Постанова № 11390562, 22.04.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

19 квітня 2010 року Справа № 5020-9/474 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіБорисової Ю.В.,

суддівГонтаря В.І.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, довіреність № 5931 від 09.12.09,Фізична особа- підприємець ОСОБА_3;

відповідача: Шевчук Олександра Петровича, повноваження перевірені (довідка №16-366-2172), приватне підприємство "Комплексні системи безпеки XXI";

відповідача: Шевчук Петра Артемовича, довіреність б/н від 11.01.2010, приватне підприємство "Комплексні системи безпеки XXI";

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Комплексні системи безпеки XXI" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Рибіна С.А.) від 02 березня 2010 року у справі №5020-9/474

за позовом фізичної особи- підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3)

до приватного підприємства "Комплексні системи безпеки XXI" (пр. Ген. Острякова, буд. 143 А, кв. 100, місто Севастополь, 99007)

про стягнення 5821,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача, приватного підприємства «Комплексні системи ХХІ», про стягнення заборгованості за договорами оренди в розмірі 5821,71 грн.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 525, 526, 783 Цивільного кодексу України, статті 173-175, 193, 283, 286, 291 Господарського кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням умов договорів в частині здійснення відповідачем своєчасної та повної оплати за передані у суборенду приміщення.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 02 березня 2010 року (суддя С.А.Рибіна) у справі № 5020-9/474 позов задоволено. З приватного підприємства "Комплексні системи безпеки ХХІ" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 стягнуто 6159,17 грн., з яких: 5821,17 грн.-основний борг, 102,00 грн. - витрати по сплаті державного мита та 236,00 грн.- витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з постановленим судовим актом, 19 березня 2010 року приватне підприємство "Комплексні системи безпеки ХХІ" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду першої інстанції від 02 березня 2010 року скасувати, постановити нове про відмову у задоволенні позову.

Підставою для зміни судового рішення заявник скарги вважає неповне зясування судом першої інстанції усіх обставин у справі та невірне застосування норм матеріального та процесуального права.

Як вказує скаржник, за умовами пункту 3.1. договорів суборенди від 14.10.2008 та від 25.11.2008 відповідач прийняв на себе зобовязання сплачувати орендну плату за орендовані приміщення та майно в сумі, яка є еквівалентом 530 доларів США (за курсом не менш як 5,20 грн. за один долар США) за один місяць, у національній валюті за комерційним курсом покупки валюти на день оплати за готівковим та безготівковим розрахунком.

Спираючись при вирішенні питання щодо порядку та розміру сплати відповідачем орендної плати на зазначений пункт договорів, на думку заявника скарги, місцевий суд помилково визначив, що такі поняття як «комерційний курс валют»та «офіційний курс валют»є тотожніми. Крім того, заявник скарги вказував на неналежне дослідження судом першої інстанції наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача, у підставу якого покладено не офіційний діючий курс гривні по відношенню до інших валют, встановлений Національним банком України, а курс продажу доларів США Кримського Республіканського відділення ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення у повному обсязі. Представником позивача також надано відзив на апеляційну скаргу.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2007 між фізичною-особою-підприємцем ОСОБА_7 (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Орендар) укладений договір оренди приміщень та споруд, які розташовані у місті Севастополі по вул. Хрустальова, 185 (а.с.16).

Пунктом 4.2. зазначеного договору, зокрема, визначено право орендаря здавати орендоване майно у суборенду.

Надалі, 14.10.2008 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Орендодавець) та приватним підприємством «Комплексні системи безпеки ХХІ»(Орендар) укладено договір суборенди (а.с.8-9), за умовами пункту 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування об'єкти і комунікації, які в них знаходяться, а саме: в літ А - приміщення 1-9 загальною площею 7,9 м2 та приміщення 1-10 загальною площею 26,1 м2, розташовані в будинку за адресою: м. Севастополь, вул. Хрустальова, 185 (5 км. Балаклавське шосе).

Строк дії цього договору встановлюється з 01.11.2008 до 31.12.2008 (пункт 2.1).

Пунктом 3.1 договору від 14.10.2008 встановлено, що Орендар сплачує Орендодавцю оренднуплату за орендоване приміщення та майно в розмірі, який еквівалентний 530 доларам США (по курсу не менш 5,20 грн. за один долар США) за один місяць, яка сплачується в національній валюті за комерційним курсом покупки валюти на день сплати готівкою або шляхом безготівкового розрахунку. Перерахування суми орендної плати за приміщення здійснюється авансом один раз на місяць не пізніш 25 числа поточного місяця за наступний (оплачуваний) місяць, перша оплата орендної плати здійснюється з передплатою за два місяці (за перший та останній місяць оренди) та наступні оплати починають здійснюватись у звичайному порядку.

Як вказує позивач у своєму позові, зобов'язання щодо оплати орендної плати за грудень 2008 р. за договором від 14.08.2008 відповідач виконав не повністю, оплативши тільки 3127,00 грн., в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 259,17 грн.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що 25.11.2008 між тими самими сторонами укладений новий договір суборенди (а.с.11-12), згідно з пунктом 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар отримує у строкове платне користування об'єкти і комунікації, що знаходяться в них, а саме: в літ А - приміщення 1-9 приміщення загальною площею 7,9 м та приміщення 1-10 загальною площею 26,1 м", розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Хрустальова, 185 (5 км. Балаклавське шосе), які належать орендодавцю на підставі договору оренди від 30.06.2007 р.

Строк дії договору від 25.11.2008 встановлюється з 01.01.2009 до 31.12.2009 (пункт 2.1 договору).

Пунктом 3.1 договору від 25.11.2008 встановлений порядок сплати орендних платежів аналогічний порядку, встановленому в договорі від 14.10.2008 р.

З позовної заяви впливає, що відповідач зобов'язання щодо оплати орендної плати протягом всього строку дії договору від 25.11.2008 також виконував не повністю, оплативши тільки 8536,00 гри., в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 5562,00 грн.

Несплата відповідачем у добровільному порядку заборгованості, нарахованої за договорами суборенди від 14.10.2008 та від 25.11.2008, стала підставою для звернення позивача до господарського суду із дійсним позовом.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції, як такого, що постановлене при неповному зясуванні усіх обставин у справі, що призвело до невірного застосування норм матеріального права і помилкових висновків суду.

Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами частини 2 статті 762 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 285 Господарського кодексу України зумовлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Дійсно, пунктом 3.1 обох договорів суборенди сторони узгодили здійснення орендних платежів в розмірі, який еквівалентний 530 доларам США (по курсу не менш 5,20 грн. за один долар США) за один місяць, яка сплачується в національній валюті за комерційним курсом покупки валюти на день сплати готівкою або шляхом безготівкового розрахунку.

З представленого до позову розрахунку, який покладено й в основу оскарженого судового рішення, вбачається, що в період з листопада 2008 по березень 2009, виходячи з встановленого Кримським Республіканським відділенням ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»курсу продажу доларів США, позивачем нараховано відповідачу орендну плату у наступних розмірах: за листопад 2008 року - 2756,00 грн. ( курс - 6,389 грн.), за грудень 2008 р.-3386,17 грн. (курс 8,30 грн.), за січень 2009 року 4399,00 грн.( курс 8,40 грн.), за лютий 2009 року 4452,00 грн. (курс 9,90 грн.), за березень 2009 року - 5247,00 грн. ( курс 8,45 грн.).

Таким чином, нарахована до сплати орендна плата сплачувалась відповідачем не в повному обсязі, а саме: за грудень 2008 р. згідно чеку № 127606 від 25.22.08 сплачено 3127,00 грн., за січень 2009 року на підставі чеку № 127616 від 29.12.08 сплачено 3180,00 грн., за лютий 2009 року на підставі чеку № 127625 від 20.02.09 сплачено 2756,00 грн., за березень 2009 на підставі чеку № 127630 від 03.03.2009 сплачено 2600 грн.

Отже, згідно розрахунку позивача, несплаченою відповідачем залишилась сума у розмірі 5821,17 грн., з чим погодився господарський суд першої інстанції.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд першої інстанції вказав, що його здійснено відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а тому дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у заявленому розімрі.

Втім, судова колегія вважає такі висновки передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Приписами 533 Цивільного кодексу України зумовлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження позивача стосовно того, що пунктом 3.1 договорів суборенди від 14.08.2008 та від 25.11.2008 сторонами узгоджений інший порядок здійснення орендних платежів, а саме - в національній валюті за комерційним курсом купівлі валюти на день оплати за готівковим або безготівковим розрахунком, оскільки змістом вказаного пункту досліджуваних судом договорів таке поняття як «комерційний курс»не розкривається.

Посилання господарського суду на приписи Декрету Кабінету України № 15-93 від 19.02.1993 р. «Про систему валютного врегулювання та валютного контролю», яким визначається поняття уповноваженого банку як будь-якого комерційного банку, який офіційно зареєстрований на території України та має ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, а також судові висновки, що саме таким банком запроваджується «комерційний курс валют», на думку судової колегії, не узгоджуються із встановленими судом обставинами у справі, оскільки місцевим судом не прийнято до уваги, що різні уповноважені банки на території України можуть впроваджувати різні комерційні курси валют з врахуванням власної комерційної діяльності.

З наведеного вбачається, що сторонами в договорі не досягнуто згоди за комерційним курсом якого саме „уповноваженого” банку буде провадитись розрахунок, не обгрунтував позивач і того, на підставі яких саме домовленостей ним розрахована заборгованість виходячи з курсу продажу доларів США, встановленого Кримським Республіканським відділенням ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»на певний період часу.

Разом з тим, приймаючи до уваги наявність в договорах сторін домовленості щодо розміру орендних платежів, який є еквівалентним 530 доларам США (по курсу не менш 5,20 грн. за один долар США) за один місяць, та посилаючись на приписи статті 533 Цивільного кодексу України щодо можливості визначення грошового еквіваленту за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, колегія суддів здійснює власний розрахунок орендної плати, яка мала нараховуватись відповідачеві, та суму заборгованості, яка повинна бути стягнута в судовому порядку.

Стосовно поняття „офіційного курсу” слід зазначити, що статтею 1 Закону України «Про Національний банк України», зокрема, визначене поняття офіційного валютного курсу - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави.

Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України «Про Національний банк України»національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.

Розрахунок орендної плати колегія суддів здійснює наступним чином:

за грудень 2008 р.: 530 х 6,29= 3333,7 грн. (де 6,29- курс НБУ на 25.11.2008, а 530 сума орендної плати у доларах США)

за січень 2009 р.: 530 х 7,79= 4128,7 грн. (де 7,7- курс НБУ на 25.12.2008, а 530 сума орендної плати у доларах США)

за лютий 2009 р.: 530 х 7,7= 4081 грн. (де 7,7- курс НБУ на 26.01.2009, а 530 сума орендної плати у доларах США)

за березень 2009 р.: 530 х 7,7= 4081 грн. (де 7,7- курс НБУ на 25.02.2009, а 530 сума орендної плати у доларах США)

А всього -15624,40 грн.

Згідно з наданими до матеріалів справи чеками (а.с.19-23) орендна плата сплачена відповідачем у наступному розмірі: за грудень 2008 р. згідно чеку № 127606 від 25.11.08 сплачено 3127,00 грн., за січень 2009 року на підставі чеку № 127616 від 29.12.08 сплачено 3180,00 грн., за лютий 2009 року на підставі чеку № 127625 від 20.02.09 сплачено 2756,00 грн., за березень 2009 на підставі чеку № 127630 від 03.03.2009 сплачено 2600 грн. А всього на суму 11663,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача з орендної плати за зазначений період час складає (15624,4 11663,0) 3961,4 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З врахуванням наведеного, враховуючи, що на час розгляду справи наявна у відповідача заборгованість з орендних платежів у зазначеному розмірі ним не погашена, її належить стягнути з нього в судовому порядку.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. На підставі приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат здійснюється судом пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що господарським судом першої інстанції дано неповну юридичну оцінку обставинам справи та невірно застосовано норми матеріального права, якими врегульовані правовідносини сторін, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення зміні.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 4), 104 (частина 1 пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Комплексні системи безпеки XXI" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду від 02 березня 2010 року у справі №5020-9/474 змінити, виклавши пункти 1,2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Комплексні системи безпеки XXI" (99007, м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, буд. 143-А, кв.100, ідентифікаційний код 33249942, р/р 2600414846 в ОКРД РБ "Аваль", м. Севастополь, МФО 324021) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2, відомості про рахунки не відомі) 4191,39 грн, з яких: 3961,40 грн.- заборгованість з орендних платежів, 69,40 грн. витрати зі сплати державного мита, та 160,59 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддяЮ.В. Борисова

СуддіВ.І. Гонтар

В.М. Плут