Ухвала суду № 113881940, 27.09.2023, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/490/23

Провадження № 2-п/461/75/23

У Х В А Л А

27.09.2023 року місто Львів Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючогосудді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рожко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі №461/490/23 за позовом

позивач Акціонерне товариство «Ідея Банк»

представник позивача ? Заставна Ольга Василівна

(79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ: 19390819)

до

відповідач ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про стягнення боргу за кредитним договором,

встановив:

Фактичні обставини справи, суть питання, яке вирішується судом.

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою у якій просить переглянути заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 03.04.2023, ухваленого за результатами розгляду цивільної справи № 461/490/23 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк», в особі представника Заставної Ольги Василівни до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, скасувати його та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Просить визнати недійсними з моменту укладення договору пункти 1.9. Кредитного договору №А03.00118.008430669 та п. 7 Додатку № 1 до Кредитного договору №А03.00118.008430669 (Графік щомісячних платежів), укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» в частині визначеної в даному «Графіку» комісії, що підлягає до сплати за обслуговування кредиту. Здійснити перерахунок здійснених з часу укладення вказаного договору платежів та зарахування грошових коштів, сплачених як оплату за комісію за обслуговування кредиту у період з 02.08.2021 року по 04.04.2022 року у розмірі 17161 грн. 88 коп. за Кредитним договором №А03.00118.008430669 від 02.08.2021 року в рахунок погашення суми тіла кредиту.

Мотивуючи подану заяву, ОСОБА_1 зазначає, що у судове засідання не могла з`явитись, оскільки жодних листів, судових повісток, копії позовної заяви з додатками не отримувала та не знала про перебування у провадженні Галицького районного суду м. Львова даного позову. Про наявність ухваленого заочного рішення дізналася лише 28.08.2023 року за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень. Зауважує, що погоджується з мотивами заочного рішення з приводу того, що кредитний договір, укладений між відповідачем та АТ «Ідея Банк», в частині, що передбачає сплату позичальником на постійній основі плати за обслуговування кредиту щомісячно є недійсними, а кредитний договір №А03.00118.008430669 від 02.08.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» у цій частині є нікчемним, що встановлено законом, а виходячи із наведеного, банк не може вимагати від ОСОБА_1 заборгованість в частині плати за обслуговування кредиту та простроченої плати за обслуговування кредиту, оскільки договір №А03.00118.008430669 від 02.08.2021 року між сторонами було укладено після набрання чинності Закону України «Про споживче кредитування», тобто після 30.11.2017 року. Вважає за необхідне провести перерахунок здійснених з часу укладення вказаного договору платежів та зарахування грошових коштів, сплачених як оплату за комісію за обслуговування кредиту у період з 02.08.2021 року по 04.04.2022 року у розмірі 17161 грн. 88 коп. за Кредитним договором №А03.00118.008430669 від 02.08.2021 року в рахунок погашення суми тіла кредиту.

У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 вважає, що заочне рішення підлягає перегляду з метою реалізації відповідачем свого права наданого процесуальним законодавством.

22.09.2023 року від ОСОБА_1 надійшла заява надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

27.09.2023 року від представника Акціонерного товариства «Ідея Банк» надійшли письмові заперечення на заяву про перегляд заочного рішення. Представник позивача вказує, що ОСОБА_1 не доведено, що остання не з`являвся у судове засідання та не повідомила про причини неявки з поважних причин. Окрім того, представник зауважує, що відповідач не надала жодних доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення даної справи, у зв`язку з чим просить заяву останньої про перегляд заочного рішення у цивільній справі за №461/490/23 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк», в особі представника Заставної Ольги Василівни, до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, залишити без задоволення, а ухвалене судом заочне рішення у даній справі без змін. Також, представник позивача просить проводити розгляд заяви про перегляд заочного рішення у його відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Таким чином, зважаючи на позицію представника позивача та відповідача, а також положення процесуального закону, підстав для відкладення розгляду заяви або обставин які унеможливлюють його проведення не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Мотиви та висновки суду, а також положення закону,

яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши та оцінивши доводи учасників процесу, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити за таких підстав.

За приписамист. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно дост. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Положеннямист. 288 ЦПК України, визначено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи встановлено наступне.

03 квітня 2023 року, за результатами розгляду цивільної справи № 461/490/23 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог. Так, відповідно до резолютивної частини даного рішення, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 119111 грн. 34 коп., а також витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2071 грн. 68 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судом належним чином повідомлено відповідача про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи поштовими відправленнями рекомендованої кореспонденції та оголошеннями, в порядкуст.128 ЦПК України. Правом на подачу відзиву на позов та подачу заяви про розгляд справи за її відсутності не скористалась.

Відповідно до ч.2 ст. 223ЦПКУкраїни,судвідкладає розглядсправи всудовомузасіданні вмежахвстановленогоцим Кодексомстрокузтаких підстав: 1)неявкавсудове засіданняучасникасправи,щодоякоговідсутні відомостіпроврученняйому повідомленняпродату,часімісце судовогозасідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

В свою чергу, сторона зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, з врахуванням тривалості провадження, з метою забезпечення розумних строків розгляду у справі, у зв`язку з дотриманням встановленої процесуальним законодавством процедури оповіщення відповідача про розгляд справи, суд прийшов до висновку, що розгляд справи, у відсутності відповідача є можливим, а законні підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

При цьому, причиною відкладення першого судового засідання у справі була неявка саме відповідача, оскільки представник позивача, згідно з позовною заявою, просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Як наведено вище, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе лише у випадку встановлення судом двох наведених вище обставин.

Згідно положеньст. 13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст.77,78 ЦПК України,належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами ч.ч. 1-4 ст.12, ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, необхідним у цій категорії справ (заяви про перегляд заочного рішення), є також доведення та належне обґрунтування відповідачем перед судом наявності доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, які, вочевидь, не були подані суду та про які суду не було відомо. Однак, дана обставина не була доведена відповідачем, оскільки усі твердження заявника щодо обґрунтованості заявлених вимог фактично зводяться до визнання недійсними з моменту укладення договору пункти 1.9. Кредитного договору №А03.00118.008430669 та п. 7 Додатку № 1 до Кредитного договору №А03.00118.008430669 (Графік щомісячних платежів) укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» в частині визначеної у даному «Графіку» комісії, що підлягає до сплати за обслуговування кредиту.

Натомість, ухвалюючи заочне рішення у справі, суд виходив з того, що кредитний договір, укладеного між відповідачем та АТ «Ідея Банк», в частині, що передбачає сплату позичальником на постійній основі плати за обслуговування кредиту щомісячно є недійсними, а кредитний договір №А03.00118.008430669 від 02.08.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» у цій частині є нікчемним, що встановлено законом, виходячи із наведеного, банк не може вимагати від ОСОБА_1 заборгованість в частині плати за обслуговування кредиту та простроченої плати за обслуговування кредиту, оскільки договір №А03.00118.008430669 від 02.08.2021 року між сторонами було укладено після набрання чинності Закону України «Про споживче кредитування», а саме після 30.11.2017 року.

У зв`язку з чим, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Тобто, при ухваленні заочного рішення суд надав оцінку кредитному договору, в тому числі його окремим пунктам.

Варто також зазначити, суд у своєму заочному рішенні від 03.04.2023 прямо зазначив те, що ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Отже, суд оцінив зміст відповідного договору при ухваленні рішення, в тому числі в контексті його відповідності нормам закону. Натомість, закон не вимагає від суду наведення надання у своєму рішенні детального аналізу кожному з пунктів договору або змісту певного доказу.

Окрім того, частиною 4 статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.03.2023 року сформовано правовий висновок про те, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина другастатті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків. Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, оскільки судом заочним рішенням було встановлено нікчемність пунктів кредитного договору, то ОСОБА_1 вправі звернутися до банку з вимогою про здійснення перерахунку коштів, або ж до суду з позовом про застосування правових наслідків недійсного правочину.

Таким чином, відповідачем при поданні заяви про перегляд заочного рішення не надано доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи і не були враховані судом при винесенні спірного заочного рішення.

В контексті змісту заяви ОСОБА_1 на предмет дотримання строків звернення до суду, також відзначити, що у суду викликають обґрунтовані сумніви твердження відповідача про те, що «про існування такого рішення вона дізналась випадково лише 28.08.2023 року, за допомогою сайту Єдиний державний реєстр судових рішень. Раніше вказаної дати її не було повідомлено про наявність судового процесу та заочного рішення». Такі сумніви викликає той факт, що загальновідомою, в тому числі для суду, є та обставина, що на наведеному інформаційному ресурсі не оприлюднюються дані про усі сторони у справі, зокрема прізвище, ім`я та по батькові відповідача. Таким чином, достатньо очевидним є той факт, що відповідач не могла отримати відповідну інформацію випадково та без наявності додаткових даних, таких як номер справи, назва суду, окремі фрази (наприклад номер та назва договору і дата його укладання) для контекстного пошуку тощо. Більше того, заявниця навіть не зазначає будь-яких обґрунтованих пояснень з приводу того, за яких обставин вона шукала наведені дані у зазначеному реєстрі і для чого.

Так, відповідач заява про перегляд заочного рішення датована 07.09.2023 року, натомість спірне заочне рішення судом було ухвалено 03.04.2023 року. Виходячи з наведеного, суд повинен оцінити подану заяву на предмет її відповідності нормам процесуального законодавства з точки зору дотримання строку встановленого ст. 284 ЦПК України.

В цьому контексті суд не може залишити поза увагою той факт, що у матеріалах справи міститься заява відповідача від 05.07.2023, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 повідомляє про свою обізнаність щодо ухвалення судом рішення у цій справі.

Так, строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин. З огляду на наведене, відповідачем не доведено, що встановлений нормами цивільного процесуального законодавства строк на вчинення процесуальної дії було пропущено саме з поважних причин, що у свою чергу є самостійною підставою для залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Більше того, відповідач клопотання про поновлення пропущеного строку до суду не подала.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Так, наведене вище цілком узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 09.11.2021 року у справі № № 214/5505/16 (Провадження № 14-74цс21), відповідно до якої якщо відповідач подав заяву про перегляд заочного рішення поза межами встановлених частинами другою та третьою статті 284 ЦПК України строків, то це згідно з положеннями Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України не звільняє суд від обов`язку застосувати порядок, визначений у статті 287 ЦПК України, та постановити через пропуск строку на подання заяви про перегляд заочного рішення ухвалу про залишення цієї заяви без задоволення, якщо немає підстав для задоволення заяви про поновлення відповідного строку.

Відповідно до положень ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є:

1) верховенство права;

2) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом;

3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

4) змагальність сторін;

5) диспозитивність;

6) пропорційність;

7) обов`язковість судового рішення;

8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи;

9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом;

10) розумність строків розгляду справи судом;

11) неприпустимість зловживання процесуальними правами;

12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно стаття 11 ЦПК, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Наведені вище доводи та мотиви вказують на те, що відповідач не навів належних обставин, які вказують на наявність законних підстав для скасування заочного рішення у справі.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що законні підстави для задоволення заяви про перегляд заочного рішення відсутні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування заочного рішення, а відтак необхідність відмови у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Керуючись ст.ст.260,287, 288 ЦПК України,

постановив:

Заяву про перегляд заочного рішення залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 03 жовтня 2023 року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький