Рішення № 11388142, 21.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.09.10 р.                     Справа № 25/141                               

Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко          

при секретарі судового засідання О.М. Якименко          

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Всеукраїнська універсальна компанія” м. Донецьк

до відповідача асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський розрахунково-фінансовий центр” м. Донецьк

про стягнення 122 435грн.46коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Воловик М.О. – представник (довіреність № б/н від 07.04.2010);

від відповідача: не з’явився

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю „Всеукраїнська універсальна компанія” м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський розрахунково-фінансовий центр” м. Донецьк про стягнення 122 435грн.46коп., у тому числі заборгованість за поставлену за договором № 50 від 01.06.2010 вугільну продукцію в сумі 120 095грн.19коп., пеня в сумі 1986грн.27коп., 3% річних в сумі 354грн.00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 50 від 01.06.2010, специфікацію № 1 від 01.06.2010 до договору № 50 від 01.06.2010, специфікацію № 2 від 01.06.2010 до договору № 50 від 01.06.2010, акти прийому-передачі промпродукту № 23/06-1 від 23.06.2010, № 30/06-2 від 30.06.2010, № 30/06-1 від 30.06.2010, № 15/06-2 від 15.06.2010, рахунки-фактури № 100 від 23.06.2010, № 106 від 30.06.2010, № 105 від 30.06.2010, № 97/1 від 15.06.2010, листи „Про власність на вугільну продукцію” за вих. № 23/06/10-3 від 23.06.2010, за вих. № 30/06/10-3 від 30.06.2010, за вих. № 30/06/10-2 від 30.06.2010, за вих. № 15/06/10-1 від 15.06.2010, посвідчення якості № 165, № 51, № 40, № 164, лист в підтвердження власності за вих. № 06-23/1 від 23.06.2010, за вих. № 943 від 30.06.2010, за вих. № 03/894-3 від 30.06.2010, за вих. №06-15/18 від 15.06.2010, реєстри передачі документів між ТОВ „Всеукраїнська універсальна компанія” та Асоціацією „ФПТП” ДРФЦ” від 06.07.2010, від 23.06.2010, від 19.07.2010, претензію на суму 120095,19грн. (вих. № 19/07/10-1 від 19.07.2010).

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Через канцелярію господарського суду подав клопотання про залучення до матеріалів справи наступних документів: бухгалтерської довідки (вих. № 21/09/10-1 від 21.09.2010), поштової накладної № 556040, копії супровідного листа про направлення акту звірки (вих. № 25/08/10-2 від 25.08.2010), акту звірки розрахунків, довідки ГУС у Донецькій області (вих. № 14/4-23/579 від 21.09.2010).

Перелічені документи судом оглянуті та долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, документів, витребуваних ухвалою про порушення справи від 16.08.2010, не представив. Про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання (отримано 20.08.2010).

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

01.06.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю „Всеукраїнська універсальна компанія” (Постачальник) та асоціацією „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський розрахунково-фінансовий центр” (Покупець) був укладений договір № 50, відповідно до якого Постачальник зобов’язався поставити, а Покупець - придбати та оплатити вугільну продукцію (товар) на умовах, викладених в Договорі, згідно Специфікацій.

Сторонами були підписані Специфікації № 1 та № 2 до договору № 50 від 01.06.2010, якими сторони узгодили найменування, кількість, ціну, якісні показники товару та строк поставки (строк поставки - протягом 2010 року).

Постачальник зобов’язався повідомляти Покупця про здійснені відвантаження товару у розумно необхідні строки, а також протягом 5-ти днів з моменту відвантаження надати Покупцю (його представнику) оригінали наступних документів:

- рахунки-фактури на товар;

- податкову накладну;

- посвідчення якості;

- акт прийому-передачі товару;

- лист про власність. Оригінали зазначених документів передаються Покупцю або вказаному ним представнику „із рук в руки” (п. 5.2. договору).

          Поставлений товар вважається зданим Постачальником та прийнятим Покупцем:

по кількості - згідно даних, указаних в товаротранспортних (складських) документах;

по якості – згідно посвідчення якості виробника (п. 5.3. договору).

На виконання умов зазначеного договору позивач в червні 2010р. поставив відповідачу вугільну продукцію в кількості та в обсязі, узгодженому в Специфікаціях до договору, та виставив рахунки-фактури на оплату товару № 100 від 23.06.2010, № 106 від 30.06.2010, № 105 від 30.06.2010, № 97/1 від 15.06.2010.

Факт поставки товару та, відповідно, факт його прийняття з боку відповідача підтверджується актами прийому-передачі промпродукту № 23/06-1 від 23.06.2010, № 30/06-2 від 30.06.2010, № 30/06-1 від 30.06.2010, № 15/06-2 від 15.06.2010.

Перелічені акти були підписані з боку відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідно п. 4.1. договору Покупець здійснює оплату за отриманий товар протягом 10-ти (десяти) банківських днів з моменту надання документів, зазначених в п. 5.2. договору.

Перелічені в п. 5.2. договору документи позивач передав відповідачу 23.06.2010 та 06.07.2010, про що свідчать реєстри передачі документів між ТОВ „Всеукраїнська універсальна компанія” та Асоціацією „ФПТП” ДРФЦ” від 06.07.2010, від 23.06.2010.

          Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

          Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог –згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов’язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач свої зобов’язання за договором по оплаті поставленої вугільної продукції виконував неналежним чином, що призвело до виникнення заборгованості Заборгованість утворилася внаслідок несплати вартості поставленої продукції за актами № 23/06-1 від 23.06.2010, № 30/06-2 від 30.06.2010, № 30/06-1 від 30.06.2010, № 15/06-2 від 15.06.2010.

Загальна сума заборгованості становить 120095,19грн.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія на суму 120095,19грн. (вих. № 19/07/10-1 від 19.07.2010), яка була залишена останнім без відповіді та задоволення.

На момент прийняття рішення по справі відповідач документів в підтвердження відсутності боргу не представив, позовні вимоги, в силу положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не спростував, тому заборгованість за поставлену за договором № 50 від 01.06.2010 вугільну продукцію в сумі 120095,19грн. підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Відповідно до ст.ст. 216 –218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пункт 7.2. договору закріплює, прострочення виконання зобов’язань по договору тягне за собою право добросовісної сторони на стягнення пені з винної сторони в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від загальної суми заборгованості (вартості непоставленої або недопоставленої партії вугілля) за кожен день прострочення.

Окрім стягнення основного боргу, позивач, з посиланням на п. 7.2. договору, нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від загальної суми заборгованості, за кожен день прострочення: по актам № 23/06-1 та № 15/06-2 пеня нарахована на суму заборгованості 109595,61грн. за період з 08.07.2010 по 13.08.2010 (за 37 днів); по актам № 30/06-2 та № 30/06-1 пеня нарахована на суму заборгованості 10499,58грн. за період з 21.07.2010 по 13.08.2010 (за 24 дня). Відповідно до розрахунку розмір пені становить 1986грн.27коп.

Нарахування та період розрахунку пені відповідають умовам договору, положенням Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд перевірив розмір пені на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог позивача у цій частині.

          У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 3% річних: по актам № 23/06-1 та № 15/06-2 3% річних нараховані на суму заборгованості 109595,61грн. за період з 08.07.2010 по 13.08.2010 (за 37 днів); по актам № 30/06-2 та № 30/06-1 3% річних нараховані на суму заборгованості 10499,58грн. за період з 21.07.2010 по 13.08.2010 (за 24 дня). Відповідно до розрахунку 3% річних складають 354грн.00коп.

Нарахування 3% річних на суму боргу законодавчо закріплено, розмір 3% річних на правильність розрахунку судом перевірений. Вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Позивач платіжним дорученням № 434 від 12.08.2010 оплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 264,00грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 року № 825, що набула чинності з 13.08.2009 р., внесено зміни до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ.

Згідно вищезазначеної Постанови розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом господарських справ, з 13.08.2009 складає 236,00грн.

Отже, позивач сплатив суму за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у більшому розмірі, ніж встановлено постановою КМУ, тому зайво сплачена сума в розмірі 28,00грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Витрати по сплаті державного мита в сумі 1224,35грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн. у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

          На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 526, 530, 549, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216 – 218, 232 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Всеукраїнська універсальна компанія” м. Донецьк до асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський розрахунково-фінансовий центр” м. Донецьк про стягнення 122 435грн.46коп., у тому числі заборгованість за поставлену за договором № 50 від 01.06.2010 вугільну продукцію в сумі 120 095грн.19коп., пеня в сумі 1986грн.27коп., 3% річних в сумі 354грн.00коп,, задовольнити.

Стягнути з асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський розрахунково-фінансовий центр” (вул. Лівобережна, б. 66, м. Донецьк, 83014, код ЄДРПОУ 24820699) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Всеукраїнська універсальна компанія” (пр. Дзержинського, б. 12, м. Донецьк, 83001, код ЄДРПОУ 36444186) основний борг у сумі 120 095грн.19коп., пеню в сумі 1986грн.27коп., 3% річних в сумі 354грн.00коп, держмито в сумі 1224грн.35коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.00коп.

Позивачу видати довідку на повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 28грн.00коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, або в касаційному порядку після його перегляду в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                               

Вик. Тимошенко О.О.

Надруковано 3 примірники:

1 прим. – до справи

1 прим. – позивачу

1 прим. – відповідачу