Рішення № 11400932, 23.06.2010, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 2-641/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 червня 2010 р. Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді - Жмайло Н.В.

при секретарі - Тіщенко Т.О.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Шчекіч І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Тернівки цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ВАТ «Павлоградвугілля», третя особа: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної під час виконання трудових обовязків ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ВАТ «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної під час виконання трудових обовязків. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він багато років працював у тяжких та шкідливих умовах вугільної промисловості. Під час виконання трудових обов'язків 16.03.1996 року отримав травму, про що свідчить Акт №24 про нещасний випадок від 18.03.1996 року. В зв'язку з травмою, був направлений на огляд МСЕК. За висновком медично-соціальної експертної комісії (МСЕК) від 16.01.2006 року йому було встановлено 5% втрати професійної працездатності. Повторний огляд МСЕК від 15.03.2007 року та 14.02.2008 року, яким залишено 5% втрати професійної працездатності. Також працюючи у шкідливих умовах він здобув професійне захворювання, про що складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання від 13.06.2008 року. 08.09.2008 року первинно-повторно проведено огляд МСЕК та встановлено сукупно 65 % втрати професійної та встановлено ІІІ групу інвалідності: 30%-радіокулопатія (первинно), 20%-дефартрози (первинно), 5%-хронічнийбронхіт (первинно) та 5% - трудове каліцтво (повторно). Через втрату працездатності він змушений систематично лікуватися в лікарнях, санаторіях, більшість за свій рахунок. На даний момент відчуває сильний біль в колінних суглобах, йому важко ходити, постійно кашляє та задихається. Відчуває нестерпний біль у попереку. Обмежений в рухах. Постійний прийом ліків, нестача коштів на лікування, до фізичного болю додаються душевні страждання від свого безсилля і безсилля ліків допомогти йому позбавитися цієї болі, або полегшити страждання; постійно відчуває наслідки травми та професійного захворювання, через болі в суглобах - безспокійний сон, став нервовою та дратівливою людиною; неможливо займатися домашніми справами, що потребують навіть незначних фізичних зусиль. В зв'язку з захворюванням він не має змоги займатися не тільки своїм захопленнями, але й обмежений в роботі по господарству. Почуття безпорадності та неповноцінності приносить особливі страждання і приниження. Більшу частину часу проводить в лікарнях, або лікується амбулаторно. Розуміння того, що не зможе дати своїм дітям всього, що міг би, якщо був би працездатним, завдають йому особливі душевні страждання, через що він втратив впевненість у майбутнє, відчуває депресивний стан, від розуміння того, що це захворювання залишаться до кінця життя, у нього опускаються руки. Тому просить стягнути з ВАТ «Павлоградвугілля» на його користь моральну шкоду в сумі 20 000 гривень. Всі витрати по веденню справи в суді покласти на відповідача.

В своїх письмових запереченнях представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що положення ст.ст. 233, 234, 237-1 КЗпП України на правовідносини, що виникли між сторонами не поширюються, а відповідно до ст. 9 ЗУ «Про охорону праці», ст.ст. 1,15,21,28,34 ЗУ «Про загальнообовязкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» обовязок по відшкодуванню моральної шкоди позивачеві покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Також зазначає, що відсутні докази спричинення моральної шкоди позивачеві, оскільки відсутній висновок МСЕК, який би підтверджував факт спричинення такої шкоди позивачеві та її розмір. Позивачем не зазначено, в чому полягала протиправність поведінки відповідача та не наведено доказів такої поведінки. Окрім того, позивачем пропущено тримісячний строк звернення з позовом до суду, встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України та поважних причин пропуску цього строку позивачем не наведено та не надано доказів на їх підтвердження.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на наведені в позові обставини, просив позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на доводи, викладені в письмових запереченнях, просив в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи в судовому засіданні суду пояснила, що відділенням виконавчої дирекції Фонду перед позивачем обовязок по виплаті одноразової допомоги та призначенні щомісячних страхових виплат виконано в повному обсязі, у вирішенні позову покладалася на розсуд суду.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що позивач з 01.02.1982 року по 07.06.2008 року знаходився у трудових відносинах з ДХК ВАТ “Павлоградвугілля” й працював за різним фахом, звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.21-22).

Відповідно до акту №24 від 18.03.1996 року про нещасний випадок ОСОБА_1 визнано потерпілим від нещасного випадку на виробництві (а.с.9-10).

В звязку з отриманою на виробництві травмою, згідно виписки з акту огляду МСЕК №2 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги ДНА-02 до довідки № 07656 від 16.01.2006 р. ОСОБА_1 встановлено втрату 5% втрати професійної працездатності з 08.11.2005 року (а.с. 11).

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК №2 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги ДНА-02 до довідки № 017659 від 15.03.2007 року ОСОБА_1 встановлено втрату 5% втрати професійної працездатності з 01.02.2007 року (а.с. 12).

Згідно виписки з акту огляду МСЕК №2 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги ДНА-02 до довідки № 023705 від 14.02.2008 року ОСОБА_1 встановлено втрату 5% втрати професійної працездатності з 01.02.2008 р. (а.с. 16).

Окрім того, за час роботи на підприємстві в підземних, шкідливих умовах позивач також захворів професійними захворюваннями: радікулопатія шийна і попереково-крижова на фоні полі сегментарної дископатії з вираженими (Зст.) статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферічним нейросудинними синдромами. (М 54.1). Двосторонній плечолопатковий періартроз (ПФ другого ст..)., деформівний артроз, в сполученні з періартрозами, ліктьових (ПФ першого ст.) та колінних (ПФ другого ст..) суглобів, стійкий больовий синдром. (М17-М19), хронічний бронхіт, ЛН першого ст.(J44), нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху) (Н 903), згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 13.06.2008 року. Професійне захворювання виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, що підтверджується копією акта розслідування хронічного професійного захворювання від 13.06.2008 р. (а.с. 17).

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК №2 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги ДНА-02 до довідки № 027031 від 08.09.2008 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності безстроково з 65 % втрати працездатності, з них 5% - по травмі; 60% - в звязку з профзахворюваннями від 03.06.2008 р. Та визначено, що потребує медикаментозного та санаторно-курортного лікування (а.с. 20).

Згідно копій виписки з історії хвороби ОСОБА_1, останньому згідно рішення ЛЕК від 03.06.2008 року встановлено діагноз: радикулопатія шийна і попереко-крижова на фоні полі сегментарної дископітії з вираженими (3 ст.) статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, двосторонній плечолопатковий періартроз (ПФ 2 ст.), де формівний артоз, в сполученні з періартрозами ліктьових (ПФ 1 ст.) та колінних (ПФ 2 ст.) суглобів, стійкий больовий синдром, хронічний бронхіт,ЛН першого ступеня, нейросенсорна приглухуватість 1 ст.(з легким зниженням слуху), захворювання професійні, 03.06.2008 року. (а.с. 18-19).

Відповідно до постанови ФССНВУ в м. Тернівка про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати від 03.10.2008 року ОСОБА_1, який перебуває на обліку з 08.11.2005 року продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності у сумі 145,34 грн..(а.с.5).

Згідно постанови ФССНВУ в м. Тернівка про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати від 03.10.2008 року ОСОБА_1, який перебуває на обліку з 08.11.2005 року призначено щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності у сумі 1744,03 грн..(а.с.6).

Відповідно до постанови ФССНВУ в м. Тернівка про реєстрацію нового страхового випадку від 03.10.2008 року ОСОБА_1, який перебуває на обліку з 08.11.2005 року зареєстровано страховий випадок «профзахворювання» від 29.09.2008 року та з датою початку виплат 22.07.2008 року (а.с.7).

Згідно довідки ВВД ФССНВУ в м. Тернівка № 1860 від 25.05.2010 року ОСОБА_1 не звертався та не отримував відшкодування моральної шкоди від ВВД ФССНВУ в м. Тернівці (а.с.8).

Суд вважає, що внаслідок втрати професійної працездатності у позивача наявна моральна шкода, оскільки: він частково втратив професійну працездатність; змушений регулярно проходити стаціонарні лікування, погіршились стосунки з рідними, бо він не може займатися домашніми справами, що потребують навіть незначних фізичних зусиль; відчуває депресивний стан; та інші обставини.

Вказані обставини, які наявні у позивача, обумовлюють необхідність пристосовуватися та організувати своє повсякденне життя по-новому й свідчать про заподіяння позивачу моральної шкоди.

Оскільки позивач є застрахованою особою, відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» йому призначені ВВД ФССНВУ у місті Тернівці передбачені вказаним Законом страхові виплати, але не відшкодовано спричинену йому моральну шкоду.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розяснено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоровя умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. У п. 16 цієї постанови зазначалось про тримісячний строк позовної давності.

Згідно Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» який набрав чинності 01.04.2001 року одним із завдань якого є та обовязку Фонду було відшкодування моральної шкоди, заподіяну умовами виробництва, застрахованим і членам їх сімей від нещасних випадків. У зазначеному Законі строки позовної давності на звернення потерпілого із заявою про відшкодування моральної шкоди не передбачені.

Немає застережень щодо існування такого строку і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 березня 1992 року №6 (з відповідними змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

Законами України про Державний бюджет на 2006 рік та на 2007 рік /відповідно пункт 27 ст.77 та пункт 22 ст.71/ на 2006 та 2007 роки зупинялася дія в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей абзацу 4 ст.1,підпункту «е» ч.1 ст.21,ч.3 ст.28,ч.3 ст.34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання ,які спричинили втрату працездатності».

20 березня 2007 року набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Закон України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності”, яким були виключенні статті Закону стосовно обовязку відшкодування Фондом моральної шкоди.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 вказані зміни визнані конституційними, оскільки громадяни, які постраждали від нещасного випадку на виробництві чи внаслідок професійного захворювання, відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України, мають право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу(роботодавця).

Крім цього, Законом від 28 грудня 2007 року № 107 У1 з п.3 Прикінцевих положень виключені слова, які свідчили про відшкодування за умов, зазначених у цьому пункті, моральної (немайнової) шкоди потерпілим на виробництві та членам їх сімей, і, водночас, доповнено цей пункт таким абзацом: «відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 01 січня 2008 року.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення № 20-рп/2008/справа про страхові виплати/зазначив, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та ст..237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 передбачало тлумачення діючих на той час положень Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” з приводу страхової виплати моральної шкоди потерпілим на виробництві, тоді як рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008/ від 08 жовтня 2008 року містить висновок про конституційність положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань ,які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 20 березня 2007 року, яким були виключенні статті Закону стосовно обовязку відшкодування Фондом моральної шкоди.

Тобто вказані рішення Конституційного Суду мають різні правові підстави.

З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про відшкодування моральної шкоди працівникові, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоровя, повинен вирішуватися на підставі норм КЗпП України при доведеності виконанням робіт у небезпечних для життя і здоровя умовах (ст.153 КЗпП України) та інших юридично важливих обставин. Зазначений спір є спором, що виникає із трудових правовідносин.

Щодо строку позовної давності, то слід зазначити, що відповідно до ст..9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Таким чином, виходячи з положень п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю.

Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” визначається, що інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, обумовленими захворюваннями, наслідком травм, або природженими дефектами, котрі приводять до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі та захисту. Позивача визнано інвалідом третьої групи по професійному захворюванню. Відповідно до п.2.3 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 07.04.2004 року за №183 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 22.04. 2004 року за №516/9115 з подальшими змінами, підставою для встановлення третьої групи інвалідності є стійки, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або уродженими дефектами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності, в тому числі працездатності, які потребують соціальної допомоги і соціального захисту. Згідно вказаної Інструкції, критеріями встановлення третьої групи інвалідності є обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності в помірно вираженому ступені: обмеження самообслуговування I ст.; обмеження здатності самостійно пересуватися I ст.; обмеження здатності до навчання I ст.; обмеження здатності до трудової діяльності I ст.; обмеження здатності до орієнтації I ст.; обмеження здатності до спілкування I ст.; обмеження здатності контролювати свою поведінку I ст.. Помірно виражене обмеження життєдіяльності визначається частковою втратою можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне зниження кваліфікації або зменшення обсягу трудової діяльності; значне утруднення в набутті професії чи в працевлаштуванні); значне зменшення (більш ніж на 25 %) обсягу трудової діяльності; втрата професії чи значне зниження кваліфікації; значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії. Таким чином, вже сам факт встановлення позивачу 3 групи інвалідності підтверджує обмеження життєдіяльності позивача.

З врахуванням викладених обставин суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди незалежно від наявності з цього приводу висновку МСЕК, яку повинен відшкодувати позивачу відповідач, як власник підприємства, який не створив працівнику безпечні умови праці, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання від 03.06.2008 року, що призвело до ушкодження його здоровя на виробництві, моральних страждань потерпілого.

Обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди позивачу, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 6500 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214,215 ЦПК України, ст.ст.153,237-1 КЗпП України, ст.268 ч.1 п.3 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ВАТ «Павлоградвугілля», третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівці про відшкодування моральної шкоди, заподіяної під час виконання трудових обовязків , задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди 6500 (шість тисяч пятсот) гривень.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір в розмірі 325 (триста двадцять пять) грн. та на користь УДКУ м. Тернівка ГУДКУ в Дніпропетровській області, Код ЄДРПОУ: 23929856, р/р: 31214259700035, банк ГУДКУ в Дніпропетровській області, МФО банку: 805012 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 15 (п'ятнадцять) грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський міський суд шляхом подачі у десятиденний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження, і подання після цього у 20-ти денний строк апеляційної скарги, або без подання заяви про оскарження шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Головуючий