Рішення № 11388313, 21.09.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" вересня 2010 р. Справа № 15/912

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: Вознюк О.В. - представник за довіреністю від 06.09.2010р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Забудовник" (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер" (м. Житомир)

про стягнення 210204,60 грн.

Позивач звернувся з позовом до господарського суду про стягнення на свою користь з відповідача заборгованості за договором підряду в розмірі 210204,60грн., із яких 164366,59грн. основного боргу, 8362,43грн. - 3% річних, 37475,58грн. інфляційних.

17.09.2010р. до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Забудовник" надійшли письмові уточнення до позовної заяви відповідно до яких, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача 164366,59грн. основного боргу, 8348,92грн. - 3% річних нарахованих за період з 06.10.2008р. по 15.06.2010р. та 37475,58грн. інфляційних нарахованих за період з жовтня 2008 року по травень 2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

20.09.2010р. від відповідача надійшло письмове клопотання від 20.09.2010р. про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника підприємства у відрядженні (а.с. 52).

Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Господарським судом враховується, що ухвалами господарського суду Житомирської області від 15.07.2010р. та від 06.09.2010р. було зобов'язано відповідача надати письмовий відзив на позовну заяву, перевірити розрахунок позовних вимог, наявні заперечення обґрунтувати документально.

Відповідач вимоги ухвал господарського суду не виконав, уповноваженого представника в судові засідання 06.09.2010р., 21.09.2010р. не направив, свої заперечення проти позову письмово не виклав.

У направленому до суду клопотанні від 03.09.2010р. про відкладення розгляду призначеної на 06.09.2010р. справи, відповідач посилався на неможливість направлення в судове засідання представника підприємства, оскільки останній перебуває на лікарняному (а.с. 36). Доказів перебування представника підприємства на лікарняному суду не надано.

У клопотанні від 20.09.2010р. про відкладення розгляду призначеної на 21.09.2010р. справи (а.с. 52), відповідач посилається на неможливість направлення представника у зв'язку з перебуванням його у відрядженні. Доказів перебування представника підприємства у відрядженні суду не надано.

Господарський суд вважає, що зайнятість одного представника підприємства не позбавляла відповідача можливості направити у судове засідання іншого представника підприємства або з'явитися керівнику підприємства особисто.

Крім того, ухвалою господарського суду від 06.09.2010р. відповідача було попереджено про те, що у разі нез'явлення у судове засідання уповноваженого представника, справу буде розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Забудовник" (позивач/підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер" (відповідач/замовник), 08.08.2008р. було укладено договір підряду № 1 (а.с. 12-13) та 29.08.2008р. було укладено договір підряду № 2 (а.с. 14-15).

Пунктом 1.1 договорів підряду № 1 та № 2 сторони погодили, що підрядник в межах договірної ціни, складеної на підставі ДБН Д.1.1.1-2000р. та доповнень до нього виконує власними силами та засобами оздоблювальні роботи монолітної частини по об'єкту: "Реконструкція адміністративної будівлі ВАТ "Електровимірювач" на майдані Перемоги, 10 в м.Житомирі" та здає виконані роботи в експлуатацію.

Згідно п. 2.1 договору підряду № 1, договірна ціна робіт, що доручені для виконання підряднику, визначається по фактично виконаним роботам і складає 62907,00(шістдесят дві тисячі дев'ятсот сім) гривень, крім того ПДВ 12581,40грн. Всього сума з ПДВ складає 75488,40 гривень (сімдесят п'ять тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень 40 коп.).

Згідно п. 2.1 договору підряду № 2, договірна ціна робіт, що доручені для виконання підряднику, визначається по фактично виконаним роботам і складає 86461,00 (вісімдесят шість тисяч чотириста шістдесят одна) грн., крім того ПДВ 17292,20грн. Всього сума з ПДВ складає 103753,20 гривень (сто три тисячі сімсот п'ятдесят три грн. 20 коп.).

Частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Позивач взяті на себе зобов'язання по договору підряду № 1 від 08.08.2008р. та по договору підряду № 2 від 29.08.2008р. виконав належним чином та у повному обсязі на загальну суму 179241,60грн., що підтверджується підписаними 29.08.2008р. актом виконаних підрядних робіт (а.с. 22-23, 59-61) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (а.с.20) на суму 75488,40грн., а також підписаними 30.09.2008р. атом виконаних підрядних робіт (а.с. 24-26) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (а.с.21) на суму 103753,20грн.

Відповідно до п. 3.1 договорів підряду № 1 та № 2 сторони погодили, що оплату за виконані роботи по об'єкту замовник проводить помісячно на підставі довідок форми КБ-3 протягом 5 днів після підписання актів виконаних підрядних робіт.

Таким чином, за виконані позивачем підрядні роботи по договору № 1 від 08.08.2008р. на суму 75488,40грн., відповідач мав провести оплату в строк до 03.09.2008р., а за виконані позивачем підрядні роботи по договору № 2 від 29.08.2008р. на суму 103753,20грн. - в строк до 05.10.2008р.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання по договору підряду № 1 від 08.08.2008р. та по договору підряду № 2 від 29.08.2008р. щодо проведення розрахунків за виконані позивачем підрядні роботи на суму 179241,60грн. належним чином не виконав. Зокрема, відповідачем, в рахунок оплати вартості виконаних позивачем підрядних робіт, було поставлено позивачу товар на загальну суму 14875,01грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-000008 від 29.08.2008р. на суму 7158,31грн. (а.с. 27), №РН-000009 від 05.09.2008р. на суму 1095,83грн. (а.с. 28), №РН-000033 від 29.09.2008р. на суму 6620,87грн. (а.с. 29).

Таким чином, на момент звернення позивача з позовом до суду, у відповідача залишилась непогашеною заборгованість перед позивачем в сумі 164366,59грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На час розгляду справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер" не надало суду доказів погашення заборгованості перед позивачем за виконані згідно договору підряду № 1 від 08.08.2008р. та договору підряду № 2 від 29.08.2008р., роботи на суму 164366,59грн.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача заборгованості за виконані підрядні роботи в сумі 164366,59грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 8348,92грн. - 3% річних та 37475,58грн. інфляційних.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, господарський суд враховує наступне.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з заяви про уточнення позовних вимог, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в сумі 8348,92грн. за період з 06.10.2008р. по 15.06.2010р. на суму заборгованості 164366,59грн.

Перевіривши проведенні позивачем нарахування 3% річних, господарський суд встановив, що сума 3% річних нарахованих за період з 06.10.2008р. по 15.06.2010р. на суму заборгованості 164366,59грн., становить 8345,71грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 8345,71грн. Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 3,21грн. задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення на свою користь з відповідача інфляційних в сумі 37475,58грн., нарахованих за період з жовтня 2008 року по травень 2010р. на суму заборгованості 164366,59грн., то господарський суд, перевіривши проведені позивачем нарахування, встановив, що правомірним є нарахування інфляційних за визначений позивачем період в сумі 37441,59грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних підлягають частковому задоволенню в сумі 37441,59грн. Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних в сумі 33,99грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 164366,59грн. основного боргу, 8345,71грн. - 3% річних та 37441,59грн. інфляційних. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача 3,21грн. - 3% річних та 33,99грн. інфляційних суд відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 837 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 49, 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер" (10014, м.Житомир, пл. Перемоги, 10, ідентифікаційний код 34394521)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Забудовник" (10025, м.Житомир, вул. Баранова, 83 б, ідентифікаційний код 13545190)

- 164366,59грн. основної заборгованості;

- 8345,71грн. - 3% річних,

- 37441,59грн. інфляційних;

- 2101,54грн. державного мита;

- 235,96грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кравець С.Г.

Повне рішення складено: "27" вересня 2010 року. Віддрукувати: 1 - до справи, 2 - позивачу, 3 - відповідачу (рек. з повідомл.)