Рішення № 113990346, 05.10.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року Справа № 160/3699/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/3699/23 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Позовна заява не відповідала вимогам, установленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тому ухвалою суду від 06.03.2023 була залишена без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали суду від 06.03.2023 від позивача 22.03.2023 до суду надійшло клопотання про усунення недоліків разом із уточненою позовною заявою, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-280648-55/У від 22.02.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Відповідачем 22.02.2021 було винесено вимогу №Ф-280648-55/У про сплату боргу (недоїмки) у сумі 37788,74 грн, яка рахується за позивачем. Позивач уважає зазначену вимогу протиправною, з огляду на те, що він припинив підприємницьку діяльність у січні 2022 року, але фактично не здійснював підприємницьку діяльність з 2013 року, доходи не отримував та звітність не подавав. Крім того, позивач зазначає, що він відбував покарання в місцях позбавлення волі на підставі вироку Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 30.11.2017. Звільнений позивач був 25.10.2021 у зв`язку з відбуттям покарання. Наведені обставини і стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Перевіривши матеріали позовної заяви, суд установив, що позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою суду від 27.03.2023 задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду; поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки); прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

19.04.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 з 12.08.2010 по 12.11.2021 перебував на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області та був платником єдиного внеску. В інтегрованій картці ФОП ОСОБА_1 , по коду бюджетної класифікації 71040000 відображені нарахування єдиного соціального внеску за період 2017 рік, I-IV квартали 2018 року, I-IV квартали 2019 року, I-IV квартали 2020 року на загальну суму 37788,74 грн. Ця сума не була своєчасно сплачена позивачем, тому є сумою боргу (недоїмки) і підставою для складення оскаржуваної у цій справі вимоги. Відповідач зазначає, що під час винесення цієї вимоги діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України. З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

При цьому, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 12.08.2010 по 12.11.2021 перебував на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як фізична особа-підприємець.

22.02.2021 контролюючим органом була сформована вимога №Ф-280648-55У про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) у сумі 37788,74 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наведеного у відзиві на позов, суми несплаченого позивачем єдиного внеску становлять:

- за 2017 рік 8 448,00 грн;

- за 2018 рік: І квартал 2457,18 грн; ІІ квартал 2457,18 грн; ІІІ квартал 2457,18 грн; ІV квартал 2457,18 грн;

- за 2019 рік: І квартал 2754,18 грн; ІІ квартал 2754,18 грн; ІІІ квартал 2754,18 грн; ІV квартал 2754,18 грн;

- за 2020 рік: І квартал 2078,12 грн; ІІ квартал 1039,06 грн; ІІІ квартал 3178,12 грн; IV квартал 2200,00 грн.

Позивач уважає зазначену вимогу протиправною, тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно зі ст. 2 вказаного Закону, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

За визначеннями, наведеними у п. 2, 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі-єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

У п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI закріплено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (ст.7 Закону № 2464-VI).

Відповідно до п. 11 ст. 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

За приписами частин 1, 3 та 4 ст. 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 ПК України.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Пунктом 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI унормовано, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція № 449).

Згідно з п. 1 п. 2 Розділу IV Інструкції № 449 сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства), для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.

За порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону (п. 1, 2 Розділу VII Інструкції № 449).

Вимогами п. 3, 4 розділу VI Інструкції передбачено, що у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій органи доходів і зборів, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилають вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

В свою чергу, абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За змістом абз. 1 п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Аналізуючи зазначені вище законодавчі норми, суд зазначає, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, Закон №2464-VI встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати, оскільки метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для його нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Поряд з цим, суд зазначає, що до матеріалів справи надано копію витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості».

Витяг виданий про те, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 30.01.2023 у розшуку не перебуває та є особою, яку 30.11.2017 Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області засуджено за ч.2 ст.15, ч.3 ст.307, ч.3 ст.307, ст.69, ч.2 ст.70 КК України до 7 років позбавлення волі, залік з 28.08.2015 до 13.06.2016. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.02.2020 на підставі ч.5 ст.72 КК України, залік з 28.08.2015 до 30.06.2016. Звільнено 25.10.2021 по відбуттю строку покарання.

Отже, позивач у період з 30.11.2017 по 25.10.2021, який включає період нарахування відповідачем єдиного соціального внеску, перебував у місцях позбавлення волі, тому не мав об`єктивної можливості здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати від неї дохід.

Верховний Суд у своїй практиці (постанови від 03.03.2020 у справі №440/1512/19, від 17.03.2020 у справі №809/710/17, від 03.04.2020 у справі №580/908/19, від 08.05.2020 у справі №560/1391/19) висловлював позицію щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Суд зазначив, що особи, засуджені до позбавлення волі, є найманими працівниками з особливим статусом та обмеженими трудовими правами, а виправна установа в цих трудових відносинах виступає роботодавцем, відтак саме вона зобов`язана нарахувати, утримати та сплатити суми єдиного внеску із заробітної плати таких осіб.

Зважаючи на це, позивач не може розглядатись як платник єдиного внеску в розумінні п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464, незалежно від факту реєстрації фізичною особою-підприємцем.

Поряд з цим, доказів сплати єдиного соціального внеску з 01.01.2017 по 30.11.2017 до матеріалів справи не надано, як і не наведено підстав, які б звільняли позивача від його сплати.

Суд зазначає, що розмір єдиного внеску в розрахунку за місяць у 2017 році становив 704,00 грн (3200,00 грн (мінімальна заробітна плата) х 22% (розмір єдиного внеску) = 704,00 грн).

Отже, за період січень-листопад 2017 року, сума єдиного соціального внеску, яка мала бути сплачена позивачем, складає 7744,00 грн (707,00 грн х 11 (січень-листопад 2017 року = 7744,00 грн).

Таким чином, позовні вимоги щодо скасування вимоги №Ф-280648-55/У про сплату боргу (недоїмки) у сумі 7744,00 грн задоволенню не підлягають.

В іншій частині суми нарахованого єдиного соціального внеску, а саме 30044,74 грн (37788,74 грн 7744,00 грн) вимога №Ф-280648-55/У про сплату боргу (недоїмки) не може вважатися правомірною і підлягає скасуванню.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд зазначає, що всі інші аргументи сторін досліджені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених висновків суду щодо визнання протиправними і скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) не спростовують.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22.02.2021 №Ф-280648-55/У підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС України).

У цій справі позивачем оплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

З огляду на положення ст.139 КАС України, а також, часткове задоволення позовних вимог, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 853,59 грн.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22.02.2021 №Ф-280648-55/У в частині визначення ОСОБА_1 до сплати єдиного внеску у сумі 30044 (тридцять тисяч сорок чотири) грн 74 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 853 (вісімсот п`ятдесят три) грн 59 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005 код ЄДРПОУ ВП 44118658).

Суддя Н.В. Кучугурна