Рішення № 113881707, 03.10.2023, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

03 жовтня 2023 рокуСправа № 322/491/23

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Гасанбекова С.С. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу

за позовом:акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»до:ОСОБА_1 про:стягнення заборгованості.

02 травня 2023 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:

- стягнути з відповідача - ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 08.09.2006 у розмірі 34012,16 грн. станом на 15.04.2023, яка складається з наступного: 27323,69 грн. - заборгованість за кредитом; 6688,47 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

ОСОБА_1 (далі - відповідач) звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» (далі - позивач, банк) з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 08.09.2006.

Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в AT КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

Формулярами та стандартними, формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які згідно із заявою отримані відповідачем для ознайомлення в письмовій формі.

Отже, підписавши заяву між сторонами, відповідно до ст. 634 ЦК України, був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов, кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку.

У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 27000,00 грн.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 3.2, 3.3 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Таким чином, банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором.

Але в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку, яка додається до позовної заяви.

Таким чином, у порушення п. 6.5 Договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, зобов`язання клієнта вважаються простроченими.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 15.04.2023 має заборгованість - 34 012,16 грн., яка складається з наступного: 27 323,69 грн. - заборгованість за кредитом; 6688,47 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Виходячи з наведеного, посилаючись на норми ст.ст. 509, 525 - 527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 1050, 1054 ЦК України та умовами укладеного між сторонами договору, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою судді від 10.05.2023, після отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, було відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечень та вирішено провести розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у строк, встановлений судом, подав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на таке.

08.09.2006 позивач підписав заяву про відкриття банківського рахунку (платіжної картки), з якої вбачається, що картку було видано з встановленим кредитним лімітом 1000,00 грн., а інших умов, утому числі умов кредитування передбачено не було.

Відповідач стверджує, що його заява не містила відомостей щодо погодженого кредитного ліміту, типу кредитної картки, розміру відсоткової ставки, умови договору щодо встановлення відповідальності у вигляді неустойки за порушення зобов`язання, а також інших істотних умов кредитного договору.

Також, відповідач вважає, що договору приєднання нею не було укладено і не було погоджено зміну кредитного ліміту з 1000 грн. до 27000,00 грн.

Відповідач, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 342/180/17 вважає, що оскільки умови кредитного договору не були нею погоджені, а за період з 19.09.2006 по 01.04.2023 банком були списані проценти за овердрафт та проценти за користування кредитним лімітом у сумі 28230,04 грн., ця сума мала бути зарахована на погашення заборгованості за тілом кредиту, а відтак заборгованість - відсутня.

За твердженням відповідача, позивач не довів той факт, що відповідач була повністю проінформована про умови кредитування, що заява від 08.09.2006 укладалася відповідачем як кредитний договір і що при укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України.

До того ж, відповідач з посиланням на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 23.05.2022 по справі № 393/126/20 зазначає, що ознайомлення її з паспортом споживчого кредиту та його підписання не є доказом укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позов в повному обсязі, вважаючи доводи позивача необґрунтованими.

Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін учасники справи на заявили.

Згідно з ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи з наведених норм ЦПК України, враховуючи відсутність будь-яких клопотань сторін, судом вирішено продовжити розгляд даної справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши обставини цивільної справи, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

08.09.2006 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання банківських послуг, що підтверджується заявою відповідача від 08.09.2006.

Згідно з вищезазначеною заявою, відповідачу було видано кредитну картку № НОМЕР_1 , встановлено кредитний ліміт в розмірі 1000,00 грн., з базовою процентною ставкою 36% з розрахунку 360 днів на рік, на строк, що дорівнює строку дії картки, з наступним порядком погашення заборгованості: щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості шляхом як внесення коштів на картку, так і шляхом списання банком коштів з дебетної картки.

В подальшому відповідачу видавалися кредитні картки, остання з яких - № НОМЕР_2 з терміном дії - 01/24, що підтверджується доданою до позовної заяви довідкою про видані кредитні картки.

Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки підтверджується зміна кредитного ліміту відповідача впродовж дії договору від 08.09.2006. Так, починаючи з 12.02.2021 розмір кредитного ліміту становив 9000,00 грн., станом на 22.12.2021 розмір кредитного ліміту становив 27000,00 грн., а 26.12.2022 розмір кредитного ліміту - 0,00 грн.

Станом на 15.04.2023 відповідач через неналежне виконання умов договору від 08.09.2006 має заборгованість в розмірі 34 012,16 грн., з яких: 27 323,69 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 6688,47 грн. - заборгованість за простроченими процентами, що підтверджується доданими до позовної заяви розрахунком заборгованості та випискою по рахунку відповідача. Утворення зазначеної заборгованості почалося з 12.02.2021. При цьому, з виписки по рахунку вбачається активне використання відповідачем кредитних коштів з картки № НОМЕР_2 та їх часткове повернення.

Твердження відповідача про відсутність умов кредитування у підписаній ним заяві від 08.09.2006 спростовується змістом цієї заяви, дослідженим судом вище, отже позивач мав право нараховувати відповідачу проценти за користування кредитом.

Розмір нарахованих процентів відповідачем на спростовується відповідними розрахунками чи іншими доказами.

Посилання відповідача на те, що ним не погоджувалася зміна кредитного ліміту, судом не беруться до уваги, адже зі змісту виписки по рахунку відповідача випливає, що відповідач на свій розсуд використовував кредитні кошти, а відтак не заперечував проти встановленого кредитного ліміту.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що коли договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Надані позивачем докази у їх сукупності підтверджують наявність у відповідача станом на 15.04.2023 заборгованості за кредитним договором від 08.09.2006 в розмірі 34 012,16 грн.

Разом з цим, відповідач не надав суду будь-яких доказів на спростування доводів позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До позовної заяви додано платіжне доручення від 25.04.2023, яким підтверджується сплата позивачем судового збору в розмірі 2684,00 грн., отже відповідна сума судових витрат підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Інші судові витрати, понесені учасниками справи, відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 258, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 08 вересня 2006 року станом на 15 квітня 2023 року в розмірі 34 012,16 грн. (тридцять чотири тисячі дванадцять гривень 16 коп.), а саме: 27 323,69 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 6688,47 грн. - заборгованість за простроченими процентами.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір в сумі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.).

4. Реквізити учасників справи:

- позивач: акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570);

- відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 03 жовтня 2023 року.

Суддя С.С. Гасанбеков