Рішення № 11395393, 10.09.2010, Апеляційний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2010 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого Власова С.О.,

суддів - Куштана Б.П., Боднар О.В.,

при секретарі -Рогач І.І.

з участю: представника позивача ПАТ «Укргазбанк» Румянцева Є.І., відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Ужгородської філії АБ «Укргазбанк» на рішення Виноградівського районного суду від 8 червня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Ужгородської філії АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2010 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі ПАТ АБ «Укргазбанк») в особі Ужгородської філії АБ «Укргазбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки посилаючись не те, що відповідно до умов кредитного договору № 81/07 від 03.09.2007 ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 29 130 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,5% річних, з кінцевим терміном погашення кредиту 02.09.2019 року.

В забезпечення виконання зобовязання було укладено договір поруки №81/07ЕК від 03.09.2007 року, згідно якого поручителем виступає ОСОБА_3, та договір іпотеки № 81/07-01 від 03.09.2007 року, згідно якого предметом іпотеки є квартира, що розташована в АДРЕСА_1., загальною площею 71,4 м.кв., яка належить відповідачам на праві власності.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, станом на 10 лютого 2010 року за ним рахувалась заборгованість в розмірі 26 850, 46 доларів США, яка складається з наступного: 1533, 64 долари США - прострочений кредит, 23 465, 88 доларів США - залишок кредиту, 1 850, 94 долари США -несплачені відсотки по кредиту, та 3 316, 46 грн. яка складається з 1788,73 грн.- пеня за порушення строків повернення кредиту та 1 527, 73 грн. -пеня за порушення строків сплати процентів.

На надіслані вимоги № 2071/8 від 28.09.2009 року про виконання відповідачами зобов'язання, належного реагування не було. Тому позивач просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів суму заборгованості та звернути стягнення на предмет іпотеки.

З метою забезпечення позову (до закінчення розгляду справи) позивач просив постановити ухвалу про заборону ОСОБА_2 та ОСОБА_3виїзд за кордон, виявити майно відповідачів і накласти на нього арешт.

Рішенням Виноградівського районного суду від 8 червня 2010 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі його Ужгородської філії АБ «Укргазбанк» в м.Ужгороді, вул. Швабська, 70 рахунок № 373966 в УФ АБ

»Укргазбанк» МФО 312776, код ЄДРПОУ 21101701, 12280 грн. 46 коп. / еквіваленті 533.64 долари США/ простроченого кредиту, 14821 грн.21 коп./ еквівалент 1850.94 доларів США/ нарахованих та несплачених відсотків, 1788 грн. 73 коп. - пені за порушення строків повернення кредиту, 1527 грн. 73 коп. -пені за порушення строків сплати процентів, а всього 30418 грн.13 коп. та 1700 грн. витрат по оплаті судового збору і 120 грн. витрат по оплаті ІТЗ. Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ПАТ «Укргазбанк» 1334 грн. 27 коп. штрафу за невиконання договору іпотеки. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ АБ «Укргазбанк» просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог стосовно стягнення на користь позивача солідарно з відповідачів залишку кредиту, звернення стягнення на предмет іпотеки, скасувати як незаконне та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Справа № 22ц-3268\10 Номер рядка статистичного звіту: 27

Головуючий у першій інстанції: Рішко Г.І.

Доповідач: Власов С.О.

Представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав. Відповідач ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав і пояснив, що він згоден рішенням суду першої інстанції, та що його дружина

( відповідачка ) ОСОБА_3 належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи в апеляційному суді та не заперечує про розгляд справи в її відсутності.

Інші відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з*явилися, про час та місце розгляду належним чином повідомлялися, що не перешкоджає апеляційному суду на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України розглянуть справу в їх відсутності.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які з*явилися, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ПАТ АБ «Укргазбанк» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав:

1. Районний суд приймаючи рішення про відмову в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2 штрафу в сумі 10215 грн. за невиконання договору іпотеки від 3.09. 2007 р. стосовно щорічного страхування життя та предмета іпотеки, який укладений між відповідачем ОСОБА_2 та ЗАТ «Страхова компанія «Українська Страхова Група» виходив з того, що страхові внески відповідачем не були сплачені з вини позивача, та що позивачем пропущені строки позовної давності відносно стягнення штрафу за невиконання договору іпотеки;

2. Районний суд відмовляючи позивачу в позові щодо дострокового повернення залишку кредиту в сумі 23465,88 дол. США виходив з того, що оскільки позивач не вимагав розірвання кредитного договору тому він не вправі вимагати дострокового повернення залишку кредиту;

3. Районний суд відмовляючи позивачу у зверненні стягнення на предмет іпотеки вважав, що така вимога позивача суперечить кредитному договору.

Проте судова колегія з такими висновками суду погодитись не може, так як вони не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Апеляційним судом установлено, підтверджується наявними у справі доказами, що 3 вересня 2007 року між ВАТ АБ "Укргазбанк" (з 12 червня 2009 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк", Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, серія А01, №374085 від 12.06.2009 року - правонаступник Відкритого акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (далі- Позивач) в особі начальника відділення №07 м.Хуст Ужгородської філії АБ " Укргазбанк" Драгули Анжели Степанівни та Позичальником ОСОБА_2 (далі-Відповідач -1) був укладений кредитний договір №81/07 (далі- кредитний договір).

Згідно кредитного договору та відповідно до програми цільового роздрібного кредитування "Іпотечний кредит", Позивач надав Відповідачу-1 кредит на споживчі цілі у сумі 29130,00 доларів США центів, на строк з 3 вересня 2007р.по 2 вересня 2019 р, із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 12,5 % річних. , Кредит, наданий позивачем Відповідачу-1, в межах заборгованості, згідно з договором іпотеки №81/07-01 від 03 вересня 2007 року, (далі - договір іпотеки), укладеного з Відповідачем-1 ОСОБА_2 та його Майновими поручителями - ОСОБА_3 (далі - Відповідач - 2 ), ОСОБА_4 (далі-Відповідач - 3 ) та ОСОБА_5 (далі - Відповідач - 4 ) забезпечується переданим в іпотеку нерухомим майном -квартирою за номером 55, загальною площею 71,4 кв.м., житловою-41,00 кв.м, яка знаходиться в місті Виноградів в будинку №12 по вулиці Черняховського, Закарпатської області. Квартира належить Відповідачам на праві приватної спільної часткової власності (частка кожного 1\4 ) на підставі Свідоцтва про право власності №12 від 25 листопада 1996 року, виданого представництвом Фонду Держмайна України по місту Виноградів Закарпатської області, реєстраційний номер 776, зареєстрованого в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 16 липня 2003 року. До договору іпотеки зміни або доповнення не вносились. Крім того повернення кредитних коштів також забезпечується порукою Відповідача-2 ОСОБА_3, згідно договору поруки №81/07ЕК-01 від 03 вересня 2007року (далі-договір поруки), а також і неустойкою, передбаченою кредитним договором (п.2.2.). До договору поруки зміни або доповнення не вносились.

Відповідно до ст.213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин дна які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаної правової позиції зобов'язує дотримуватись суди і Верховний Суд України. Зокрема в ч.2 п.2 своєї Постанови Пленуму №14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення", він посилається на те, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, відповідно до статті 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми. Недивлячись на це суд, не застосувавши відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до помилкових висновків стосовно відмови у задоволенні решти позовних вимог.

а/, нестягнення солідарно кредитної заборгованості- залишку кредиту з Відповідача-1 та Відповідача-2

Відмову в задоволенні позовної вимоги стосовно стягнення солідарно з Відповідача-1 та Відповідача-1 суд мотивував тим, що позивач не вимагав розірвання кредитного договору.

Відмовляючи у стягненні з Відповідача-1 та Відповідача-2 солідарно залишку кредиту, Суд порушив норми матеріального права. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов*язання має виконуватися належним чином відповідно до умов визначених договором, Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з приписів статті 1054 ЦК України, Банки надають кошти позичальникам у вигляді кредитів, умови яких встановлюються відповідними кредитними договорами. А за нормами ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 72, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Частиною 2 ст.1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з ростроченням - сплачує згідно графіку), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець(Позивач) має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 Цивільного Кодексу України.

Про право позивача на дострокове виконання зобов"язання Відповідачем-1 передбачено і в п.3.2.5 та 5.1 кредитного договору, за якими позивач у випадку порушення позичальником (Відповідач-1) зобов"язань має право відмовитись від виконання своїх зобов"язань і вимагати дострокового виконання зобов"язань Відповідачем-1.

При цьому позичальник(Відповідач-І) зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки в розмірі неповерненої суми кредиту, процентів за користування кредитом та витрат, понесених банком за кредитним договором, а також повернути позивачу всю заборгованість по кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, неустойку та інші видатки, понесені розивачем.

Така правова позиція викладена і в листі Верховного Суду України №6-11 від 18 січня 2010 року, адресованого Головам Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційних судів областей, міст Києва та Севастополя. В ньому зазначено "не можна вважати правильною практику, про те, що якщо банком не заявлено вимогу про розірвання кредитного договору, то в ін має право на отримання суми заборгованості, що утворилася за договором на час ухвалення рішення, оскільки це суперечить положенню ч.2 ст.1050 ЦК України. Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв"язку з порушенням умов договору є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов"язань. Це є спосіб цивільно-правової відповідальності боржника. У подальшому при невиконанні рішення суду у кредитора виникає право стягувати суми передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки зобов"язальні правовідносини не припинилися. У статті 559 ЦК України зазначено, що зобов"язання припиняється його виконанням проведеним належним чином (тобто не в силу лише ухвалення рішення суду)".

б/, нестягнення штрафу з Відповідача-1 за нестрахування щорічно предмета

іпотеки та життя.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо сплати відповідачем штрафу за нестрахування щорічно предмета іпотеки та життя, суд не досліджував і не дав ніякої оцінки наданих позивачем договорів - кредитного та договору іпотеки. Поза увагою залишив, яка цивільно-правова відповідальність Відповідача-1 наступає при невиконанні зобов'язань за ними. Свою відмову мотивував пропущеним строком позовної давності дії договорів страхування предмета іпотеки та життя. При цьому не врахував те, що позовні вимоги були не про стягнення боргу за вказаними договорами, а позивач стягував штраф за несплату Відповідачем-1 страхових платежів.

Згідно п.п. 3.3.13.-3.3.15 кредитного договору та п.3.3.4. договору іпотеки(знаходяться у справі), Відповідач-1 зобов'язувався щорічно( на весь період дії кредитного договору) вчиняти всі необхідні дії для дійсності договорів страхування предмета іпотеки та власного життя. Зокрема, він, вчасно (не пізніше ніж за три календарних дні до граничного строку сплати чергових страхових платежів, визначеного договорами страхування) мав сплачувати всі чергові страхові платежі, сплата яких забезпечувала б дію договорів страхування на строк не менший, ніж той, в межах якого він виконає всі зобов'язання за кредитним договором, а будь-яка чергова сплата платежів продовжувала б дію договорів страхування не менше, ніж на наступний рік, не пізніше ніж за один календарний день до граничного строку сплати чергових платежів та надавати позивачу докази таких сплат, підтримувати розмір страхових сум на рівні, визначеному в договорах страхування, на момент їх укладення.

Недивлячись на це Відповідач-1, починаючи з 03 . 09 . 2008 року стосовно цього договірні зобов'язання по сплаті чергових платежів(укладення відповідно і нових договорів страхування) по страхуванню предмета іпотеки та власного життя припинив виконувати. На письмові вимоги позивача не реагував. В зв"язку з цим позивач, користуючись своїм правом, відповідно до п. 3.2.5 кредитного договору і звернувся до суду з вимогою дострокового виконання зобов'язань Відповідачем-1 за кредитним договором так, як наступив випадок неналежної сплати страхових платежів по договору страхування предмета іпотеки та власного життя.

Крім того позивачем, відповідно до п. 4.2. договору іпотеки було враховано і те, що Відповідач-1 за невиконання п.3.3.14 договору іпотеки про щорічне страхування за власний рахунок предмета іпотеки та власного життя зобов'язаний сплатити позивачу (Іпотекодержателю) штраф у розмірі 5 процентів від вартості предмету іпотеки. Тобто в договорах сторони передбачили відповідальність за не страхування предмета іпотеки та життя.

Згідно п.2.3 договору іпотеки, предмет іпотеки - квартиру було прийнято в іпотеку загальною вартістю 204 300,00 грн. 00 коп., відповідно до цього сума штрафу складає 10215 грн. 00 коп.(204 300,00 грн. х 5 процентів = 10215 грн.00коп.). На підставі ст.624 ЦК України та п.5.3. кредитного договору сплата неустойки (штрафу, пені) за кредитним договором не звільняє Відповідача-1 від відшкодування збитків, завданих позивачу в повному обсязі.

Посилання суду в ухваленому рішенні на те, що Відповідач-1 звертався до позивача з проханням про страхування ним предмета іпотеки та життя, з послідучим стягненням з нього витрат по страхуванню колегія суддів оцінює критично і не бере до уваги, оскільки Відповідач-1 не подав суду жодного письмового документа, який би підтвердив би це. Також є недоведеним, що представник позивача в судовому засіданні погоджувався на сплату страхових платежів за власний рахунок.

Суд не розмежовуючи правових понять "має право" чи "зобов"язаний" стосовно дій позивача по питаннях страхування предмета іпотеки та життя Відповідача-1 за власний рахунок, не оцінюючи докази позивача про те, що Відповідач-1 несе насамперед договірну відповідальність за невиконання особистих зобов'язань щодо не страхування предмета іпотеки та життя, безмотивно відмовив у стягненні з нього штрафу, передбаченого договорами.

в/, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відмова районного суду у задоволенні цієї позовної вимоги також не відповідає вимогам закону та тим правовідносинам, які склались між позивачем та відповідачами на підставі кредитного та договору іпотеки. Суд мотивував цю відмову незрозуміло, а саме: 'Вирішуючи питання про звернення стягнення на предмет іпотеки ,суд вважає, що позов в цій частині підлягає відхиленню, оскільки він суперечить вимогам позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором та дострокове повернення кредиту". В чому він суперечить, які докази цього або норми матеріального або процесуального права підтверджують це, залишив сторонам для самостійного аналізу.

Згідно ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником (Відповідач-1) основного зобов*язання Іпотекодержатель (позивач) вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов*занням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За приписами ст. 7 Закону України "Про іпотеку " та договору іпотеки (п.6.7.) за рахунок предмета іпотеки Позивач має право задовольнити свої вимоги у повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, процентів, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках передбачених законом, кредитним договором та договором іпотеки-пеню, штраф), витрати, пов"язані з пред'явленням вимоги за кредитним договором і зверненням стягнення та реалізації предмета іпотеки, а також інших збитків, завданих порушенням умов кредитного договору або договору іпотеки.

Вказане право позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки передбачено і ст.589 ЦК України, за якою іпотекодержатель набуває право звернення на предмет іпотеки в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк(термін) і звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Без врахування наведених норм матеріального права та усупереч п.3.1.6. договору іпотеки про те, що позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку одноразової чи неодноразових прострочок Відповідачем-1 сплати процентів за користування кредитними коштами, неповернення кредиту- незалежно від настання строку виконання по кредитному договору, суд неправильно відмовив позивачу у задоволенні цієї позовної вимоги.

Про таку неправильну практику Судів викладено і в згаданому листі Верховного Суду України №6-11 від 18 січня 2010року, в якому викладено : "У разі заборгованості за кредитним договором неправильною вважається практика відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки чи застави, якщо банком не заявляється вимога про розірвання договору. Таке право банка передбачено ст.589 ЦК України, ст. ЗЗ Закону України "Про іпотеку" і воно не залежить від того чи сплив термін дії кредитного договору. Зобов"язальні правовідносини між сторонами договору будуть тривати до виконання договору, проведеному належним чином (ст.599 ЦК України)."

г/. щодо порушення норм процесуального права.

Згідно положень статей 10 і 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межа х заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Враховуючи те, що у зв'язку із суттєвим зниженням ринкової вартості та попиту на рухоме та нерухоме майно загалом по Україні, що пов'язано з фінансово-економічною кризою, з врахуванням можливої ситуації, що після звернення стягнення на їх майно буде недостатньо коштів для задоволення позовних вимог, а виконання судового рішення стане неможливим, позивач в порядку ст. 137, 151 ЦПК України, 16 лютого 2010 року разом із позовною заявою подав до суду заяву про забезпечення позову.

Районний суд, усупереч ст. 153 ЦПК України та розяснень які містяться в постанові №9 від 22 грудня 2006 року Пленуму Верховного Суду України " Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" про те, що за змістом ч.І ст. 151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі (п.1), а також те, що питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи в день надходження заяви), взагалі залишив це питання без вирішення і не посилався на причини відмови про заяву у винесеному рішенні. Про те, що розгляд заяви про забезпечення позову, є окремою процесуальною дією і по наслідках розгляду, як і по позовній заяві повинно прийматись відповідне процесуальне рішення Верховний Суд України також підтвердив і в п.19 постанови Пленуму №5 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду".

Оскільки суд першої інстанції в установленому законом порядку не розглянув заяву позивача про забезпечення позову, тому апеляційний суд вирішує це питання окремою процесуальною дією шляхом постановлення відповідної ухвали.

В решті рішення суду слід залишити без змін.

Судові витрати, які виникли в позивача при розгляді справи в апеляційному порядку слід віднести на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 526, 541, 543, 554, 559, 589, 610, 624, 625, 1948, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.7, 33 Закону України "Про іпотеку ", ст.ст.301,303 304,307, пп.. 3 і 4 ст.309,316,317,319 ЦПК України, судова колегія судової палати, -

В И Р І Ш И Л А:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» в особі

Ужгородської філії АБ «Укргазбанк» задовольнити частково.

2.Скасувати рішення Виноградівського районного суду від 08 червня 2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог стосовно стягнення на користь позивача солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишку кредиту, звернення стягнення на предмет іпотеки та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким:

-стягнути солідарно з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (адреса 90300 , АДРЕСА_2) та ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, (адреса 90300 , АДРЕСА_2) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк'" в особі його Ужгородської філії АБ "Укргазбанк" в місті Ужгород, вулиця Швабська. 70. рахунок №373966 в УФ АБ„Укргазбанк", МФО 312776,код ЄДРПОУ 21 101701, заборгованість в сумі 23 465 доларів США 88 центів (двадцять три тисячі чотириста шістдесят пять дол. США) 88 центів, що еквівалентно 185 873грн. 24коп. (сто вісімдесят пять тисяч вісімсот сімдесят три гривні 24 коп.) - залишку кредиту ;.

-стягнути з ОСОБА_2 штраф у сумі 10215 грн. 00 коп. (десять тисяч двісті п'ятнадцять гривень 24 коп.) за невиконання договору іпотеки №81/07ЕК-01 від 03.09.2007 року стосовно щорічного страхування життя та предмета іпотеки.

3.У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 81/07 від 03 вересня 2007 року , із змінами від 25.02.2009 року звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №81/07-01 від 03.09.2007 року, а саме на нерухоме майно -квартиру за номером 55, загальною площею-71,4кв.м., житловою -41,00 кв.м., номер 115, яка знаходиться в місті Виноградів в будинку за номером 12 по вулиці Черняховського Виноградівського району Закарпатської області і яка належить відповідачам -ОСОБА_2. ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві приватної спільної часткової власності(частка кожного із них '1\4).

4. Реалізацію предмета іпотеки - квартири, на яку звертається стягнення, провести шляхом продажу на публічних торгах за ціною не меншою ніж її було прийнято в іпотеку 204300 грн. (двісті чотири тисячі триста гривень) у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження " та з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку".

5.Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі його Ужгородської філії АБ «Укргазбанк» 850 грн. 00 коп. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сплачених при поданні апеляційної скарги до Апеляційного суду Закарпатської області.

6. В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя

Судді