Постанова № 114061906, 10.10.2023, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/30776/23

Провадження 3/127/8011/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк І.Е., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Вінницького районного управління ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 07.10.1999, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 1732 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1732 КУпАП.

25.09.2023 інспектором СПОН Вінницького РУП старшим лейтенантом поліції Шевелем О.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 771408. З даного протоколу вбачається, що «25.08.2023 об 11 год. 30 хв. у АДРЕСА_2 , громадянка ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї онуки ОСОБА_2 , чим могла завдати шкоди психологічному та фізичному здоров`ю», тим самим вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1732 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в скоєнні адміністративного правопорушення не визнала. Пояснила, що проживає разом із онукою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та своєю донькою матір`ю ОСОБА_3 , яка наразі тимчасово працює за кордоном. ОСОБА_1 зазначила, що жодних дій зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення не вчиняла, натомість має конфліктну ситуацію із сусідкою по будинку, яка й звернулась до Служби у справах дітей Вінницької міської ради та поліції з метою помсти.

В судовому засіданні в якості свідка була допитана співробітниця служби у справах дітей Вінницької міської ради ОСОБА_4 . Свідок повідомила суд, що відділом превентивної роботи служби у справах дітей Вінницької міської ради на підставі заяви громадянки ОСОБА_5 було здійснено виїзд за адресою місця проживання ОСОБА_1 та її онуки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На місці працівниками було встановлено, що дитина проживає в абсолютно задовільних умовах, ОСОБА_1 здійснює належний догляд за онукою, займається її розвитком та дозвіллям. Малолітня дитина забезпечена усім необхідним, охайна, а будь-які ризики для здоров`я та життя малолітньої ОСОБА_3 , ознаки знущань над дитиною, вчинення психологічного чи фізичного насилля відсутні.

В судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_5 , яка пояснила, що ОСОБА_1 регулярно ображає свою онуку, виражається нецензурною лайкою та застосовує до онуки фізичну силу. Також свідок зазначила, що через поведінку ОСОБА_1 з дитиною ніхто з однолітків не бажає контактувати.

Крім того, в присутності працівника Служби у справах дітей Вінницької міської ради, судом було опитано малолітню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина повідомила суд, що проживає разом із бабусею, яка водить її до дитячого садочка, на танці, гуляє та грається із нею. Дитина зазначила, що любить свою бабусю і та її ніколи не ображає.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , малолітньої ОСОБА_2 , а також дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1732 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису, - тягне настання адміністративної відповідальності.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 771408 від 25.09.2023 вбачається, що 25.09.2023 об 11 год. 30 хв. у АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї онуки ОСОБА_2 , чим могла завдати шкоду її психологічному та фізичному здоров`ю.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1732 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а також у невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений.

Відповідно доЗакону України«Про запобіганнята протидіюдомашньому насильству»домашнє насильство діяння(діїабо бездіяльність)фізичного,сексуального,психологічного абоекономічного насильства,що вчиняютьсяв сім`їчи вмежах місцяпроживання абоміж родичами,або міжколишнім читеперішнім подружжям,або міжіншими особами,які спільнопроживають (проживали)однією сім`єю,але неперебувають (неперебували)у родиннихвідносинах чиу шлюбіміж собою,незалежно відтого,чи проживає(проживала)особа,яка вчиниладомашнє насильство,у томусамому місці,що йпостраждала особа,а такожпогрози вчиненнятаких діянь.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Психологічне насильство-форма домашньогонасильства,що включаєсловесні образи,погрози,у томучислі щодотретіх осіб,приниження,переслідування,залякування,інші діяння,спрямовані наобмеженняволевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

При цьому, завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого є необов`язковим для кваліфікації.

Інспектором СПДН ВП ВРУП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Шевелем О. було проведено спілкування/бесідуіз малолітньою онукою ОСОБА_1 ОСОБА_2 для оцінки ризиків за факторами небезпеки/ризиків щодо вчинення домашнього насильства.

При цьому малолітня ОСОБА_2 на усі запитання надала відповідь «Ні».

З форми оцінкиризиків вчиненнядомашнього насильстване вбачається,що дії ОСОБА_1 завдали чи могли завдати ОСОБА_2 шкодуїї здоров`ю. Існуваннябезпосередньої загрозижиттю чиздоров`ю ОСОБА_2 не встановлено. Рівень небезпеки визначено - «низький».

Водночас, суд до даного документу ставиться критично, оскільки відповідно до ст. 33 Закону України «Про національну поліцію», проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

З матеріалівсправи вбачається,що вонине містятьжодних доказів, обов`язок щодо збирання яких у відповідності до ст.251КУпАП покладаєтьсяна осіб,уповноважених наскладання протоколівпро адміністративніправопорушення, на підставі яких суд міг би встановити чи було вчинено ОСОБА_1 адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

При цьому, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Відповідно до Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, яка знайшла своє відображення і в Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ) дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під піклуванням і відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і морального та матеріального забезпечення.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що докази, надані на підтвердження вини ОСОБА_1 , викликають розумні сумніви, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п.161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а також докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».

У цій правовій позиції можна відокремити такі конструктивні ознаки: а) обов`язкова наявність сукупності ознак чи неспростовних презумпції; б) ознаки чи презумпції повинні бути достатньо вагомими; в) чіткими; г) взаємоузгодженими. Тому за відсутності таких ознак не можна констатувати, що правопорушення доведено «поза розумним сумнівом».

В ході розгляду справи судом встановлено наявність конфліктної ситуації між сусідами - ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Водночас, факти вчинення ОСОБА_1 саме домашнього насильства, ще й умисно відносно своєї малолітньої онуки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не підтверджені жодними належними і допустимими доказами та не встановлені в судовому засіданні. Поведінка дитини в судовому засіданні вказувала на чудові взаємовідносини її та ОСОБА_1 і сприятливу атмосферу в родині; дитина охайна, доглянута й розвинута.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Так, відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законів.

Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 1732 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, яке є обов`язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо - є неналежними доказами.

Як визначено п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України», доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , малолітньої ОСОБА_2 та дослідивши матеріали справи, оцінивши відповідно до ст. 252 КУпАП докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1732 КУпАП.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути почато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Крім того, формулювання абз. 1 ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП).

Таким чином, враховуючи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1732 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Враховуючи положення ст. 401 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Оскільки до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 24 КУпАП, не застосовується, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, підстави для справляння судового збору з ОСОБА_1 відсутні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 23, 33, 38, ч. 1 ст. 1732, ст.ст. 221, 245-249, 251-252, 268, 277, 279, 280, 283-285, 287-289, 294 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 1732 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 07.10.1999; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: