Рішення № 11388225, 14.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.09.10 р.                     Справа № 9/169                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-комерційне підприємство „Кримторг”, м.Євпаторія, АР Крим

до відповідача Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, м.Вугледар, Донецька область

про стягнення заборгованості в розмірі 205775грн.10коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

З 14.09.2010р. о 14год.40хв. по 14.09.2010р. о 16год.10хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгово-комерційне підприємство „Кримторг”, м.Євпаторія, АР Крим, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, м.Вугледар, Донецька область, про стягнення заборгованості в розмірі 205775грн.10коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 124975грн.00коп., 3% річних в розмірі 11060грн.47коп. та інфляційних витрат в розмірі 69739грн.63коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №770 Т/1 від 22.08.2007р., додаткову угоду №1 від 29.11.2007р. до наведеного договору, видаткову накладну №РН-0003337 від 29.11.2007р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯНС №577145 від 29.11.2007р., листи №3137 від 29.11.2007р., №1197 від 17.04.2008р., №2973 від 17.12.2008р., листи-вимоги вих.№439 від 11.05.2009р., вих.№160 від 19.04.2010р., претензію №4 (вих.№738) від 17.12.2008р., акти звіряння взаєморозрахунків від 18.12.2008р., станом на 01.10.2009р., графік погашення заборгованості від 07.01.2010р., банківські виписки.

Відповідач 14.09.2010р. надав відзив на позовну заяву №1547 від 13.09.2010р., відповідно до якого останній визнає позов в повному обсязі.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

22.08.2007р. між Державним підприємством „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, м.Вугледар, Донецька область та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгово-комерційне підприємство „Кримторг”, м.Євпаторія, АР Крим укладений договір поставки №770 Т/1, відповідно до п.1.1 яким продавець (позивач) продає покупцю (відповідачу) продукцію в асортименті, кількості, за ціною та у строк згідно специфікації (додаток №1), .

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором постачання №770 Т/1 від 22.08.2007р.

29.11.2007р. сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №770 Т від 22.08.2007р., відповідно до якої виконавець (позивач) зобов’язується передати у власність замовнику (відповідачу) продукцію, а саме: стрічку гумовотканеву важкогорючу типу PVG 800/1 2+2 шириною 800мм, кількістю 480м.кв. (600м.п.); стрічку гумовотканеву важкогорючу типу 2РТТ-5-ЕР-200-4,5-3,5-ТГ-РБ кількістю 1612м.кв.; стрічку гумовотросову 1000РТЛ ТВ-2500 d 7,5 НП кількістю 2200м.кв., а замовник зобов’язується прийняти, здійснити оплату за товар.

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що поставка продукції здійснюється на умовах EXW („Інкотермс” в редакції 2000р.).

Додатковою угодою №1 сторони передбачили, що доставка стрічки гумовотканевої важкогорючої типу PVG 800/1 2+2 шириною 800мм, кількістю 480м.кв. (600м.п.) здійснюється на умовах СТР – (склад замовника) протягом 5 (п’яти) календарних днів з дня надходження заявки від замовника; стрічки гумовотканевої важкогорючої типу 2РТТ-5-ЕР-200-4,5-3,5-ТГ-РБ кількістю 1612м.кв.; стрічка гумовотросова 1000РТЛ ТВ-2500 d 7,5 НП кількістю 2200м.кв. здійснюється на умовах СТР – (склад замовника) протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня надходження заявки від замовника та 100% передплати за партію товару.

Листом №3137 від 29.11.2007р. відповідач звернувся до позивача з проханням поставити Державному підприємству „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1” стрічку гумовотканеву важкогорючу типу PVG 800/1 2+2 кількістю 600м.п. та гарантував оплату у грудні 2007р.

За твердженням позивача, на виконання умов договору та додаткової угоди, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка стрічки гумовотканевої важкогорючої типу PVG 800/1 2+2 шириною 800мм, кількістю 480м.кв. (600м.п.) на загальну суму 240000грн.00коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-0003337 від 29.11.2007р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вищезазначеній видатковій накладній в графі „Отримав(ла)” та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯНС №577145 від 29.11.2007р. (копія довіреності наявна в матеріалах справи) та прийнята відповідачем без заперечень.

Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що покупець здійснює оплату продукції у вигляді перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі 12 календарних днів після постачання продукції на склад покупця.

Оплата за товар здійснюється: стрічка гумовотканева важкогорюча типу PVG 800/1 2+2 шириною 800мм, кількістю 480м.кв. (600м.п.) протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня отримання товару від виконавця; стрічку гумовотканеву важкогорючу типу 2РТТ-5-ЕР-200-4,5-3,5-ТГ-РБ кількістю 1612м.кв.; стрічку гумовотросову 1000РТЛ ТВ-2500 d 7,5 НП кількістю 2200м.кв. на умовах 100% передплати за партію товару.

За твердженням позивача, відповідач здійснив часткову оплату отриманої продукції в розмірі 115025грн.00коп., що підтверджується відповідними банківськими виписками, актами звіряння взаєморозрахунків від 18.12.2008р. та станом на 01.10.2009р. Однак, всупереч вимогам договору та закону відповідач не оплатив залишкову вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 124975грн.00коп.

Виходячи з чого, позивачем на адресу відповідача направлена претензія №4 (вих.№738) від 17.12.2008р., з вимогою до 30.12.2008р. сплатити заборгованість.

У свою чергу, відповідач направив на адресу позивача лист №2973 від 17.12.2008р., відповідно до якого останній визнає суму основного боргу в розмірі 124975грн.00коп.

Листом вих.№439 від 11.05.2009р. позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про сплату суми заборгованості, який, за твердженням позивача, залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

07.01.2010р. сторонами погоджений графік погашення заборгованості Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1” перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгово-комерційне підприємство „Кримторг”, а саме сума заборгованості станом на 05.01.2010р. в розмірі 124975грн.00коп. повинна сплачуватись наступним чином: лютий 2010р. – 20850грн.00коп.; березень 2010р. – 20850грн.00коп.; квітень 2010р. – 20850грн.00коп.; травень 2010р. – 20850грн.00коп.; червень 2010р. – 20850грн.00коп.; липень 2010р. – 20725грн.00коп. Доказів того, що відповідач має заборгованість перед позивачем за іншими правовідносинами суду не представлено.

Таким чином, сторонами встановлено строки оплати поставленої продукції.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За твердженням позивача наведений графік відповідачем не виконувався, у зв’язку з чим листом вих.№160 від 19.04.2010р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату суми заборгованості. Однак, зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 124975грн.00коп.

Одночасно, як зазначено вище, у відзиві на позовну заяву відповідач визнає позов в повному обсязі.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов’язані із визнанням позову в частині основного боргу, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 124975грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи визнання відповідачем позову, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-комерційне підприємство „Кримторг”, м.Євпаторія, АР Крим в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 124975грн.00коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 11060грн.47коп. та інфляційних витрат в розмірі 69739грн.63коп.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, суми 3% річних становить суму в розмірі 11060грн.47коп. за період прострочення з 20.12.2007р. по 16.08.2010р. та інфляційних витрат становить суму в розмірі 69739грн.63коп. за період прострочення з 20.12.2007р. по 16.08.2010р. (з урахуванням часткових оплат).

Відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідачем визнаються нараховані позивачем суми 3% річних та інфляційних витрат, однак наведене судом не приймається до уваги, оскільки розглянувши розрахунок позивача щодо нарахування наведених сум, суд вважає що зазначені суми суперечать вимогам чинного законодавства та порушують права відповідача, у зв’язку з чим суд вважає за необхідне перерахувати зазначені суми з огляду на наступне:

При встановлені моменту виникнення обов`язку відповідача щодо оплати отриманої продукції, позивач визначає дату 20.12.2007р. Однак, як вище встановлено судом, строк оплати отриманої продукції за видатковою накладною №РН-0003337 від 29.11.2007р. встановлено графіком погашення заборгованості відповідача перед позивачем від 07.01.2010р., у зв’язку з чим зазначені суми необхідно розраховувати наступним чином:

За лютий 2010р. – 20850грн.00коп. за період з 01.03.2010р. по 31.03.2010р.;

За березень 2010р. – 417000грн.00коп. за період з 01.04.2010р. по 30.04.2010р.;

За квітень 2010р. – 62550грн.00коп. за період з 01.05.2010р. по 31.05.2010р.;

За травень 2010р. – 83400грн.00коп. за період з 01.06.2010р. по 30.06.2010р.;

За червень 2010р. – 104250грн.00коп. за період з 01.07.2010р. по 31.07.2010р.;

За липень 2010р. – 124975грн.00коп. за період з 01.08.2010р. по 16.08.2010р.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, належний до стягнення розмір 3% річних становить суму в розмірі 914грн.95коп. та інфляційних витрат становить суму в розмірі 1686грн.35коп.

Виходячи з чого, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 11060грн.47коп. за період прострочення з 20.12.2007р. по 16.08.2010р. та інфляційних витрат в розмірі 69739грн.63коп. за період прострочення з 20.12.2007р. по 16.08.2010р. підлягають частковому задоволенню на суми в розмірі 914грн.95коп. та 1686грн.35коп. (за наведеними вище періодами) відповідно.

Також позивачем 25.08.2010р. було надано клопотання про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладання арешту на банківські рахунки відповідача в обсязі достатньому для сплати суми заборгованості, річних, інфляційних, пені, а також відшкодування судових витрат за даний позов.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З огляду на позицію Вищого господарського суду України, викладену в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776, вирішуючи питання про забезпечення позову судом мають бути враховані наступні вимоги:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В контексті зазначених роз’яснень суд вважає, що задоволення клопотання про забезпечення позову не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності.

Крім того, позивачем жодним чином не обґрунтоване заявлене клопотання, а також доказів в підтвердження наявності підстав, які б ускладнили або зробили неможливим виконання судового рішення позивачем не надано, судом не встановлено.

З огляду на зазначене, клопотання позивача про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладання арешту на банківські рахунки відповідача в обсязі достатньому для сплати суми заборгованості, річних, інфляційних, пені, а також відшкодування судових витрат за даний позов є необґрунтованим, недоведеним, а тому підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 66, 67, 75, 78, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-комерційне підприємство „Кримторг”, м.Євпаторія, АР Крим до відповідача, Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, м.Вугледар, Донецька область, про стягнення заборгованості в розмірі 205775грн.10коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 124975грн.00коп., 3% річних в розмірі 11060грн.47коп. та інфляційних витрат в розмірі 69739грн.63коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1” (за адресою: м.Вугледар, Донецька область, 85670, р/р 2600003518683 у філії „Укрексімбанк”, МФО 334817, р/р 26003301786784 у Мар’їнський філії „ГУ Промінвестбанк”, МФО 334635, код ЄДРПОУ 34032208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-комерційне підприємство „Кримторг” (за адресою: вул.Інтернаціональна, б.117, оф.4, м.Євпаторія, АР Крим, 97403, код ЄДРПОУ 30274164) суму основного боргу в розмірі 124975грн.00коп., 3% річних в розмірі 914грн.95коп., інфляційні витрати в розмірі 1686грн.35коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1275грн.76коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 146грн.32коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 14.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                               

Текст рішення підписано 20.09.2010р.