Ухвала суду № 11390866, 16.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12773/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Данилова М. В.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" вересня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М. В.,

суддів: Бєлової Л.В., Бистрик Г.М.

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Порив»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порив»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Експотрейд»про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Порив” звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва, в якому просить визнати нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04 листопада 2008 року №0009432304.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2010 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю “Порив”, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права просить скасувати вказану постанову і прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В запереченні на апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва з метою недопущення безпідставних втрат у сфері поповнення дохідної частини Державного бюджету, керуючись інтересами держави, заперечує обставини та посилання викладенні в апеляційній скарзі, та наводить свої аргументи щодо правомірності винесеного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, 04 листопада 2008 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0009432304, на підставі акту перевірки від 06 жовтня 2008 року №1164/26/59/23/21513028 , яким до ТОВ “Порив” за порушення пункту 1 та пункту 3 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” на підставі пункту 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та пункту 2 статті 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 020,00 грн.

Відповідно до висновків Акту перевірки ТОВ “Порив” в порушення вимог пункту 1 та пункту 3 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” в залі гральних автоматів, який належить позивачу та розташований за адресою: м. Київ, вул. Щербакові, 63, використовувались 3 гральні автомати, які обладнані купюроприймачами, підключені до мережі, не переведені у фіскальний режим роботи та в автоматичному режимі не здійснюють реєстрацію розрахункових операцій при наданні послуг з грального бізнесу.

Так як субєкт господарювання здійснює господарсько-торгівельну діяльність і при цьому виконує операції, ознаки яких наведені у статті 1 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме те, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами субєктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі субєкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та субєктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти. Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається, то на такого субєкта поширюються положення цього Закону, а отже операції з купівлі - продажу кредитів, ставок на гру тощо є розрахунковими і підлягають проведенню через реєстратори розрахункових операцій.

Згідно з пунктами 1 та 3 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва доведено правомірність та обґрунтованість прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04 листопада 2008 року №0009432304 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю “Порив” відмовлено повністю.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.2 Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, затверджених спільним наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства фінансів України від 18 квітня 2006 року №40/374 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2006 року за №622/12496 гральний автомат - механічне, електричне, електронне обладнання або пристрій, що використовується для проведення азартних ігор, результат яких визначається без участі працівника ліцензіата програмою роботи цього обладнання (пристрою) з використанням генератора випадкових чисел, який міститься всередині корпусу такого обладнання (пристрою), і сума виграшу нараховується обладнанням (пристроєм) автоматично.

У звязку з тим що, всі гральні автомати повинні бути переведені в режим застосування реєстраторів розрахункових операцій, з 01 січня 2007 року у субєктів господарювання, що надають послуги у сфері грального бізнесу, виникає обовязок застосовувати гральні автомати, що виконують фіскальні функції.

Субєкти господарювання зобовязані використовувати компютерно-касову систему “Фіскал” з моменту включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, тобто з 01 липня 2008 року.

У відповідності до вимог частини другої статті 218 Господарського кодексу України саме субєкти господарювання повинні підтвердити вжиття ними заходів із встановлення технічної можливості використання компютерно-касової системи “Фіскал” у тих гральних автоматах, що ними використовуються.

Судом на підставі аналізу наявних в матеріалах справи листів ТОВ “Порив” направлених на адресу ТОВ “Експотрейд” від 13 жовтня 2008 року №808 (докази направлення в матеріалах справи відсутні), від 12 грудня 2008 року №1077 (направлено рекомендованим цінним листом з описом вкладення 12 грудня 2008 року), від 26 грудня 2008року №1138 (направлено рекомендованим цінним листом з описом вкладення 26 грудня 2008 року) та від 29 грудня 2008 року (направлено рекомендованим цінним листом з описом вкладення 29 грудня 2008 року) встановлено, що позивачем на момент проведення перевірки не вживались заходи щодо встановлення фактичної технічної можливості використання компютерно-касової системи “Фіскал” у тих гральних автоматах, що ним використовуються.

В матеріалах справи відсутні докази придбання та встановлення позивачем компютерно-касової системи “Фіскал” на ігрові автомати, що ним використовуються, як відсутні докази несумісності компютерно-касової системи “Фіскал” із тими гральними автоматами, що введені ТОВ “Порив” в експлуатацію до включення зазначеної системи до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій.

При цьому, з отриманих пояснень ТОВ “Експотрейд”, який є виробником компютерно-касової системи “Фіскал”, судом встановлено, що компютерно-касова система “Фіскал” сумісна з усіма типами гральних автоматів, які експлуатувались підприємствами грального бізнесу.

Таким чином, на думку суду, позивачем не вжито всіх необхідних заходів для зясування питання про сумісність компютерно-касової системи “Фіскал” із тими гральними автоматами, що введені ним в експлуатацію до включення зазначеної системи до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, а отже відсутня необхідність встановлення судом технічної сумісності компютерно-касової системи “Фіскал” окремо з кожним з цих гральних автоматів.

З урахуванням встановленого судом факту використання позивачем 3 гральних автоматів, які обладнані купюроприймачами, підключені до мережі, не переведені у фіскальний режим роботи та в автоматичному режимі не здійснювали реєстрацію розрахункових операцій при наданні послуг з грального бізнесу, відповідачем на підставі пункту 2 статті 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” правомірно застосовано фінансові санкції за порушення вимог пунктів 1 та 3 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3автомати х 340 (20 х 17) = 1020).

Судом встановлено, що днем порушення позивачем пунктів 1 та 3 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та днем виявлення порушення є дата складення Акту перевірки 06 жовтня 2008 року, а отже штрафні (фінансові) санкції, визначені рішенням ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04 листопада 2008 року №0009432304, застосовано в межах строків встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанцій вважає, що покладеним на Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва, як субєкта владних повноважень обовязок аргументовано, посилаючись на докази, доведено правомірність свого рішення.

Судовою колегією не приймаються доводи апелянта про те, що жодним нормативно-правовим актом чинного законодавства України не передбачено обовязку позивача здійснювати оснащення гральних автоматів портативними контрольно-касовими апаратами та компютерна касовими системами.

Судовою колегією встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України «Про термін переведення субєктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»від 07 лютого 2001 року № 121 встановлено терміни переведення субєктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковому та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій з використанням гральних автоматів до 31 грудня 2006 року.

Виходячи із правового контексту вказаної постанови субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері грального бізнесу шляхом надання послуг з використанням гральних автоматів зобовязані з 01 січня 2007 року використовувати у своїй ліцензованій діяльності з надання послуг грального бізнесу гральні автомати з продажу послуг, які оснащені запамятовуючими пристроями (фіскальною памяттю) і тих, що вже задіяні у використанні. Технічну можливість переходу на гральні автомати, оснащенні портативними електронними контрольно-касовими апаратами при здійсненні розрахункових операцій на окремо визначеному гральному апараті, забезпечено Наказом ДПА України від 01 червня 2007 року № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій»із змінами і доповненнями, до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій внесено модель реєстраторів розрахункових операцій «Фіскал», цільова сфера використання якого визначена: «Казіно; зали гральних автоматів; фіскалізація гральних автоматів; торгівля та послуги гральних закладів».

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про правомірність застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій, які підлягають стягненню до бюджету.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд міста Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 199, 200, 205, 207, 212 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порив»залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2009 року без змін.

Повний текст ухвали буде виготовлено 20 вересня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді: