Рішення № 113923450, 04.10.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 16/22/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2023 Справа № 908/2465/22 (214/6309/22)

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Романа Анатолійовича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників матеріали справи № 908/2465/22 (214/6309/22)

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент.№ НОМЕР_1 ; ел.адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 80, кабінет 9, код ЄДРПОУ 00191129; ел.адреса: office.mmk@metinvestholding.com), скорочене найменування - ПрАТ «ММК ім.Ілліча»

про визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я

в межах справи № 908/2465/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 80, кабінет 9, код ЄДРПОУ 00191129)

Розпорядник майна - арбітражний керуючий Сокол Олексій Юрійович (49038, м.Дніпро, пл.Вокзальна, 2, літ.Н, поверх 4)

УСТАНОВИВ:

В провадженні Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу перебувала справа № 214/6309/22 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я. Провадження суд відкрив 01.12.2022 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

В той же час, ухвалою від 19.12.2022 Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Р.А. відкрив провадження у справі № 908/2465/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (Відповідача за позовом).

У відповідності до частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

У відповідності до частини 3 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства в редакції до 15.04.2023 матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 28.02.2023 матеріали справи № 214/6309/22 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я передані до Господарському суду Запорізької області, на розгляді якого перебуває справа № 908/2465/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».

02.05.2023 справа № 214/6309/22 надійшла до Господарського суду Запорізької області.

За результатами автоматизованого розподілу, згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.05.2023 розгляд судової справи № 214/6309/22 призначено судді Ніколаєнку Р.А., в провадженні якого перебуває справа про банкрутство ПрАТ «ММК ім.Ілліча».

Ухвалою від 08.05.2023 Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Р.А. справу № 214/6309/22 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «ММК ім.Ілліча» прийняв до розгляду в межах справи № 908/2465/22 про банкрутство ПрАТ «ММК ім.Ілліча», визначив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Частиною 5 ст.240 ГПК України унормовано, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Наразі в Україні триває воєнний стан, який введений згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та неодноразово продовжувався.

Діяльність судів України в період воєнного стану регламентується, зокрема, Законом України «Про правовий режим воєнного стану», ст. 12-2 якого встановлено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України (ч.1). Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені (ч.2).

Згідно зі ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України (ч.1). Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється (ч.2). У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів (ч.3).

Господарський суд Запорізької області не зупиняв та здійснює судочинство в умовах воєнного стану, враховуючи роз`яснення Верховного Суду про особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, оприлюднені 04.03.2022.

Суд здійснив розгляд даної справи за межами, але у об`єктивно можливі строки, які через військову збройну агресію проти України стали залежними від умов та обставин воєнного стану, зважаючи на оголошення воєнних тривог через загрози ракетних обстрілів, періодичне значне підвищення рівню небезпекової ситуації у м.Запоріжжі, необхідністю у зв`язку з цим убезпечення як відвідувачів так і працівників суду. Наряду з цим існує надмірне навантаження судді у справах.

Розгляд даної справи був здійснений судом без невиправданих зволікань, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Звернувшись з позовом до суду, ОСОБА_1 просить:

- визнати нещасний випадок, що стався з нею 03.04.2011, таким, що пов`язаний з виробництвом;

- стягнути з ПрАТ «ММК ім.Ілліча» на її користь відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я, в розмірі 39000 грн без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів (виходячи з 6 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01.01.2022).

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначила, що перебувала у трудових відносинах із Структурним підрозділом ПАТ «ММК ім.Ілліча» Гірничо-збагачувальний комбінат «Укрмеханобр», працюючи на посаді комірника. В обідню перерву (о 12 год. 30 хв.) продовжувала виконувати свої обов`язки та поливала квіти і оскільки горщик знаходився на шафі, вимушена була піднятися та стілець, а коли сходила - стілець шатнувся і вона втратила рівновагу та впала, фельдшером підприємства було надано першу медичну допомогу, потім була відвезена родичами до лікарні, де встановлено діагноз - «внутрішнє пошкодження, частковий «блок» правого колінного суглобу, больовий синдром». Позивач зазначила, що за результатами проведеного компетентною комісією розслідування було прийнято рішення не визнавати даний нещасний випадок таким, що пов`язаний з виробництвом, однак Позивач з цим не згодна, у зв`язку з чим просить визнати нещасний випадок таким, що пов`язаний з виробництвом, посилаючись при цьому на п.9 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого Постановою КМУ № 337 від 17.04.2019. Позивач підкреслила, що під час зазначених подій, які сталися під час обідньої перерви, знаходилась на території підприємства Відповідача та виконувала трудові обов`язки, а Відповідач не створив безпечних умов праці, за яких настання нещасного випадку було б неможливим. ОСОБА_1 зазначила, що з причини травмування відчуває значне порушення звичайного устрою життя та дискомфорт, негативні явища мають місце у повсякденному житті, адже порушені функції опори та руху, з віком функція ходи значно ускладнилась та все частіше є потреба у сторонній допомозі. Пояснила, що ушкодження здоров`я стало причиною необхідності залучення немалих зусиль для організації життя у відносно молодому віці, адже травму вона отримала у 32 роки. Крім того, Позивач вказала, що після отриманої травми стали відсутніми можливості в достатній мірі реалізовувати свої наміри у професійній сфері, повноцінно працювати та набувати професійного розвитку, є відчуття зниження якості життя, доволі часто виникають труднощі у обслуговуванні себе особисто, оскільки регулярно турбує біль в області травмованого колінного суглобу, є наявним обмеження рухомості та зниження сили у правій кінцівці і все це викликає негативні емоції, породжує почуття соціальної незахищеності, розпачу та тривоги. Позивач пояснює, що такі обставини, поряд із значним ступенем вини Відповідача у спричиненні шкоди, є свідченням беззаперечного порушення немайнового права на працю, зміст якого полягає у можливості кожної особи заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає, більш того, травмування нижньої кінцівки свідчить про фізіологічні негативні зміни в стані здоров`я, що вказує на порушення належного права на охорону здоров`я. В позовній заяві ОСОБА_1 звернула увагу на справу № 212/1613/21, у якій визнано домірним грошове відшкодування моральної шкоди, спричиненої позивачу ушкодженням здоров`я, у сумі 30000,00 грн, при тому, що позивач не проходив огляду медико-соціальної експертної комісії, а постановою апеляційного суду суму компенсації було збільшено до 100000 грн, враховуючи негативні наслідки у житті позивача у зв`язку з отриманою травмою.

Відповідач подав до Господарського суду Запорізької області відзив на позовну заяву (б/н від 19.05.2023), з якого слідує, що позов в частині визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, Відповідач заперечує з огляду на недотримання Позивачем порядку оскарження акту про нещасний випадок на підприємстві, непов`язаний з виробництвом, акту розслідування нещасного випадку, як то було передбачено Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим Постановою КМУ № 1112 від 25.08.2004 «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», а також і діючим на цей час Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженим Постановою КМУ № 337 від 17.04.2019. Зауважив, що в судовому порядку підлягає не встановлення факту нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, про що зазначає позивач у позовних вимогах, а оскарження рішення посадової особи Держпраці щодо складання або відмови від складання роботодавцем актів по формі Н-1 та Н-5. Вимоги про визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом відносяться до компетенції комісії по розслідуванню нещасного випадку, яка встановлює факт пов`язаності чи не пов`язаності нещасного випадку з виробництвом, тобто комісія є спеціальним суб`єктом щодо встановлення вказаного факту, рішення якого може бути оскаржено до суду. При цьому Відповідач послався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.12.2019 у справі № 235/5301/16-ц та від 21.05.2020 у справі № 186/1053/17.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди за фактом нещасного випадку на виробництві Відповідач вважає заявленими передчасно, бо ці вимоги є похідними від з`ясування питання пов`язаності чи не пов`язаності нещасного випадку з виробництвом. На цей час, вказав відповідач, документально підтверджені умови для відповідальності роботодавця за моральну шкоду, спричинену нещасним випадком, що стався з Позивачем в 2011 році, відсутні. Навпаки, за фактом нещасного випадку з Позивачем, що стався в 2011 році, вже було проведено процедуру розслідування нещасного випадку та було складено у визначеному постановою № 1112 від 25.08.2004 порядку акт Н-5, згідно з яким нещасний випадок було визнано таким, що не пов`язаний з виробництвом.

У відзиві Відповідач також заявив про застосування позовної давності, зазначивши, що позовні вимоги в такому вигляді як вони заявлені є хоча і передчасними та помилковими, однак витікають з трудових відносин і тому на них розповсюджується встановлений ст.233 КЗпП України строк звернення до суду - 3 місяці.

Позивач на ухвалу господарського суду від 08.05.2023 із супровідним листом б/н від 23.05.2023 надіслала письмову позицію по справі, згідно з якою підтримала заявлені позовні вимоги, додатково відзначивши, що підставою для звернення до суду став факт завдання Позивачу немайнової (моральної) шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я внаслідок невиконання Відповідачем - роботодавцем, з яким Позивач тривалий час перебувала у трудових відносинах, свого обов`язку по створенню безпечних умов праці для своїх працівників.

Також Позивач підтвердила, що не заперечує проти розгляду справи без повідомлення та виклику учасників справи.

Вивченням матеріалів справи, наданням оцінки правовідносинам сторін, суд встановив наступне та дійшов таких висновків.

Як на підтвердження обставин, покладених у підставу позову, про що докладно відображено в описовій частині даного рішення, Позивач ОСОБА_1 надала (у завірених копіях):

- власну трудову книжку, почату заповненням 20.11.1978;

- Акт № 01-11 про нещасний випадок на підприємстві, не пов`язаний з виробництвом, від 07.04.2011, за формою НПВ (далі, також - Акт ф. НПВ);

- Акт розслідування нещасного випадку, що стався 03 квітня 2011р. о 12год. 20хв., від 07.04.2011, за формою Н-5 (далі, також - Акт розслідування ф.Н-5);

- Виписний епікриз № 2244/289, виданий ОСОБА_1 , 1960 р.н., що перебувала на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КЗ «Міська лікарня № 5» з 03.04.2011 по 12.04.2011 (далі, також - Виписний епікриз).

Суд констатує, що останнім записом у доданій до позовної заяви копії трудової книжки є запис, датований 14.03.2010 (за № 24) про припинення виплати допомоги по безробіттю відповідно до п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відомості про подальше працевлаштування та про подальший професійний маршрут Позивача у справі відсутні, вкладиш до трудової книжки, передбачений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Мінпраці України, Мінюстом України та Мінсоцзахисту України N 58 від 29.07.1993, з подальшими змінами, відсутній (до позовної заяви копія не надана).

В тому числі за наданими відомостями трудової книжки не вбачається запису про працевлаштування на роботу на підприємство Відповідача - Структурний підрозділ ПАТ (після зміни організаційно-правової форми - ПрАТ) «Маріупольский металургійний комбінат імені Ілліча» Гірничо-збагачувальний комплекс «Укрмеханобр».

Разом з тим факт трудових відносин з Позивачем не заперечив Відповідач, рівно як і не заперечив той факт, що спірний нещасний випадок стався на його підприємстві (структурному підрозділі).

Крім того, у Акті ф. НПВ, Акті розслідування ф. Н-5 та у Виписному епікризі також зафіксовані дані про роботу Позивача у Структурному підрозділі ПАТ «ММК ім.Ілліча» ГЗК «Укрмеханобр», яка обіймала посаду комірника.

Отже, відповідні обставини визнаються учасниками справи, сумнівів у достовірності обставин перебування сторін на час спірного нещасного випадку у трудових відносинах у суду не має.

За вимогами ст.153 Кодексу законів про працю України (в редакції на час спірних відносин) на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці (ч.1). Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган (ч.2). Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці (ч.3).

За приписом ст.171 КЗпП України роботодавець повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ч.2 ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про охорону праці».

На час травмування Позивача на підприємстві Відповідача діяв Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» затверджено (далі - Порядок № 1112), який визначав процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду економічної діяльності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах чи у фізичних осіб - підприємців, які відповідно до законодавства використовують найману працю, а також тих, що сталися з особами, які забезпечують себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

За пунктом 14 Порядку № 1112 визнаються пов`язаними з виробництвом нещасні випадки, що стались з працівниками під час виконання трудових обов`язків, а також ті, що стались у період: перебування на робочому місці, починаючи з прибуття працівника на підприємство до його вибуття, який фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, у тому числі протягом робочого часу, підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва.

Пунктом 27 Порядку № 1112 унормовано, що нещасний випадок, що стався з працівником на території підприємства або в іншому місці роботи під час перерви, що надається згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, а також під час перебування працівника на території підприємства у зв`язку з проведенням виробничої наради, одержанням заробітної плати, проходженням обов`язкового медичного огляду або проведенням з дозволу чи з ініціативи роботодавця професійних та кваліфікаційних конкурсів і тренувальних занять, розслідується та береться на облік згідно з вимогами цього Порядку.

У відповідності до пункту 10 Порядку № 1112 (підпункт 2) роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок (крім випадків, передбачених пунктом 41 цього Порядку), зобов`язаний негайно утворити наказом комісію з розслідування нещасного випадку (далі - комісія) у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування.

За правилами пункту 11 Порядку № 1112 до складу комісії включаються керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова комісії), керівник структурного підрозділу підприємства, на якому стався нещасний випадок, представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за місцезнаходженням підприємства (Фонду) за місцезнаходженням підприємства (за згодою), представник первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи.

За вимогами пункту 22 Порядку № 1112 примірник затвердженого акта форми Н-5 разом з примірником затвердженого акта форми Н-1 (або форми НПВ), примірник карти форми П-5 - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) протягом трьох діб надсилаються роботодавцем в тому числі робочому органу виконавчої дирекції Фонду. Примірник затвердженого акта форми Н-1 (або форми НПВ) протягом трьох діб надсилається роботодавцем зокрема територіальному органу Держнаглядохоронпраці за місцезнаходженням підприємства.

Представлений Акт розслідування нещасного випадку, що стався 03 квітня 2011р. о 12год. 20 хв., який 07.04.2011 затверджений начальником ГЗК «Укрмеханобр» ПАТ «ММК ім.Ілліча» (ф. Н-5), свідчить, що з метою розслідування нещасного випадку (травмування) ОСОБА_1 , яка обіймала посаду комірника автоколони ГЗК «Укрмеханобр» 1 рік та 19 днів (станом на час розслідування), розпорядженням начальника ГЗК «Укрмеханобр» № 159 від 04.04.2011 була призначена комісія у складі: голови комісії - начальника бюро охорони праці ГЗК «Укрмеханобр» ПАТ «ММК ім.Ілліча» Москальця Ю.В., членів комісії - головного інженера ГЗК «Укрмеханобр» ПАТ «ММК ім.Ілліча» Скачкова А.А., голови профспілкового комітету ГЗК «Укрмеханобр» ПАТ «ММК ім.Ілліча» Ломакіної М.Р. та страхового експерта з охорони праці Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Кривому Розі.

Розслідуванням нещасного випадку, проведеним у період з 04.04.2011 по 06.04.2011, комісія встановила, що:

- нещасний випадок стався у матеріальному складі автоколони, який являє собою одноповерхову споруду, в якій розташована кімната комірника та приміщення зі стелажами;

- умови праці відповідають вимогам нормативних актів з охорони праці;

- аналогічних нещасних випадків у ГЗК «Укрмеханобр» не було;

- 03.04.2011 комірник автоколони ОСОБА_1 під час обідньої перерви поливала водою квіти. Горщики з квітами знаходились на шафі і щоб полити їх ОСОБА_1 піднялась на стілець, при сході з якого отримала внутрішнє пошкодження - частковий «блок» правого колінного суглобу. Перша медична допомога ОСОБА_1 була надана фельдшером підприємства ОСОБА_2 , після чого родичі доставили ОСОБА_1 до КЗ «Міська лікарня №5»;

- свідків даного випадку немає;

- причиною випадку визначено необережність потерпілої.

За наслідками розслідування комісія прийшла до висновку, що нещасний випадок стався під час поливки квітів, в обідню перерву, не під час виконання трудових обов`язків, тому нещасний випадок з ОСОБА_1 не вважається пов`язаним з виробництвом, складається акт форми НПВ. Особою, яка допустила порушення законодавства про охорону праці, є ОСОБА_1 , а саме останньою порушені вимоги ст.14 Закону України «Про охорону праці».

За вимогами ст.14 Закону України «Про охорону праці» (в редакції на час спірних відносин) працівник зобов`язаний: дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Комісією у тому ж складі складено Акт № 01-11 про нещасний випадок на підприємстві, не пов`язаний з виробництвом (ф. НПВ), який 07.04.2011 затверджений навальником ГЗК «Укрмеханобр» та у якому відображені необхідні відомості, що кореспондують з Актом ф. Н-5.

У відповідності до пункту 37 діючого на час нещасного випадку з Позивачем Порядку № 1112 контроль за своєчасністю і об`єктивністю розслідування нещасних випадків, їх документальним оформленням та обліком, виконанням заходів щодо усунення причин нещасних випадків здійснювали органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції (абзац 1).

Громадський контроль здійснювали профспілки через свої виборні органи і представників, а також уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці (абзац 2 пункту 37).

Зазначені у цьому пункті органи та особи мають право вимагати у межах своєї компетенції від роботодавця проведення повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), визнання нещасного випадку пов`язаним з виробництвом і складення акта форми Н-1, якщо ними виявлено порушення вимог цього Порядку чи інших нормативно-правових актів з охорони праці (абзац 3 пункту 37).

Пунктом 38 Порядку № 1112 передбачалося, що посадова особа органу Держнаглядохоронпраці має право у разі відмови роботодавця скласти або затвердити акт форми Н-5, акт форми Н-1 (або форми НПВ) чи незгоди потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, із змістом акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), надходження скарги або незгоди з висновками розслідування про обставини та причини нещасного випадку чи приховання нещасного випадку видавати обов`язкові для виконання роботодавцем або робочим органом виконавчої дирекції Фонду - у разі нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, приписи за формою Н-9 згідно з додатком 8 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), визнання чи невизнання нещасного випадку пов`язаним з виробництвом і складення акта форми Н-1 (або форми НПВ) (абзац 1).

Рішення посадової особи органу Держнаглядохоронпраці може бути оскаржено у судовому порядку. На час розгляду справи у суді дія припису припиняється (абзац 2 пункту 38).

В Акті розслідування ф. Н-5, крім згаданого вище, відображено, що члени комісії мали зустріч з ОСОБА_1 з метою роз`яснення її прав у зв`язку з настанням нещасного випадку згідно з чинним законодавством.

З наведеного у Акті розслідування ф. Н-5 переліку додатків до нього (до позовної заяви не додані) слідує, що розслідування проводилося в тому числі з урахуванням пояснювальної записки ОСОБА_1 .

Як слідує з матеріалів справи, заходи державного та громадського контролю відносно нещасного випадку з Позивачем на підприємстві Відповідача, а також відносно складання Акту розслідування ф. Н-5 та Акту ф. НПВ до Відповідача не застосовувались.

Рівно так, як також слідує з матеріалів справи, не висувала у встановленому порядку заперечень по цих актах та висновках комісії з розслідування Позивач ОСОБА_1 та відповідно не оскаржувала відповідне рішення органу Держнаглядохоронпраці до суду.

Однак за спливом досить значного часу Позивач звернулася до суду за визнанням нещасного випадку, що стався з нею на підприємстві Відповідача 03.04.2011, таким, що пов`язаний з виробництвом.

При цьому Позивач спирається на положення нині діючого Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 337 від 17.04.2019 (далі - Порядок № 337) та наголошує на підпунктах 2, 16 пункту 52 порядку № 337, згідно з якими обставини, за яких нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються пов`язаними з виробництвом, є:

- перебування потерпілого на робочому місці, на території підприємства (установи, організації) або в іншому місці під час виконання трудових (посадових) обов`язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття на підприємство (в установу, організацію) до відбуття з нього, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства (установи, організації), у тому числі в робочий і надурочний час (підпункт 2);

- вплив небезпечних, шкідливих або інших виробничих факторів під час технологічної перерви або перерви для відпочинку чи харчування на території підприємства (установи, організації) згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку, що підтверджено висновком закладу охорони здоров`я або експертної комісії (підпункт 16).

В розрізі того, що нещасний випадок стався у обідню перерву, Позивач стверджує, що зміст цих норм разом із положеннями ст.14 Закону України «Про охорону праці» є підтвердженням того, що Позивач знаходилась на підприємстві Відповідача та виконувала трудові обов`язки.

Слід зауважити Позивачу, що наближені за змістом відповідні положення містив й Порядок № 1112.

Так, у відповідності до пункту 14 Порядку № 1112 визнаються пов`язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов`язків, у тому числі у відрядженні, а також ті, що сталися зокрема у період перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці, пов`язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до його відбуття, який повинен фіксуватися відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або виконання завдань роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні.

Згідно пункту 27 Порядку № 1112 нещасний випадок, що стався з працівником на території підприємства або в іншому місці роботи під час перерви, що надається згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, а також під час перебування працівника на території підприємства у зв`язку з проведенням виробничої наради, одержанням заробітної плати, проходженням обов`язкового медичного огляду або проведенням з дозволу чи з ініціативи роботодавця професійних та кваліфікаційних конкурсів і тренувальних занять, розслідується та береться на облік згідно з вимогами цього Порядку.

Також звертається увага, що згідно з ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За нормативними правилами ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Однак в будь-якому разі слід визнати, що Позивач, ведучи мову про обставини, від існування яких закон ставить в залежність визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, залишає поза увагою змістовне навантаження значення такого нещасного випадку та інші умови, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов`язаний з виробництвом.

Порядок № 1112 визначав та Порядок № 337 визначає процедуру, за результатом проведення якої відносно працівника, який отримав травму перебуваючи на роботі, в тому числі й під час перерви (обідньої, технологічної, інш.), за результатами якої визначається (констатується) або пов`язаність нещасного випадку з виробництвом, або відсутність пов`язаності такого зв`язку з виробництвом.

Зі змісту цих законодавчих актів виходить, що нещасний випадок є таким, що пов`язаний з виробництвом в разі, якщо причина нещасного випадку пов`язана з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов`язків або з дією на нього виробничого фактора.

Водночас в Акті ф. НПВ, складеного відносно нещасного випадку з Позивачем, зафіксовано: шкідливі або небезпечні фактори - відсутні; устаткування машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до нещасного випадку, - відсутні.

В Акті розслідування ф. Н-5 вказано про відповідність умов праці Позивача вимогам нормативних актів з охорони праці.

Будь-які докази на спростування зазначених констатацій, доказів про незабезпечення Відповідачем належних умов праці, Позивач не надала.

Рівно так Позивач й не надала доказів того, що ушкодження пов`язано та сталося під час виконання трудових (посадових обов`язків), натомість з Акту розслідування ф. Н-5 слідує висновок про те, що нещасний випадок стався не під час виконання трудових обов`язків, а в обідню перерву під час поливу квітів за необережності Позивача.

Про теж саме - травмування у обідню перерву під час поливу квітів зазначає й сама Позивач в позовній заяві, не пов`язуючи таку подію з виконанням посадових обов`язків.

За приписом ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Визначення обсягу доказів в обґрунтування позовних вимог є прерогативою Позивача.

На підставі наданих доказів суд встановив, що Позивач отримала травмування за власної необачності, не у зв`язку з безпосереднім виконанням своїх трудових (посадових) обов`язків на підприємстві Відповідача та не у зв`язку з дією якогось виробничого фактора і за таких обставин травмування в силу положень Порядку № 1112 (рівно як і Порядку № 337) кваліфікується як нещасний випадок, не пов`язаний з виробництвом.

Підстави для спростування висновків Акту розслідування ф. Н-5 та Акту ф. НПВ відсутні.

Оцінивши надані Позивачем докази, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є необґрунтованими, а позовні вимоги про визнання нещасного випадку, що стався з Позивачем 03.04.2011, таким, що пов`язаний з виробництвом, - такими, що не підлягають задоволенню.

Суд не залишив поза увагою доводи відзиву Відповідача, в тому числі щодо обрання Позивачем неправильного способу судового захисту з покладенням у підставу таких доводів висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 05.12.2019 у справі № 235/5301/16-ц та від 21.05.2020 у справі № 186/1053/17. Проте суд зазначає, що у цих справах відповідачем виступали органи Держпраці, а у даній справі відповідачем виступає роботодавець і суть відносин є інакшою. У такому, як у даній справі, складі сторін спору, визначений Позивачем спосіб захисту є допустимим та можливим і це знаходить своє підтвердження, наприклад, у постанові Верховного Суду від 09.01.2020 у справі № 635/3143/17.

Відносно позовних вимог про стягнення з Відповідача моральної шкоди суд зазначає таке.

У ст. 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до статті 153 КЗпП України у редакції на час спірних відносин забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган (у чинній редакції - на роботодавця).

Згідно ч.1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Згідно зі ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Отже, є закріпленим законом право потерпілого на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

В даному випадку суд встановив, що нещасний випадок, який стався з Позивачем ОСОБА_1 на підприємстві Відповідача, з яким пов`язано заявлення й вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 39000,00 грн, стався за необережності Позивача та поза виконання трудових обов`язків, внаслідок чого цей випадок визначається та є таким, що не пов`язаний з виробництвом.

У відповідності до частини 1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині другій ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, в тому числі, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я.

Виходячи з положень ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Отже, суд відзначає, що сама по собі відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Закон не перешкоджає стягненню з власника (роботодавця) моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

В той же час, у будь-якому спірному випадку сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 ГПК України).

За положеннями ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Ст. 79 ГПК України визначає положення щодо вірогідності доказів та встановлює, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обставини, з якими Позивач пов`язує наявність підстав для обов`язку Відповідача відшкодувати моральну шкоду, докладно приведені в описовій частині даного рішення.

При цьому як на підтвердження нинішнього негативного фізичного, емоційного, морального стану Позивач надала єдиний документ (у копії) - Виписний епікриз № 2244/289, виданий ОСОБА_1 у зв`язку з травмуванням на підприємстві Відповідача та проходження стаціонарного лікування в травматологічному відділенні ЗУ «Міська лікарня № 5» з 03.04.2011 по 12.04.2011.

Згідно з цим Виписним епікризом ОСОБА_1 був поставлений діагноз: внутрішнє пошкодження, частковий «блок» правого колінного суглобу, больовий синдром.

У Виписному епікризі стосовно отриманої ОСОБА_1 травми відображені такі дані, відомості та рекомендації:

- на момент вступу: обпертися на праву нижню кінцівку не може. Відмічається набряк, деформація, болі при пальпації, обмеження руху правому колінному суглобі, позасуглобової рідини немає, патологічної рухомості немає;

- лікування: режим вільний, стіл № 15, РГГ, кеталонг, серрата, німесил, холод 48год., монтажне витягнення;

- R-грами області правого колінного суглоба №2696,7 від 03.04.2011 - кістково-деструктивних змін не визначається;

- на момент виписки: стан хворої задовільний, з боку внутрішніх органів без особливостей, гемодинаміка стабільна. Болі у колінному суглобі дещо зменшилися, від проведеного лікування відмічається полегшення. Колінний суглоб помірно набряклий, внутрішньосуглобової рідини немає. Рухи обмежені, пальпація больова по задній поверхні. Зв`язковий апарат сполучний. Чутливість та рух пальців стопи збережена;

- рекомендовано: подальше лікування у травматолога за місцем проживання; продовжити курс лікування фізіолікування: ЛФК; прийом препаратів: диклоберл, німесил; сухе тепло, фастум-гель зовнішньо; фіксація еластичним бинтом протягом 2 тижнів.

Згідно Виписного епікризу Позивачу був виданий лікарняний лист з 04.04.2011 по 12.04.2011 із застереженням про продовження хворіти, лікарняний лист продовжено до 13.04.2011, на прийом до травматолога - 13.04.2011.

Слід визнати, що звичайний аналіз відомостей Виписного епікризу (стан Позивача на час прийому лікаря та після проходження лікування, рекомендації щодо подальшого лікування та препаратів (знеболювальні та протизапальні), які можна назвати загальновідомими за звичайного життєвого досвіду) не свідчить про отримання Позивачем травмування тяжкого ступеню та із тяжкими наслідками і докази зворотного Позивач не надала.

Зокрема, не надано доказів звернення до лікарів у подальшому через погіршення фізіологічного стану ушкодженої на підприємстві Відповідача області, медичної документації щодо фіксування такого стану та ступені ускладнень, доказів вимушеного проходження додаткового лікування у зв`язку з погіршенням стану, профілактичних заходів, наступних експертних досліджень тощо.

Іншими словами, Позивач, яка отримала ушкодження 03.04.2011, не надала будь-яких доказів на підтвердження настання на цей час через травмування на підприємстві Відповідача таких наслідків у її повсякденному житті, про які Позивач веде мову та стверджує у позовній заяві.

Крім того, стверджуючи про відсутність можливості в повній мірі реалізувати свої наміри у професійній діяльності (згідно титульного листа трудової книжки ОСОБА_1 здобула професійну кваліфікацію бухгалтера), Позивач, як вже згадувалось вище за текстом даного рішення, не надала відомостей про професійний стаж, починаючи з працевлаштування на підприємстві Відповідача, що не дозволяє встановити відповідні обставини.

До того ж, Позивач вказала про отримання травми у 32 роки, що стало причиною необхідності залучення чималих зусиль для організації життя у відносно молодому віці, але ж згідно з матеріалами справи травмування на підприємстві Відповідача Позивач отримала в день, коли їй виповнився 51 рік (Позивач 03.04.1960 року народження). Суд зазначає, що це не має вагомого значення і, крім того, є можливим допущення технічної помилки, однак зі змісту заяви Позивача вбачаються неузгодженості.

Звернення Позивачем уваги на справу № 212/1613/21, яка перебувала в провадженні Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області (рішення від 05.04.2021) та за результатами перегляду якої Дніпровський апеляційний суд збільшив розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, пов`язаної з нещасним випадком на підприємстві відповідача (постанова від 22.06.2021), незважаючи на відсутність висновків МСЕК, не є підставним.

Будь-як не заперечується, що з відсутністю висновку медико-соціальної експертної комісії не пов`язується однозначний висновок про відсутність підстав для задоволення позову, тобто таке не є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Але ж необхідні обставини суд може та має встановити на підставі інших доказів у їх сукупності, при цьому обсяг доказів визначає Позивач.

У справі № 212/1613/21, на відміну від даної справи, спір виник з приводу відшкодування роботодавцем моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок нещасного випадку на виробництві при виконанні трудових обов`язків. Ушкодження та травмування, зафіксовані у відповідному акті, також мали зовсім інакший характер та очевидно інакші наслідки.

Доцільно зазначити, що як правило працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас, звертаючись з позовом до суду зі спорів, що виходять з таких відносин, і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав.

В даному випадку представлені Позивачем ОСОБА_1 докази будь-як не дозволяють встановити факти та обставини відносно її критично погіршеного фізичного та морального стану, порушення нормальних життєвих та бажаних професійних зв`язків, про які веде мову та стверджує Позивач у позовній заяві, та що ці обставини та факти пов`язані з нещасним випадком на підприємстві Відповідача, який не пов`язаний з виробництвом та виконанням трудових обов`язків.

Рішення суду не може ґрунтуватися виключно на твердженнях Позивача, наведених у позовній заяві.

З огляду на викладене та зважаючи на наданий Позивачем обсяг доказів, суд не знайшов підстав для висновків про порушення нормальних життєвих зв`язків Позивача та задоволення позову в частині стягнення з Відповідача моральної шкоди.

Таким чином, суд відмовив в позові повністю.

Стосовно заявлення Позивача про застосування строків позовної давності суд зазначає, що за положеннями 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом, на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію.

Керуючись ст.2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 3, 12, 20, 194, 195, 232, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити повністю.

Копії рішення надіслати сторонам спору, розпоряднику майна ПрАТ «ММК ім.Ілліча» (за наявності у справі відомостей - на повідомлені електронні адреси з КЕП судді, до кабінетів Електронного суду).

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту за правилами, визначеними ст. 254, 256-259 ГПК України.

Рішення складено та підписано 04.10.2023.

Суддя Р.А.Ніколаєнко