Рішення № 11413991, 23.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

23.09.2010Справа №2-7/3970-2010

За позовом Джанкойської міської ради (96100, м. Джанкой, вул. К. Маркса, 15)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Таврія» (96100, м. Джанкой, вул. Промислова, 7, ідентифікаційний код 31650508)

Про стягнення 8 505,00 грн.

Суддя ГС АР Крим І.І.Дворний

представники:

Від позивача – Михайлов О. А., предст., дов. №17 від 26.02.2010 р.

Від відповідача - не з’явився.

Суть справи: Джанкойська міська рада звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Таврія», в якому просить суд розірвати укладений між сторонами 07.08.2002 р. договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,2 га, розташованої за адресою: АР Крим, м. Джанкой, вул. Толстого, 51, а також стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 79868,89 грн., яка виникла за період з листопаду 2009 року по червень 2010 року, пеню за порушення строку внесення орендної плати в сумі 2560,41 грн., 3% річних в розмірі 674,59 грн. та 740,35 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушуються умови договору оренди землі від 07.08.2002 р., з урахуванням додаткових угод до нього, в частині своєчасного внесення орендних платежів, внаслідок чого утворилася заборгованість за період з листопаду 2009 року по червень 2010 року в сумі 79868,89 грн., яку позивач просить стягнути примусово, разом з пенею, інфляційними втратами та 3% річних. Крім того, враховуючи що відповідачем не сплачується орендна плата більше ніж півроку, Джанкойська міська рада також просить суд розірвати договір оренди землі, посилаючись при цьому на приписи статті 17 Закону України «Про плату за землю».

Відповідач у судове засідання жодного разу не з’явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

07.08.2002 року між Джанкойською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мега-Таврія» (Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, пунктом 1.1 якого було передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Джанкой, вул. Толстого, 51, загальною площею 4.2 га, з земель запасу Джанкойської міської ради, не наданих у власність або користування для комерційного використання, план (схема_ якої \ невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договір укладено строком на 49 років, для здійснення підприємницької діяльності, початок дії якого обчислюється згідно діючого законодавства.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що орендна плата встановлюється сторонами у розмірі на період будівництва – 15279,60 грн. за один рік, 1273,30 грн. щомісяця. Після здачі в експлуатацію – 76406,40 грн. на рік, 6367,20 грн. щомісяця.

Орендна плата вноситься орендарем щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.5 Договору).

В подальшому до вказаного договору оренди сторонами неодноразово вносилися зміни.

Зокрема, додатковою угодою №3 від 23.01.2009 р. орендна плата була збільшена до наступних розмірів:

-          на період будівництва – 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 124628,31 грн. на рік або 10385,69 грн. на місяць;

-          після здачі в експлуатацію – в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 623111,76 грн. на рік або 51925,98 грн. на місяць.

Вказані ставки орендної плати були встановлені з 01.01.2009 року.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, Джанкойська міська рада посилається на те, що відповідачем порушуються умови договору та не вноситься своєчасно та в повному обсязі орендна плата, у зв’язку з чим заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Таврія» перед місцевим бюджетом за період з 01.11.2009 р. по 30.06.2010 р. складає 79868,89 грн., яку позивач просить стягнути примусово.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Як вже було зазначено вище, заявленим періодом стягнення боргу з орендної плати є 01.11.2009 р. - 30.06.2010 р.

У вказаний період відповідно до умов договору оренди зі змінами, внесеними додатковою угодою №3 від 23.01.2009 р., розмір орендної плати на місяць дорівнював 10385,69 грн.

Таким чином, за спірний період (01.11.2009 р. - 30.06.2010 р.) відповідач мав сплатити 83085,52 грн. (10385,69 грн. х 8).

З доданого Джанкойською міською радою до матеріалів позову розрахунку вбачається, що відповідачем за вказаний період була внесена орендна плата в розмірі 3216,63 грн., у зв’язку з чим розмір заборгованості на час розгляду справи дорівнює 79868,89 грн.

Крім того, з довідки фінансового управління Джанкойської міської ради №04-8/672 від 14.09.2010 р. також вбачається, що заборгованість відповідача з орендної плати за період з 01.11.2009 р. до 30.06.2010 р. складає 79868,89 грн.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості у вказаному розмірі в добровільному порядку, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору оренди землі від 07.08.2002 р., з урахуванням додаткових угод до нього, в частині своєчасного внесення орендних платежів, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 79868,89 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Однак, суд звертає увагу на те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 2560,41 грн. не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення пені, позивачем посилається на пункт 3.2 Договору оренди, яким передбачено, що пеня стягується відповідно з чинним законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про плату за землю» розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається у договорі оренди, проте він не може перевищувати ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.

Отже, суд зазначає, що вказаною нормою встановлений лише граничний розмір пені, а тому вказана стаття не може бути безпосередньою підставою для стягнення пені, позаяк розмір останньої обов’язково має бути зазначений в договорі оренди.

Так, суд звертає увагу на те, що згідно зі статтею 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

При цьому, статтею 547 ЦК України закріплено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Отже, наведеною нормою встановлено, що сторонами в будь-якому разі має бути досягнута письмова згода стосовно правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, в тому числі пені.

Проте, сторонами в договорі оренди землі не були обумовлені розмір та порядок нарахування пені, у зв’язку з чим вимоги позивача стосовно її стягнення задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем також заявлені до відшкодування 3% річних в розмірі 674,59 грн. та 740,35 грн. інфляційних втрат.

Так, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума 3% річних не перевищує граничних розмірів, тобто обчислена правомірно, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Проте, при здійсненні розрахунку інфляційних втрат позивачем допущені певні помилки, оскільки не враховувалися місяці, коли індекс інфляції був менше 100%, тобто періоди, в які в країні фактично були наявні дефляційні процеси.

З урахуванням цього, враховуючи, що початок нарахування інфляційних втрат припадає на 01.01.2010 р., що відповідає позиції Верховного суду України, викладеній в Листі від 03.04.1997 р. №62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», розрахунок інфляційних втрат є наступним:

1) за прострочення орендної плати за листопад 2009 року – 255,25 грн. (8207,53 грн. х 1,0311 (зведений коефіцієнт індексації за період 01.01.2010 р. – 31.07.2010 р.) – 8207,53 грн.);

2) за прострочення орендної плати за грудень 2009 року – 119,64 грн. (9347,22 грн. х 1,0128 (зведений коефіцієнт індексації за період 01.02.2010 р. – 31.07.2010 р.) – 9347,22 грн.);

3) за прострочення орендної плати за січень 2010 року інфляційні втрати позивача відсутні та наявна дефляція в розмірі 63,35 грн. (10385,69 грн. х 0,9939 (зведений коефіцієнт індексації за період 01.03.2010 р. – 31.07.2010 р.) – 10385,69 грн.);

4) за прострочення орендної плати за лютий 2010 року інфляційні втрати позивача відсутні та наявна дефляція в розмірі 154,75 грн. (10385,69 грн. х 0,9851 (зведений коефіцієнт індексації за період 01.04.2010 р. – 31.07.2010 р.) – 10385,69 грн.);

5) за прострочення орендної плати за березень 2010 року інфляційні втрати позивача відсутні та наявна дефляція в розмірі 124,63 грн. (10385,69 грн. х 0,9880 (зведений коефіцієнт індексації за період 01.05.2010 р. – 31.07.2010 р.) – 10385,69 грн.);

6) за прострочення орендної плати за квітень 2010 року інфляційні втрати позивача відсутні та наявна дефляція в розмірі 62,31 грн. (10385,69 грн. х 0,9940 (зведений коефіцієнт індексації за період 01.06.2010 р. – 31.07.2010 р.) – 10385,69 грн.);

7) за прострочення орендної плати за травень 2010 року інфляційні втрати позивача відсутні та наявна дефляція в розмірі 20,77 грн. (10385,69 грн. х 0,998 (коефіцієнт індексації за липень 2010 року) – 10385,69 грн.).

Таким чином, оскільки загальний розмір дефляції (425,81 грн.) перебільшує загальний розмір інфляційних втрат (374,89 грн.), вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Таврія» 740,35 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають, оскільки матеріалами справи спростовуються твердження позивача про те, що Джанкойська міська рада зазнала якихось втрат внаслідок інфляційних процесів.

Крім того, позивачем також заявлені вимоги про розірвання укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Слід мати на увазі, що істотність порушення визначається виключно за об’єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору, причому вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і взагалі для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Суд вважає, що допущені відповідачем порушення умов договору є істотними, оскільки в повній мірі позбавили позивача права на отримання орендних платежів.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про плату за землю» несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками - протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками.

З урахуванням цього, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невнесення відповідачем орендних платежів протягом півроку, вимоги позивача про розірвання спірного договору оренди землі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача в дозод Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених позщовних вимог відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Розірвати укладений 07.08.2002 р. між Джанкойською міською радою (96100, м. Джанкой, вул. К. Маркса, 15) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мега-Таврія» (96100, м. Джанкой, вул. Промислова, 7, ідентифікаційний код 31650508) договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,2 га, що розташована за адресою: АР Крим, м. Джанкой, вул. Толстого, 51.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Таврія» (96100, м. Джанкой, вул. Промислова, 7, ідентифікаційний код 31650508) на користь Джанкойської міської ради (96100, м. Джанкой, вул. К. Маркса, 15, код ЄДРПОУ 34740824, р/р 33210812700014, місцевий бюджет м. Джанкой) заборгованість з орендної плати за період з 01.11.2009 р. до 30.06.2010 р. в розмірі 79868,89 грн. та 3% річних в розмірі 674,59 грн.

4.          В іншій частині позову відмовити.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Таврія» (96100, м. Джанкой, вул. Промислова, 7, ідентифікаційний код 31650508) в доход державного бюджету України (код платежу 22090206, одержувач – держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405) державне мито в сумі 890,43 грн.

6.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Таврія» (96100, м. Джанкой, вул. Промислова, 7, ідентифікаційний код 31650508) в доход Державного бюджету України (р/р 31214264700002, код платежу 22050003, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, код ЄДРПОУ 34740405) 231,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7.          Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 28.09.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.