Рішення № 113932140, 03.10.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8534/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та до ОСОБА_2 , начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

встановив:

І. Зміст позовних вимог.

До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач-1, ГУ ПФУ в Одеській області) та до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Буряченка Олександра Євгеновича (далі відповідач-2), у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження призначеної ОСОБА_1 пенсії по інвалідності максимальним розміром;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію по інвалідності ОСОБА_1 , згідно перерахованої пенсії (з надбавками) з 01 березня 2023 року, у розмірі визначеному Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області згідно перерахунку пенсії (пенсійна справа №100097772) та виплачувати її без обмеження максимальним розміром;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 різниці між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час починаючи з часу нарахування пенсії у розмірі 27 154,82 грн., без обмеження її максимальним розміром.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області проводити виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , згідно перерахунків пенсії проведених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області відповідно до чинного законодавства, та проводити її виплату без обмеження максимальним розміром.

- стягнути на користь ОСОБА_1 на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в особі начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_2 гроші у розмірі 27 154,82 грн.

II. Позиція сторін.

На обґрунтування вказаних вимог позивача зазначає, що він є військовим пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію за інвалідністю, призначену з 01.01.2018 р. на підставі Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/14993/22 від 09 грудня 2022 року зобов`язано відповідача здійснити з 01.03.2022 виплату пенсійного забезпечення ОСОБА_1 проіндексованого на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» без обмеження його максимальним розміром за рішенням суду, з урахуванням раніше виплачених сум. 24.01.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою щодо виконання рішення суду та надати мені копію перерахунків моєї пенсії та розрахунок (перерахунок) пенсії. З листа відповідача від 06 квітня 2023 року позивачу стало відомо, що знов обмежується розмір його пенсії, при цьому не було прийнято додатково якихось нормативно правових актів які б були підставою для обмеження пенсії максимальним розміром, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2022 року по справі №420/14993/22 має одноразовий характер та протиправними дії є протиправними тільки стосовно розгляду вказаної справи, а після 09 грудня 2022 року знов можна порушувати ті самі нормативно правові акти на підставі яких обмеження його пенсії було визнано протиправними. У своїх рішеннях Одеський окружний адміністративний суду: від 20 листопаду 2020 року по справі № 420/9105/20; від 10.02.2022 по справі № 420/23602/21; від 09 грудня 2022 року по справі №420/14993/22, суд ретельно обґрунтував протиправність обмеження пенсії максимальним розміром, але не зважаючи на це Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області продовжує обмежувати розмір його пенсії. Відтак, своїми протиправними, незаконними, неодноразовими рішеннями, діями Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в особі начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_2 , при здійсненні ним своїх повноважень завдали позивачу моральної шкоди, яку він оцінює у розмірі 27 154,82 грн., що є розміром пенсії, яку повинен був отримати з 1 березня 2023 року, але не отримав у зв`язку з протиправними, на його думку, діями з боку ГУ ПФУ в Одеській області в особі начальника Буряченко О.Є.

01.06.2023 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти його задоволення, вказуючи, що згідно із статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України № 2262-ХІІ не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відтак, законних підстав для виплати пенсії позивачу в розмірах більших, ніж передбачено ст. 2 Закону № 3668 у Головного управління немає, оскільки це призведе до порушення норм чинного законодавства. Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2022 по справі № 420/3679/21, Позивачу проведено перерахунок пенсії. Оскільки рішенням Одеського окружного адміністративного суду було установлено з 01.04.2019 провести перерахунок пенсії без обмеження максимального розміру, тому розмір пенсії визначений на зазначену дату та становить 21 914,14 грн. Пенсія обчислена, перерахована та виплачується відповідно до норм чинного пенсійного законодавства. Покладені судом зобов`язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Відповідно до ст. 7 Закону України Про Державний бюджет на 2019 рік прожитковий мінімум, установлений для осіб, які втратили працездатність становить з 1 січня 2019 року - 1497 грн, з 1 липня - 1564 грн, з 1 грудня - 1638 грн. Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік" прожитковий мінімум, установлений для осіб, які втратили працездатність становить з 1 січня 2020 року - 1638 грн, з 1 липня - 1712 грн, з 1 грудня - 1769 грн. Відповідно до ст. 7 Закону України Про Державний бюджет на 2021 рік прожитковий мінімум, установлений для осіб, які втратили працездатність становить з 1 січня 2021 року - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривень. Відповідно до Закону України Про державний бюджет України на 2022 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.07.2022 становить 2027,00 грн, максимальний розмір пенсії з 01.07.2022 - 20270,00 грн. Відтак, законних підстав для виплати пенсії позивачу в розмірах більших, ніж передбачено ст. 2 Закону № 3668 у Головного управління немає, оскільки це призведе до порушення норм чинного законодавства. За таких обставин, передбачені ст. 2 Закону України 3668 обмеження застосовані до позивача правомірно. Необґрунтованою відповідач вважає позовну вимогу щодо стягнення з Головного управління самостійно розрахованої суми моральної школи в сумі 27154,82 грн., оскільки судом не може встановлюватись конкретна сума, оскільки втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади буде виходить за межі завдань цивільного судочинства.

Також, 01.06.2023 до суду надійшов лист відповідача (вх..№ ЕП/20330/23) про неможливість виконати вимоги ухвали від 11.05.2023 та надати копії матеріалів пенсійної справи позивача, оскільки на підставі Наказу Головного управління від 12.05.2022 № 1969 пенсійна справа ОСОБА_1 передана за межі Одеської області.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 25.04.2023 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 11.05.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Цією ухвалою зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області разом з відзивом на позов надати суду належним чином засвідчені копії рішення/протоколи про перерахунок пенсії станом на 01 березня 2023 року.

Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, якому призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України від 01.01.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується Перерахунком пенсії за пенсійною справою № ЮО097772-Міноборони (а.с.13).

За даними програми «Діловодство спеціалізованого суду» рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2022 року у справі № 420/14993/22, яке набрало законної сили 10.01.2023 р., позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо обмеження з 01.03.2022 призначеної ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром за рішенням суду, без урахування індексації.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.03.2022 виплату пенсійного забезпечення ОСОБА_1 проіндексованого на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» без обмеження його максимальним розміром за рішенням суду, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити

22.03.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України з заявою про виконання вказаного рішення суду та з проханням надати копії проведених перерахунків його пенсії (а.с.11).

06.04.2023 р. ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області листом за вих. № 7642-6836/Б-02/8-1500/23 повідомило позивача, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 по справі № 420/14993/22 йому проведено перерахунок пенсії (копії перерахунків пенсії додаються). Розмір його пенсії з 01.04.2023 становить 25 537,16 грн. До вказаного листа додано копію перерахунку пенсії з 01.03.2023 року. (а.с.12).

Згідно перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 за пенсійною справою № ЮО097772-Міноборони з 01.03.2023 року, сформованого 28.03.2023 року, розмір його пенсії з надбавками складає 27 154,82 грн., у т.ч. нарахована індексація базового ОСНП 2022 (21101,75*0,140) в сумі 2954,25 грн., індексація базового ОСНП 2023 (24056,0 *0,197) в сумі 1500 грн. При цьому, підсумок розміру пенсії за рішенням суду з 01.04.2023 р. складає 25 537,16 грн. (а.с. 13)

Вважаючи, що ГУ ПФУ в Одеській області при перерахунку пенсії з 01 березня 2023 року протиправно обмежило максимальним розміром його пенсію, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 01.01.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон № 2262-ХІІ), чинний на момент виникнення спірних правовідносин, яким передбачено, зокрема, -

- призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України (стаття 10 Закону № 2262-ХІІ)

- максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. (частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ в редакції Закону № 3668-VI від 08.07.2011; із змінами, внесеними згідно із Законами № 911-VIII від 24.12.2015, № 1774-VIII від 06.12.2016). (Положення частини сьомої статті 43 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-рп/2016 від 20.12.2016)

01 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI (далі Закон № 3668-VI), яким передбачено, зокрема, -

- максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України … " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" … не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Податкового кодексу України, Митного кодексу України, законів України … "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" … не може перевищувати 10740 гривень. ( частина перша статті 2 Закону № 3668-VI із змінами, внесеними згідно із Законами № 911-VIII від 24.12.2015, № 1774-VIII від 06.12.2016).

- обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. (пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI)

24.02.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році ( далі постанова КМУ № 168), якою установлено, що з 1 березня 2023 року:

- перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197. ( пункт 1 постанови КМУ № 168);

- розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. ( абзац перший пункту 2 постанови КМУ № 168)

- у разі коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії; розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень. ( пункт 10 постанови КМУ № 168).

VI. Оцінка суду

З огляду на вищевказані нормативно-правові акти, з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Як зазначалось вище, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2022 року у справі № 420/14993/22, відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, у т.ч. відповідно до постанови КМУ № 168 пенсійним органом з 01.03.2023 р. до розміру пенсії ОСОБА_1 нарахована індексація базового ОСНП 2023 (24056,0 *0,197) в сумі 1500 грн., за підсумками якої розмір пенсії з надбавками склав 27 154,82 грн., підсумок пенсії за рішенням суду склав 25 537,16 грн., про що свідчить Перерахунок пенсії позивача, сформований 28.03.2023 року. (а.с. 13)

З огляду на вищевказані обставини справи, спірність питання у даній справі полягає у правомірності дій відповідача щодо обмеження позивачу з 01 березня 2023 року розміру його пенсії максимальним розміром відповідно до постанови КМУ № 168.

У відзиві на позов відповідач вказує що даний перерахунок пенсії позивача відповідає ст. 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи, згідно якої максимальний розмір пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а відтак відсутні підстави для виплати пенсії позивачу в розмірах більших, ніж передбачено цією статтею Закону № 3668.

Тобто, відповідач вважає, що з урахуванням статті 2 Закону № 3668, розмір пенсії позивача до виплати з 01.03.2023 року залишається у сумі 25 537,16 грн., як такий, що був визначений за наслідками його перерахунку згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2022 року у справі № 420/14993/22.

Суд не погоджується з вказаною позицією, по-перше, навіть, якщо застосувати обмеження розміру пенсії позивача станом на 01.03.2023 року 10-мя прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, то з урахуванням того, що станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений в розмірі 2684,00 грн., то розмір пенсії позивача з урахуванням обмежень повинен був складати 26 840,00 грн., а не 25 537,16 грн., як це стверджує відповідач.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом №3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.

Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Цю частину статті 43 Закону № 2262-XII Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 №911-VIII (чинним з 01.01.2016 по 20.12.2016) доповнено реченням такого змісту: Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців, у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. Застосування положень Закону України №3668-VI по відношенню до військовослужбовців фактично зводить нанівець наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає статті 17 Конституції України.

Водночас, відповідачем фактично у спірних правовідносинах застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI, тобто не застосовано підхід, який був найбільш сприятливим для позивача.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постановах від 09.02.2021 у справі №640/2500/18, від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, по справі № 640/11168/20 від 17 лютого 2022 року та № 240/7087/20 від 27 січня 2022 року.

Стосовно наявності у пункті 2 Постанови № 168 положення про підвищення пенсій з 01 березня 2023 року у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, то суд зауважує, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

У спірних відносинах наведене положення Постанови № 168 суперечить приписам Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які є спеціальними та підлягають застосуванню відповідачем. Крім того, судом вище наведено про безпідставність надання суб`єктом владних повноважень переваги найменш сприятливому для позивача підходу та застосування положень статті 2 Закону № 3668-VI.

До того ж законодавець не уповноважував територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави та умови для обмеження пенсійних виплат.

За таких обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, та відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин положень Закону № 3668-VI, суд дійшов висновку про протиправність дій ГУ ПФУ в Одеській області щодо обмеження призначеної ОСОБА_1 пенсії по інвалідності максимальним розміром.

Відповідно до пункту 23 частини 1 статі 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Обираючи спосіб відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З огляду на встановлені обставини, та обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує, що відповідач здійснив нарахування пенсії позивача з урахуванням індексації, передбаченої Постановою №168, однак обмежив розмір пенсії максимальним розміром.

Відтак, керуючись частиною другою статті 9 КАС України щодо меж розгляду позовних вимог та можливості виходу за них, для захисту порушеного права позивача похідна позовна вимога підлягає до задоволення шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області здійснити виплату, перерахованої ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2023, з урахуванням нарахованої індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням виплачених сум.

З огляду на вказаний висновок суду позовні вимоги в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області призначити пенсію по інвалідності ОСОБА_1 , згідно перерахованої пенсії (з надбавками) з 01 березня 2023 року, у розмірі визначеному Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області згідно перерахунку пенсії (пенсійна справа №100097772) та виплачувати її без обмеження максимальним розміром - не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає фактичним обставинам справи та ефективному способу захисту порушеного права позивача.

Щодо вимог позивача в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 різниці між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час починаючи з часу нарахування пенсії у розмірі 27 154,82 грн., без обмеження її максимальним розміром, а також проводити виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , згідно перерахунків пенсії проведених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області відповідно до чинного законодавства, та проводити її виплату без обмеження максимальним розміром, то спору щодо вказаних питань на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало, а відтак, на думку суду, право позивача в цій частині, яке підлягає захисту в судовому порядку, не є порушеним.

Крім того, суд зауважує, що спору щодо виплати різниці між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час починаючи з часу нарахування пенсії у розмірі 27 154,82 грн. без обмеження її максимальним розміром на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало.

Отже, звернення до суду з такими вимогами є передчасним, оскільки задоволення позову в цій частині свідчитиме про вирішення спору, який ще не виник, що суперечить засадам адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що обов`язковою умовою для визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася за їх судовим захистом. Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Щодо вимоги про стягнення на користь позивача на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в особі начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_2 гроші у розмірі 27 154,82 грн., то суд враховує наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Приписами статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.

Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

У розвиток цих положень, у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53).

З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (п. 54).

Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, суд звертає увагу на те, що позивач не довів і суд не встановили, що її негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою.

Поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку, у зв`язку із чим висновок судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на встановлені ними обставини, не суперечить правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 в справі №750/6330/17 щодо загальних підходів до відшкодування моральної шкоди.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у питаннях відшкодування моральної шкоди наведена у постановах Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №280/5216/19, від 07.03.2023 у справі №280/1530/20, від 06 квітня 2023 року у справі № 200/5144/20-а.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди в заявленому позивачем розмірі.

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

VII. Висновок суду

Частиною 1 ст. 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною третьою статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

Оскільки позивач відповідно до пункту 8 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України,

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська обл., 65012, ЄДРПОУ 20987385) та до ОСОБА_2 , начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська обл., 65012, ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження призначеної ОСОБА_1 пенсії по інвалідності максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату, перерахованої ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2023, з урахуванням нарахованої індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СуддяВ.А. Дубровна