Ухвала суду № 113997005, 04.10.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/13644/2012

Провадження № 4-с/761/186/2023

У Х В А Л А

Іменем України

04 жовтня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Габунії М.Г.,

за участі

заявника: ОСОБА_1 ,

представника заявника: ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

22.08.2023 року до суду надійшла зазначена скарга.

У вимогах скарги скаржник просить:

-визнати протиправною бездіяльність Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), що полягала у незнятті арешту з нерухомого та рухомого майна ОСОБА_2 , накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_1, виданої 09.06.2016 року Дніпровським районним ВДВС міста Київ ГТУЮ у м.Києві;

-зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зняти арешт з нерухомого та рухомого майна ОСОБА_2 , накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_1, виданої 09.06.2016 року Дніпровським районним ВДВС міста Київ ГТУЮ у м.Києві.

Вимоги скарги обгрунтовані тим, що на виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебувало виконавче провадження НОМЕР_1.

Як зазначає заявник, він з реєстру речових прав встановив, що на належне йому майно було накладено арешт в межах зазначеного виконавчого провадження.

З метою зняття арешту з майна, адвокат заявника звернувся до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та листом виконавчої служби від 02.08.2023 року було відмовлено в скасуванні арешту оскільки виконавче провадження було завершене 10.06.2016 року на підставі положень п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» та підстави для скасування арешту відсутні.

Заявник не погоджується із відмовою, оскільки вона суперечить діючому законодавству, тому для захисту порушеного права звернувся до суду з цією скаргою.

В судовому засіданні представник заявника та заявник вимоги скарги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в судове засідання представників не направили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомили, відзив на заявлені вимоги до суду не направили.

У відповідності до положень ч.2 ст.450 ЦПК України суд продовжив слухання справи у відсутність сторін, які були повідомлені належним чином про час та місце слухання справи.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, вислухавши заявника та його представника, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги за наступних підстав.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Як вбачається з матеріалів справи, у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на виконанні перебувало виконавче провадження НОМЕР_1 щодо примусового виконання виконавчого листа №2610/13644/2012 від 24.01.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УніверсалБанк» боргу в сумі 699 130,99 грн.

В межах зазначеного виконавчого провадження постановою державного виконавця від 09.06.2016 року було накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження 14938748 від 13.06.2016 року).

Виконавче провадження закінчене 10.05.2016 року на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв`язку з відсутністю майна боржника.

На звернення представника заявника, листом №86677/15 від 02.08.2023 року Дніпровським відділом державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відмовлено у скасуванні арешту та роз`яснено право заявника на підставі ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» звернутися до суду для вирішення питання по суті.

Стаття 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на 10.05.2016 року) визначала, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Пункт 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на 10.05.2016 року) передбачав, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, зокрема, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

В той же час частина 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначала, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, оскільки виконавче провадження було завершене саме у зв`язку з відсутністю майна у боржника, тому державний виконавець не мав права скасовувати арешт з майна боржника, а тому вимоги скарги в частині визнання бездіяльності Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 при поверненні виконавчого документа стягувачеві у ВП НОМЕР_1 не підлягають задоволенню, оскільки державний виконавець діяв з дотриманням положень Закону України «Про виконавче провадження».

Частина 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на даний час) передбачає вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як вбачається, заявник звернувся до суду із вимогою про зобов`язання Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) вчинити дії щодо зняття (скасування) арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 у ВП НОМЕР_1.

Однак представник заявника не надав суду доказів, що настала одна з обставин, які передбачені ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» з яким закон пов`язує можливість скасування арешту з майна, тому державна виконавча служба з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» відмовила в скасуванні арешту з майна заявника.

В той же час, враховуючи що з матеріалів справи вбачається відсутність претензій стягувача щодо виконання рішення суду, суд вважає за необхідне з метою захисту прав заявника, застосувати належний спосіб захисту порушеного права та скасувати арешт накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_1, виданої 09.06.2016 року Дніпровським районним ВДВС міста Київ ГТУЮ у м.Києві.

Відповідно до вимог ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, враховуючи, що стягувач не має претензій за рішенням суду, суд вважає за можливе задовольнити скаргу частково.

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Зняти арешт з майна ОСОБА_1 накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_1, виданої 09.06.2016 року Дніпровським районним ВДВС міста Київ ГТУЮ у м.Києві, номер запису про обтяження 14938748.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Суддя: Н.Г.Притула