Ухвала суду № 113935659, 02.10.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/34963/23

Провадження № 2/761/10051/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Пономаренко Н.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року до Шевченківського районного суду міста Києва через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2023 року вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Пономаренко Н.В.

Разом з тим, відповідно до вимог ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

При цьому, як передбачено положеннями ч.8 ст. 30 ЦПК України, вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій розглядаються судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п.п. 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. До таких позовів відносяться позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Водночас, поняття «позови, що виникають з приводу нерухомого майна» (ч.1 ст. 30 ЦПК України) є ширшим, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майно), а тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.

Отже, виходячи з аналізу вищенаведеного, вбачається, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 року по справі №911/2390/18 вказує, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ЦПК України.

Як вбачається зі змісту даної заяви, позивач просить суд визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом, зокрема, як зазначає позивачка, що об`єктом вказаної спадщини є квартира АДРЕСА_1 , що територіально не відноситься до дислокації Шевченківського району м. Києва, а територіально відноситься до дислокації суду м. Херсон.

З 12.06.2023 року процесуальну діяльність Херсонського міського суду Херсонської області відновлено на підставі рішення Вищої ради правосуддя № 566/0/15-23 від 30.05.2023 року.

В свою чергу, відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суддя передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Із наведеного вбачається, що позов надано з порушенням правил виключної підсудності.

З огляду на викладене, а також зважаючи на те, що позивач просить визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом, об`єктом якого є зокрема нерухоме на майно у м. Херсон, тобто поза межами дислокації Шевченківського району м. Києва, суддя, враховуючи відновлення роботи Херсонським міським судом Херсонської області, прийшов до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, слід передати на розгляд до Херсонського міського суду Херсонської області, як суду, до територіальної юрисдикції (підсудності) якого належить вказаний позов.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 30, 31, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини - передати на розгляд Херсонського міського суду Херсонської області.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя: