Рішення № 114133287, 09.10.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2023 року № 640/25635/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДержавної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, в якій позивач просить суд визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо несвоєчасного поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі за період з 17.12.2020 по 03.09.2021 включно в розмірі 171456,36 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено про несвоєчасність виконання відповідачем рішення суду у справі №640/18956/20 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що призвело до ініціювання примусового виконання рішення суду. Позивач вважає, що внаслідок протиправного зволікання виконання рішення відповідачем було порушено вимоги статей 124, 129 Конституції України, статті 235 Кодексу законів про працю України, статей 14, 370-372 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим на його користь підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.12.2020 по 03.09.2021.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2021 (суддя Клочкова Н.В.) позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків. Позивачем у встановлені судом строки було усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2021 (суддя Клочкова Н.В.) відкрито провадження в адміністративній справі №640/25635/21 за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 10.11.2021, відповідачем зауважено, що рішення суду щодо поновлення позивача на посаді не виконувалось з причин невнесення запису у трудову книжку, яку не було надано позивачем, а вирішення питання про поновлення ОСОБА_1 на посаді, з якої його було звільнено, потребувало ініціативи позивача, оскільки затримка виконання судового рішення спричинена незалежними від відповідача причинами, в тому числі бездіяльністю останнього.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Матеріали справи отримано Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Колесніковій І.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2023 адміністративну справу №640/25635/21 прийнято до провадження суддею Колесніковою І.С. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Згідно частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої, другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. голови ДФС України № 979-о від 10 липня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника шостого відділу управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України з 15 липня 2020 року у зв`язку із реорганізацією, зміною організаційної структури та штатної чисельності Державної фіскальної служби України відповідно до вимог пункту 64 підпункту «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року за №114, та пункту 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року за № 236;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника шостого відділу управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України;

- стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 16 липня 2020 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2020:

- визнано протиправним та скасовано наказ в.о. голови Державної фіскальної служби України № 979-о від 10 липня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника шостого відділу управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України з 15 липня 2020 року у зв`язку із реорганізацією, зміною організаційної структури та штатної чисельності Державної фіскальної служби України відповідно до вимог пункту 64 підпункту «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року за №114, та пункту 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року за № 236;

- поновлено ОСОБА_1 з 16 липня 2020 року на посаді начальника шостого відділу управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України;

- стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 липня 2020 року по 15 грудня 2020 року в сумі 104 617, 44 грн. (сто чотири тисячі шістсот сімнадцять гривень сорок чотири копійки);

- допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 29 060, 40 грн. (двадцять дев`ять тисяч шістдесят гривень сорок копійок).

На виконання рішення від 16.12.2020 судом видано виконавчий лист від 02.03.2021 №640/18956/20.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича від 05.08.2021 ВП №66384188 відкрито виконавче провадження щодо поновлення ОСОБА_1 з 16 липня 2020 року на посаді начальника шостого відділу управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України.

Наказом Державної фіскальної служби України від 06.09.2021 №1266-о скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 10.07.2020 №979-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено з 16 липня 2020 року полковника податкової міліції ОСОБА_1 (А-008574) на службі в податковій міліції та посаді начальника шостого відділу управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України, з посадовим окладом у розмірі 8 460,00 грн. в місяць.

Вважаючи, що відповідачем не було своєчасно виконано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2020 у справі №640/18956/20, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За правилами частини восьмої статті 235 Кодексу законів про працю України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Вимогами пункту 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

У межах спірних правовідносин позивача поновлено на посаді наказом Державної фіскальної служби України від 06.09.2021 №1266-о.

За правилами статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі.

«День фактичного поновлення на роботі» - це дата, коли орган призначення (роботодавець) прийняв відповідне рішення (наказ або розпорядження) про поновлення працівника на роботі або самостійно, або ж на виконання рішення суду чи іншого органу, що розглядав трудовий спір, на підставі відповідного виконавчого документа.

Верховний суд у постанові від 24.01.2019 (справа №760/9521/15-ц, провадження № 61-24060св18) вказав: «Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави. Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням».

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Наявними матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2020 у справі №640/18956/20, зокрема, в частині поновлення позивача на посаді виконано лише 16.12.2020.

Водночас, негайне виконання рішення суду щодо поновлення працівника на посаді у відносинах публічної служби є обов`язком роботодавця в силу вимог частини восьмої статті 236 Кодексу законів про працю України та пункту 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, за змістом норм статті 236 Кодексу законів про працю України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Зважаючи на те, що спір про поновлення позивача на посаді вирішений Окружним адміністративним судом міста Києва саме 16.12.2020 і рішення суду в цій частині повинно було виконуватися відповідачем негайно, то періоди, за які орган призначення (роботодавець) не вчинив дій щодо негайного поновлення позивача на посаді, стосуються питання стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Отже, відповідач протиправно затримав виконання рішення суду, яким позивача було поновлено на посаді.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідачем наголошено на тому, що рішення суду не виконувалось з причин невнесення запису у трудову книжку, яку позивачем не було надано.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість, відповідачем не доведено та не підтверджено належними і допустимими доказами відмову позивача надати відповідачу трудову книжку, з огляду на що суд не бере до уваги вказані доводи.

Факт виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді лише 06.09.2021 шляхом видання відповідного наказу про таке поновлення підтверджується наявними матеріалами справи та відповідачем не заперечується.

Відтак, у період з 17.12.2020 по 03.09.2021 (у межах заявлених позовних вимог) має місце період затримки виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач вчинив протиправні дії шляхом несвоєчасного поновлення на роботі ОСОБА_1 , внаслідок чого відбулась затримка виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2020 у справі №640/18956/20.

Отже, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Державної фіскальної служби України щодо несвоєчасного поновлення на роботі ОСОБА_1 .

У той же час, нормами чинного законодавства права працівника, стосовно якого рішення суду про поновлення його на посаді виконано несвоєчасно, підлягають відновленню шляхом стягнення суми за весь час затримки виконання судового рішення.

У постанові від 25.07.2018 у справі № 552/3404/17 Верховний Суд визначив природу вимоги про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, та дійшов висновку, що такий спір є спором про оплату праці, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України.

Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частині другій статті 233 Кодексу законів про працю України.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Однією з таких гарантій Конституційний Суд України визнав оплату за час простою, який мав місце не з вини працівника.

До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 Кодексу законів про працю України).

Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач має право відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 17.12.2020 по 03.09.2021.

Судом в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва 16.12.2020 у справі №640/18956/20 встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 968,68 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 29.07.2019 №1133/0/206-19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік» кількість робочих днів у грудні (починаючи з 17 грудня) 10 днів;

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 12.08.2020 №3501-06/219 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік» кількість робочих днів: у cічні 19 днів; у лютому 20 днів; у березені 22 дні; у квітні 22 дні; у травні 18 днів; у червні 20 днів; у липні 22 дні; у серпні 21 день; у вересні (по 03 вересня) 3 дні.

Відтак, період затримки виконання судового рішення складає 177 робочих днів, а саме з 17 грудня 2020 року (наступний день після ухвалення рішення суду про поновлення на роботі) по 03 вересня 2021 року, а тому стягненню на користь позивача підлягає 177 * 968,68 грн.= 171 456,36 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з квитанцією від 28.09.2021 №52374 позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1714,56 грн.

Беручи до уваги, що позовні вимогу у даній справі задоволено повністю, судові витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо несвоєчасного поновлення на роботі ОСОБА_1 .

3. Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі за період з 17.12.2020 по 03.09.2021 включно в розмірі 171456,36 грн. (сто сімдесят одна тисяча чотириста п`ятдесят шість гривень тридцять шість копійок).

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1714,56 грн. (одна тисяча сімсот чотирнадцять гривень п`ятдесят шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Державна фіскальна служба України (ідентифікаційний код: 39292197, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.