Ухвала суду № 113877124, 19.09.2023, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/1025/22

Провадження № 1-кп/375/38/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року смт Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

особи відносно якої розглядається клопотання - ОСОБА_5 ,

законного представника особи відносно якої розглядається клопотання - ОСОБА_6 ,

захисника - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Рокитне клопотання дізнавача ВП № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_8 про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні № 12022116250000098, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.08.2022 року, відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Маківка Рокитнянського району Київської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком яких в свідоцтвах про народження не вписаний, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

про вчинення ним суспільно-небезпечного діяння, що має ознаки кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Рокитнянського районного суду Київської області надійшло затверджене 27.10.2022 прокурором Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 клопотання дізнавача ВП № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_8 про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_5 за вчинення ним суспільно - небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Відповідно до клопотання та наданих матеріалів, досудовим розслідуванням встановлено, що 13.08.2022 близько 22.00 год. ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , підійшов до співмешканки ОСОБА_4 , яка в цей час укладала спати їхню спільну дочку ОСОБА_10 , почав втручатися та заважати потерпілій ОСОБА_4 , на що остання робила йому зауваження. В подальшому ОСОБА_5 підійшов до ОСОБА_4 та пхнув її обома руками в груди, після чого вона впала на спину на диван, потім ОСОБА_5 сів зверху на ОСОБА_4 та почергово наніс останній п`ять ударів кулаками правої та лівої руки в тім`яну область голови та обличчя потерпілої, чим завдав останній фізичного болю.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала клопотання та просила його задовольнити, зазначаючи, що є всі законні підстави для застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_5 .

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_5 є її співмешканцем, під час спільного проживання у них народилось двоє неповнолітніх дітей. На теперішній час вони проживають разом, неприязливих стосунків не мають. 13.08.2022 близько 22.00 год. вона і ОСОБА_5 перебували за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Вона в цей час укладала спати їхню спільну дочку ОСОБА_10 , 2017 року народження. ОСОБА_5 почав втручатися та заважати їй, на що вона робила йому зауваження. В подальшому ОСОБА_5 підійшов неї та пхнув її обома руками в груди, після чого вона впала на спину на диван, потім ОСОБА_5 сів зверху на неї та почергово наніс останній п`ять ударів кулаками правої та лівої руки почергово в тім`яну область голови та обличчя, чим завдав останній фізичного болю. Претензій морального та матеріального характеру до ОСОБА_5 не має. Щодо примусових заходів медичного характеру, які необхідно застосувати до ОСОБА_5 , то просить суд не застосовувати до останнього примусових заходів медичного характеру, оскільки вони примирилися, продовжують проживати разом однією родиною, вона пробачила ОСОБА_5 .

Захисник ОСОБА_5 , особи, стосовно якої подано клопотання - адвокат ОСОБА_7 не заперечував проти задоволення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_5 , оскільки для цього існують підстави, а також останнє документально підтверджено матеріалами кримінального провадження.

Законний представник особи стосовно якої подано клопотання ОСОБА_6 щодо застосування до ОСОБА_5 примусових заходів медичного характеру покладається на розсуд суду.

Особа стосовно якої подано клопотання ОСОБА_5 не заперечував проти поданого клопотання.

Суд, заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, вважає клопотання обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Крім показань потерпілої, вчинення ОСОБА_5 суспільно небезпечного діяння, викладеного у клопотанні, підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами:

- заявою ОСОБА_4 від 14.08.2022 про вчинення відносно неї кримінального правопорушення;

- витягом з ЄРДР від 15 серпня 2022 року у кримінальному провадженні № 1202211625000009, відповідно до якого внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

- постановою про перекваліфікацію від 15.09.2022, якою склад проступку у кримінальному провадженні № 1202211625000009 перекваліфіковано на ч. 2 ст. 125 КК України;

- протоколом слідчого експерименту від 17.08.2022, проведеного за участю потерпілої ОСОБА_4 , яка надала покази щодо подій, які відбувались 13.08.2022, та відтворила обставини вчинення кримінального правопорушення;

- протоколом огляду речі від 30.08.2022, проведеного за участю потерпілої ОСОБА_4 , яка добровільно надала дізнавачу для огляду амбулаторну картку на своє ім`я;

- постановою про визнання речовим доказом та приєднання до матеріалів кримінального провадження від 30.08.2022, відповідно до якої амбулаторна картку № 0427/0210 на ім`я ОСОБА_4 визнана речовим доказом та приєднана до матеріалів кримінального провадження;

- розпискою від 28.09.2022 ОСОБА_4 про отримання амбулаторної картки на своє ім`я;

- протоколом слідчого експерименту від 28.09.2022, проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_5 , у присутності захисника адвоката ОСОБА_7 , який у присутності понятих надав пояснення щодо подій, які відбувались 13.08.2022, та відтворив обставини кримінального правопорушення;

- постановою про призначення судово-медичної експертизи від 07.09.2022;

- висновком експерта № 103/д від 09.09.2022 ОСОБА_4 спричинені тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин голови в тім`яній області зліва, забій м`яких тканин носу та верхньої губи, синці на обличчі, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, тілесне ушкодження у вигляді струсу головного мозку, яке за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, що потягло короткочасний розлад здоров`я більше 6 днів. Відповідно до вказаного висновку: «При проведенні судово-медичної експертизі у ОСОБА_4 були виявлені тілесні ушкодження: забій м`яких тканин голови в тім`яній області зліва, забій м`яких тканин носу та верхньої губи, синці на обличчі, струс головного мозку. Вищеописані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого предмету, і могли утворитися від неоднократної дії рук людини, інших тупих предметів (мало місце не менше 5 прикладань травматичної сили до тіла) в термін і за обставин вказаних в постанові та потерпілою ОСОБА_4 в ході слідчого експерименту від 17.08.2022, про що свідчить характер і локалізація тілесних ушкоджень. Вище описані тілесні ушкодження, заподіяні ОСОБА_4 , не могли утворитись внаслідок падіння з висоти власного росту, про що свідчить характер і локалізація тілесних ушкоджень. За ступенем тяжкості вище описані тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин голови в тім`яній області зліва, забій м`яких тканин носу та верхньої губи, синці на обличчі, заподіяні ОСОБА_4 , відносяться до легких тілесних ушкоджень. За ступенем тяжкості вище описане тілесне ушкодження у вигляді струсу головного мозку, заподіяне ОСОБА_4 , відноситься до легких тілесних ушкоджень, що потягло короткочасний розлад здоров`я більше 6 днів;

- постановою про призначення судово-психіатричної експертизи від 29.09.2022;

- висновком судово-психіатричного експерта № 301 від 05.10.2022, згідно якого ОСОБА_5 під час скоєння інкримінованих йому дій страждав і в даний час страждає на психічне захворювання - легку розумову відсталість (олігофренію у ступеню вираженої дебільності) за МКХ-10 F 70.1. Під час скоєння інкримінованих йому дій не міг і в даний час не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_5 за своїм психічним станом потребує примусових заходів медичного характеру - госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом. За своїм психічним станом не може приймати участь у проведенні слідчих дій та у судовому засіданні. ОСОБА_5 страждає на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю (F10.24 за MKX-10), потребує лікування від даного захворювання на загальних підставах, протипоказань до такого лікування у нього не виявлено.

Судом також досліджено в судовому засіданні відеозапис слідчого експерименту від 17.08.2022, проведеного за участю потерпілої ОСОБА_4 , яка надала покази щодо подій, які відбувались 13.08.2022, та відтворила обставини вчинення кримінального правопорушення.

Також в судовому засіданні судом були дослідженні докази, характеризуючі особу ОСОБА_5 .

Оцінюючи зібрані у даному кримінальному провадженні докази в їх сукупності, шляхом повного, і всебічного дослідження в судовому засіданні, суд вважає, що зазначене суспільно-небезпечне діяння підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, вчинене ОСОБА_5 у стані неосудності.

Докази надані стороною обвинувачення суд приймає до уваги, так як вони зібрані та представлені із дотриманням вимог закону, не суперечать один одному та містять відомості щодо обставин кримінального правопорушення.

Тобто, вказаними діями ОСОБА_5 вчинив суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, а саме: заподіння умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини у справах "G. v. France" (п.39), "Halilovic v. Bosnia and Herzegovina" (п.18) почуття неповноцінності й безсилля, яке є типовим для особи, що страждає на психічні розлади, вимагає підвищеної уваги в контексті питання щодо дотримання вимог Конвенції.

Виходячи з роз`яснень п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 року №7 "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування" примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має іншій психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів.

Згідно ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

За приписами ст. 92 КК України примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Відповідно до ст.93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.

Згідно ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:

1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;

2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом;

3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом;

4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КК України госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.

Відповідно до ст. 512 КПК України, судовий розгляд кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосування, а в силу ст. 513 КПК України визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку встановлених Кримінальним та Кримінально процесуальним кодексами України, цим законом та іншими законами. За рішенням суду застосовуються вищевказані примусові заходи медичного характеру.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст.125 КК України. Однак, ОСОБА_5 не підлягає кримінальній відповідальності, так як під час вчинення суспільно-небезпечного діяння, він страждав і страждає в даний час на стійке, хронічне психічне захворювання - легку розумову відсталість (олігофренію у ступеню вираженої дебільності) за МКХ-10 F 70.1, внаслідок чого перебував в стані неосудності, тобто не міг усвідомлювати свої дії та керуватися ними, у зв`язку з чим до нього необхідно застосувати примусові заходи медичного характеру.

Визначаючи вид примусових заходів медичного характеру, суд враховує обставини вчинення і тяжкість вчиненого діяння, характер і тяжкість захворювання ОСОБА_5 , а також ступінь небезпечності останнього для інших осіб.

Разом з тим, характер і тяжкість захворювання неосудної особи можуть бути визначені комісією лікарів при проведенні відповідної судової експертизи. Наявність у провадженні такого висновку для вирішення судом питання про застосування примусових заходів медичного характеру є обов`язковим.

У відповідності до даних висновку судово-психіатричного експерта КНП КОР «ОПНМО» № 301 від 05.10.2022 року, наданого на підставі постанови від 29.09.2022 дізнавача сектору дізнання ВП № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_8 , ОСОБА_5 потребує примусових заходів медичного характеру - госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що ОСОБА_5 вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, а тому підлягає кримінальній відповідальності за скоєне, однак, враховуючи, що зазначене кримінальне правопорушення вчинене ним у стані неосудності, тому суд вважає за необхідне застосувати до нього примусовий захід медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом з метою запобігання вчинення ним нових суспільно небезпечних діянь.

При цьому суд враховує характер захворювання ОСОБА_5 , тяжкість вчиненого ним діяння, ступінь небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, а також те, що згідно висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_5 потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

Підстав для застосування інших видів примусових заходів медичного характеру, передбачених ст. 94 КК України, відносно ОСОБА_5 суд не вбачає.

Цивільного позову по справі не заявлено.

Судові витрати по справі відсутні.

Питання речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 93, 94 КК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», Закону України "Про психіатричну допомогу", ст.ст. 1-29, 100, 369-372, 376, 512, 513 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Маківка Рокитнянського району Київської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком яких в свідоцтвах про народження не вписаний, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, що вчинив суспільно - небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирався.

Цивільного позову по справі не заявлено.

Судові витрати по справі відсутні.

Речові докази: амбулаторну картку № 28/0366 на ім`я ОСОБА_5 , яка знаходиться у лікаря психіатра КНП Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області «Рокитнянська багатопрофільна лікарня» ОСОБА_11 - залишити останній за належністю, амбулаторну картку № 0427/0210 на ім`я ОСОБА_4 , яка передана на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_4 , - залишити ОСОБА_4 .

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали (постанови) суду.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуюча суддя ОСОБА_1