Рішення № 11388307, 21.09.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" вересня 2010 р.Справа № 8/559

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Давидюка В.К.

судді

за участю представників сторін

від позивача не з'явився;

від відповідача Черниш О.М., дов. від 16.09.2010;

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральних вод "Роксолана" (с. Путятинці Рогатинського району)

до Приватного підприємства "Алек Соф" (м.Житомир)

про стягнення 26919,21 грн.

Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача 26 919,21 грн., з яких 14473,76грн. сума основного боргу, 503,51грн. інфляційні, 216,81грн. - 3% річних, 9725,13грн. пеня та 2000грн. понесених збитків у вигляді витрат на юридичну допомогу.

Позивач свого представника в засідання суду не направив, причини неявки суд не повідомив.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, відповідач визнає суму основного боргу в розмірі 12983,76грн., 933,68грн. пені, 159,21грн. інфляційних та 216,81грн. річних.

Крім того, відповідачем заявлене клопотання про зменшення суми пені до 100грн. у зв'язку з тяжким фінансовим становищем підприємства.

Представник відповідача заперечив щодо позову з підстав викладених у відзиві.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.03.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральних вод "Роксолана" (позивач) та Приватним підприємством "Алек Соф" (відповідач) був укладений договір купівлі-продажу за умовами якого позивач (продавець за договором) зобов'язався поставити та передати у власність відповідачу (покупець за договором) товар, а останній зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору (п.1.1 договору) (а.с. 7,8).

Згідно п. 3.1. договору, поставка товару здійснюється партіями. Кожна партія товару оформляється окремим письмовим замовленням та/або накладною.

Згідно п. 2.3. договору, остаточний термін оплати кожної партії товару складає 21 календарний день з моменту передачі товару покупцю за накладною.

Згідно видаткової накладної №р-712 від 07.08.2009р. позивач поставив відповідачу товар (газовані напої та воду) на загальну суму 23423,76грн. (а.с. 25).

Виходячи з умов договору, остаточний розрахунок з позивачем відповідач повинен був провести до 28.08.09р.

Однак, відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав лише частково.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У поданій позовній заяві позивач зазначає, що сума основного боргу, яка підлягає стягненню, становить 14473,76грн.

Проте, з акту зведення взаєморозрахунків з 01.01.09 по 19.04.10р., який підписаний та завірений печатками обох сторін, вбачається, що на момент звернення позивача з позовом сума боргу становила 13283,76грн., що на 1190грн. менше заявленої суми.

Крім того, згідно поданих представником відповідача платіжних доручень №9 від 03.06.10р. та №10 від 04.06.10р., після порушення провадження у справі, відповідачем було сплачено 200грн. та 100грн. відповідно.

Таким чином, сума основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 12983,76грн.

Відповідно до ч.1 ст.546 та ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України пеня є видом забезпечення виконання зобов'язань, при цьому, згідно ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно п. 5.2. договору, за прострочення оплати поставленого товару покупець поряд із відшкодуванням причинених збитків у відповідності з п. 6.1. договору, сплачує неустойку (пеню) в розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Виходячи з умов договору та чинного законодавства, враховуючи проведення часткової оплати, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 28.08.09р. по 11.12.09р. в сумі 9725,13грн.

Проте, господарський суд не погоджується з даною сумою пені.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, розрахунок пені не повинен суперечити нормам закону, а тому розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Виходячи з даного, господарський суд провівши розрахунок пені відповідно до норм Закону, погоджується з доводами відповідача та вважає обґрунтованою сумою пені у розмірі 933,68грн.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норми ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 503,51грн. інфляційних та 216,81грн. 3% річних.

Господарський суд погоджується з сумою 3 % річних, вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача, проте, не погоджується з позивачем щодо суми інфляційних.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що інфляційні нараховувалися за вересень, жовтень та листопад місяці 2009 року, при цьому, з акту зведення взаєморозрахунків з 01.01.09 по 19.04.10р. вбачається, що відповідач впродовж вказаного періоду здійснював часткову проплату і сума боргу постійно зменшувалась.

При проведені розрахунку інфляційних позивачем бралась сума боргу станом на початок місяця за який нараховувалися інфляційні втрати, що є невірним, оскільки, індекс інфляції визначається уповноваженим органом на кінець місяця, відповідно, при обрахунку слід виходити із суми боргу, яка існувала на кінець місяця.

Так, на кінець вересня 2009р. сума боргу становила 18323,76грн., на кінець жовтня 2009р. - 14973,76грн. і на кінець листопада 2009р. - 14473,76грн.

Таким чином, за вересень місяць сума інфляційних нарахувань становитиме 146,59грн., за жовтень - 134,76грн. та за листопад - 159,21грн., всього 440,56грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 2000грн. збитків, що являють собою понесені витрати на оплату наданих йому юридичних послуг приватним підприємцем Бондаруком Любомиром Ярославовичем щодо стягнення суми боргу з відповідача.

В підтвердження своїх вимог позивачем надано копію договору №1 про надання юридичної допомоги від 20 грудня 2009р. та звіт по договору №1 про надання юридичних послуг №1 від 11.12.2009р.

Дослідивши надані позивачем докази, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 2000грн. збитків не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно п. 1 ч.2 ст. 22 ЦК України, збитками є витрати, яких особа зазнала зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Обов'язковою умовою для стягнення збитків має бути наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи, шкідливий результат такої поведінки (наявність збитків), причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина особи яка заподіяла збитки.

Проте, в даному випадку, господарський суд не вбачає наявності такого елементу складу цивільного правопорушення як причинно-наслідкового зв'язку між порушенням відповідачем строків оплати товару та необхідністю в укладанні договору про надання юридичних послуг з приватним підприємцем Бондаруком Любомиром Ярославовичем та вартістю таких послуг в сумі 2000грн., які позивач вважає збитками.

Крім того, подані позивачем докази не підтверджують понесення таких витрат, а також повноту отримання послуг.

Так, позивачем не було надано доказів оплати отриманих послуг в сумі 2000грн.; звіт №1 від 11.12.2009р. (а.с. 11) стосується договору про надання юридичних послуг від 20.11.2009р., який відсутній в матеріалах справи (до справи долученого договір від 20.12.2009р.); пункт 5 звіту від 11.12.2009р. не можна вважати виконаним, оскільки приватний підприємець Бондарук Любомир Ярославович жодного разу не з'явився в засідання господарського суду для захисту позовних вимог.

Згідно з вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, зокрема, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 12983,76грн. основного боргу, 216,81грн. 3% річних, 933,68грн. пені та 440,56грн. інфляційних втрат.

В частині стягнення 1190грн. основного боргу, 62,95грн. інфляційних, 8791,45грн. пені та 2000грн. збитків у позові відмовити.

У зв'язку із сплатою відповідачем 300грн. основного боргу після подання позову, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України - за відсутністю предмету спору.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зважаючи на те, що відповідач станом на 21.09.10р. має скрутне матеріальне становище, підприємство не працює вже більше п'яти місяців, що підтверджується фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва за 1-ше півріччя 2010р. та враховуючи той факт, що дане становище стало наслідком дії факторів економічної кризи в державі, а також беручи до уваги відсоток виконання відповідачем зобов'язання по оплаті отриманих від позивача товарів, зважаючи на клопотання відповідача та винятковість випадку, господарський суд зменшує суму пені, яка підлягає стягненню з відповідача до 100грн.

Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст.193, 229 ГК України, ст.ст. 22, 09, 525, 526, 530, 546, 547, 549,610, 612, 625, 655, 692 ЦК України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Алек Соф" (м.Житомир, вул. Слобідська, 18 кв.36; ідентифікаційний код 36330721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральних вод "Роксолана" (вул. Шевченка, 300, с. Путятинці, Рогатинський район, Івано -Франківської області):

- 12983,76грн. основного боргу;

- 216,81грн. 3% річних;

- 100грн. пені;

- 440,56грн. інфляційних втрат.

- 148,75грн. витрат по сплаті державного мита;

- 130,40грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 300грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та оформлення у відповідності з вимогами ст. 84 ГПК України.

СуддяДавидюк В.К.

Дата підписання "__" вересня 2010р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу