповідно до пункту 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 11 грудня 1996 року №29, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 грудня 1996 року за №723/1748, із змінами та доповненнями), у разі скасування в певній частині раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобовязання (пені та штрафних санкцій), раніше надіслане податкове рішення вважається відкликаним від дня отримання платником податків нового повідомлення, що містить нову суму податкового зобовязання.

Встановивши дану обставину в судовому засіданні, представник позивача уточнив свої позовні вимоги, а саме відмовився від оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000182310/0 від 9 жовтня 2009 року.

Відповідно до підпункту 4.3 пункту 4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 року №567/5758, із змінами та доповненнями) ДП «Наумівський спиртовий завод» були надіслані податкові повідомлення-рішення від 18 грудня 2009 року №0000222310/1, яким підприємству визначено 18990 грн. 50 коп. штрафних санкцій з податку на прибуток, та №0000202310/1, яким підприємству визначено 104461 грн. штрафних санкцій з ПДВ.

Податкові повідомлення-рішення прийняті в звязку з тим, що під час перевірок встановлені порушення вимог податкового законодавства.

В акті перевірки від 28 вересня 2009 року №61/23/00375208/10 (далі за текстом акт планової перевірки) зроблено висновок, що ДП «Наумівський спиртовий завод» порушило вимоги підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.9 статті 5 з урахуванням пункту 1.32 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело:

до заниження податку на прибуток всього на 86644 грн., в т.ч.:

- за 2008 рік на 55474 грн. в т.ч. по періодам: за півріччя 2008 р. на 18096 грн.;

- за 2008 рік на 37378 грн.;

- за 1 квартал 2009 р. на 31170 грн.;

до завищення податку на прибуток на 34750 грн. (за 3 квартали 2008 р.);

до завищення відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток на 221486 грн. (за півріччя 2009 р.).

Також в акті планової перевірки зроблено висновок, що підприємство порушило вимоги підпунктів 7.4.1 та 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, що призвело:

- до заниження ПДВ за 2008 рік на 208922 грн. (за травень 2008 р.);

- до завищення ПДВ за 2008 рік на 235449 грн., в тому числі: за квітень на 3947 грн., за червень на 6469 грн., за липень на 951 грн., за серпень на 1116 грн., за вересень на 221405 грн., за жовтень на 303 грн., за листопад на 1258 грн.

Перевіркою збільшено залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (ряд. 24) станом на 30 червня 2009 року на 396861 грн.

Як зазначено в акті позапланової перевірки від 08 грудня 2009 року №72/23/00375208/1, перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за перевірений період встановлено його заниження на загальну суму 1322454 грн. та завищення на загальну суму 1130762 грн. Даною перевіркою встановлені порушення ДП «Наумівський спиртовий завод» вимог пункту 5.9 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині заниження показників приросту балансової вартості запасів у сумі 1110601 грн. за рахунок того, що за перевіряємий період до складу первісної вартості запасів (патоки) платником не віднесено вартість транспортно-заготівельних витрат.

Транспортно-заготівельні витрати отримані від ТОВ „Укррос-Транс” (оренда цистерн на суму 529757 грн. 70 коп.) та від ТОВ „Колумб” (оренда тепловоза на суму 281609 грн. 21 коп.) є постійними, що підтверджується наявними первинними документами (рахунками-фактурами, накладними, податковими накладними). Вартість транспортно-заготівельних витрат в бухгалтерському обліку підприємства відображено як: Дт 23 „Виробництво”, Дт 39 „Витрати майбутніх періодів” Кт 631 „Розрахунки з постачальниками”. Транспортні витрати по реалізації спирту підприємством в бухгалтерському обліку не відображалися. Дані обставини були підтвердженні представником позивача в судовому засіданні.

Перевіркою встановлено, що ДП «Наумівський спиртовий завод» в перевіряємому періоді здійснювало фінансово-господарські операції по купівлі товару з ТОВ „Словяни-94” і ТОВ „За мир”. В подальшому ці товарно-матеріальні цінності підприємством поверталися постачальникам, а вартість придбаного товару підприємством відносилась до складу валових витрат та враховувалась при визначенні податкового обліку приросту балансової вартості товарів (запасів). В господарській діяльності зазначені товари не використовувались, але при цьому враховувалися при визначенні податкового обліку приросту балансової вартості товарів (запасів).

Крім цього перевіркою встановлено, що в порушення вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” підприємством в перевіряємому періоді занижено валовий дохід на суму 16123 грн. та завищено валовий дохід на суму 49178 грн. в звязку з допущеними розбіжностями звітних даних декларацій з податку на прибуток та даними бухгалтерського обліку підприємства (первинного бухгалтерського обліку, аналітичного обліку та головної книги).

Перевіркою повноти визначення скоригованих валових витрат за період перевірки встановлено в одних звітних періодах завищення валових витрат на загальну суму 1157334 грн. та заниження в інших звітних періодах валових витрат на загальну суму 1057573 грн., зокрема, в частині недотримання підприємством вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в звязку з розбіжністю звітних показників декларацій з податку на прибуток і даними бухгалтерського обліку (даним первинного бухгалтерського обліку, аналітичного обліку та даним головної книги).

Також в порушення вказаних вимог ДП «Наумівський спиртовий завод» при проведенні господарських операцій з ТОВ „Словяни-94” та ТОВ „За мир” здійснювало попередні оплати за товар на розрахункові рахунки вказаних контрагентів та отримувало товари, вартість яких відносило до складу валових витрат. У наступних звітних періодах ці товари та кошти повертались назад постачальникам, та не використовувались у власній господарській діяльності підприємства. Внаслідок проведення таких господарських операцій перевіркою зафіксовано завищення підприємством валових витрат на суму 1583333 грн. 33 коп. та заниження валових витрат на суму 1583333 грн. 33 коп.

Здійснення попередньої оплати та її повернення відповідно до виписок з банку та податкових накладних по взаєморозрахункам з ТОВ ”Слов'яни” здійснювалось наступним чином: позивачем було сплачено вказаному контрагенту 26 червня 2008 року - 10000,00 грн., 26 червня 2008 року - 300000 грн., 27 червня 2008 року - 180000 грн., 29 вересня 2008 року 500000 грн. Всього 1080000 грн., сплаченні кошти були повернуті позивачу частками, а саме: 01 липня 2008 року - 120000,00 грн., 02 липня 2008 року - 125000,00 грн., 07 липня 2008 року - 300000,00 грн., 10 липня 2008 року - 35000,00 грн., 02 жовтня 2008 року - 44000,00 грн., 02 жовтня 2008 року - 106000,00 грн., 06 жовтня 2008 року - 31000,00 грн., 06 жовтня 2008 року - 319000,00 грн. Всього 1080000,00 грн.

Здійснення попередньої оплати та її повернення відповідно до виписок з банку та податкових накладних по взаєморозрахункам з ТОВ ”За мир” здійснювалось наступним чином: позивачем було сплачено вказаному контрагенту 13 травня 2008 року - 120000,00 грн. повернуті вказані кошти 13 грудня 2008 року.

На виконання угод з ТОВ „Словяни-94” та ТОВ „За мир” ДП «Наумівський спиртовий завод» у звітних періодах отримувало від постачальників товари, а саме: від ТОВ „Словяни-94” пиво, меляса, від ТОВ „За мир” кукурудзу. Документальне підтвердження поставки зазначених товарів транспортом покупця на підприємстві відсутнє, транспортні витрати за даними бухгалтерського обліку не відображені. Господарські операції проведені ДП «Наумівський спиртовий завод» по придбанню товарно-матеріальних цінностей та їх повернення у наступних звітних періодах вказують на безтоварний характер, оскільки підтвердження того, що ці цінності фактично перевозились підприємствами, відсутні. Надані документи не містять інформації про вид транспорту, розмір витрат, особу, що понесла дані витрати. В акті позапланової перевірки зроблено висновок про заниження підприємством податку на прибуток за 3 квартали 2008 р. на 37981 грн. 25 коп. та про завищення підприємством податку на прибуток за півріччя 2008 р. на 27125 грн., за 2008 рік на 35025 грн., за 1 квартал 2009 р. і за півріччя 2009 р. на 4025 грн., а також про завищення підприємством відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 2008 рік на 110830 грн., за півріччя 2009 р. на 180623 грн.

Також перевіркою встановлено порушення вимог підпунктів 7.4.1 і 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” з урахуванням статей 203 і 215 Цивільного кодексу України за перевірений період підприємством занижено податковий кредит на загальну суму 29893 грн. за рахунок його завищення за травень 2008 р. на 436537 грн., за серпень 2008 р. на 51666 грн., за жовтень 2008 р. на 16903 грн., та його заниження за квітень 2008 р. на 16666 грн., за червень 2008 р. на 133333 грн., за липень 2008 р. на 35000 грн., за вересень 2008 р. на 230000 грн., за листопад 2008 р. на 120000 грн.

В акті позапланової перевірки зазначено, що підприємством порушено вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки ДП «Наумівський спиртовий завод» до складу податкового кредиту за квітень-грудень 2008 р. було включено ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТОВ „Слов'яни-94”, ТОВ „Сумикомбікорм”, ТОВ „За мир”, ТОВ „Маяк”, ВАТ „Кирилівське ХПП”, ТОВ АФ „Косівщинська”.

Перевірками встановлено, що отриманий товар від вказаних постачальників в господарській діяльності підприємством не використовувався та був повернутий тим же постачальникам у інших звітних періодах. На пропозицію суду надати докази невідповідності отриманого товару, що слугувало підставою повернення його продавцю позивачем не було надано жодного доказу.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженим наказом державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року №143 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 року за №271/7592, встановлено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Статтею 2 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних субєктів господарської діяльності (далі підприємства), які зобовязані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина 2).

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до підпункту 6.1.3 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459 (із змінами і доповненнями), у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом.

Для дотримання вимог щодо максимального (п'ятдесяти відсотків) та мінімального (десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян) розміру штрафних (фінансових) санкцій: 1) визначається сукупно сума недоплат за кожною з декларацій за всіма податковими періодами, в яких вони виявлені; 2) визначається сукупно сума штрафних (фінансових) санкцій за всіма податковими періодами, у яких були виявлені суми недоплат та за якими нараховані такі штрафні (фінансові) санкції; 3) здійснюється обрахування максимального та мінімального розміру штрафних (фінансових) санкцій від сукупної суми недоплат та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат.

До сплати визначаються суми штрафних (фінансових) санкцій, що не перевищують максимальний розмір та не є нижчими від мінімального розміру, визначених цих пунктом.

З метою практичного застосування цього підпункту періодом, на який припадає недоплата, слід уважати період, на який припадає граничний термін подання податкової декларації.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача, щодо визнання незаконними податкових повідомлень-рішень № 0000202310/0 від 9 жовтня 2009 року та № 0000222310/1-1212/23 від 18 грудня 2009 року є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову державного підприємства "Наумівський спиртовий завод" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень № 0000202310/0 від 9 жовтня 2009 року та № 0000222310/1-1212/23 від 18 грудня 2009 року відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено за відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.М. Глазько

<Список ><Дата >

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Глазько

Повний текст постанови складений 14 вересня 2010 року