Рішення № 113936186, 27.09.2023, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/7068/23

н/п 2-а/953/163/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року м.Харків

Київський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді - Демченко С.В..,

секретар судового засідання Кошова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

установив:

10 серпня 2023 року адвокат Кубай Ю.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі ордеру та Договору про надання правничих послуг адвоката №09/08-23 від 09 серпня 2023 року, звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Харківській області, в якій просив: визнати протиправними дії інспектора ВРПП Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області Шевченка Ю.О. та скасувати постанову серії ЕАС №7482851 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 гривень, провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 11000 гривень.

В обґрунтування позову зазначив, що 08 серпня 2023 року інспектор ВРПП Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області Шевченко Ю.О. виніс постанову серії ЕАС №7482851 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 гривень.

Зазначену постанову вважає незаконною, оскільки при її винесенні поліцейський не прийняв до уваги те, що позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України, керував службовим автомобілем, а інспектор ВРПП Чугуївського РУП ГУНП в Харківській не є уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП, щодо військовослужбовця, оскільки відповідно до вимог ст.235-1 КУпАП справи про вчинення водіями військових транспортних засобів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків правопорушення, передбачені у тому числі ст.126 КУпАП, розглядає Військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Крім того, інспектор порушив процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки під час розгляду справи не роз`яснив ОСОБА_1 його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, а також не роз`яснив порядок та строки оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Тому просив скасувати вказану постанову.

11 серпня 2023 року ухвалою Київського районного суду м.Харкова відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

16 серпня 2023 року до канцелярії суду від представника відповідача - провідного спеціаліста відділу правового забезпечення ГУНП в Харківській області Синюшко О.О., який діє на підставі довіреності від 13 червня 2023 року, надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 08 серпня 2023 року інспектор ВРПП Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області Шевченко Ю.О. виніс постанову серії ЕАС №7482851 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 гривень. Зі змісту постанови вбачається, що під час розгляду справи інспектор роз`яснив ОСОБА_1 права відповідно до ст.ст. 268,289 КУпАП, що підтверджується підписом позивача. Зміст постанови про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст.283 КУпАП. Зауважив, що відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування транспортними засобами (ч.1, ч.2, ч.3 ст.122 КУпАП). Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до п.4 Розділу Ш Інструкції №1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Посилаючись на викладене, вважав твердження позивача про порушення поліцейським його прав та вимог КУпАП при складенні постанови про накладення адміністративного стягнення необґрунтованими та не підтвердженими доказами. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу зауважив, що відповідно до ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із, зокрема складністю справи та виконаних адвокатом робіт з наданих послуг. Вважав, що вказана справа відповідно до положень КАС України є малозначною, заявлений розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу у цій справі не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг. Крім того позивач не надав докази на підтвердження витрат на правову допомогу, тому, посилаючись на практику ВС та Європейського суду з прав людини, вважав, що судові витрати на правову допомогу, заявлені позивачем, підлягають зменшенню.

Позивач у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про місце, день та час судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, 27 вересня 2023 року подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що підтримує позовні вимоги.

Представника відповідача у судове засідання не з`явився, провідний спеціаліст відділу правового забезпечення ГУНП в Харківській області Синюшко О.О. у відзиві на позовну заяву просив розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, дійшов такого висновку.

Зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7482851 від 08 серпня 2023 року слідує, що 08 серпня 2023 року інспектор Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області Шевченко Ю.О. розглянув справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має військовий квиток серії НОМЕР_1 , та притягнув його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП за те, що ОСОБА_1 08 серпня 2023 року о 10 годині 48 хвилин, керуючи транспортним засобом Volkswagen Transporter EIG850, Фінлядія, належність в/ч НОМЕР_2 , у м.Чугуїв по вул.Харківській, не мав при собі посвідчення водія із відповідною категорією на право керування таким транспортним засобом, чим порушив п.2.1.а ПДР України. На ОСОБА_1 накладений штраф у розмірі 3400 грн.

З постанови вбачається, що у графі щодо роз`яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, прав відповідно до ст.268 та ст.289 КУпАП міститься підпис ОСОБА_1 , а також його підпис міститься у графі щодо роз`яснення порядку оскарження постанови.

Згідно з копією військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом з 27 квітня 2020 року у військовій частині НОМЕР_3 .

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 15 КУпАП Українивійськовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, поліцейськінесуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами.За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються, зокрема забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт.

Частиною четвертою статті 15 КУпАп передбачено, що при порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

Як встановив суд на підставі оскаржуваної постанови про притягення ОСОБА_1 до адміністраивної відповідальності, транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , Volkswagen Transporter EIG850, Фінлядія, належить в/ч НОМЕР_2 , тобто, а ОСОБА_1 має військовий квиток та є військовослужбовцем, що також зазначено у постанові, отже на момент вчинення адміністративного правопорушення був водієм транспортного засобу, що належить військовій частині.

Відповідно до ч.5 ст.15 КУпАП за вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

На виконання ст. 2351КУпАП Українивійськова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України розглядає справи про вчинені водіями військових транспортних засобів - військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил Українипід час виконання ними службових обов`язків правопорушення, передбачені частинами першою,четвертою і п`ятою статті 121, статтею 121-1, частинамипершою, другою, третьою і четвертоюстатті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1 - 126, статтею 132-1 цього Кодексу.

Від імені військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України розглядати справи про адміністративні правопорушення мають право посадові особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Посадова особа військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, розглянувши справу про зазначені у частині першій цієї статті правопорушення, може накласти на винних адміністративне стягнення у вигляді попередження або передати матеріали про ці правопорушення відповідним командирам (начальникам) для вирішення питання про притягнення винних до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Протоколи про вчинені водіями військових транспортних засобів - військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків порушення правил дорожнього руху, за які може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, передаються військовим інспектором безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України до суду.

Матеріали про вчинені військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків правопорушення, передбачені статтями 80, 126, 128, 128-1, частинами першою і другою статті 129 і статтею 140 цього Кодексу, передаються військовою інспекцією безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України відповідним командирам (начальникам) для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» від 07.03.2002 № 3099-III (далі Закон № 3099-III) військова служба правопорядку у Збройних Силах України (далі - Служба правопорядку) - спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних Сил України, призначене для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України у місцях дислокації військових частин, у військових навчальних закладах, установах та організаціях (далі - військові частини), військових містечках, на вулицях і в громадських місцях; для запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у Збройних Силах України, їх припинення; для захисту життя, здоров`я, прав і законних інтересів військовослужбовців, військовозобов`язаних під час проходження ними зборів, працівників Збройних Сил України, а також для захисту майна Збройних Сил України від розкрадання та інших протиправних посягань, а так само для участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам на військових об`єктах.

Відповідно до ст. 3 Закону № 3099-III одним із основних завдання Служби правопорядку є: забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів.

На виконання п. 4 ст. 8 Закону № 3099-III, серед іншого на Службу правопорядку покладається здійснення таких функцій: припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, що віднесені до компетенції Служби правопорядку Кодексом України про адміністративні правопорушення.

З аналізу вказаних норм слідує, що дійсно військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Втім, проаналізувавши зміст ст. 2351КпАП України, зважаючи на те, що позивач є військовослужбовцем за контрактом, перебував за кермом транспортного засобу Збройних сил України та у цей час виконував обов`язки військової служби, справу щодо порушення ним правил дорожнього руху мали розглядати посадові особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та за наявності доказів такого накласти на винного адміністративне стягнення або передати матеріали відповідним командирам (начальникам) для вирішення питання про притягнення винного до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Згідно ст.7 ЗУ «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» військовослужбовцям Служби правопорядку під час виконання покладених на них завдань надається право вимагати від військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, військовозобов`язаних під час проходження ними зборів та від інших осіб у військовій формі одягу, звільнених з військової служби в запас або відставку з правом її носіння, дотримання громадського порядку, правил носіння військової форми одягу, припинення правопорушень, а також дій, що перешкоджають здійсненню завдань і функцій Служби правопорядку, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати заходи примусу, передбачені статтями 9-11 цього Закону.

Отже, встановивши, що транспортний засіб, яким керував позивач, є військовим транспортним засобом облікованим у військовій частині, співробітник поліції мав вирішити питання щодо передачі матеріалів про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винного до дисциплінарної відповідальності, що зазначено в п.6 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015.

Проте зазначені вимоги нормативно-правових актів інспектор не виконав.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені частиноюпершою,другоюічетвертоюстатті 126 цього Кодексу.

Однак у спірних правовідносинах застосуванню підлягає спеціальна норма ст. 235-1 КУпАП.

Ураховуючи викладене, зважаючи на те, що позивач є військовослужбовцем та під час вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП, керував транспортним засобом, належним вйськовій частині, тобто виконував обов`язки військової служби, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята неуповноваженою особою, а тому вона підлягає скасуванню.

При цьому суд визнає неспроможними доводи позивача про те, що під час винесення постанови інспектор порушив процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки не роз`яснив позивачу його права та порядок оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, тому що ці доводи спростовуються відомостями оскаржуваної постанови, яка була досліджена судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд скасовує постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 7482851 від 08 серпня 2023 року, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, а провадження в адміністративній справі - закриває.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те що позивач на підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, суд відносить судовий збір за рахунок держави.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 11000 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу позивач подав, зокрема Договір про надання правничих послуг адвоката №09/08-23 від 09 серпня 2023 року та Додаткову угоду №1 до вказаного Договору. Відповідно до п.4.6 Додаткової угоди гонорар адвоката на момент підписання цієї угоди клієнт сплатив на користь адвоката готівкою 11000 гривень у якості обумовлених гонорару 8000 гривень та авансу за участь у першому судовому засіданні 3000 гривень.

Враховуючи складність цієї справи, перелік послуг, що були надані позивачу та зважаючи, що судовий розгляд проведений за вісутності учасників справи, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи,ї з 11000 грн до 2000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 72-78, 242, 243, 244, 246, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 7482851 від 08 серпня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 гривень.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Національної поліції у Харківській області, на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Харківській області, код ЄДРПОУ 40108599, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 5.

Суддя С.В. Демченко