Постанова № 11386768, 23.09.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-3753/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чеснокової А.О.,

при секретарі Лисенко М.С.,

за участю:

представника позивача - Скуріхіна С.В.

представника відповідача - Онищенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Нафто-Кретор"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання нечинним акту, -

В С Т А Н О В И В:

04 серпня 2010 року Приватне підприємство "Нафто-Кретор"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання нечинним акту Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 15 червня 2010 року № 148 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 23.04.2010 № 97 прийнятий відповідачем в порушення вимог підпункту "в" пункту 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки у ньому не вказано жодної з підстав, передбачених цим підпунктом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечення на позов зазначив, що спірне рішення прийнято Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законами України “Про податок на додану вартість”, "Про державну податкову службу в Україні". Вважає, що у підпункті "в" пункті 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” закріплено невичерпний перелікпідстав для анулювання реєстрації платника ПДВ, з посиланням на те, що існує така підстава, як анулювання реєстрації з будьяких інших причин, що і мало місце в даному випадку. За наведених обставин, відповідач вважає відсутніми підстави для задоволення позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Нафто-Кретор" має статус юридичної особи, зареєстроване Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 21 вересня 2006 року, ідентифікаційний код 34607790 та взяте на податковий облік у Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Полтавської області.

З 27 вересня 2006 року по 15 червня 2010 року Приватне підприємство "Нафто-Кретор" було платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100081123 серії НБ № 000376.

15 червня 2010 року комісією Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіприйнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства "Нафто-Кретор", яке оформлено актом № 148.

Позивач не погодився з даним рішенням та оскаржив його до суду.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до зазначеного акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації Приватного підприємства "Нафто-Кретор" в якості платника податку на додану вартість слугував висновок відділу супроводження великих платників податків управління оподаткування юридичних осіб від 11 червня 2010 року № 141.

Правовою підставою для анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість став припис пункту 1.1 Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України № 266 від 18 квітня 2008 року (надалі Порядок № 266) визначає, що даний Порядок запроваджується в органах державної податкової служби з метою удосконалення руйнування схем мінімізації податкових зобов'язань, ліквідації віртуального податкового кредиту з податку на додану вартість, повноти декларування податкових зобов'язань та забезпечення своєчасності відшкодування податку на додану вартість в умовах запровадження податкових зобов'язань у розрізі контрагентів.

Правомірність застосування Порядку № 266 відповідач обґрунтовував посиланням на норму підпункту "в" пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість", якою, на думку податкового органу, передбачена можливість анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з будь-яких інших причин, що не встановлені цією нормою.

Так, відповідно до підпункту "в" пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає субєктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Як свідчить аналіз наведеної норми, реєстрація особи в якості платника податку на додану вартість з підстав, визначених цією нормою, анулюється в двох випадках: 1) у випадку реєстрації особи в якості платника єдиного податку; 2) у випадку, якщо така особа стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування.

Таке обумовлено тим, що діюча в Україні спрощена система оподаткування, при переході на яку реєстрація особи в якості платника податку на додану вартість анулюється, залежно від її виду передбачає або особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від встановленого Законом України "Про податок на додану вартість", або взагалі звільнення особи від сплати податку на додану вартість на підставі рішення суду чи з будь-якої іншої причини.

Тобто, згадані у даній нормі Закону інші причини стосуються виключно можливих підстав, із яких платник податку звільняється від сплати податку на додану вартість. Відповідними причинами можуть бути судове рішення, нормативний або інший акт компетентного органу, внаслідок якого платник податку на додану вартість втрачає обов'язок з нарахування та/або сплати цього податку.

Водночас наведена законодавча норма не може розглядатися як підстава для розширеного тлумачення обставин, за яких відбувається анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, порівняно з тими, що згадані в п.9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість". Зокрема, порушення платником податку правил податкового обліку з податку на додану вартість можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої цим Законом та іншими законами з питань оподаткування, але не тягнуть за собою права податкового органу анулювати свідоцтво про реєстрацію такого платника податку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що посилання в підпункті "в" пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" на "будь-яку іншу причину" стосується виключно причин звільнення особи від сплати податку на додану вартість при перебуванні її на спрощеній системі оподаткування.

Відтак, є підстави вважати, що відповідач неправильно застосував вказану норму закону.

Оскільки пункт 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює виключний перелік підстав анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, який в силу пункту 11.4 статті 11 зазначеного Закону не може бути розширений інакше, ніж шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування податком на додану вартість, суд приходить до висновку про неправомірне застосування відповідачем Порядку № 266.

Крім того, пункт 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" є нормою прямої дії та не передбачає надання органам державної податкової служби функцій, які перевищують їх повноваження, встановлені цією нормою Закону.

Доказів наявності підстав для анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ, передбачених підпунктами "а"- "г" пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідач суду не надав.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду правомірності прийняття акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства "Нафто-Кретор" від 15 червня 2010 № 148, у зв'язку з чим позовна вимога про скасування цього акту підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства "Нафто-Кретор" від 15 червня 2010 № 148 є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати акт Кременчуцької ОДПІ про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства "Нафто-Кретор" від 15 червня 2010 №148.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Нафто-Кретор" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання нечинним акту - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 15 червня 2010 року № 148 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства "Нафто-Кретор".

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Нафто-Кретор" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28 вересня 2010 року.

СуддяА.О. Чеснокова