Ухвала суду № 114049257, 02.10.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/38166/14-ц

Провадження № 4-с/761/184/2023

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Романишеної І.П.,

за участі секретаря Решти Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: головний державний виконавець Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) Яцків А., ПАТ "Фінанси та Кредит", ТОВ "Вердикт Капітал",

ВСТАНОВИВ:

В провадження судді Шевченківського районного суду м.Києва Романишеної І.П. надійшла скарга на дії державного виконавця, відповідно до якої ОСОБА_1 просить суд: визнати протиправними дії головного державного виконавця щодо відмови у знятті арешту на майно та заборону його відчуження, накладеного 28.12.2016р. в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2; зобов`язати Оболонський ВДВС зняти арешт на майно та заборону його відчуження, а також всі інші можливі обмеження в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2.

Скарга мотивована тим, що враховуючи погашення заборгованості за кредитним договором, підстави для існування заходів забезпечення реального виконання рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 18.02.2015р. у вигляді накладеного арешту на майно боржника ОСОБА_1 та заборони його відчуження відсутні, оскільки в добровільному порядку було досягнуто домовленість про сплату заборгованості за кредитним договором в сумі 217767,09 грн.

Так, листом від 04.08.2023р. головний державний виконавець Оболонського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Яцків А. відмовив у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про зняття арешту з майна, оскільки виконавче провадження НОМЕР_2 завершено 28.12.2016р. на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" і матеріали виконавчого провадження знищено, а тому для вирішення данного питання рекомендовано звернутися до суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи №761/38166/14-ц між суддями від 17.08.2023р. матеріали скарги передано в провадження судді Романишеній І.П.

Ухвалою суду від 18.08.2023р. скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

04.09.2023р. до суду надійшла заява на виконання вимог ухвали суду, яку було передано судді 05.09.2023р.

Ухвалою суду від 08.09.2023р. вказану скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

В судове засідання учасники судового розгляду не з`явилися, від представника скаржника надійшла заява, в якій зазначено щодо проведення судового засідання за його відсутності, а від представника ТОВ "Вердикт Капітал" надійшло клопотання про розгляд скарги за відсутності уповноваженого представника товариства.

Інші учасники справи клопотань про відкладення судового засідання чи розгляду скарги за їх відсутності не надсилали до суду, хоча повідомлялися про дату, час та місце судового засідання належним чином.

Дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 18 лютого 2015 року у цивільній справі № 761/38166/14-ц задоволено позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Вирішено стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 267 393,62 грн.

02 квітня 2015 року Шевченківським районним судом м.Києва видано виконавчий лист на підставі вказаного рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист у цивільній справі №761/38166/14-ц перебував на примусовому виконанні в Оболонському відділі державної виконавчої служби у містя Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) (ВП НОМЕР_2).

В рамках вказаного виконавчого провадження 28.12.2016р. старшим державним виконавцем Чорним В.В. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з інформаційною довідкою №338745541 у вказаному виконавчому провадженні було накладено арешт на нерухоме майно боржника ОСОБА_3 , рнокпп НОМЕР_1 , який станом на 11.07.2023р. наявний (постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.12.2016р.).

На підставі договору про відступлення прав вимоги за договорами застави від 15.11.2018р., право вимоги за кредитним договором від 07.12.2007р., перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал».

Відповідно до відомостей з ЄДРСР, ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 17.04.2019р. замінено стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника - ТОВ «Вердикт Капітал», у виконавчому провадженні з виконання рішення Шевченківського районного суду м.Києва у цивільній справі №761/38166/14-ц.

В подальшому, ТОВ "Вердикт Капітал" та ОСОБА_2 уклали угоду про визначення розміру зобов`язання та порядок його виконання від 30.01.2020р.

Відповідно до довідки ТОВ "Вердикт Капітал" від 25.11.2022р. вих. №432-11/22, товариство підтвердило, що не має фінансових та майнових претензій за кредитним договором №01-333/07-А-Л від 07.12.2007р.

За інформацією з Єдиного реєстру боржників від 22.06.2023р., відомості щодо ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) у вказаному реєстрі відсутні.

В свою чергу, суд повторно перевірив відповідну інформацію та встановив, що станом на 02.10.2023р. відомості щодо ОСОБА_1 у вказаному реєстрі відсутні.

Зі змісту скарги вбачається, що підставою звернення до суду стало те, що 28.12.2016р. державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, в подальшому спірні питання щодо сплати заборгованості за кредитним договором було вирішено в добровільному порядку. Скаржник дізнавшись, що в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2 на її майно було накладено арешт, який досі наявний, звернулася до Оболонського ВДВС, з проханням зняти відповідні арешти на належне їй майно, однак отримала відмову.

Зі змісту листа головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) Яцківа А. від 04.08.2023р. №д/16 вбачається, що матеріали виконавчого провадження за НОМЕР_2 у відділі відсутні, оскільки виконавчі провадження за 2014-2018 року знищені за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У постанові Верховного Суду від 01.02.2023р. справа № 206/2832/21 провадження №61-10757св22 вказано, що в разі відсутності матеріалів відкритого виконавчого провадження орган державної виконавчої служби у разі звернення особи зі скаргою має обґрунтувати правомірність тривалого перебування майна особи під арештом та забороною відчуження, а тому звернення з вимогою, зокрема, щодо оскарження рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України буде ефективним способом захисту .

Згідно з положеннями ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Також, ч.5 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" зазначає, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Як було встановлено судом вище, в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2 державним виконавцем 28.12.2016р. була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» - без вирішення питання щодо скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Положеннями статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній станом на день винесення державним виконавцем відповідної постанови) було передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

З викладеного вбачається, що станом на день повернення виконавчого документа стягувачу, положеннями Закону України «Про виконавче провадження» не було встановлено прямого обов`язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.

В свою чергу, спірні правовідносини в даному випадку виникли у зв`язку з тим, що на заяву представника ОСОБА_1 від 28.07.2023р. про зняття арешту у зв`язку з виконанням виконавчого документу, орган ДВС відмовився знімати арешт.

Верховний Суд у постанові від 13.07.2022р. у справі № 2/0301/806/11 сформував наступну правову позицію: застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті і Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зістаттею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Суд врахуває те, що наявність протягом тривалого часу (майже 7 років) нескасованого арешту на майно ОСОБА_1 , за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача ТОВ "Вердикт Капітал", а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Так, з копії листа представника ОСОБА_1 до Оболонського ВДВС вбачається, що заявником було обґрунтовано необхідність зняття арешту майна в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2, з наданням відповідних доказів вказаному, а тому відповідні дії головного державного виконавця Яцківа А. щодо відмови у знятті арешту з майна боржника у виконавчому провадженні є протиправними та відповідно до правового висновку Верховного Суду, сформованого у постанові від 13.07.2022р. справа №2/0301/806/11, порушене право скаржниці підлягає захисту шляхом зобов`язання ДВС зняти арешт з майна та заборони його відчуження, накладеного 28.12.2016р. в межах виконавчого провадження НОМЕР_2.

В свою чергу, суд не вбачає підстав для зобов`язання Оболонського ВДВС зняти всі інші можливі обмеження в рамках виконавчого провадження, оскільки скаржником не доведено наявності інших чинних заходів забезпечення реального виконання рішення в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2, а тому в цій частині скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме: справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, оцінивши докази у їх сукупності, врахувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню частково, що як наслідок належним чином забезпечить можливість скаржника на реалізацію права володіння та розпорядження належним нерухомим майном.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 81, 89, 354-355, 447, 450, 451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: головний державний виконавець Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) Яцків А., ПАТ "Фінанси та Кредит", ТОВ "Вердикт Капітал", - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) Яцківа А. щодо відмови ОСОБА_1 у знятті арешту з майна та заборони його відчуження, накладеного 28.12.2016р. в межах виконавчого провадження НОМЕР_2.

Зобов`язати Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) зняти арешт з майна ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) та заборону його відчуження, накладеного 28.12.2016р. державним виконавцем Чорним В.В. в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2.

В іншій частині скарги відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 02.10.2023р.

СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА