Ухвала суду № 113862892, 02.10.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

02 жовтня 2023 року м. Київ Справа № 320/23113/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Солом`янського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Міністерства юстиції України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 , у якому просить суд:

- зобов`язати закінчити виконавче провадження №64361681 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 62 296,70 грн.;

- зобов`язати закінчити виконавче провадження №64361926 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 15 802,54 доларів.

13.07.2023, ухвалою суду за ст. 169 КАС України вказана позовна заява була залишена без руху з підстав невідповідності останньої вимогам ч. 6 ст. 161 КАС України, із пропозицією позивачу способу усунення недоліків та у визначений судом строк.

Позивачем ухвала суду отримана 14.07.2023.

18.07.2023 до суду надійшли від представника позивача Стадника Т.Р додаткові пояснення та докази щодо строків звернення до суду із даним позовом, в якому із посиланням на положення ст.ст. 122, 287 КАС України, Закон України "Про виконавче провадження" та позицію Верховного Суду у постанові від 21.07.2022 у справі № 320/6215/19, вказує про незгоду із діями виконавця за наслідками звернення ОСОБА_2 із завами в березні 2023 року про відкриття виконавчого провадження за дублікатом виконавчого листа №753/11149/15 від 09.02.2017 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором у сумі 158025,38 дол.США та пені у сумі 428399,02 грн. і штрафу 194567,93 грн., а саме винесення постав від 28.03.2023 про відкриття ВП №71414452, від 28.03.2023 про розмір мінімальних витрат ВП №71414452, від 28.03.2023 про стягнення з боржника основної винагороди за ВП №71414452, 28.03.2023 про арешт коштів боржника, від 28.03.2023 про об`єднання проваджень ВП №71414452 та ВП №71417189, від 28.03.2023 про стягнення з боржника основної винагороди, від 28.03.2023 про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження, від 28.03.2023 про стягнення з боржника основної винагороди та про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження, від 28.03.2023 про арешт коштів боржника, від 30.03.2023 про арешт майна боржника.

Представник вказує, що винесені постанови призводять до подвійного стягнення коштів з боржника, що є накладенням непропорційного і надмірного тягара на боржника, що порушує права, свободи та інтереси позивача, зокрема, зачіпає його права власності, також пов`язує строк на оскарження не з винесеними постановами про стягнення виконавчого збору, а з діями виконавця щодо такого стягнення, вчиненими після відкриття виконавчого провадження з виконання того ж самого виконавчого листа.

Не будучи достовірно повідомленим про стан виконання оскаржуваних виконавчих проваджень, обізнаності відповідача з фактом відкриття таких проваджень та подальших намірів щодо оскажуваних проваджень, відповідачу 31.03.2023 було направлено заяву про закінчення спірного виконавчого провадження та не отримавши жодної відповіді, представник позивача звернувся із адвокатським запитом та із відповіді від 18.04.2023, яку отримано 16.05.2023 позивачу стало відомо про відмову щодо завершення оскаржуваних виконавчих проваджень. З даним позовом позивач звернувся 24.05.2023, тобто у десятиденний строк.

Відповідно, в заяві представник зазначив, що оскільки позивач не оскаржує постанови від 03.02.2021 за виконавчим провадженням № 64364681 та № 64361926, а оскаржують дії/бездіяльність щодо закриття спірних проваджень, вважає відсутніми порушення десятиденного строку визначеного для звернення до суду з даним позовом.

Враховуючи обставини залишення даного позову без руху ухвалою суду від 13.07.2023 та поданих представником позивача додаткових пояснень щодо строків звернення до суду із даним позовом, вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду, суд враховує обставини навантаження судді та зазначає слідуюче.

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд наголошує, що ст. 287 КАС України встановлено десятиденний строк для оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні строки оскарження установлені частиною п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII.

У цьому контексті строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Законодавець визнав строк у десять днів достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Обумовлений строк звернення до адміністративного суду обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

У цьому аспекті «день, коли особа дізналася про порушення свого права» - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Отже, законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Також порівняльний аналіз словоформ «дізналася» і «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

За змістом частини першої статті 121 КАС України пропущений процесуальний строк, встановлений законом, суд може поновити за заявою учасника справи, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У цьому контексті під «поважними причинами» слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Одночасно з цим, причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Загалом правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення.

Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин: вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Зрештою право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З предмету спору вбачається, що позивач оскаржує дії виконавця, що не вчинені останнім за зверненням із заявою від 31.03.2023 про закінчення виконавчого провадження № 64361681 та № 64361926, оскільки наступне ВП№71414452 призвело до подвійного стягнення з боржника виконавчого збору, що вважає не законним та протиправним.

В додаткових поясненнях зазначено про надіслання 31.03.2023 заяви про закінчення виконавчого провадження та надіслання адвокатом 17.04.2023 запиту про надання інформації, за яким отримано відповідь 16.05.2023.

З доданої заяви до виконавця від 31.03.2023 та відповіді виконавця від 18.04.2023 за вих. №55499, що відповідно до трекінгу Укрпошта 0315127616966 отримано позивачем лист-відповідь 16.05.2023, позов подано до суду 25.05.2023, що підтверджується трекінгом Укрпошта 0102122332656.

З урахуванням вказаного та врахованого судом, слідує обізнаність позивача із наявними діями та бездіяльністю виконавця за виконавчим провадження № 64361681 та № 64361926 ще з березня 2023 року, інакше звернення із заявою про закінчення виконавчих проваджень з підстав, якими обґрунтовані позовні вимоги та подана заява не мали б підстави для подання за відсутності на те об`єктивних та фактичних причин, а саме відомої інформації про відкрите ВП ВП№71414452 т винесені в даному провадженні постанови.

Суд також вказує про те, що враховуючи про взяті на себе кредитні зобов`язання, позивач відповідно обізнаний про рішення Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/11149/15 про стягнення кредитної заборгованості, пені та штрафу, та про наявність виконавчих листів від 09.02.2017 у справі № 753/11149/15. може відповідним чином встановити в реєстрі виконавчих проваджень стан необхідного виконавчого провадження.

Таким чином, суд враховує, що позивачу було відомо про бездіяльність відповідача ще з березня 2023 року, та враховуючи положення ст. 287 КАС України строк звернення до суду з позовною заявою становить десять днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Обставини не оскарження у справі постанов за виконавчим провадження № 64361681 та № 64361926 не звільняють від обов`язку учасника виконавчого провадження дотримуватись строків звернення до суду визначені ст. 287 КАС України.

Суд зазначає, що з наданих додаткових пояснень не вбачаються обґрунтування поважності причини пропуску десятиденного строку на звернення до суду із даним позовом, позивач не вказує про причини пропущення строків звернення до суду та не просить пропущений строк поновити. Отримання відповіді на запит в травні 2023 року не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права та захист своїх інтересів і ця дата не пов`язується та не змінює початок перебігу строку звернення до адміністративного суду.

Аргументи позивача не є переконливими свідченнями того, що за наявності наміру поновити порушені права він був об`єктивно позбавлений можливості вчасно звернутися до адміністративного суду.

Зрештою оцінка змісту обставин справи, хронології та послідовності дій позивача перед зверненням до суду свідчать про те, що цей строк був пропущений через відсутність його зусиль і належної старанності, особливо з огляду на реальну обізнаність з відкриттям виконавчих проваджень, вчинення державним виконавцем дій по стягнення виконавчого збору, арешту коштів та майна.

Відтак, отримана заява від представника позивача не подана у відповідності до вимог ч. 6 ст. 161 КАС України, що у сукупності із вказаним вище, виключає обставини та факт дотримання позивачем процесуальних строків звернення до суду з даним позовом, не подання до суду необхідного клопотання з проханням визнати поважними причини пропуску строку звернення, надання відповідних доказів та проханням поновити строк, суд зазначає, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 13.07.2023.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає необхідним повернути позивачу позовну заяву з підстави не виконання вимог ухвали суду від 14.06.2023 про залишення позовної заяви без руху, застосовуючи положення ч. 2 ст. 123 КАС України.

Керуючись статтями 123, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Солом`янського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Міністерства юстиції України про зобов`язання вчинити певні дії, - повернути позивачеві.

2. Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Войтович І.І.