Рішення № 11389139, 21.09.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2010 Справа № 3/126-ПН-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Мілано", м. Херсон

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон

про вилучення майна

за участю представників сторін:

від позивача : Карасьов І.О. представник дов. б/н від 12.08.2010 р.

від відповідача: не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Мілано»(позивач) звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про вилучення майна.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач не скористався своїм правом на судовий захист: в судове засідання не прибув, витребуваних документів не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Згідно Довідки ЄДРПОУ станом на 19.07.2010 р. місцезнаходження відповідача:

м. Херсон, вул..Благоєва, 4-Є, кв.3. Ухвала про порушення справи повернулась на адресу суду з відміткою поштового відділення: за зазначеною адресою не проживає. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз»яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. №02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України»). Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. №01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату і місце розгляду справи, тому суд, у відповідності до ст..75 ГПК України проводить її розгляд за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Мілано»(позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, покупець) укладено договір №7/65 від 21.04.2009 р. (далі Договір), за умовами якого позивач зобов»язується постачати та передавати покупцю товар (морозиво та заморожені напівфабрикати), а також надати покупцю у тимчасове безкоштовне користування морозильні камери для організації продажу товарів в кількості, визначеній у Додатку №1, яке є невід»ємною частиною цього Договору.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

На виконання умов договору згідно із Додатком №1 від 21.04.2009 р. відповідачу були передані морозильні камери:

-№0305224318 вартістю 3000,00 грн.

-№3179 вартістю 3000,00 грн.

На підставі Додатку №2 від 07.12.2009 р. відповідачу додатково було передано

наступні морозильні камери:

-№727 вартістю 3000,00 грн.;

-№2856 вартістю 3000,00 грн.;

-№2955 вартістю 3000,00 грн.;

-№3048 вартістю 3000,00 грн.

Відповідно до п.7.1. Договору строк дії договору до 21.04.2010 р.

Позивач стверджує, що після закінчення дії договору між сторонами господарські

стосунки не відбувались.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач 28.05.2010 р. повернув позивачу морозильну камеру №0305224318 та 19.06.2010 р. відповідач повернув морозильну камеру №727.

30.06.2010 р. відповідач отримав вимогу позивача про повернення морозильних камер, але залишив її без відповіді та реагування.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує

рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Право володіння, користування та розпорядження майном, згідно з вимогами ст. 317 Цивільного кодексу України, належить власникові майна, а право володіння за ст. 398 Цивільного кодексу України, виникає на підставі договору із власником або особою, якій майно було передано власником, а також з інших підстав, установлених законом.

Фактичне володіння за правилами ч. З ст. 397 Цивільного кодексу України

вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Згідно приписів ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право

витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Станом на 01.08.2010 р. на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Мілано" знаходяться морозильні камери №3179 вартістю 3000,00 грн., №2856 вартістю 3000,00 грн., №2955 вартістю 3000,00 грн. №3048 вартістю 3000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги щодо вилучення у відповідача вищевказаних морозильних камер обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Одночасно суд констатує, що положеннями ст.16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, способом захисту цивільного права є примусове виконання обовязку в натурі, що відповідає позовній вимозі про витребування майна.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження повернення морозильних камер позивачу.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі вищезазначених норма права, керуючись, ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Вилучити у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Мілано»(73000, м.Херсон, вул..Тельмана, 2, код ЄДРПОУ 35469299) морозильні камери №3179 вартістю 3000,00 грн., №2856 вартістю 3000,00 грн., №2955 вартістю 3000,00 грн. №3048 вартістю 3000,00 грн.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Мілано»(73000, м.Херсон, вул..Тельмана, 2, код ЄДРПОУ 35469299) в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 120,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Повне рішення складено 27.09.2010 р.