Рішення № 11388345, 24.09.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

24.09.2010 р.                                                                                 Справа № 19/74

За позовом Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз”, м. Ужгород

про стягнення суми 182 499 грн., в тому числі 175 587 грн. 01 коп. основного боргу, 5 905 грн. 48 коп. пені та 1 006 грн. 51 коп. три проценти річних (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) ,

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

представники:

Позивача – Шкурко Р.В., юрисконсульт Закарпатського ЛВУМГ філії „Управління

магістральних газопроводів „Прикарпаттрансгаз”,

довіреність № 22 від 05.01.2010 року

Відповідача – Качала О.І., провідний юрисконсульт,

довіреність № 07/54д від 14.08.2010 року

Лещишин А.М., заступник голови правління з юридичних питань,

довіреність № 07/97 від 18.01.2010 року

СУТЬ СПОРУ: Дочірньою компанією „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ заявлено позов до відповідача Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз”, м. Ужгород про стягнення суми 185 964 грн. 88 коп., в тому числі 182 445 грн. 92 коп. основного боргу, 3 036 грн. 10 коп. пені та 479 грн. 86 коп. три проценти річних, Представником позивача через канцелярію суду 18.08.2010 року подано заяву б/н від 18.08.2010 року про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму 182 499 грн., в тому числі 175 587 грн. 01 коп. основного боргу, 5 905 грн. 48 коп. пені та 1 006 грн. 51 коп. три проценти річних, а також судові витрати.

Представник позивача просить задоволити позов з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови договору на транспортування природного газу для потреб населення № 1-Зак.-нас. від 08.11.2007 року, а саме повністю не оплатив за транспортування природного газу в розмірі 175 587 грн. 01 коп. Крім того, за порушення строків оплати отриманого відповідачем газу за період з січня по грудень включно 2009 року, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 5 905 грн. 48 коп. (відповідно до п. 7.3. договору) та три проценти річних в розмірі 1 006 грн. 51 коп. (відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

          Представником відповідача в судовому засіданні 18.08.2010 року суду подано відзив на позовну заяву № 07/1783 від 18.08.2010 року, в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору, виконавцем є ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” в особі заступника директора з економіки Гриненька В.І., який діє на підставі довіреності від 16.11.2006 року, що посвідчено ПН Івано-Франківського міського нотаріального округу Шкіндер С.В. і зареєстровано в реєстрі за № 2032. Оскільки, акт прийому-передачі, за твердженням відповідача, це правочин на виконання укладеного договору, то право на підписання таких актів має Шкіндер С.В., як виконавець. Однак, стверджує про те, що акти прийому-передачі підписували Грищенко В.П. та Олійник В.В., які не мали права їх підписувати. Крім того, на думку відповідача повноваження осіб, які підписували акти, а саме Грищенко В.П. та Олійник В.В., жодними документами не підтверджено, в зв’язку з чим відповідач припинив оплату за договором.

          В судовому засіданні 24.04.2010 року представником відповідача подано письмові пояснення щодо уточнених позовних вимог № 07/1988 від 22.09.2010 року, в яких відповідач проти уточнених позовних вимог заперечує, оскільки за твердженням відповідача п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором. Враховуючи, що розділом 7 договору на транспортування природного газу для потреб населення № 1-Зак.-нас. від 08.11.2007 року чітко визначено розміри та порядок застосування штрафних санкцій, застосування викладених позивачем правових норм є неправомірним. Щодо підписання актів прийому-передачі, представник відповідача вважає, що з метою забезпечення безперебійного газопостачання в Закарпатській області, акти були підписані зі сторони ВАТ „Закарпатгаз” належним чином та при підписанні зазначалось, що оплата буде здійснена після надання належним чином завірених копій довіреностей, які уповноважують представників ДК „Укртрансгаз” на підписання зазначених актів.

Вивчивши, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін,

суд встановив:

8 листопада 2007 року між сторонами спору укладено договір на транспортування природного газу для потреб населення № 1-Зак.-нас. (з протоколом розбіжностей від 28.11.2007 року до договору та протоколом узгодження розбіжностей до договору. Остаточну редакцію договору затверджено рішенням господарсього суду Івано-Франківської області від 05.02.2008 року по справі № 3/276). Згідно умов даного договору виконавець (позивач) взяв на себе зобов’язання здійснити транспортування трубопровідним транспортом природного газу від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення – газорозподільних станцій, а замовник (відповідач) взяв на себе зобов’язання сплатити за транспортування газу встановлену плату. Газ замовника (відповідача), транспортування якого за даним договором здійснює виконавець (позивач), призначений для забезпечення потреб населення, включаючи притоки і відтоки газу.

Розділом 4 договору сторонами встановлено, що послуги по транспортуванню газу оформляються виконавцем (позивачем) і замовником (відповідачем) актами здачі – прийомки послуг по транспортуванню газу. Акти здачі – прийомки послуг по транспортуванню газу за відповідний місяць у двох примірниках виконавець (позивач) направляє замовнику (позивачу) до 10-го числа, наступного за звітним місяця. Замовник (відповідач) протягом 10-ти днів з дати одержання акту здачі – прийомки послуг по транспортуванню газу зобов’язаний повернути виконавцю (позивачу) один примірник оригіналу підписаного та скріпленого печаткою акту здачі – прийомки послуг по транспортуванню газу або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти здачі – прийомки послуг по транспортуванню газу є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Згідно з розділом 6 договору передбачено, що вартість наданих виконавцем (позивачем) замовнику (відповідачу) послуг по транспортуванню газу у звітному місяці, визначається на підставі акту здачі – прийомки послуг по транспортуванню газу, зазначеного в пункті 4.1. даного договору. Замовник (відповідач) здійснює оплату транспортування газу шляхом щоденного перерахування грошових коштів на рахунок виконавця (позивача), в порядку, встановленому Алгоритмом розподілу коштів, затвердженого постановою НКРЕ № 759 від 12.07.2000 року та змінами, внесеними НКРЕ згідно постанови № 860 від 30.09.2005 року „Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств”. Остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу здійснюється замовником (відповідачем) протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу.

Відповідно до договору на транспортування природного газу для потреб населення № 1-Зак.-нас. від 08.11.2007 року позивачем було надано відповідачу послуги по транспортуванню газу за період з січня по грудень 2009 року включно обсягом 526610,944 тис.куб.м. на загальну суму 695 126 грн. 43 коп., що підтверджується актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу підписаними обома сторонами та скріпленими печатками (арк. спр. № № 34 – 45). Однак, замовник (відповідач) провів лише часткову оплату за отримані послуги по транспортуванню газу.

У зв’язку з частковим погашенням боргу за послуги по транспортуванню газу за відповідачем за даними позивача, рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 175 587 грн. 01 коп., що підтверджується доданим позивачем детальним розрахунком боргу, в якому наведено дані про розмір щомісячних нарахувань за послуги з транспортування газу та зарахованих в їх оплату платежів згідно із журналом реєстрації проведень перерахованих ВАТ по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз” коштів.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем 31.05.2010 року на адресу відповідача була надіслана претензія № 6042/6 від 28.05.2010 року з вимогою про проведення розрахунку за послуги по транспортуванню газу, однак відповідач на дану претензію не відреагував, заборгованість за твердженням позивача станом на сьогоднішній день не погашена.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново – господарськими визнаються цивільно – правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов’язання, не оплатив повну вартість послуг по транспортуванню газу в розмірі 175 587 грн. 01 коп. Позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за послуги по транспортуванню газу в розмірі 175 587 грн. 01 коп. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, якцивільно – правовіправочиниє правомірнимина час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорамимають виконуватися належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 175 587 грн. 01 коп. основного боргу за послуги по транспортуванню газу.

Відповідно до п. 7.3. договору за несвоєчасну оплату послуг по транспортуванню газу у строки, зазначені в п. 6.2. даного договору, замовник (відповідач) сплачує на користь виконавця (позивача), крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов’язання нарахована пеня, яка визначена з врахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР складає 5 905 грн. 48 коп., підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Сума трьох процентів річних за період прострочки складає 1 006 грн. 51 коп., підлягає стягненню з відповідача.

Аргументи відповідача стосовно уповноваженої особи на підписання актів здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу Шкіндер С.В. та відсутності у Грищенко В.П. та Олійник В.В. повноважень на підписання актів здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу, судом відхиляються з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, Шкіндер С.В. являється приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу, який лише нотаріально посвідчував довіреність заступника директора з економіки Гриненька В.І., а тому виконавцем (Шкіндер С.В.), а тим більше уповноваженою особою на підписання актів здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу не може бути.

Щодо відсутності у Грищенко В.П. та Олійник В.В. повноважень підписувати акти здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу, позивачем на вимогу суду подано належним чином завірені копії довіреностей № 2-79 від 14.07.2008 року, № 2-32 від 26.01.2009 року та № 2-34 29.01.2009 року, виданих Грищенку В.П. та Олійнику В.В., в яких чітко зазначено, що їм надаються повноваження щодо складання та підписання від імені ДК „Укртрансгаз” актів виконаних робіт з транспортування та зберігання газу.

Крім того, як встановлено судом, відповідач відповідно до актів здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу за період з січня по вересень 2009 року розрахувався повністю, а за період з жовтня по грудень 2009 року розрахувався лише частково. Суд звертає увагу, що вказані вище акти були підписані з боку ДК „Укртрансгаз” саме вищевказаними особами, у яких на думку відповідача були відсутні повноваження на підписання таких актів, і ніяких претензій з боку відповідача щодо підписаних вищевказаними особами актів здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу за період з січня по вересень 2009 року не було (оплачені повністю відповідачем).

Твердження відповідача щодо того, що при підписанні актів здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу зазначалось про те, що оплата буде здійснена після надання відповідачу належним чином завірених копій довіреностей, які уповноважують представників ДК „Укртрансгаз” на підписання зазначених актів спростовується тим, що в актах здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу, які містяться в матеріалах справи, не передбачено та не вказано про те, що у випадку неподання позивачем довіреностей осіб, які уповноважені підписувати такі акти, відповідач припиняє оплату за отриманий газ.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що замовник (відповідач) протягом 10-ти днів з дати одержання акту здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу зобов’язаний повернути виконавцю (позивачу) один примірник оригіналу підписаного та скріпленого печаткою акту здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Однак, представник відповідача суду не надав жодних документальних доказів щодо поданої позивачу письмової мотивованої відмови від підписання акту. В зв’язку з чим, суд вважає, що вказані акти здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу були підписані уповноваженими особами від ДК „Укртрансгаз” та оформлені належним чином, а відповідно до п. 4.3. договору акти здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Крім того, представник відповідача усно в судовому засіданні підтвердив факт отримання ВАТ „Закарпатгаз” послуг по транспортуванню газу обсягом 526610,944 тис.куб.м. на загальну суму 695126 грн. 43 коп.

Суд також не може взяти до уваги твердження відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем штрафних санкцій на суму основного боргу, оскільки позивачем правомірно нараховано пеню, так як її нарахування передбачено п. 7.3. договору на транспортування природного газу для потреб населення № 1-Зак.-нас. від 08.11.2007 року, а стягнення з відповідача суми трьох процентів річних передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на наведене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу, пені та трьох процентів річних документально доведеними та обґрунтованими. Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач документальних доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 824 грн. 86 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 204, 526, 549, ч. 2 ст. 625, ст. 629 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 175, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз”, м. Ужгород, вул. Погорєлова, 2 (код ЄДРПОУ 05448610) на користь Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ, Кловський Узвіз, 9/1 (код ЄДРПОУ 30019801) суму 182 499 (Сто вісімдесят дві тисячі чотириста дев’яносто дев’ять гривень) грн., в тому числі 175 587 (Сто сімдесят п’ять тисяч п’ятсот вісімдесят сім гривень) грн. 01 коп. основного боргу, 5 905 (П’ять тисяч дев’ятсот п’ять гривень) грн. 48 коп. пені та 1 006 (Одна тисяча шість гривень) грн. 51 коп. три проценти річних, а також суму 1 824 (Одна тисяча вісімсот двадцять чотири гривень) грн. 86 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 236 (Двісті тридцять шість гривень) грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

В зв’язку з оголошенням в судовому засіданні 24.09.2010 року лише вступної і резолютивної частини рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України та підписано 27.09.2010 року.

Суддя Пригара Л.І.