Рішення № 11388399, 20.09.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.10 Справа № 22/41/10

Суддя

за позовом Концерну “Міські теплові мережі”, в особі філії Концерну “МТМ” Заводського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69009, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Ушакова, 251)

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2 (юридична адреса: АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2)

про стягнення заборгованості за договором № 4144К від 01.01.2003 р. у розмірі 5442,52грн.

Суддя Ярешко О.В.

Представники:

Від позивача: Семеренко С.О., довіреність № 3 від 04.01.2010р.

Від відповідача: не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

30.07.2010р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн “Міські теплові мережі”, в особі філії Концерну “МТМ” Заводського району, м. Запоріжжя з позовною заявою до Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя про стягнення 5 442,52 грн. основного боргу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.08.2010р. порушено провадження у справі № 22/41/10, судове засідання призначено на 06.09.2010р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.

Ухвалою від 06.09.2010р., з метою витребування доказів в порядку ст. 77 ГПК України та у звязку з неявкою відповідача, розгляд справи відкладено на 20.09.2010 р.

Позивач підтримує свої позовні вимоги, обґрунтовує їх ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 193 Господарського кодексу України та договором на постачання теплової енергії № 4144К від 01.01.2003р. Позивач пояснив суду, що відповідно до умов договору на постачання теплової енергії № 4144К та додаткової угоди № 1 від 08.10.2004р. до зазначеного договору, укладених з відповідачем, свої зобов'язання перед відповідачем виконав. Відповідач зобовязання щодо оплати отриманих послуг за період з листопада 2009р. по червень 2010р. включно, в повному обсязі не виконав, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 5 442,52 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом не зявився, правом надати відзив на позов не скористався. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № НОМЕР_2 станом на 06.08.2010р. місцем проживання Приватного підприємця ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1. Саме на цю адресу направлялась кореспонденція.

У відповідності із ст. 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За клопотанням представника позивача судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.

Розгляд справи закінчено 20.09.2010р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2003р. Концерн “Міські теплові мережі” (надалі Енергопостачальна організація) та Приватний підприємець ОСОБА_2 (надалі споживач) уклали договір на постачання теплової енергії № 4144К з урахуванням додаткової угоди № 1 від 08.10.2004р. (надалі договір).

Згідно умов договору, позивач взяв на себе зобовязання постачати відповідачу теплову енергію та гарячу воду в потрібних споживачу обсягах, а відповідач зобовязався прийняти та передати по своїм мережам теплову енергію та гарячу воду населенню. При виконанні договору № 4144К сторони керуються “Правилами користування тепловою енергією”, діючими тарифами та діючим законодавством України (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору, обсяги теплової енергії в період з 01.01.2003р. по 31.12.2003р. з максімумом теплового навантаження 0,00702 Гкал/год., з них: на опалювання 0,00702 Гкал/год.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з п 1.2. договору, на такі потреби: опалення в період опалювального сезону, гаряче водопостачання протягом року, якщо інше не передбачено діючими нормативними актами та форсмажорними обставинами.

Відповідно до п. 5.1. договору, облік споживання теплової енергії у разі наявності приладів обліку проводиться за приладами обліку, а у разі їх відсутності розрахунковим способом на підставі довідок (дислокацій) про кількість мешканців, розмір загальної опалювальної площі, а також відомостей про осіб, які мають право на пільги по оплаті за теплову енергію.

Відповідно до п. 6.1. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів відділом цін Облдержадміністрації.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що Енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактично спожиту населенням теплову енергію, акт виконаних робіт і податкову накладну.

Споживач зобовязаний до 13-го числа місяця, наступного за розрахунковим, оформити та повернути Енергопостачальній організації акт виконаних робіт, яким підтверджується обсяг фактично спожитої теплової енергії (п. 6.4. договору).

Підставою для розрахунків споживача з Енергопостачальною організацією є акт надання послуг, підписаний обома сторонами (п. 6.5. договору).

На виконання умов договору, позивач постачав відповідачу теплову енергію, в період з листопада 2009р. по червень 2010р. включно, на підставі чого відповідачу було нараховано плату за спожиту теплову енергію на загальну суму 6 003,52 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії, копії яких долучені до матеріалів справи.

Акти приймання-передачі теплової енергії за період з листопада 2009р. по червень 2010р. включно були відправлені відповідачу, про що свідчать реєстри на відправку листів (копії містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті судом).

За вказаний період відповідач сплату боргу за договором на постачання теплової енергії № 4144К здійснив частково, сплативши 561,00 грн., таким чином, заборгованість відповідача складає 5 442,52 грн.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 6, 626, 627 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі теплової енергії регулюються Законом України “Про теплопостачання”, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007р. №1198 (далі Правила), які чинні на території України, визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії та є обовязковими для виконання ними (п.1, 2 Правил).

Згідно з п. 4. зазначених Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Відповідно до статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Кодексу, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Згідно ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.19 Закону України “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 24 Закону України “Про теплопостачання” та п.40 Правил встановлено, що споживач теплової енергії зобовязаний додержуватися вимог договору та нормативно-правових актів.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. ст. 22, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідач акти приймання-передачі теплової енергії всупереч умовам договору не повернув. В зазначених актах встановлено, що у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим.

Відповідно до п. 6.4. договору, споживач зобовязаний до 13-го числа місяця, наступного за розрахунковим, оформити та повернути Енергопостачальній організації акт виконаних робіт, яким підтверджується обсяг фактично спожитої теплової енергії.

Таким чином, зазначені акти можна вважати підписаними, оскільки їх було направлено відповідачу, що підтверджується матеріалами справи, а останній не видвинув жодних письмових заперечень проти отримання теплової енергії по вказаним актам.

Враховуюче вищевикладене та той факт, що на момент розгляду спору по суті відповідач не надав доказів належного виконання своїх зобовязань вимога позивача про стягнення 5 442,52 грн. суми основного боргу по договору на постачання теплової енергії № 4144К від 01.01.2003р. обґрунтована і підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (юридична адреса: АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний № НОМЕР_1) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) 5 442 (пять тисяч чотириста сорок дві) грн. 52 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя О.В. Ярешко