Рішення № 11413982, 14.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

14.09.2010Справа №2-19/1423-2010 За позовом - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АР Крим, м.Сімферополь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

До відповідача - Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради, АР Крим, м.Сімферополь

За участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне обєднання Київського району м.Сімферополя», АР Крим, м.Сімферополь

про спонукання до виконання певних дій

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача не зявився

Від відповідача не зявився

Від третьої особи не зявився

Суть спору: Позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача - Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради, згідно якої просить суд зобовязати відповідача провести приватизацію нежитлового приміщення по вул.Київській, 114-а загальною площею 120,42 кв.м. в м.Сімферополі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 шляхом викупу та укласти договір купівлі-продажу.

В процесі розгляду справи у судовому засіданні 13.04.2010 р. позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд визнати відмову Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради в проведенні заходів по приватизації шляхом викупу нежитлових приміщень загальною площею 120,42 кв.м. по вул.Київській, 141-а у м.Сімферополі неправомірною; зобовязати Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради виконати рішення 46-ї сесії Сімферопольської міської ради 5-го скликання від 19.03.2009 р. № 690 «Про затвердження Програми приватизації обєктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2009 р.», підготувати передбачені законодавством необхідні документи та провести необхідні заходи по приватизації шляхом викупу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. нежитлових приміщень загальною площею 120,42 кв.м. (з урахуванням КРП «СМ БРТІ») по вул.Київській, 141-а в м.Сімферополі та укласти договір купівлі-продажу. Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та КП ЖЕО Київського району м.Сімферополя був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 97/3 від 29.12.2006 р., строк дії якого неодноразово продовжувався. Позивачем були проведені за власний рахунок поліпшення орендованого майна, які були узгоджені з орендодавцем. Вартість полишень склала 43946,00 грн. Рішенням 46-ї сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради від 19.03.2009 р. № 690 «Про затвердження Програми приватизації об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2009 рік» нерухоме майно приміщення за адресою м.Сімферополь, вул.Київська, 114-а, загальною площею 120,42 кв.м., які знаходяться у оренді позивача, включено до Переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу. Але 09.04.2009 р. відповідач у своєму листі повідомив про неможливість провести заходи щодо приватизації вказаного обєкту, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 13.04.2010 р. заяву позивача про зміну позовних вимог прийнято до розгляду, залучено до участі у розгляді справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне обєднання Київського району м.Сімферополя», провадження по справі зупинено у звязку з призначенням судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої доручено експерту ТОВ «Кримське експертне бюро» ОСОБА_2.

26 липня 2010 року до суду від ТОВ «Кримське експертне бюро» надійшов висновок судової будівельно-технічної експертизи № 60/10 від 26.07.2010 р.

Сторони та третя особа явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про причини неприбуття суд не сповістили. Про час, день та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) - це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та третьої особи.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) сторонами не заявлялося.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями). Провадження по справі зупинялось в порядку ст.79 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

29.12.2006 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) та Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційне обєднання Київського району м.Сімферополя» (Орендодавець) був укладений типовий договір оренди комунальної власності м.Сімферополя № 97/3 - нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м.Сімферополь, вул.Київська, 141А (а.с.14-15).

01.05.2009 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) та Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційне обєднання Київського району м.Сімферополя» (Орендодавець) було укладено договір оренди № 97/3 комунальної власності - нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м.Сімферополь, вул.Київська, 141А (а.с.19-20).

Згідно п.1.1 договору Орендодавець, на підставі Рішення Київської райради м.Сімферополя № 55/32 від 31.03.2009 р. передає, а Орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м.Сімферополь, вул.Київська, 141а, площею 116,10 кв.м, які знаходяться на балансі Комунального підприємства Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м.Сімферополя, вартість яких визначена згідно акту оцінки від 31.03.2009 р. і становить по (експертній оцінці) 223493,00 грн.

Відповідно до п.2.3 зазначеного договору Орендар не має права без погодження Орендодавця переобладнувати та пристосовувати приміщення для використання не за призначенням. Вартість покращень орендуємого приміщення, зроблена Орендарем без погодження з Орендодавцем, які неможливо відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягають.

Як свідчать матеріали справи, позивачем були здійснені невідємні поліпшення орендованих приміщень площею 120,42 кв.м на загальну суму 43946,00грн., що підтверджується висновком про ідентифікацію поліпшень орендованого нерухомого майна, виданного Центром по оцінці майна «Таврида - Екперт» (а.с.26).

Рішенням 46-ї сесії 5-го скликання Сімферопольської міської ради від 19.03.2009 р. № 690 «Про затвердження програми приватизації об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2009 рік» затверджений перелік обєктів комунальної власності Сімферопольської міської Ради, що підлягають приватизації, до якого включений об'єкт нежитлові приміщення по вул.Київська, 141а в м.Сімферополь, площею 120,42 кв.м, шляхом викупу (а.с.21-22).

Відповідач листом за №545/40/03 від 09.04.2009 р. на звернення позивача повідомив, що Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради не має можливості провести заходи щодо приватизації вищезгаданого об'єкту, посилаючись на те, що даний об'єкт є підвальним приміщенням і в даний час питання правового режиму власності допоміжних приміщень житлового комплексу (підвалів, сараїв, горищ, колясок і ін.), визначення категорій вказаних приміщень залишаються законодавчо неврегульованими (а.с.23).

Відмова відповідача здійснити заходи щодо приватизації позивачем орендованого приміщення стала підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року №1798-XII із змінами і доповненнями), суд дійшов висновку про не обґрунтованість та безпідставність позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (Закон України № 2269 від 10.04.1992 р. із змінами і доповненнями) приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Приватизація державного та комунального майна здійснюється згідно з вимогами Законів України «Про приватизацію державного майна» (Закон України № 2163 від 04.03.1992 р. із змінами і доповненнями), «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (Закон України №2171 від 06.03.1992 р.) та інших нормативних актів, які не суперечать вимогам цих законів.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (Закон України №2171 від 06.03.1992 р.) передбачено, що обєктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуально визначене майно; обєкти незавершеного будівництва та законсервовані обєкти.

Згідно зі статею 3 вказаного Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (Закон України №2171 від 06.03.1992 р.) приватизація обєктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (Закон України №2171 від 06.03.1992 р.) продавцями обєктів малої приватизації, що перебувають у загальнодержавній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими Радами.

Покупцями обєктів малої приватизації, згідно зі статтею 5 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (Закон України №2171 від 06.03.1992 р.), можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнаються покупцями відповідно до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», тобто громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства; юридичні особи, зареєстровані на території України, крім передбачених частиною третьою цієї статті; юридичні особи інших держав.

Статтею 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (Закон України №2171 від 06.03.1992 р.) передбачено, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу. При цьому, включення обєктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.

Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли: особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом; є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього майна; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Як вже зазначалось, Сімферопольська міська рада своїм рішенням № 690 від 19.03.2009 р. включила до переліку обєктів комунальної власності, що підлягають приватизації, шляхом викупу, нежитлові приміщення площею 120,42 кв.м., розташоване за адресою м.Сімферополь, вул.Київська, 141а, що орендуються позивачем.

Але відповідач відмовив позивачу в проведенні заходів по приватизації нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул.Київська, 141а, посилаючись як на підставу відмови на неврегульованість питань правового режиму власності допоміжних приміщень житлового комплексу, визначення категорій таких приміщень.

Відповідно до ч.1ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (введено в дію Постановою ВР України № 2483 від 19.06.1992 р.) суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачі, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Допоміжні приміщення відповідно до ч.2 ст.10 вказаного закону стають обєктами права спільної власності співвласників будинку одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.

У рішенні Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02.03.2004 р. (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, колясочні, горища та .ін.) передаються безоплатно в спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення обєднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Відповідно до наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства України від 17.05.2005 р. № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та при будинкових територій», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за №927/11207, допоміжні приміщення житлового будинку приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Разом з тим, статтею 4 Житлового кодексу України (Постанова ВР України № 5465 від 30.06.1983 р.) передбачено, що до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Також відповідно до п.п.2.50 Державних будівельних норм України «Житлові будинки. Основні положення» ДБН В.2.2-15-2005 у першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків допускається розміщувати приміщення: адміністративні, магазинів роздрібної торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, відділень зв'язку загальною площею не більше 700 м2, банків, магазинів і кіосків з продажу преси, поліклінік, жіночих консультацій, рентгено-стоматологічних кабінетів (в разі забезпечення вимог НРБУ); роздавальних пунктів молочних кухонь, юридичних консультацій і нотаріальних контор, загсів, філій бібліотек, виставкових залів, контор житлово-експлуатаційних організацій, фізкультурно-оздоровчих занять загальною площею до 150 мІ, культурно-масової роботи з населенням (для проведення лекцій, зборів, бібліотек-читалень, кімнат для індивідуальних занять, роботи гуртків, прийому громадян депутатами тощо), дитячих художніх шкіл, центрів соціального захисту населення, центрів зайнятості населення базового рівня до 50 відвідувачів і до 15 співробітників центрів, а також груп короткотривалого перебування дітей дошкільного віку (крім цокольного поверху).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що рішення Конституційного Суду України стосується нежитлових приміщень, які є допоміжними приміщеннями.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку» (Закон України №2866-ІІІ від 29.11.2001 р. із змінами та доповненнями) допоміжні приміщення багатоквартирного будинку приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Таким чином, критерієм віднесення приміщення до допоміжного є призначення вказаного приміщення для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

У звязку з необхідністю зясування питань щодо цільового призначення нежитлового підвального приміщення, яке є предметом даного спору, участі цього приміщення в обслуговуванні житлового будинку, відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями), ухвалою суду призначено по даній справі судову будівельно-технічну експертизу.

Згідно висновку експерта № 60/10 від 26.07.2010 р., нежитлове приміщення загальною площею 119,1 кв.м., яке передане за договором оренди № 97/3 від 01.05.2009 р. укладеного між КП «ЖЕО Київського району м.Сімферополя» та позивачем є допоміжними приміщеннями житлового будинку №141а по вул.Київська у м.Сімферополі.

Позивачем суду не представлено документального підтвердження, що нежитлові приміщення площею 120,42 кв.м., розташовані за адресою:м.Сімферополь, вул.Київська, 141а є самостійним обєктом цивільно-правових відносин по визначенню ДБН В.2.2-15-2005 та не є допоміжними.

Таким чином, нежитлові приміщення загальною площею 120,42 кв.м., розташовані за адресою:м.Сімферополь, вул.Київська, 141а, в розумінні норм чинного законодавства не є окремим індивідуально визначеним майном, та згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» не є обєктом малої приватизації.

Відповідно до ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на наявність законодавчо встановленого обмеження на приватизацію даного обєкту обґрунтовані.

Крім того, суд зазначає що позивач у позовній заяві вказує на наявність погодження з відповідачем дій щодо проведення ремонтних робіт, однак матеріали справи не містять ні такого звернення до відповідача, ні погодження, яке необхідне для проведення ремонтних робіт. Позивачем під час розгляду даної справи не надано суду доказів у підтвердження обґрунтованості даної обставини.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають .

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·У задоволенні позову відмовити.

·Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АР Крим, м.Сімферополь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро» (р/р 26007000130855 в АКБ «Черноморський банк розвитку та реконструкції» в м.Сімферополь, МФО 384577, ЗКПО 31937105) 3222,00 грн. за виконання судової будівельно технічної експертизи.

Повне рішення складено 20.09.2010 р.

Рішення направити:

·ФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1;

·Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради, м.Сімферополь, вул.Толстого, 15;

·КП «ЖЕО Київського району м.Сімферополя», м. Сімферополь, вул.Лермонтова, 17;

·ТОВ «Кримське експертне бюро», м.Сімферополь, вул.К.Маркса, 44, оф.20.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.