Рішення № 11388491, 21.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

21.09.10 Справа№ 32/134

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Атлан-Буд”, м.Львів.

До відповідача: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м.Львів.

За участю третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Дочірнього підприємства „Інтергал-Буд” ТзОВ „Інтергал”, м.Львів.

Про стягнення 33 459,46 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Заяць Н.Я. представник (довіреність б/н від 20.06.2010р.).

Від відповідача: не зявився.

Від третьої особи: Заяць Н.Я. представник (довіреність б/н від 20.06.2010р.).

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Товариством з обмеженою відповідальністю „Атлан-Буд”, м.Львів подано позов до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м.Львів за участю третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дочірнього підприємства „Інтергал-Буд” Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтергал”, м.Львів про стягнення 33 459,46 грн., з яких пеня в сумі 2246,04 грн., відсотки за користування чужими коштами в сумі 3329,42 грн. та штраф в сумі 27884,00 грн.

Ухвалою суду від 19.07.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 07.09.2010р. Ухвалою суду від 07.09.2010р. розгляд справи відкладено на 21.09.2010р. Спір розглянуто поза межами строку встановленого ст.69 ГПК України згідно клопотання позивача поданого в судовому засіданні 07.09.2010р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Відповідач в судове засідання повторно не зявився, вимоги ухвали суду від 19.07.2010р. та від 07.09.2010р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 79059 0115307 6 від 09.09.2010р. вручено 11.09.2010р. Відповідач належним чином був повідомлений і про порушення провадження у справі, що підтверджується поштовим повідомленням № 4947519 від 27.07.2010р., вручено 29.07.2010р.

Станом на 21.09.2010р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Представник третьої особи в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю, подав пояснення по суті спору, просив позов задоволити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

17.12.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Атлан-Буд” (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 3.3./08 (надалі - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежитлові приміщення в комплексі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 для розміщення магазину одягу строком до 31.12.2009 року.

Згідно з п.2.4 та п.2.6 договору оренди № 3.3./08 відповідач зобовязувався оплачувати постачання електроенергії згідно показів лічильника та сплачувати орендну плату за поточний місяць оренди в день отримання рахунків, але не пізніше 6 числа кожного місяця за поточний місяць. Розмір орендної плати неодноразово змінювався, про що зазначено в додатковому договорі № 1 від 01.01.2009 р. до договору оренди, в угоді № 2 від 01.04.2009 р. до договору оренди, в угоді № 3 від 01.05.2009 р. до договору оренди, в угоді № 4 від 01.09.2009 р. до договору оренди. Нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 були передані в оренду згідно акту прийому-передачі приміщення від 01.01.2009р.

11.03.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Атлан-Буд” (цедент) та Дочірнім підприємством „Інтергал-Буд” Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Інтергал” (цесіонарій) було укладено договір уступки вимоги (цесії). За цим договором ДП „Інтергал-Буд” ТзОВ „Фірма „Інтергал” набуло право вимоги від боржника СПДФО ОСОБА_2 належного виконання оплати орендної плати в сумі 27884,00 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.09.2010р. у справі №3/135 було задоволено позов Дочірнього підприємства „Інтергал-Буд” ТзОВ „Інтергал” до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та стягнуто 27884,00 грн. боргу по орендній платі за період з серпня по грудень 2009 року.

Право вимоги по сплаті штрафних санкцій та інших нарахувань у зв»язку з порушенням відповідачем умов договору оренди залишилось у позивача, відтак він нарахував відповідачу 33459,46 грн., з яких пеня в сумі 2246,04 грн., відсотки за користування чужими коштами в сумі 3329,42 грн. та штраф в сумі 27884,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 10.03.2010р. № 10/03/10 із пропозицією протягом 3 календарних днів з моменту одержання даної претензії перерахувати на рахунок ТзОВ «Атлан-Буд»заборгованість. Проте відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За умовами ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Факт передачі в оренду нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м.Львів, підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі від 01.01.2009р. (належно завірена копія в матеріалах справи, оригінал оглянуто судом).

У відповідача існував борг по сплаті орендної плати за період з серпня по грудень 2009р. в сумі 27884,00 грн. Право вимоги по сплаті орендної плати було передане позивачем ДП„Інтергал-Буд” ТзОВ „Інтергал” згідно договору уступки вимоги від 11.03.2010р.

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.09.2010р. у справі №3/135 було задоволено позов Дочірнього підприємства „Інтергал-Буд” ТзОВ „Інтергал” повністю та стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 27884,00 грн. основного боргу по орендній платі за період з серпня по грудень 2009 року. Дане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось, відтак набрало законної сили.

За умовами ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно договору уступки вимоги від 11.03.2010р. до ДП „Інтергал-Буд” ТзОВ „Інтергал” перейшло право вимоги боргу по орендній платі, а позивач залишив за собою право вимоги штрафних санкцій.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.5.4. договору оренди у випадку прострочення сплати оренди та інших платежів сторона-2 сплачує стороні-1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, від несплаченої в строк суми, а також відсотки (проценти) за користування чужими коштами у розмірі 0,083% від вартості орендної плати та інших платежів за кожний день прострочки в оплаті, за весь час користування коштами належними до оплати стороні-1. Якщо прострочка по платежах становитиме більше як 2 місяці сторона-2 сплачує додатково до пені штраф у розмірі 100% від загальної суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання та сторона-1 має право в односторонньому порядку розірвати договір і припинити орендні правовідносини.

Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відтак, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню в сумі 2246,04 грн., штраф в сумі 27884,00 грн. та відсотки за користування чужими коштами в сумі 3329,42 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки у позивача залишилось право вимоги по сплаті штрафних санкцій передбачених договором оренди, він правомірно просить стягнути з відповідача пеню, відсотки за користування чужими коштами та штраф.

Відповідач в жодне судове засідання не зявився, доказів сплати штрафних санкцій не подав, позовні вимоги не спростував та не заперечив.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями №112 від 25.06.2010р. 334,59 грн. держмита і №113 від 25.06.2010р. 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 512,514, 525, 536, 549, 610-612, 759, 785 ЦК України, ст.ст.193, 230-232, 291 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 35, 43, 49, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ІН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Атлан-Буд” (79019; м. Львів; Галицький район, пл.Старий Ринок, буд. 8; р/р 260053011132 в Львівському Обласному управлінні ВАТ «ДержОщадбанк»; МФО 325796; код ЄДРПОУ 35286389) 2246,04 грн. пені, 3329,42 грн. відсотків за користування чужими коштами, 27884,00 грн. штрафу, держмито в сумі 334,59 грн. та 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя