Постанова № 11414835, 11.08.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.6.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 серпня 2010 року Справа № 2а-5293/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Гончарової І.А.,

за участю секретаря: Богданової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора м.Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення заборгованості зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 7903 301,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2010 року прокурор звернувся до суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області, в якій зазначив таке. Відкрите акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» зареєстроване Лисичанською міською радою Луганської області за № 25370376Ю0020890 від 21 квітня 2004 року. Відповідно до п. 1.1. статуту Відкрите акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» засновано відповідно до рішення Міністерства палива та енергетики України - наказу від 12 лютого 2004 року №91 шляхом перетворення Державного підприємства «Лисичанськвугілля» у Відкрите акціонерне товариство «Лисичанськвугілля».

Позивач посилається на те, що у відповідача за період з 19.11.2007 р. по день звернення до суду із позовною заявою утворився податковий борг зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 7 903 301,54 грн. відповідно до наданих відповідачем податкових розрахунків зі збору за забруднення навколишнього природного середовища до ДПІ в м.Лисичанську. На виконання вимог Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами», ДПІ в м. Лисичанську Луганської області була направлена відповідачу перша податкова вимога № 1/54/4491/24-06 від 06 червня 2003 року, друга податкова вимога № 2/79/6808 від 05.08.2003 року направлена відповідачу 08.08.2003 року. Активи боржника передано у податкову заставу, про що свідчить витяг про реєстрацію Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 22.05.2008 року, термін дії якої до 22.05.2013 року. У звязку із несплатою ВАТ «Лисичанськвугілля» суми заборгованості зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 7 903 301,54 грн., позивач просив стягнути її з боржника шляхом звернення стягнення на активи.

У судовому засіданні прокурор, представник позивача підтримали позовні вимоги, надали суду пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за рахунок активів ВАТ «Лисичанськвугілля», обґрунтовуючи свої заперечення наступним. Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків - це кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання. Згідно Наказу Мінвуглепрому України від 03.06.2010 р. № 186 «Про затвердження Інструкції про розпорядження майном підприємств, що належить до сфери управління Мінвуглепрому України» та на підставі дії вказаної Інструкції майно та матеріальні цінності як активи ВАТ «Лисичанськвугілля» не можуть бути відчужені без дозволу Мінвуглепрому України, а також без узгодження з ДПІ в м.Лисичанську, так як усе майно ВАТ «Лисичанськвугілля» знаходиться у податковій заставі, у зв'язку з чим, ВАТ «Лисичанськвугілля» не має повноважень одноособово самостійно розпоряджатись активами, що визначає відсутність у ВАТ «Лисичанськвугілля» повного господарського відання з такими активами. Відповідно до п.п. 4 п.2 «Положення про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти», затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2008р. № 921 у редакції Постанови КМУ від 19.11.2008р. № 1017, кошти ВАТ «Лисичанськвугілля» являються державними коштами, так як згідно п.п. 13 п.2 вказаного Положення ВАТ «Лисичанськвугілля» відноситься до державного підприємства, так як у його статутному капіталі державна частка акцій перевищує 50 відсотків та дорівнює 100 відсоткам. Також, ВАТ «Лисичанськвугілля» знаходиться в реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», на підставі чого відповідно п.2 глави 11 Закону України «Про виконавче провадження» зупиняється дія ст.4, 5 цього Закону, у зв'язку з чим активи підприємства не можуть бути примусово стягнуті. ВАТ «Лисичанськвугілля» не заперечує проти стягнення заборгованості зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 7903 301,54 грн., але не за рахунок активів підприємства, так як вказана заборгованість виникла у зв'язку з тяжким економічно-фінансовим становищем підприємства, недостатнім отриманням дотацій з бюджету та власних доходів, і яка буде погашатися по мірі надходження достатніх коштів на підприємство.

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, представника відповідача, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-XII визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані у числі іншого, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Згідно Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Саме цим Законом і запроваджене поняття податкового зобовязання, податкового боргу, як податкового зобовязання узгодженого платником податків або встановленого судом, але не сплаченого у встановлений строк, а також пені, нарахованої на суму такого податкового зобовязання.

Пунктом 2.3.1 ст. 2 Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашеннням податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності.

В силу п. 1.6 ст.1 Законку України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» судовий порядок звернення стягнення на активи платника поширюється лише на випадки, коли сума податкового боргу попередньо не узгоджена з платником. А згідно п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 цього Закону активи платника податків можуть бути примусово стягненні в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Статтею 5 Закону визначено, що податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідно граничного строку.

Підпунктом 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобовязань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Згідно з п.п.6.2.3 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п. п. 6.3.1 п.6.3 ст. 6 Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове повідомлення виставляється за кожним окремим податком, збором (обовязковим платежем).

У судовому засіданні встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» зареєстроване Відділом по ринковим відносинам Лисичанської міської ради 21 квітня 2004 року за № 25370376Ю0020890 (арк. справи 8). Відповідач взятий на облік платником податків у Державній податковій інспекції в м.Лисичанську Луганської області з 03.02.2003 року за № 651 (арк. справи 9).

У судовому засіданні встановлено, що відповідачу нараховано податкове зобовязання зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища:

-розрахунок №22045 від 19.10.2007 р. на суму 476 127,17грн., яка була частково сплачена в розмірі 231 365,77грн. Сума боргу по даному податковому зобов'язанню складає 244 761,40 грн.;

-розрахунок №31720 від 23.01.2008 р. на суму 584 406,31грн.;

-розрахунок №7883 від 25.04.2008 р. на суму 479 108,64 грн.;

-розрахунок №15941 від 23.07.2008 р. на суму 490 008,60 грн.:

-розрахунок №26724 від 19.11.2008 р. на суму 384 064,60 грн.:

-розрахунок №34520 від 03.02.2009 р. на суму 569 164,79 грн.:

-розрахунок №7920 від 24.04.2009 р. на суму 984 581,13 грн.;

-розрахунок (уточнюючий) №12255 від 16.06.2009 р. на суму 21,57 грн.;

-розрахунок №18936 від 03.08.2009 р. на суму 855 523,92 грн.;

-розрахунок №28128 від 26.10.2009 р. на суму 993 144,94 грн.;

-розрахунок №37264 від 05.02.2010 р. на суму 983 529,04 грн.;

-розрахунок №8578 від 30.04.2010р. на суму 1 334 986,80 грн.

Відповідачу була надіслана перша податкова вимога від 06.06.2003 року № 1/54/4491/24-06 про сплату суми податкового боргу в розмірі 156937,25 грн., яка отримана відповідачем 11.06.2003 року (арк. справи 14). 11.08.2003 року відповідачем було отримано другу податкову вимогу від 05.08.2003 року за № 2/79/6808 на суму 1215388,11 грн. (арк. справи 15).

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що ВАТ «Лисичанськвугілля» самостійно визначило та надало до податкового органу податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища (арк. справи 16-27), що свідчить про неможливість застосування примусового стягнення шляхом звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що активи боржника передано у податкову заставу, про що свідчить витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 22.05.2008 року, термін дії - до 22.05.2013 року (арк. справи 10).

Статтею 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, а саме:

а) купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні; б) використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів;

в) ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління.

Платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком операцій, визначених у підпункті "б" підпункту 8.6.1 цього пункту. Підпунктом 8.6.4 встановлено, що у разі здійснення операцій, зазначених у підпунктах 8.6.1-8.6.3 цього пункту, без отримання попередньої згоди податкового органу, посадова особа такого платника податків чи фізична особа, яка прийняла зазначене рішення, несуть відповідальність, встановлену законодавством України за ухилення від оподаткування.

Крім того, Інструкцією про порядок розпорядження майном підприємств, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, затвердженої Наказом Міністерства вугільної промисловості України від 03.06.2010 року за № 186, регулюються питання підготовки, внесення та розгляду матеріалів щодо списання, відчуження, передачі в оренду, з балансу на баланс або у комунальну власність майна, цілісних майнових комплексів та обєктів незавершеного будівництва, що є державною власністю та передане на праві господарського відання державним підприємствам, що належать до сфери управління Мінвуглепрому та майна, переданого ним господарським товариствам для формування їх статутних фондів та 100% акцій яких належать державі в особі Міністерства вугільної промисловості України (далі Мінвуглепром), а також майна господарських товариств, що не увійшло до їх статутного фонду. Дія цієї Інструкції поширюється на майно підприємств, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, у тому числі господарських товариств, створених шляхом корпоратизації, 100 % акцій яких належить державі в особі Мінвуглепрому, а також майно, господарських товариств, що не увійшло до їх статутних фондів.

Відповідно до п.1.5 дія цієї Інструкції не поширюється на: майно, єдині (цілісні) майнові комплекси та обєкти незавершеного будівництва, щодо яких в установленому порядку, прийнято рішення про приватизацію; відчуження майна, на яке відповідно до законодавства встановлена заборона на відчуження; відчуження майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), але перебуває на їх балансі, і відчуження якого здійснюється шляхом приватизації; відчуження майна Підприємств, щодо яких прийнято рішення про ліквідацію (крім Підприємств, що ліквідуються за рішенням Кабінету Міністрів України); відчуження майна, переданого в оренду у складі цілісних майнових комплексів державних Підприємств, організацій (їх структурних підрозділів).

Згідно п.п. 2.2.1. відчуження майна проводиться безпосередньо підприємством, на балансі якого воно обліковується, з дотриманням вимог, чинних на момент продажу, законодавчих та нормативно-правових актів, а також цієї Інструкції лише після надання згоди (дозволу) Мінвуглепромом. Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна державних Підприємств приймається Мінвуглепромом лише за погодженням з Фондом державного майна України в порядку, встановленому чинним законодавством України. Крім того, відчуження майна може здійснюватися лише за умови врахування особливостей правового режиму окремого майна, наявності встановлених законодавчими актами обтяжень чи обмежень стосовно розпорядження майном.

Відповідно до п.п.2.2.12 кошти, що надійшли від продажу державного майна, спрямовуються відповідно до вимог чинного законодавства, за наявності у підприємства заборгованості з виплати заробітної плати в першу чергу на цільове погашення такої заборгованості, а також на погашення заборгованості за податками і зборами (обовязковими платежами) до бюджетів та державних цільових фондів, повязаних із заробітною платою, та інших.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині звернення стягнення на активи боржника.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що за відповідачем існує заборгованість зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 7903301 грн. 54 коп., про яку він повідомлений, яка ним не оскаржена до теперішнього часу не сплачена.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 112, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги прокурора м.Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення заборгованості зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (місцезнаходження: 93100, Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Маліновського, буд.1, код ЄДРПОУ 32359108, р/р 26004411568 у Сєвєродонецькому ФАБ «Укркомунбанк» у м.Сєвєродонецьку, МФО 304740) заборгованість зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 7903301 грн. 54 коп. (сім мільйонів девятсот три тисячі триста одна грн. пятдесят чотири коп.) на користь Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 16 серпня 2010 року.

< Резолютивна частина >

< Текст >

Суддя І.А. Гончарова