Рішення № 113936185, 01.08.2023, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/24333/21

н/п 2/953/1229/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2023 рокуКиївський районний суд м. Харкова в складі:

судді - Єфіменко Н.В.,

за участі секретаря - Лущан В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові позовну заяву Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення,-

встановив:

21 грудня 2021 р. КП "Харківводоканал" (далі: позивач) звернулось з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі: відповідач-1), ОСОБА_2 (далі: відповідач-2), ОСОБА_3 (далі: відповідач-3) заборгованості за послуги з централізованого водопостачання за період з 01.10.2015 р. по 31.10.2021 р. в сумі 18088, 24 грн., заборгованості за послуги з централізованого водовідведення за період з 01.04.2015 р. по 31.10.2021 р. в сумі 11062, 21 грн., інфляційних втрат в сумі 2 520, 67 грн., 3 % річних в сумі 959, 99 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Внаслідок неповної та несвоєчасної сплати послуг за відповідачами утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування інфляційних втрат і 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

При цьому, позивач просить суд визнати поважними причини пропуску позовної давності для звернення до суду з даним позовом, посилаюсь на те, що Комунальне підприємство «Харківводоканал» є єдиним підприємством, яке здійснює водопостачання та водовідведення у м. Харкові, іншої альтернативи водопостачання та водовідведення в місті немає. Структура підприємства налічує лише один відділ (чисельність юристів не перевищує 12 осіб), який здійснює претензійно позовну роботу. Особливість ситуації Комунального підприємства «Харківводоканал» полягає в тому, що із врахуванням кількості боржників - фізичних осіб, строк заборгованості яких перевищує 3 роки, підприємство повинно щорічно подавати до суду 7-8 тисяч позовних заяв і заяв про видачу судового наказу про стягнення заборгованості. Сума судового збору, встановлена для пред`явлення позовних заяв і заяв про видачу судового наказу юридичними особами, суттєво обмежує можливість підприємства своєчасно, в межах строку позовної давності звертатися до суду для стягнення заборгованості по всім боржникам. Перевага надається боржникам із найбільшою сумою боргу. Ув`язку з чим просить, строк позовної давності для звернення Комунального підприємства «Харківводоканал» до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з відповідачів вважати таким, що пропущена з поважних причин.

Відповідач ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що 09.10.2006р. в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 встановлений придбаний нею засіб обліку холодної води СВК 1,5 (заводський номер НОМЕР_1 ), дата держповірки 22.08.2006р. З вказаної дати нарахування за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення проводилося у розмірах, обчислених відповідно до показань встановленого у квартирі засобу обліку води. В періоди з 11.09.2009 по 17.09.2009р., з 23.10.2013р. по 05.11.2013р. здійснена періодична повірка зазначеного засобу обліку води. 13.04.2018 для здійснення періодичної повірки, зазначений засіб обліку води демонтований з показаннями засобів обліку 02433. Позивач загубив демонтований засіб обліку води та з вини позивача в місячний строк позивачем не було здійснено монтаж засобу обліку води на протязі майже трьох років. Тому нарахування має здійснюватися згідно із середньомісячними показання засобів обліку за попередні три місяці. Вважає, що вона є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, виконавцем яких є позивач, тому саме останній несе відповідальність за своєчасну повірку засобу обліку води, встановленого в квартирі, його обслуговування, ремонт, демонтаж, транспортування та монтаж після повірки не залежить від дій відповідачів, оскільки стосується правових взаємовідносин позивача, як виконавця послуг та органів державної влади і місцевого самоврядування, а відповідач має право на безоплатну повірку, обслуговування і ремонт засобу обліку води. При цьому, посилалась на правову позицію об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду, викладеної у постанові від 27.03.2019р. у справі №229/1539/17 (провадження 61-27909сво18). Також зазначила, що розрахунок 3 % річних та індексації є невірним, оскільки позивачем неправильно обрано період нарахування. Крім того зазначила, що у квартирі мешкає вона разом із донькою, відповідач ОСОБА_2 в квартирі не мешкає, а відповідач ОСОБА_1 фактично мешкає без реєстрації за адресою АДРЕСА_2 . Також повідомила, що нею за період з березня по 2021 р. по жовтень 2021 р. сплачена сума за послуги в розмірі 1 908, 97 грн. У зв`язку з чим розрахунок суми заборгованості вважає незаконним. Одночасно просила застосувати наслідки позовної давності.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що згідно п. 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Оскільки відповідачем було порушено порядок здійснення оплати послуг, то за особовим рахунком утворювалась заборгованість за попередні періоди. Враховуючи вищевикладене сплачені відповідачем кошти за послуги централізованого водопостачання були розподілені згідно призначення платежу на вказані в квитанціях періоди. Також зазначила, що 3 % річних та індекс інфляції розраховані в межах строків позовної давності. Відповідач з питань здійснення перерахунку у зв`язку з не проживанням відповідача ОСОБА_2 зверталась.

До судового засідання, сторони, належним чином повідомленні про дату, час та місце цього засідання, не з`явились, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:

Відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 17.11.2021.

При цьому, як вбачається з довідки № 7 від 20.09.2021, виданої головою правління ОСББ «Астра-13», відповідач-1 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 з 01.01.2018 р.

КП «Харківводоканал» надає відповідачам послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, між сторонами не укладався письмовий договір на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, однак відповідачі споживають зазначені послуги, що свідчить про наявність між ними взаємних зобов`язань.

Облік нарахувань та оплат за вказані послуги здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_2 , відкритим на ім`я « ОСОБА_4 ».

Відповідачі неналежним чиномвиконували зобов`язанняз оплатнаданих послуг,внаслідок чогоутворилась заборгованістьза послугиз централізованоговодопостачання заперіод з01.10.2015р.по 31.10.2021р.в сумі18088,24грн.,заборгованість запослуги зцентралізованого водовідведенняза періодз 01.04.2015р.по 31.10.2021р.в сумі11062,21грн., інфляційних втрат в сумі 2 520, 67 грн., 3 % річних в сумі 959, 99 грн.

Відповідачем-3 подано контррозрахунок, згідно з яким заборгованість з централізованого водопостачання за період з 01.05.2015 р. по 21.12.2018 р. складає 6191, 09 грн., заборгованість з централізованого водовідведення за період з 01.04.2015 р. по 21.12.2018 р. складає 4008, 83 грн.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачі відмовлялись від споживання послуг у встановленому законом порядку, чи звертались до позивача щодо невиконання ним зобов`язань щодо постачання послуг, або надання неякісних послуг суду.

Також відповідачами не надано доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Спірні правовідносини врегульовані, зокрема, нормами ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 року та ЦК України, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуги з централізованого водопостачання та водовідведення віднесено до комунальних.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Пунктом 18 Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць; плата вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

При цьому правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено обов`язок з оплати вартості отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржники, які прострочили виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язані сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Разом з тим, відповідач-3 подав заяву про застосування строків позовної давності.

Позивач, у свою чергу, просить суд визнати поважними причини пропуску позовної давності для звернення до суду з даним позовом, посилаючись на те, що КП «Харківводоканал» є єдиним підприємством, яке здійснює водопостачання та водовідведення у м. Харкові, іншої альтернативи водопостачання та водовідведення в місті немає. Структура підприємства налічує лише один відділ (чисельність юристів не перевищує 12 осіб), який здійснює претензійно позовну роботу. Особливість ситуації Комунального підприємства «Харківводоканал» полягає в тому, що із врахуванням кількості боржників - фізичних осіб, строк заборгованості яких перевищує 3 роки, підприємство повинно щорічно подавати до суду 7-8 тисяч позовних заяв і заяв про видачу судового наказу про стягнення заборгованості. Сума судового збору, встановлена для пред`явлення позовних заяв і заяв про видачу судового наказу юридичними особами, суттєво обмежує можливість підприємства своєчасно, в межах строку позовної давності звертатися до суду для стягнення заборгованості по всім боржникам. Перевага надається боржникам із найбільшою сумою боргу. Ув`язку з чим просить, строк позовної давності для звернення Комунального підприємства «Харківводоканал» до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з відповідачів вважати таким, що пропущена з поважних причин.

Розглянувши заяви відповідача-3 про застосування строків позовної давності та заяву позивача про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними, суд зазначає наступне.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас, згідно з ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Запроваджений нормами Цивільного кодексу України інститут позовної давності полягає у наданні особі, цивільне право якої порушено, певного строку саме для звернення до суду за захистом цього права, в тому числі за допомогою державного примусу. Дія інституту позовної давності є проявом принципу правової визначеності, який забезпечує стабільність цивільних відносин у суспільстві.

Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.

При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункти 61, 62), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19, пункти 5.43, 5.44) та у справі № 911/3677/17 (провадження №12-119гс19, пункти 6.43, 6.44).

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу.

Поважними причинами пропуску позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви на підтвердження цих висновків.

Оскільки поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи.

За таких обставин до висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі.

В даному випадку суд вважає, що наведені позивачем доводи на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності не є тими обставинами, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим, у зв`язку з чим клопотання позивача задоволенню не підлягає.

За таких обставин суд застосовує строки позовної давності та стягує з відповідачів на користь позивача заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.12.2018 р. по 31.10.2021 р. в сумі 11149, 55 грн., та за послуги з централізованого водовідведення 01.12.2018 р. по 31.10.2021 р. в сумі 6657, 58 грн., 3 % річних в сумі 959, 99 грн., інфляційні втрати в сумі 2520, 67 грн.

В іншій частині позову суд відмовляє у зв`язку із пропуском позовної давності.

Доводи відповідача-3 про те, що відповідач-1 та відповідач-2 не проживають у квартирі АДРЕСА_3 , суд не приймає до уваги з огляду на наступне:

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частинами 1, 6 ст. 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

За змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов`язані вносити плату за їх використання. Дієздатні особи, які проживають та\або зареєстровані у житлі споживача користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

З огляду на викладене, нести витрати по оплаті наданих житлово-комунальних послуг зобов`язані не тільки власники квартири, а й особи місце проживання яких, у цій квартирі, зареєстровано у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на несплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачі зверталася до Комунального підприємства «Харківводоканал» з відповідною заявою щодо цього. У зв`язку з чим, підприємство не мав можливості застосувати вказані вимоги Закону.

Таким чином, оскільки відповідач-1 та 2 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_3 та не відмовлялися від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку, - вони є споживами послуг за вказаною адресою та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 2520, 67 грн. та 3% річних в сумі 959, 99 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає положенням чинного законодавства, у зв`язку з посилання відповідача-3 про те, що розрахунок позивача є невірним, суд до уваги не приймає.

Щодо доводів відповідача-3 про те, що нарахування має здійснюватися згідно із середньомісячними показання засобів обліку за попередні три місяці, суд зазначає наступне:

Так, відповідно до частин другої, третьої статті 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» 1998 року у редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин, засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповіркові інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади у сфері метрології.

Підприємства, організації та фізичні особи зобов`язані своєчасно (з урахуванням установлених мiжповiрочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повiрку. Порядок подання фізичними особами, що не є суб`єктами підприємницької діяльності, власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов`язані з повіркою, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Порядок надання комунальних послуг, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг регламентується Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630(далі - Правила № 630).

Пунктами 9, 30, 32 Правил № 630 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов`язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обов`язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що саме КП «Харківвдоканал» як виконавець послуг з централізованого водопостачання та водовідведення несе відповідальність за своєчасну повірку засобу обліку води, встановленого у будинку відповідача, його обслуговування і ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.

Відповідні вимоги щодо застосування норм матеріального права викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 27 березня 2019 року у справі № 229/1539/17.

Отже, до моменту прийняття Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», від 22 червня 2017 року № 2119-VIII, який набрав чинності 02 серпня 2017 року, частиною четвертою статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» було передбачено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, здійснюється за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло- газо- і водопостачання.

Разом з тим, з набранням чинності Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» змінено підходи до обліку комунальних послуг, а також встановлення і обслуговування засобів обліку.

Так, вказаним Законом було внесено зміни до статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та виключено вимогу щодо здійснення періодичної повірки обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб теплову енергію і воду), що є власністю фізичних осіб, здійснюється за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з тепло- і водопостачання.

При цьому, відповідно до ч.4 ст.17 цього Закону періодична повірка засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду) проводиться за рахунок внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку, встановлених відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», від 22 червня 2017 року № 2119-VIII.

Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно пунктів 6 і 10частини 1 статті1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів. Обслуговування вузлів обліку - огляд, опломбування/розпломбування, періодична повірка (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж), ремонт засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла обліку, забезпечення дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності), ремонт та заміна допоміжних засобів вузла обліку, а за згодою власника (співвласників) будівлі також охорона або страхування вузла обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено законом або договором.

Періодична повірка засобів вимірювальної техніки вузлів розподільного обліку здійснюється згідно з міжповірочним інтервалом, зазначеним у технічному паспорті на цей засіб, але не менш як один раз на шість років для засобів механічного типу та не менш як один раз на дев`ять років для засобів інших типів.

Таким чином, з 02.08.2017 року повірка лічильників води повинна проводитись за рахунок споживача.

При цьому матеріли справи не містять доказів, що відповідачем-3 вживались заходи для проведення повірки лічильника, зокрема, що нею було сплачено витрати по повірки лічильника.

За таких обставин, доводи відповідача-3 про те, що нарахування має здійснюватися згідно із середньомісячними показання засобів обліку за попередні три місяці, є безпідставним.

З урахуванням вищевикладеного, позов підлягає частковому задоволенню.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав що п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду позивачем не сплачений судовий збір, а відтак, беручи до уваги, що позов задоволено частково, з відповідачів на користь держави слід стягнути судовий збір у сумі 1323 грн.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 76,141, 164, 206,263-265, 280-283 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовну заяву Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість з централізованого водопостачання за період з 01.12.2018 р. по 31.10.2021 р. в сумі 11149 (одинадцять тисяч сто сорок дев`ять) грн. 55 коп., заборгованість з централізованого водовідведення за період з 01.12.2018 р. по 31.10.2021 р. в сумі 6657 (шість тисяч шістсот п`ятдесят сім) грн. 58 коп., інфляційні витрати в сумі 2520 (дві тисячі п`ятсот двадцять) грн. 67 коп., 3 % річних в сумі 959 (дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 99 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в сумі 441 (чотириста сорок одна) грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 441 (чотириста сорок одна) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 441 (чотириста сорок) грн.

В іншій частині позову, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Комунальне підприємство «Харківводоканал» (ЄДРПОУ 03361715, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 2,).

Відповідачі: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт АДРЕСА_4 ; ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_3 ,паспорт НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 ; ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення складено 01.08.2023.

Суддя Н.В.Єфіменко