Рішення № 113902754, 27.09.2023, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/1337/23

Провадження №2-а/157/60/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року місто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря судового засідання Кисляка Я.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до командира взводу 1 роти Батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Тищенка Андрія Олександровича, Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до командира взводу 1 роти Батальйону патрульної поліції в с. Чайки УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Тищенка Андрія Олександровича, УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції, у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7256666 від 30 червня 2023 року, а провадження у справі закрити, а також стягнути на його користь сплачений судовий збір. В обґрунтування вимог зазначає, що зазначеною постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 340 грн за ч. 3 ст. 121 КпАП України за те, що він керував автомобілем марки «Volkswagen LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , 30 червня 2023 року в 14 год 53 хв у с. Волиця на трасі М07 Київ-Ковель 56 км, що не пройшов обов`язковий технічний контроль, чим порушив пункт 31.3 (б) Правил дорожнього руху. Під час руху по вказаній автодорозі відповідачем, командиром взводу 1 роти БПП в с. Чайки УПП у Київській області ДПП Національної поліції України Тищенком А.О. без жодних підстав, які є виключною причиною для зупинення транспортного засобу у порядку статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», здійснено зупинку транспортного засобу під його керуванням з метою перевірки документів (реєстраційного документа на транспортний засіб та посвідчення водія). Здійснюючи проведення зазначеної перевірки працівник поліції звернув увагу на те, що у транспортному засобі наявна ліцензія на перевезення пасажирів, а сам транспортний засіб нібито не пройшов обов`язковий технічний контроль в порядку статті 35 Закону України «Про дорожній рух», що, на думку останнього, є порушенням підпункту 31.3 «б» Правил дорожнього руху. Не погоджуючись з такими висновками поліцейського, він надав йому усні пояснення, зокрема пояснив, що ліцензія на перевезення пасажирів знаходилась в автомобілі поряд з іншими документами на транспортний засіб, а така підприємницька діяльність здійснюється іншим транспортним засобом. Про відсутність обов`язку щодо проведення технічного контролю транспортного засобу свідчить, з огляду на те, що керований ним автомобіль перебуває у власності іншої особи, яка використовує його саме для індивідуальних поїздок, а не для перевезення пасажирів чи вантажу з метою отримання прибутку, відсутність на автомобілі відповідної таблички з відповідним маршрутом руху. Однак, не беручи до уваги надані ним пояснення, працівником патрульної поліції складено вищевказану постанову про визнання його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КпАП України, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень. Постанова є незаконною і такою, що підлягає скасуванню, вона не відображає дійсних обставин справи. Враховуючи факт того, що керований ним транспортний засіб є автомобілем, який не використовується для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, тому незаконними є дій працівника поліції з розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль марки «Volkswagen LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , повною масою 3500 кг, є загальним легковим пасажирським, переобладнаним у 2013 році, а тому цей автомобіль не потрібно вважати автомобілем, що здійснює перевезення пасажирів з метою отримання прибутку. Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 17 жовтня 2019 року у справі № 678/483/17 та у постанові від 08 липня 2020 року у справі №731/186/17. Твердження відповідача про те, що транспортний засіб, яким він керував 30 червня 2023 року, підлягає обов`язковому проходженню технічного контролю, є необґрунтованими, оскільки в цей момент він не використовувався його як таксі або як транспортний засіб для перевезення пасажирів чи вантажів з метою отримання прибутку. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Ухвалою судді від 17 липня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження.

Ухвалою суду від 22 вересня 2023 року до участі у справі за клопотанням позивача ОСОБА_1 залучено як співвідповідача Департамент патрульної поліції Національної поліції України.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача Департаменту патрульної поліції Шашко А.Е. просить у задоволенні позову відмовити та в обґрунтування заперечення зазначає, що підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, позивач керував 30 червня 2023 року легковим пасажирським автомобілем, який не пройшов обов`язкового технічного контролю, використовуючи його для перевезення пасажирів з метою отримання прибутку. Автомобіль марки «VOLKSWAGEN LT 35», номерний знак НОМЕР_1 , дата реєстрації 21.03.2013, є легковим загальним пасажирським та належить ОСОБА_2 , а останній відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців здійснює вид діяльності за кодами 49.31 (Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (основний) та 49.39 (Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.). Твердження позивача стосовно того, що транспортний засіб, яким він керував 30 червня 2023 року, не використовувався для перевезення пасажирів з метою отримання прибутку, повністю спростовується відеозаписами з нагрудного відеореєстратора (№ 470347) посадової особи, якою було прийнято оскаржуване рішення. Як вбачається з цього відеозапису поліцейський діяв відповідно до правових приписів статтей 249, 268, 278, 279 та 280 КпАП України, і провів розгляд справи, ознайомив позивача з правами та обов`язками особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що передбачені статтею 268 КпАП України, надав можливість позивачу скористатись своїми правами, в тому числі ознайомитись з матеріалами справи, надати пояснення, заявити клопотання та реалізувати право на правову допомогу, не створюючи при цьому ніякі перешкоди. Під час спілкування із поліцейським, позивач неодноразово підтверджує, що здійснює нерегулярні перевезення пасажирів з метою отриманні прибутку, рухається маршрутом Волинь-Київ, пред`являє поліцейському ліцензію на перевезення пасажирів та на питання поліцейського з приводу відсутності протоколу технічного стану транспортного засобу зазначає, що транспортний засіб, на якому він зазвичай здійснює нерегулярні перевезення пасажирів з метою отримання прибутку, перебуває на ремонті, внаслідок чого він був вимушений вирушити 30 червня 2023 року по маршруту Волинь-Київ на транспортному засобі марки «VOLKSWAGEN LT 35», номерний знак НОМЕР_1 , який дійсно не пройшов обов`язковий технічний контроль для транспортних засобів, що підлягають такому контролю. Також під час огляду транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN LT 35», номерний знак НОМЕР_1 , на місці вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 121 КпАП України, поліцейським було зафіксовано наявність 12 пасажирів у салоні транспортного засобу. Позивач не надав жодних доказів, які б підтвердили його твердження, що інспектором було незаконно винесено постанову, а тому доводи позивача є необґрунтованими. Таким чином, розглядаючи адміністративну справу інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КпАП України та іншими нормативно-правовими актами. Відтак, викладенні у позові твердження є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Позивач звернувся з позовною заявою до суду не з метою захистити свої порушені права та інтереси, а з метою уникнути відповідальності за вчинене ним правопорушення. Проте, сама незгода позивача щодо його притягнення адміністративної відповідальності не є підставою для звільнення від адміністративної відповідальності та скасування постанови.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю і пояснив, що його троюрідний брат надав йому автомобіль та попросив завезти людей у м. Київ до залізничного вокзалу, що він і зробив, власника автомобіля він не знає, автомобіль не використовував для отримання прибутку і такого прибутку від поїздки не отримував.

Відповідач командир взводу 1 роти Батальйону патрульної поліції в с. Чайки УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Тищенко А.О. у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Представник відповідача УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції та представник співвідповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України у судове засідання не з`явилися, з поданого представником відповідачів - Шашко А.Е. відзиву на позовну заяву вбачається, що вона просить справу розглянути у її відсутності.

Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої інстанцій.

Заслухавши пояснення позивача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що 30 червня 2023 року командиром взводу 1 роти Батальйону патрульної поліції в с. Чайки УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Тищенком А.О. було винесено постанову серії ЕАС №7256666 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

У вказаній постанові зазначається, що ОСОБА_1 30 червня 2023 року о 14 год 53 хв у с. Волиця на 56 км автомобільної дороги М-07 Київ-Ковель керував транспортним засобом марки «Volkswagen LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що не пройшов обов`язковий технічний контроль, чим порушив п. 31.3. «б» ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 121 КпАП України.

Частиною 3 ст. 121 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.

Згідно з підпунктом «б» пункту 31.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 33 КпАП України при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім, зокрема, випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтею 251 КпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. ч. 2, 3 ст. 90 КАС України).

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Статтею 35 цього Закону встановлено, що транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті. Обов`язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років; 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України». Обов`язків технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища. Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Тлумачення зазначеної норми права дає підстави для висновку, зокрема, про те, що обов`язковому технічному контролю підлягають автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.

Тобто, визначальною обставиною є мета фактичного використання автомобіля.

Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження тієї обставини, що спірний транспортний засіб використовувався позивачем саме для отримання прибутку.

Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно з п. 1 ст. 247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

З дослідженого судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського від 30 червня 2023 року вбачається, що водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем та перевозив пасажирів, було зупинено працівником поліції, після чого останній в ході перевірки у позивача наявності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, полісу обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів, попросив також пред`явити протокол проходження обов`язкового технічного контролю транспортним засобом, запитавши при цьому у водія, в яких цілях він використовує автомобіль. ОСОБА_1 пояснив, що везе пасажирів, а також пояснив і те, що власник транспортного засобу ОСОБА_2 , який має ліцензію на перевезення пасажирів, послуги як особа підприємець надає іншим автомобілем, який зламався, та він не працює у нього як найманий працівник.

З відеозапису вбачається і те, що поліцейський не вжив заходів, спрямованих на з`ясування обставини про мету використання позивачем автомобіля, а саме з`ясував належним чином, чи останній використовував цей автомобіль у цьому випадку з метою отримання прибутку.

Сама по собі наявність в автомобілі пасажирів ще не є беззаперечним доказом використання цього автомобіля для перевезення пасажирів з метою отримання прибутку.

Жоден з пасажирів, які знаходилися у автомобілі, допитані не були, у них не було з`ясовано жодних обставин щодо оплати вартості їхнього перевезення і чи така оплата мала місце.

Таким чином, відповідачами, зокрема Департаментом патрульної поліції Національної поліції України як суб`єктом владних повноважень, не доведено належними, достовірними та достатніми доказами факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинуватість особи до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: цей принцип обов`язків не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Посилання представника відповідачів на те, що на відеозаписі позивач визнає факт здійснення нерегулярних перевезень пасажирів по маршруту Волинь-Київ з метою отримання прибутку є безпідставними, адже з цього ж відеозапису вбачається, що питання отримання прибутку від використання у цьому конкретному випадку автомобіля не з`ясовувалося, очевидці, які знаходилися на місці зупинки позивача, тобто пасажири, допитані не були. Крім того, одне лише визнання особою вини не може бути достатньою підставою для притягнення її до відповідальності.

Отже, матеріали справи не містять належних, достатніх та достовірних доказів, які б свідчили про те, що під час керування автомобілем марки «Volkswagen LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій використовував його для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.

Належність транспортного засобу на праві власності ОСОБА_2 , який, будучи фізичною особою-підприємцем, має ліцензію на здійснення перевезення пасажирів, на думку суду, не є достатньою підставою для застосування у цьому випадку вимог Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137, оскільки у матеріалах справи відсутні докази про кількість автомобілів у власності ОСОБА_2 та використання саме цього автомобіля, яким керував позивач, у цьому випадку для перевезення пасажирів з метою отримання прибутку.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Частиною третьою статті 288 КпАП України, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Тлумачення наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення інспектори відповідного органу діють не як самостійні суб`єкти владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів

Органом Національної поліції у цій справі є Департамент патрульної поліції, від імені якого виступає командир взводу 1 роти Батальйону патрульної поліції в с. Чайки УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Тищенко А.О., уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Посадова особа, яка винесла оскаржувану постанову, перебуває у трудових відносинах саме з Департаментом патрульної поліції. Управління патрульної поліції у Київській області є відокремленим підрозділом Департаменту патрульної поліції.

Таким чином, належним відповідачем у цій справі є Департамент патрульної поліції, тобто, відповідний суб`єкт владних повноважень від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, оскільки інспектор є лише посадовою особою відповідного органу.

Відповідно, командир взводу 1 роти Батальйону патрульної поліції в с. Чайки УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції Тищенко А.О. та Управління патрульної поліції у Київській області не можуть та не повинні відповідати за цим позовом.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до Департаменту патрульної поліції належить задовольнити, оскаржувану постанову - скасувати і провадження у справі про накладення на позивача за ч. 3 ст. 121 КпАП України адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн - закрити, а в решті позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги до Департаменту патрульної поліції задоволено повністю, тому на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань цього відповідача судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору, у розмірі 536 грн 80 коп.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 139, 242-246, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до командира взводу 1 роти Батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Тищенка Андрія Олександровича, Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити частково.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити повністю.

Скасувати постанову серії ЕАС № 7256666 від 30 червня 2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі 340 гривень та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (місцезнаходження: вул. Теремнівська, 85А, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ - 08013516) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Дата складення повного тексту рішення 28 вересня 2023 року.

Головуючий:О. В. Антонюк