Рішення № 114064785, 02.10.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/48/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2023 справа № 908/1092/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Левкут Вікторія Вікторівна, розглянувши матеріали справи № 908/1092/23

за позовом приватного акціонерного товариство Страхова група ТАС (проспект Перемоги, м. Київ, 03117)

до відповідача товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія КРЕДО (вул. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068)

про стягнення 11563,64 грн.

Без виклику учасників справи

Заявлено позовні вимоги про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія КРЕДО 11563,64 грн., з яких: 7911,58 грн. страхового відшкодування, 1432,75 грн. пені, 252,30 грн. 3% річних та 1967,01 грн. інфляційних втрат,

Підставою для звернення з позовом до суду позивач зазначив несплату шкоди, завданої особою, винною у ДТП, відповідальність якої застраховано відповідачем. Спричинення шкоди сталося внаслідок скоєння 29.10.2021 у місті Львові дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля Dacia Logan д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля Nissan Micra д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . Відповідно до Повідомлення про ДТП (Європротоколу) встановлено вину ОСОБА_2 у ДТП, що мало місце 29.10.2021. Позивачем відповідно до умов договору добровільного комплексного страхування «Повний автозахист» № AZ14-1138207 від 27.12.2020 здійснено страхову виплату в розмірі 7911,58 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу Nissan Micra д/н НОМЕР_2 , застрахована в ТзДВ Страхова компанія Кредо згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом №АР/001074432, який є діючим станом на 29.10.2021. За доводами позивача, сума страхового відшкодування, з урахуванням нарахованих за прострочення виплати пені, 3% річних та інфляційних втрат, підлягає стягненню з відповідача. Посилаючись на приписи статей 625, 993, 1191, 1194 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України Про страхування, позивач просив позов задовольнити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2023 справу № 908/1092/23 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 10.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1092/23, присвоєно справі номер провадження 18/48/23, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі №908/1092/23; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 05.05.2023, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; зобов`язано позивача надати суду докази на підтвердження розміру зазначеного у калькуляції вирахування зношення запчастин 70% (висновок, звіт тощо); запропоновано позивачу у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Згідно із довідкою про доставку документу в електронному вигляді ухвалу суду від 10.04.2023 доставлено в електронний кабінет відповідача 10.04.2023.

Від відповідача 24.04.2023 на електронну адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач визнав позовні вимоги про відшкодування шкоди у розмірі 7911,58 грн. Щодо відшкодування на користь позивача пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог та врахувати, що відповідно до листа ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та Указу Президента України від 24.02.22 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні військову агресію російської федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.22 строком на 30 діб, визнано форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Також відповідач відзначив, що з урахуванням обмеження строку нарахуванням пені, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання становить 1304,87 грн. Відносно нарахування 3% річних та інфляційних втрат відповідач зазначив, що положення ст. 625 ЦК України не застосовуються до правовідносин щодо відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки (постанова Верховного суду України від 12.06.2013 та п. 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №4). Відповідач просив відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України розподілити судові витрати з урахуванням визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті і повернути позивачу 50% сплаченого судового збору. Відповідач просив справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без участі його представника.

Від позивача 26.04.2023 надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи, а саме: розрахунку коефіцієнта фізичного зносу досліджуваного КТЗ Dacia Logan д/н НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/1092/23 дозволяють здійснити її розгляд.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом січня-вересня 2023 року, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у відпустці з 28.08.2023 по 22.09.2023 рішення прийнято без його проголошення 02.10.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

В м. Львові 29.10.2021 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Dacia Logan д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля Nissan Micra д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .

Згідно з договором добровільного комплексного страхування «Повний автозахист» №AZ14-1138207 від 27.12.2020 на момент ДТП автомобіль Dacia Logan д/н НОМЕР_1 застрахований приватним акціонерним товариством Страхова група ТАС (позивачем).

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 33.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол).

Відповідно до вказаної вище Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Як вбачається з матеріалів справи, водієм ОСОБА_3 та водієм ОСОБА_2 складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) № б/н від 29.10.2021.

З відомостей, які містяться в Європротоколі, вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю Dacia Logan д/н НОМЕР_1 під час руху іншого учасника завдано пошкодження.

Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) № б/н від 29.10.2021 є належним доказом, який підтверджує факт настання дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Страхувальник за договором добровільного комплексного страхування «Повний автозахист» №AZ14-1138207 від 27.12.2020 звернувся до позивача (страховика) з повідомленням про настання випадку, що має ознаки страхового.

На підставі Акту огляду транспортного засобу (дефектної відомості) від 02.11.2021, ремонтної калькуляції № 30820-17 від 08.11.2021, страхового акту № 31602/17/921 від 10.11.2021 та розрахунку страхового відшкодування здійснено страхову виплату в розмірі 7911,58 грн. (платіжна інструкція № 226799 від 11.11.2021).

Відповідно до ст.ст. 8, 9 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно договору страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ст. 25 Закону України «Про страхування»).

За замістом ст.ст. 9, 22, 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Статтею 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено порядок виплати страхового відшкодування. Страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника тощо.

У разі визнання вимог заявника обґрунтованими страховик зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Так, статтею 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.

Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.

Вказана стаття, яка дублює положення ст. 27 Закону Про страхування, надає страховикові право звернутися з вимогою до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки. Такий перехід права вимоги до страховика в науці та практиці цивільного права отримав назву суброгація.

Суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування. Якщо страхові виплати спрямовані на покриття збитків, що виникли у зв`язку із завданням шкоди здоров`ю страхувальника, право вимоги до винної особи до страховика не переходить.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі наведених норм цивільного законодавства та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати суму страхового відшкодування в особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди.

Вина водія автомобіля Nissan Micra д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 встановлена у Повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколі).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу Nissan Micra д/н НОМЕР_2 , застрахована в ТзДВ Страхова компанія Кредо згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом №АР/001074432 який є діючим станом на 29.10.2021.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Заяву про виплату страхового відшкодування вих. 05330/9221 від 25.11.2021 отримано відповідачем 06.12.2021. Відповіді на заяву не надано, страхове відшкодування не виплачено.

Вказані обставини відповідачем підтверджені у відзиві на позов.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є спеціальним законом та регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Пунктом 22.1 ст. 22 зазначеного Закону визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 вказаного Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Статтею 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом №АР/00001074432 встановлено, що ліміт за шкоду майну - 130000,00 грн., розмір франшизи - 0,00 грн.

Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми - ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленого законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахування зносу на підставі ст. 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов`язковим.

Пунктами 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів встановлено, що значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для фототехніки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля Dacia Logan д/н НОМЕР_1 вбачається, що рік випуску автомобіля - 2010, а отже на момент ДТП строк його експлуатації перевищував строк, встановлений пунктом 7.38 Методики, згідно з яким значення коефіцієнту фізичного зносу дорівнює нулю.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

В свою чергу, за приписами статті 29 Закону №1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до листа Верховного суду України "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля".

Тобто, Верховним судом України запропоновано альтернативні варіанти визначення розміру шкоди, а саме, або висновком судової автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Відповідно наданого позивачем Розрахунку коефіцієнта фізичного зносу досліджуваного КТЗ станом на 29.10.2021 коефіцієнт фізичного зносу для автомобіля Dacia Logan д/н НОМЕР_1 становить 0,7000.

З ремонтної калькуляції № 30820-17 від 08.11.2021, страхового акту № 31602/17/921 від 10.11.2021 та розрахунку страхового відшкодування вбачається, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 7911,58 грн. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (КТЗ) 0,7000.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд дійшов висновку, що до позивача, який сплатив страхове відшкодування за договором страхування транспортного засобу, перейшло право вимоги, в порядку суброгації, з відповідача сплаченого страхового відшкодування, оскільки відповідальність власника транспортного засобу Nissan Micra д/н НОМЕР_2 , застрахована в ТзДВ Страхова компанія Кредо (відповідачем).

Тобто, позивач отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування.

Позивачем виплачене страхове відшкодування в сумі 7911,58 грн. Враховуючи ліміт відповідальності 130000,00 грн. та розмір франшизи 0,00 грн. за полісом № АР/001074432, до стягнення з відповідача належить сума страхового відшкодування в розмірі 7911,58 грн.

Відповідач визнав позовну вимогу про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 7911,58 грн., завданої в результаті ДТП, в порядку суброгації, про що зазначив у відзиві на позов.

Пунктом 36.2 статті 36 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідач після отримання заяви позивача про регресні вимоги відповіді на заяву не надав, виплату страхового відшкодування не здійснив.

Враховуючи викладене, суд визнав позовні вимоги ПрАТ Страхова Група ТАС до ТзДВа Страхова компанія Кредо про стягнення 7911,58 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, враховуючи невиконання відповідачем зобов`язання з відшкодування шкоди в порядку суброгації, позивачем нараховано 1432,75 грн. пені за період з 07.03.2022 по 07.09.2022, 252,30 грн. 3% річних за період з 07.03.2022 по 29.03.2023 та 1967,01 грн. інфляційних втрат за період з березня 2022 року по лютий 2023 року.

Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України Про страхування передбачено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Норма вказаної статті не містить обмежень щодо її застосування виключно у правовідносинах між страховиком і страхувальником за полісом ОСЦПВВНТЗ, тому суд дійшов висновку про можливість застосування даної відповідальності до відповідача у разі прострочення ним виплати страхового відшкодування на користь особи, яка має право на таке відшкодування, в даному випадку - позивача.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що розрахунок пені за заявлений позивачем період з 07.03.2022 по 07.09.2022 є правильним, до стягнення підлягають 1432,75 грн. пені, як і визначено позивачем. Доводи відповідача про невідповідність наданого позивачем розрахунку пені не знайшли свого підтвердження.

Також суд визнав безпідставними заперечення відповідача, що дія ст. 625 ЦК України нре поширюється на правовідносини, які виникли у зв`язку із завданням шкоди.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц.

Обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування за наявності відповідних правових підстав для цього є грошовим зобов`язанням страховика. Тому в разі прострочення виконання даного зобов`язання до страховика може бути застосовано відповідальність за порушення грошового зобов`язання, визначену статтею 625 Цивільного кодексу України.

Правова позиція стосовно наявності підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат у разі прострочення виплати страховиком відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів наведена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд встановив, що розрахунок 3% за заявлений позивачем період з 07.03.2022 по 29.03.2023 є правильним, до стягнення підлягають 252,30 грн. 3% річних.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем загальний період з березня 2022 року по лютий 2023 року суд встановив, що до стягнення підлягає сума 1967,01 грн. інфляційних втрат, як і визначено позивачем.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем доведений факт заподіяння шкоди, в розумінні вимог статті 1166 ЦК України, і її розмір та право регресного відшкодування виплаченої ним суми з урахуванням нарахованих за прострочення виконання зобов`язання пені, 3% річних та інфляції.

Щодо клопотання відповідача (викладене у відзиві за вих. №2359 від 19.08.2022) про застосування до вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків річних норм листа ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.02.22 та Указу Президента України від 24.02.22 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні суд зазначає наступне.

Військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (з подальшим продовженням), відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Разом з тим, суд звертає увагу, що Національним банком України прийнято постанову № 18 від 24.02.2022 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (з наступними змінами та доповненнями), якою з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи в умовах воєнного стану визначено, що: банки продовжують роботу з урахуванням обмежень, визначених цією постановою; безготівкові розрахунки здійснюються без обмежень. Отже, воєнний стан не створив жодних обставин, які об`єктивно унеможливлюють здійснення розрахунків з використанням банківської системи.

Таким чином, як оприлюднення листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, так і наявність сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, про що зазначив Верховний Суд в постанові від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20.

Верховний Суд України у постанові від 12.04.2017 у справі №3-1462гс16 підкреслив, що платежі, встановлені ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, як і наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.

Отже, введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання зобов`язань. Тобто підлягає доведенню зв`язок між невиконанням зобов`язань і воєнними діями в Україні.

Суд також зазначає, що посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, як на підставу для звільнення його від відповідальності, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (ПрАТСтрахова група ТАС) також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому страхового відшкодування та інших, визначених законом, нарахувань як способу захисту його майнових прав, передбаченого законом.

Таким чином, посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, що є форс-мажорною обставиною, та звільняє боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання є необґрунтованим та безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн. покладаються на відповідача.

Клопотання відповідача (викладене у відзиві за вих. №883 від 24.04.2023) про повернення позивачу 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України судом не задовольняється з огляду на наступне.

Приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір.

Тобто, мова йде про визнання позовних вимог саме в повному обсязі, без будь-яких обмовок щодо часткового визнання позовних вимог.

Відповідачем позов визнано частково, про що зазначено у відзиві, а саме: відповідач визнає позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 7911,58 грн., а в частині вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків річних - просить відмовити в задоволенні позову. Відповідно, підстави для задоволення клопотання відповідача та застосування норм ст. 130 ГПК України у суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо (просп. Моторобудівників, 34, м. Запоріжжя, 69068; ідентифікаційний код 13622789) на користь приватного акціонерного товариство Страхова Група ТАС (просп. Перемоги, буд. 65, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 30115243) 7911,58 грн. (сім тисяч дев`ятсот одинадцять грн. 58 коп.) страхового відшкодування, 1432,75 грн. (одну тисячу чотириста тридцять дів грн. 75 коп.) пені, 252,30 грн. (двісті п`ятдесят дві грн. 30 коп.) 3% річних, 1967,01 грн. (одну тисячу дев`ятсот шістдесят сім грн. 01 коп.) інфляційних втрат та 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 09.10.2023.

Суддя В.В. Левкут