Постанова № 11414650, 21.09.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-531/10/0770

Ряд стат. звіту № 2.11.1

Код - 03

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2010 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шешеня О.М.за участю секретаря судового засідання Сочка О.Я. та сторін, які беруть участь у справі:

позивача: Приватне підприємство «Акваперл», представник Митровцій В.І.;

відповідача: Державна податкова інспекція у місті Ужгороді, представник Барановська В.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Акваперл»до Державної податкової інспекції у місті Ужгороді про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень начальника ДПІ у м. Ужгорода, -

встановив :

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 21 вересня 2010 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 24 вересня 2010 року.

Позивач, Приватне підприємство «Акваперл», звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у місті Ужгороді в якій просить: 1) визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення начальника ДПІ у м. Ужгороді №0000552301/0 від 04 грудня 2009 року начальника ДПІ у м. Ужгороді, яким ПП «Акваперл»зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень 2009 року в сумі 4590,00 гривень; 2) визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення начальника ДПІ у м. Ужгороді №0005351640/0 від 18 грудня 2009 року начальника ДПІ у м. Ужгороді, яким зменшено суму бюджетного відшкодування підприємству за жовтень 2009 року на 5701,00 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, наведені в позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому зсіданні позов не визнав та просив суд відмовити в задоволенні даного позову.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, працівниками ДПІ у м. Ужгород в період з 27.11.2009 року по 03.12.2009 року було проведено перевірку ПП „Акваперл", за наслідками якої було складено Акт №2881/23-4/22098755 від 03.12.2009 року „Про результати позапланової виїзної перевірки ПП „Акваперл" код за ЄДРПОУ 22098755 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за серпень 2009 року".

За наслідками перевірки зроблено висновок про порушення підприємством п.4.1., п.4.3. ст..4, пп.,7.3.1. п.7.3., пп..7.4.1. п.7.4., пп..7.7.1., 7.7.2. п.7.7. ст..7 Закону України „Про податок на додану вартість", внаслідок чого, на думку перевіряючих, підприємством було завищено суму ПДВ, належного до відшкодування за вересень 2009 року на 4590,00 грн.

На підставі Акту перевірки №2881/23-4/22098755 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000552301/0 від 04 грудня 2009 року начальника ДПІ у м. Ужгороді, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на 4590,00 грн.

В подальшому, за результатами проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість було складено Акт №2944/15-2 від 09.12.2009 року та на його підставі, з врахуванням висновків Акту №2881/23-4/22098755 від 03.12.2009 року, прийнято податкове повідомлення-рішення №0005351640/0 від 18 грудня 2009 року начальника ДПІ у м. Ужгороді, яким зменшено суму бюджетного відшкодування підприємству за жовтень 2009 року на 5701,00 грн..

Пункт 4.1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на момент виникнення спору (далі - № 168/97-ВР) передбачає, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду. При цьому "звичайна ціна" встановлюється за правилами п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні. Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону). Підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Згідно з положеннями Наказу Державної митної служби від 09.07.1997 №307 "Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації" митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

На підставі системного аналізу чинного законодавства можна дійти висновку про те, що митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару не є тотожними. Таким чином якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база обкладення ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару.

Позиція ж податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

Суд враховує клопотання представника відповідача про те, що як доказ по даній справі слід врахувати позицію Ужгородського міськрайонного суду викладену у постановах від 21.12.2009 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 100 грн. на директора та головного бухгалтера ПП «Акваперл»за порушення ведення податкового обліку, в результаті чого знижено суми податкових зобовязань за серпень, вересень 2009 року.

Дані постанови набули законної сили, а у відповідності до ч. 4 ст.72 КАС України постанова суду у справі про адміністративний поступок, які набрали законної сили, є обовязковою для адміністративного суду.

Отже в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення начальника ДПІ у м. Ужгороді № 0000552301/0 від 04 грудня 2009 року позивачі слід відмовити.

В решті позовних вимог позов підлягає до задоволення.

У відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 10, 11, 70, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 КАС України, суд, -

постановив:

1. Позов Приватного підприємства «Акваперл» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення рішення начальника ДПІ у м. Ужгороді № 0005351640/0 від 18 грудня 2009 року яким зменшено суму бюджетного відшкодування підприємству за жовтень 2009 року на 5701, 00 гривень.

3. Стягнути з державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 1, 70 грн..

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шешеня О.М.