Рішення № 114070114, 02.10.2023, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/7828/23

Провадження № 2/161/2456/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2023 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого судді Філюк Т.М.

за участю секретаря судового засідання Октисюк С.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи Домальчука Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога Сергій Степанович, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк « Укргазбанк» про визнання права власності на частину житлового будинку, зняття арешту та виключення з опису та арешту майна

У Х В А Л И В :

16 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулась в Луцький міськрайонний суд Волинської області з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину житлового будинку, зняття арешту та виключення з опису та арешту майна.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 з 08 листопада 1998 року, який розірвано рішенням Луцького міськрайонного суду від 10 серпня 2020 року. За час спільного життя ними було збудовано житловий будинок загальною площею 230,7 кв.м в АДРЕСА_1 , право власності на який 23 серпня 2012 року було зареєстровано за відповідачем. Оскільки дане нерухоме майно було набуто під час шлюбу, то вважає, що воно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому підлягає поділу.

Крім того, вказує, що їй стало відомо, що на даний житловий будинок постановою приватного виконавця виконавчого округу Волинської області від 01 вересня 2020 року накладено арешт в порядку виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 в користь АКБ «Укргазбанк».

З врахуванням викладеного, просить визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 230,7 кв.м в АДРЕСА_1 , а також зняти арешт та виключити з акту опису і арешту майна 1/2 частину житлового будинку загальною площею 230,7 кв.м в АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 травня 2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі з проведенням підготовчого засідання.

12 червня 2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позовні вимоги визнає та просить задовольнити.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2023 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк».

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав та просив задовльнити.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог.

Приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога Сергій Степанович в судове засідання не з"явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення сторін по справі, оцінивши та дослідивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 08 листопада 1998 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 серпня 2020 року.

За час перебування сторін у шлюбі за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 20.08.2012, виданого на підставі рішення виконкому Підгайцівської сільської ради від 27.06.2012.зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 230,7 кв.м в АДРЕСА_1 .

Відповідно достатті 60 Сімейного кодексу Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумаченнястатті 61 СК Українисвідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

За правилами частини першої статті 69, частини першої статті 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Відповідно до частини другої статті 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби. За спільними зобов`язаннями подружжя останнє відповідає усім своїм майном.

Вказані правові висновки викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц.

Згідно з ст. 3 ЦПКкожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

В ході розгляду справи судом встановлено, що спору між сторонами щодо розподілу спільного майна не існує, відповідач подав до суду відзив, в якому вказує, що позовні вимоги визнає та просить їх задовольнити.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Встановлено,що на примусовому виконанні у Приватного виконавця виконавчого коругу Волинської області Пироги С.С. перебуває виконавчий лист № 161/8455/13-ц, виданий 14.10.2013 Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 53480,88 доларів США. В ході вказаного виконавчого провадження 01.09.2020 року здійснено опис та накладено арешт на майно ОСОБА_3 , про що складено відповідну постанову, в тому числі накладено арешт і на на житловий будинок загальною площею 230,7 кв.м в АДРЕСА_1 .

Судом також встановлено, що спірний житловий будинок знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 0722884800:03:001:0394, яка належить ОСОБА_3 та відповідно до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Ходачинською Н.І. 06 березня 2008 року перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства акціонерний банк « Укргазбанк» в якості забезпечення зобов`язань за кредитним договором та у зв`язку з невиконанням яких рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 червня 2013 року звернуто стягнення на вказану земельну ділянку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними.У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту дляуникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц (провадження № 61-156св17), на яку посилався ОСОБА_2 в касаційній скарзі, зазначено, що «згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом».

Аналогічний по суті висновок зроблено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судувід 22 жовтня 2018 року у справі № 654/1528/17 (провадження № 61-30545св18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 726/831/15-ц (провадження № 61-45301св18),на які посилався ОСОБА_2 в касаційній скарзі.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

При таких обставинах, встановивши, що на момент звернення позивача ОСОБА_1 до суду з цим позовом на виконанні приватного виконавцязнаходився виконавчий лист про стягнення з відповідача ОСОБА_3 кредитної заборгованості, постановою приватного виконавця на спірне майно було накладено арешт, врахувавши, що позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що між сторонами дійсно існує спір, суд прийшов до висновку про відмову в позові, оскільки поділ майна подружжя в обраний спосіб порушує майнові права та інтереси третіх осіб як стягувачів й направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника, сторони діють очевидно недобросовісно та зловживають своїми правами.

Керуючись ст.ст. 12, 13,77,81,89,141, 200, 206, 263, 264,265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога Сергій Степанович, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк « Укргазбанк» про визнання права власності на частину житлового будинку, зняття арешту та виключення з опису та арешту майна відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складання повного тексту рішення 11 жовтня 2023 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.М.Філюк