Рішення № 113846605, 31.08.2023, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8406/23

провадження № 2/753/4904/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Боклач А.Є., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту, накладеного постановою ВДВС Дарницького РУЮ у місті Києві серії АА № 895945, з 1/4 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності,

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 травня 2023 року позовну заяву було передано для розгляду судді Якусику О.В.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 05 червня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 753/8406/23 за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання на 18 липня 2023 року.

Відповідач у підготовче засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

18 липня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31 серпня 2023 року.

31 серпня 2023 року сторони в судове засідання не прибули, до початку судового засідання позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій також просив не стягувати з відповідача судовий збір.

Відповідач, повідомлений належним чином про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 19 травня 1995 року квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 (частка 1/4), ОСОБА_3 (частка 1/4), ОСОБА_4 (частка 1/4) та ОСОБА_1 (частка 1/4).

З довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.09.2022 № 310729751 слідує, що на 1/4 частини квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 , накладено арешт, реєстраційний номер обтяження № 9728379, на підставі постанови ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва АА 895945 від 16.09.2009.

Згідно з листом Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07.10.2022, станом на 07.10.2022 виконавче провадження відносно ОСОБА_1 на виконанні у Відділі не перебуває, а надати більш детальну інформацію не виявляється можливим з огляду на закінчення строку зберігання виконавчих проваджень.

Позивач вказує, що під час звернення до нотаріуса при отриманні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо про накладення арешту на належну йому частку.

Як зазначає позивач, згідно з відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження відсутня інформація щодо вказаного виконавчого провадження, позивач також не перебуває в Єдиному реєстрі боржників.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як передбачено ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту свого цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини встановлені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 15 березня 2013 року у справі №6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У своїх рішення Європейський суд з прав людини наголошував, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними засобами і тією метою, на яку спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними меті їх застосування.

Судом встановлено, що відомості про виконавче провадження, в межах якого накладалася заборона, в Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні, а матеріали виконавчого провадження, у якому постановою № 29/8 від 07.04.2008 ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, знищено за строком давності. Відомості з Автоматизованої системи виконавчого провадження свідчать, що стосовно позивача відсутні будь-які виконавчі провадження, а відомості з вебсайту «Судова влада України» свідчать, що до 2014 року відсутні записи про наявність судових проваджень, учасником яких є ОСОБА_1 .

У матеріалах справи також відсутні докази, що на даний час існує потреба в арешті майна позивача.

Наявність чинного обтяження (арешту) майна за таких умов порушує права позивача, внаслідок чого він позбавлений можливості повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для продовження існування вказаного обтяження, як і відсутність правових підстави для обмеження правомочностей позивача.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 12-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна задовольнити.

Зняти арешт, накладений на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 , накладений постановою ВДВС Дарницького РУЮ м. Києві АА №895945 від 16.09.2009, зареєстрованого у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 14.04.2010 за № 9728379.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ):

Відповідач: Дарницький районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02099, м. Київ, вул. Заслонова, буд. 16, ідентифікаційний код 34968768).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 2 жовтня 2023 року.

Суддя О.В. Якусик