Рішення № 113890736, 08.09.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/5249/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2022 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Андрієнко І.І.,

за участю:

позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

представника третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про захист прав споживачів та визнання договору позики недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі - відповідач, ТОВ «МІЛОАН»), в якому просить визнати недійсним договір позики № 2632178, укладений між позивачем та відповідачем.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що між ним та ТОВ «МІЛОАН» було укладено договір позики № 2632178, відповідно до умов якого позивач отримав у позику грошові кошти. Вказаний договір є недійсним, оскільки відповідачем не повідомлено йому всю необхідну інформацію щодо умов договору. Відповідач скористався тим, що він не володів необхідними знаннями при підписані договору та був введений в оману, а відповідач, у порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», не надав відомості, які потрібні клієнту при укладенні договору. Зазначає, що ТОВ «МІЛОАН» перед укладенням та під час укладання договору позики, не повідомило у письмовій формі про умови надання кредиту, всупереч вимог Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про споживче кредитування», що, відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є підставою для визнання договору позики недійсним. Вказує, що розмір нарахованих відповідачем відсотків значно перевищує розмір заборгованості за договором. Вважає, що дії відповідача при наданні неякісної інформації підпадають під ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» про нечесну підприємницьку діяльність. Також, порядок акцептування пропозиції відповідачем не відповідає положенням абз. 3 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», договір про надання позики, укладений між сторонами, є таким, що не прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Також позивачем разом з позовною заявою подано клопотання про витребування доказів, в якому останній просить витребувати у ТОВ «МІЛОАН» договір позики, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2021 року справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.02.2021 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про захист прав споживачів та визнання договору позики недійсним, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 10.06.2021 року; витребувано у ТОВ «МІЛОАН» договір позики, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН».

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.06.2021 року, у зв`язку із неявкою учасників справи та відсутністю відомостей про вручення їм повідомлення про дату, час та місце судового засідання, згідно п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 08.11.2021 року.

15.07.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить в позові відмовити, оскільки правові підстави для визнання недійсним договору позики відсутні. Зазначає, що всі намагання позивача визнати договір позики недійсним направлені лише на уникнення цивільно-правової відповідальності за невиконання зобов`язань за договором. Вказує, що при наданні пропозиції про укладення договору та під час укладення договору позики було дотримано вимог Законів України «Про захист прав споживача», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про захист персональних даних». Так, позивач вчинив певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту від товариства, тобто останній самостійно для себе визначив необхідний для нього обсяг часу для ознайомлення з умовами договору, після чого проявив намір вступити з товариством у договірні відносини на умовах, визначених правилами. Інформація надана товариством з дотриманням всіх вимог законодавства шляхом викладення їх в чіткій, зрозумілій та доступній формі. Крім того, 11.03.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги № 64-МЛ, зокрема, щодо кредитного договору № 2632178 від 09.12.2020 року, відповідно до умов якого, ТОВ «МІЛОАН» відступило, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором № 2632178 від 09.12.2020 року, отже ТОВ «МІЛОАН» є неналежним відповідачем у даній справі. Також ТОВ «МІЛОАН» на виконання вимог ухвали Печерського районного суду м. Києва від 10.06.2021 року надано копію кредитного договору № 2632178 від 09.12.2020 року, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.11.2021 року залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про захист прав споживачів та визнання договору позики недійсним в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - третя особа, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»).

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.11.2021 року, у зв`язку із залученням до участі у справі третьої особи, на підставі ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 27.01.2022 року.

26.01.2022 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва та 03.02.2022 року засобами поштового зв`язку від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.01.2022 року, у зв`язку із неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час та місце судового засідання, згідно п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 08.09.2022 року.

07.06.2022 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва та 07.09.2022 року засобами поштового зв`язку від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника, в якому останній просив у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання 08.09.2022 року учасники справи не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв`язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, позивач у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, представники відповідача та третьої особи у письмових клопотаннях просили розглядати справу за відсутності представників, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Суд встановив, що 09.12.2020 року між ТОВ «МІЛОАН» (далі - Товариство; Позикодавець) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено кредитний договір № 2632178 (далі - Кредитний договір від 09.12.2020 року № 2632178), відповідно до умов якого Позикодавець зобов`язується на умовах, визначених цим Договором, на строк, визначений п. 1.3. Договору, надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначений у п. 1.2. Договору, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4. Договору термін та виконати всі інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором (а. с. 52 - 54).

Відповідно до п.п. 1.2. - 1.4. Кредитного договору від 09.12.2020 року № 2632178, сума кредиту становить 5 000,00 грн. у валюті: українська гривня. Кредит надається строком на 21 день з 09.12.2020 року. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 30.12.2020 року.

Як визначено у 1.5. Кредитного договору від 09.12.2020 року № 2632178, загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити Позичальник за цим Договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 3 575,00 грн. в грошовому виразі та 1,243.00% річних у процентному зазначенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1. - 1.5.2. Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника за кредитом складає 8 575,00 грн. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення договору, а кредитний договір залишається чинним протягом погодженого строку та що Позикодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначений в цьому Договорі.

Згідно 1.5.1. - 1.5.2. Кредитного договору від 09.12.2020 року № 2632178, комісія за надання кредиту: 950,00 грн., яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 2 625,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за договором: фіксована.

Відповідно до 1.6. Кредитного договору від 09.12.2020 року № 2632178, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3. цього Договору.

До Кредитного договору від 09.12.2020 року № 2632178 сторонами було укладено додаток № 1 «Графік розрахунків», яким погодили графік розрахунків (а. с. 55).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як визначено у ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін, погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як визначено у ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити відсотки та інші платежі передбачені кредитним договором.

В силу ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Як встановлено ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 2 ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Термін «Електронний підпис одноразовим ідентифікатором» закріплено у ч. ч. 3, 4 п. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».

Факт оформлення анкети-заяви на отримання кредитних коштів № НОМЕР_1 , яку оформив ОСОБА_1 (а. с. 51), є акцептом на укладення кредитного договору (ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію»).

Правила надання фінансових кредитів ТОВ «МІЛОАН» визначають порядок і умови надання Товариством грошових коштів у кредит, які розміщені на сайті Товариства у загальному доступі для ознайомлення всіх зацікавлених осіб і є публічною офертою Товариства до укладання Договору..

Згідно п.п. 5.1., 6.3. Кредитного договору від 09.12.2020 року № 2632178, невід`ємною частиною цього Договору є Правила надання фінансових кредитів (послуг) Товариства. Приймаючи пропозицією Товариства про укладення цього договору, Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у тому числі, Правилами та Графіком розрахунків) та підтверджується, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами, змістом повністю розуміє і зобовязується неухильно дотримуватися умов Кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариства, що розміщені на сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 5.1. Кредитного договору від 09.12.2020 року № 2632178, Позичальник підтверджує, що до укладення цього Договору отримав від Товариства інформацію, зазначену в Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», зокрема, ч. 2 ст. 12 цього Закону та в Законах України «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування».

Правила надання фінансових кредитів (послуг) Товариства в розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення Кредитного договору, визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію для укладення Договору.

ОСОБА_1 вчинив певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту від ТОВ «МІЛОАН», тобто самостійно для себе визначив обсяг часу для ознайомлення з умовами Кредитного договору, після чого проявив намір вступити з відповідачем у договірні відносини на умовах, визначених Правилами надання фінансових кредитів (послуг) Товариства.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи позивача проте, що перед укладенням договору він не був ознайомлений з усією інформацією про умови кредитування, як того вимагає Закон України «Про захист прав споживачів», оскільки, звернувшись до ТОВ «МІЛОАН» із заявкою на отримання кредиту та, підписавши договір, останній засвідчив той факт, що він обізнаний з Правилами надання фінансових кредитів (послуг) Товариства, які включають в себе і умови кредитування.

Як визначено у ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо Сторони електронного договору мали змогу ознайомитись з ним, не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі позивача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно ст.ст. 5-7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту. Якщо автором створюються ідентичний за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (постанова Верховного Суду від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19).

Щодо порушення норм, встановлених ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» суд враховує, що на дату укладення оспорюваного Договору та отримання кредитних коштів у кредит, позивач усвідомлював свої дії, був ознайомлений з усіма умовами та відповідальністю у випадку порушення зобов`язань по оплаті, у тому числі, але не виключно, з графіком розрахунків заборгованості за Договором, який визначено в додатку № 1 та є невід`ємною частиною Договору.

Не заслуговують на увагу доводи позивача про порушення відповідачем ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки при належному виконанні договірних зобов`язань штрафна санкція у вигляді пені не застосовується, при цьому грошова сума нарахованої пені залежить і від періоду невиконання боржником взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору від 09.12.2020 року № 2632178, у разі прострочення Позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, та/або інших платежів згідно умов Договору, Позичальник, починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), визначеного в п. 1.4. Договору, з урахуванням угод про продовження строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 0,00% від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не менше 50% від загальної суми одержаного кредиту.

Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору, проте реалізація вказаного права споживача і припинення дії кредитного договору можлива при дотриманні споживачем трьох умов, передбачених законом, а саме: подача письмового повідомлення кредитодавцю про відмову від кредитного договору в строки, встановлені законом; одночасного/разом з відкликанням згоди/ повернення виданого кредиту або отриманого товару по договору; сплати нарахованих процентів, які були нараховані банком за весь час користування грошовими коштами, разом з тим позивач у встановлений законом строк не висловив бажання відмовитися від укладеного договору.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.09.2019 року у справі 638/2304/17 ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов`язань, є неприпустимим.

Згідно ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З наведеною нормою кореспондується також зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», якою передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Аналізуючи викладене, суд вважає, що Кредитний договір від 09.12.2020 року № 2632178 був укладений у спосіб визначений чинним законодавством України, з дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відтак позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Як визначено у ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі відмови в позові - на позивача.

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то судовий збір, сплачений позивачем при поданні позовної заяви, відшкодуванню не підлягає. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 55, 61, 129 Конституції України, ст. ст. 204, 215, 230, 626, 627, 628, 634, 640, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про захист прав споживачів та визнання договору позики недійсним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 19.09.2022 року.

Суддя І.В. Григоренко