Рішення № 113890737, 22.05.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/20698/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2023 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Андрієнко І.І.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

представника відповідача: Денисюка О.І.,

представника третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розетка.У.А.» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головного управління Держпраці у Київській області про скасування наказу, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розетка.УА» (далі - відповідач, ТОВ «Розетка.УА») за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головного управління Держпраці у Київській області (далі - третя особа, ГУ Держпраці у Київській області), в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «Розетка.У.А.» № 300401-к/тр від 30.04.2022 року «Про призупинення дії трудового договору з працівниками»; поновити ОСОБА_1 на посаді менеджера з логістики ТОВ «Розетка.У.А.»; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за весь період затримки розрахунку з 14.03.2022 року по день прийняття рішення судом у справі; рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді менеджера з логістики ТОВ «Розетка.У.А.» допустити до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що починаючи з 01.10.2020 року він працює в ТОВ «Розетка.У.А.» на посаді менеджера з логістики. Так, 24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022, затвердженого Законом України № 2102-IX 24.02.2022 року, введений режим воєнного стану строком на 30 діб, строк дії якого на підставі Указу Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 року, затвердженого Законом України № 2263- IX, продовжено з 25.05.2022 року на 90 діб. Вказує, що 14.03.2022 року його безпосередній керівник повідомила про скрутне становище ТОВ «Розетка.У.А.» та неможливість оплачувати виконану позивачем роботу. Крім того, керівник позивача повідомила останнього, що після відновлення роботи компанії його буде повідомлено своєчасно, чого з 14.03.2022 року відповідачем зроблено не було. 02.06.2022 року позивач дізнався про те, що на підставі наказу № 300401-к/тр від 30.04.2022 року «Про призупинення дії трудового договору з працівниками», дія його трудового договору призупинена з 01.05.2022 року до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше з дня припинення або скасування воєнного стану. Позивач вважає вказаний наказ незаконним та таким, що вчинене всупереч чинного законодавства України. Так, по-перше, у порушення вимог ч. 2 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», в наказі не зазначена інформація про причини призупинення, у тому числі, неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією. Крім того, у м. Києві на момент винесення оскаржуваного наказу не проводились бойові дії та відсутні інші обставини військової агресії проти України, які б виключали можливість надання та виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором, а отже підстави для призупинення дії трудового договору, які визначені у ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відсутні.

Також позивачем разом з позовною заявою подано клопотання про витребування доказів, в якому останній просить витребувати у ТОВ «Розетка.У.А.» довідку про середній розмір заробітної плати ОСОБА_1 та завірену копію наказу про прийом на роботу ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2022 року справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.08.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

03.10.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про звільнення від судового збору за подання позовної заяви.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.10.2022 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви та в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розетка.У.А.» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головного управління Держпраці у Київській області про скасування наказу, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та судове засіданні для розгляду справи по суті призначено на 27.02.2023 року; витребувано у ТОВ «Розетка.У.А.» довідку про середній розмір заробітної плати ОСОБА_1 та належним чином завірену копію наказу про прийом на роботу ОСОБА_1

11.11.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшли докази направлення відповідачу та третій особі копії позовної заяви з додатками.

06.12.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній просив позов задовольнити, зважаючи на те, що з наказом ТОВ «Розетка.У.А.» № 300401-к/тр від 30.04.2022 року «Про призупинення дії трудового договору з працівниками» він ознайомився лише 07.07.2022 року після його отримання у відділенні поштового зв`язку. Крім того, посилання відповідача на положення ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в даному випадку не можуть застосовуватися, оскільки відповідач протягом воєнного стану здійснював господарську діяльність та у м. Києві на момент винесення оскаржуваного наказу не проводились бойові дії, відсутні інші обставини військової агресії проти України, які б виключали можливість надання та виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором. Також твердження відповідача про намагання поновити з позивачем трудові відносини не відповідають дійсності. Крім того, ОСОБА_1 надано відповіді на запитання відповідача у порядку ст. 93 ЦПК України.

22.12.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній просив в задоволені позову відмовити, оскільки з 24.02.2022 року розпочалася збройна агресія російської федерації проти України, яка тривала й на час звернення ОСОБА_1 з позовом до суду. Такі події суттєво вплинули на господарську діяльність відповідача, у зв`язку з чим, останнє було позбавлено можливості забезпечувати роботою своїх працівників. Звітом про фінансові результати за І квартал 2022 року Державної податкової служби було визначено фінансовий результат, виражений у збитках. У зв`язку з цим, 30.04.2022 року ТОВ «Розетка.У.А.» було видано наказ про призупинення трудових договорів з працівниками, у тому числі, з позивачем, який видано в порядку та спосіб, передбачений чинним законодавством України, а його видання було зумовлене обставинами, що виникли в результаті збройної агресії російської федерації проти України. Домовленість щодо призупинення трудових відносин була досягнути з усім колективом відділу логістики дистанційно, з огляду на не встановлення місця перебування працівників, та заперечень щодо цього не надходило. Вказує, що листом від 28.02.2022 року Торгово-промислова палата України засвідчила збройну агресію проти України як форс-мажорні обставини для суб`єктів підприємницької діяльності. Так, ТОВ «Розетка.У.А.» поновило трудові договори з окремими працівниками відділу логістики та запропонувало з 01.06.2022 року відновити трудові відносини з позивачем, проте останній ухиляється від їх відновлення, ігнорує звернення ТОВ «Розетка.У.А.» щодо пояснення відсутності на робочому місці. Крім того, ТОВ «Розетка.У.А.» вважає, що належним відповідачем у спорах про відшкодування робітникам та роботодавцям пов`язаних з трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, російську федерацію. У відзиві відповідач також просив зобов`язати позивача, відповідно до ст. 93 ЦПК України, надати відповідь на запитання, викладені в опитувальнику. Крім того, відповідачем на виконання вимог ухвали Печерського районного суду м. Києва від 05.10.2022 року надано копію довідки № РО300000071 від 21.11.2022 року про доходи ОСОБА_1 за період часу з лютого 2022 року по квітень 2022 року та середній розмір заробітної плати ОСОБА_1 за вказаний період часу; копію наказу ТОВ «Розетка.У.А.» № 300902-к/тр від 30.09.2020 року про прийняття на роботу ОСОБА_1

20.02.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Денисюка О.І. надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 27.02.2023 року, в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «Easy Con».

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.02.2023 року у задоволенні клопотання представника відповідача про проведення судового засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розетка.УА» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головного управління Держпраці у Київській області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «Easy Con» відмовлено.

27.02.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Мойсеєнко Н.Д. надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 27.02.2023 року без фіксування технічними засобами.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2023 року приєднано до матеріалів справи докази направлення відповідачу та третій особі копії позовної заяви з додатками; відзив на позовну заяву; відповідь на відзив, та у зв`язку із неявкою в судове засідання учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення повідомлення про дату, час та місце судового засідання, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 22.05.2023 року.

13.03.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Денисюка О.І. надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 22.05.2023 року, в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «Easy Con».

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.03.2023 року у задоволенні клопотання представника відповідача про проведення судового засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розетка.УА» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головного управління Держпраці у Київській області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «Easy Con» відмовлено.

В судове засідання 22.05.2023 року з`явились позивач, представник позивача та представник відповідача.

В судовому засіданні 22.05.2023 року позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав та просили їх задовольнити.

Представник відповідача 22.05.2023 року в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував з викладених у відзиві підстав, просив в позові відмовити.

Вислухавши вступне слово позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

Суд встановив, що згідно наказу № 300902-к/тр від 30.09.2020 року, 01.10.2020 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду менеджера з логістики відділу регіональної логістики ТОВ «Розетка.У.А.» (а. с. 85).

Наказом ТОВ «Розетка.У.А.» № 300401-к/тр від 30.04.2022 року «Про призупинення дії трудового договору з працівниками» призупинено дію трудових договорів з 01.05.2022 року до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану з працівником ТОВ «Розетка.УА» ОСОБА_1 (а. с. 89).

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною 1 ст. 3 та ст. 4 КЗпП України встановлено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно п.п. 1, 6 ч. 1 ст. 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, вільний вибір виду діяльності та правовий захист від незаконного звільнення.

Частиною 1 ст. 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Разом з тим, відповідно до ст. 64 Конституції України, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені ст. ст. 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ (далі Указ) в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб.

Згідно з пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. ст. 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до змін, внесених Указом від 14.03.2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 року № 2119-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 року строком на 30 діб.

Статтею 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Відповідно до п. п. 5 п. 1 ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно п. 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136-ІХ главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено п. 2 наступного змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Ураховуючи викладене, положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю України, мають пріоритет застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Як визначено у ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваного наказу), призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Отже, Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам.

Разом з тим, аналіз ч. 1 ст. 13 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», таке право роботодавця настає за певних умов. Такими умовами призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість через збройну агресію: роботодавцем надати роботу, а працівником - виконувати її. До того ж побудова цієї норми закону вказує на те, що законодавець передбачив одночасне настання як неможливості роботодавцем надати роботу, так і неможливість виконувати цю роботу працівником.

Відтак, спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати роботу. Лише наявність правової норми яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору не є достатньою. Для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачає така норма права.

Щодо абсолютної неможливості надавати роботу та виконувати її, то роботодавець має перебувати в таких обставинах коли він не може надати роботу працівнику, в свою чергу, працівник - не може виконати роботу. Зокрема, про абсолютну неможливість надання роботодавцем роботи в контексті призупинення трудового договору може свідчити випадки неможливості забезпечувати працівників умовами праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

На вказане також звертається увага в коментарі, розміщеному на сайті Міністерства економіки України, до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», зокрема, до ст. 13 цього Закону, де зазначено про те, що головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, а також виконання інших обов`язків, передбачених трудовим договором.

Отже, ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачає призупинення дії трудового договору не у зв`язку з військовою агресією проти України, а лише за умови виключення можливості надання та виконання роботи. З огляду на це, слід також вважати, що у наказі має, зокрема, зазначатися інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки.

Як зазначено у наказі ТОВ «Розетка.У.А.» № 300401-к/тр від 30.04.2022 року «Про призупинення дії трудового договору з працівниками», призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 з 01.05.2022 року, проте, у спірному наказі відповідачем не вказано, що саме стало підставою для видачі такого наказу.

Так, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав про готовність виконувати свої трудові обов`язки з огляду на функціонування підприємства.

В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи законність оспорюваного наказу, посилався на введення воєнного стану та відсутність можливості забезпечувати роботою своїх працівників.

Проте, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на факт військової агресії проти України, неможливість виконання підприємством своїх обов`язків при реалізації трудового договору з позивачем, як на підстави винесення оскаржуваного наказу.

Згідно ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не доведено, що на час видання оскаржуваного наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а у працівника її виконувати. При цьому, сам по собі наказ № 300401-к/тр від 30.04.2022 року «Про призупинення дії трудового договору з працівниками», без належного обґрунтування, не є належним доказом на підтвердження існування умов, за наявності яких могла бути застосована норма ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Аналізуючи викладене, та те, що відповідачем не доведено, що на час видання оспорюваного наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника виконувати її, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання незаконним та скасування наказу ТОВ «Розетка.У.А.» № 300401-к/тр від 30.04.2022 року «Про призупинення дії трудового договору з працівниками».

При цьому, суд вважає, що оскільки з позивачем не припинено трудовий договір, а призупинено його дію, то визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії такого договору відновить дію самого трудового договору, що і буде ефективним способом відновлення порушеного права позивача.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Призупинення трудового договору з працівником, відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», хоч і не припиняє трудових відносин і не є звільненням у розумінні положень КЗпП України, проте фактично позбавляє працівника роботи і належного йому заробітку, який би він отримав, коли б працював на своєму робочому місці чи виконував покладені на нього трудові обов`язки.

Отже, внаслідок видання незаконного наказу про призупинення дії трудового договору фактично створена ситуація вимушеного прогулу, викликана протиправними діями роботодавця.

У постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 461/3490/18 останній зазначив, що «при розгляді справи суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом».

У даному випадку, суд, відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, вважає за можливе, з метою відновлення порушених трудових прав працівника, застосувати за аналогією закону, що передбачено ч. 9 ст. 10 ЦПК України, положення ст. 235 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як визначено у ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці», середній заробіток працівника визначається за правилами, закріпленими у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок) середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана ця виплата. Нарахування заробітної плати за час вимушеного прогулу провадиться шляхом множення середньоденного заробітку на кількість робочих дні

Відповідно до п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно п. 5 Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі, коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з вищенаведеними правилами нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів (постанова Верховного Суду від 05.08.2020 року у справі № 817/893/17).

Згідно довідки про доходи № РО300000071 від 21.11.2022 року, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за період часу з лютого 2022 року по квітень 2022 року становить 14 382,48 грн. (а. с. 86), тому середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 із розрахунку за два останніх повних відпрацьованих місяця становить 645,70 грн. (14 382,48 грн./43 робочих дні).

За таких обставин, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 01.05.2022 року по 01.05.2023 року становить 166 590,60 грн. без відрахування податків і обов`язкових платежів.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 18.07.2018 року № 359/10023/16-ц (провадження № 61-14794св18) суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

Отже позов підлягає частковому задоволенню.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 05.10.2022 року, то судовий збір, який підлягав сплаті за подання позову, стягується з ТОВ «Розетка.У.А.» в дохід держави.

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то в дохід держави за рахунок відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 739,51 грн.

Враховуюче викладене, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 1-5, 235 Кодексу законів про працю України, статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ст. 27 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розетка.У.А.» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головного управління Держпраці у Київській області про скасування наказу, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Розетка.У.А.» № 300401-к/тр від 30.04.2022 року «Про призупинення дії трудового договору з працівниками».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Розетка.У.А.» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.05.2022 року по 01.05.2023 року у розмірі 166 590 (сто шістдесят шість тисяч п`ятсот дев`яносто) грн. 60 коп. без відрахування податків і обов`язкових платежів.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Розетка.У.А.» в дохід держави 2 739 (дві тисячі сімсот тридцять дев`ять) грн. 51 коп. витрат по сплаті судового збору.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Розетка.У.А.», бульв. Миколи Міхновського (Дружби Народів), буд. 8-А, м. Київ, 01103, код ЄДРПОУ 37193071.

Третя особа: Головне управління Держпраці у Київській області, вул. Вавілових, буд. 10, м. Київ, 04060, код ЄДРПОУ 39794214.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 12.06.2023 року.

Суддя І.В. Григоренко