Ухвала суду № 1138247, 17.09.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

17.09.2007№К-18141/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БившевоїЛ.І., НечитайлаО.М., ПилипчукН.Г., РибченкаА.О.

розглянувши у порядку попереднього провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва на рішення Господарського суду м.Києва від22.04.2005 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від26.04.2006 по справі №28/62

за позовом         Відкритого акціонерного товариства «Універсам №20»

до                        Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва

про             визнання недійсним податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від26.05.2004 №491-23-709-03082180/8124 та №492-23-706-03082180/812, якими визначено суму податкових зобов'язань за платежем податок на додану вартість у розмірі 48593,36грн., (ут.ч.32395,57грн. основного платежу та 16197,79грн. штрафних (фінансових) санкцій за виявленим завищенням суми бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2003року у розмірі 320711,43грн. та за серпень 2003року у розмірі 175638грн., які винесені на підставі Акту позапланової перевірки правильності обчислення та правомірності відшкодування сум податку на додану вартість від24.05.2004 №99/23-70/03082180 згідно декларації з ПДВ за липень, серпень 2003року.

Рішенням Господарського суду м.Києва від22.04.2005, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від26.04.2006 по справі №28/62 позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач (МДПІ) подав касаційну скаргу, в якій зазначив, що згідно з договором від10.07.2001 №90/645 отримано від ВАТ "Універсам №20" (Покупець) передоплату за поставку алкогольних напоїв на загальну суму 3172470грн., (в т.ч. ПДВ - 528745грн.) і на дату складання Акту зазначений товар не було отримано. Також пославшись на п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та фактичні обставини справи, скаржник зазначив, що дана норма закону визначає тільки право платника на податковий кредит за першою подією у звітному періоді, але не визначає, що це одна з подій, яка є достатньою для виникнення права у платника на податковий кредит.

Скаржник вважає, що законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України і тому просить скасувати судові рішення та відмовити в позові повністю.

Позивач (ВАТ) заперечення на касаційну скаргу не надав.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від06.09.2007 визнано за можливе попереднє провадження по справі.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 від03.04.1997 №168 Закону України «Про податок на додану вартість» - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної (пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі податкових накладних ПП«Баядера», позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість (ПДВ), сплачені у складі вартості товару, в розмірі 528745грн., в т.ч.: за липень 2003року - 351060грн., за серпень 2003року - 177685грн. Під час перевірки вказані податкові накладні відповідачем не визнано.

Оскільки при задоволенні позовних вимог судів першої та апеляційної інстанції досліджені первинні документи по конкретних господарських операціях, які підтвердили формування позивачем податкового кредиту за період, який перевірявся і встановлено, що договір, що укладений позивачем з ПП«Баядера» та на підставі якого була проведена господарська операція, на даний час є чинним, тому порушення встановленого Законом України «Про податок на додану вартість» судами не встановлено.

Суд касаційної інстанції погоджується із наведеним обґрунтуванням судових рішень, про те, що позивачем суми податку на додану вартість сплачені у складі вартості товару за наявності належним чином оформлених податкових накладних, а тому позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту у липні - серпні 2003року податок на додану вартість, сплачений контрагенту (ПП«Баядера») у складі вартості товару.

Таким чином, оскільки судами встановлено, що відповідачем безпідставно зменшено від'ємне значення чистої суми податкових зобов'язань по ПДВ за липень 2003року на суму 320711,43грн. за серпень 2003року на суму 30348,57грн., відповідно незаконно донараховано податкові зобов'язання по ПДВ за липень 2003року у сумі 348,57грн., за серпень 2003року у сумі 2047грн., тому винесення податкових повідомлень-рішень від26.05.2004 №491-23-709-03082180/8124 та №492-23-706-03082180/812 є необґрунтованими, а застосування штрафних санкцій є безпідставним. Тобто судами правомірно визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від26.05.2004 №491-23-709-03082180/8124 та №492-23-706-03082180/812.

Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнили позов. А рішення судів першої та апеляційної інстанцій належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 215, 220, 2201, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м.Києва від22.04.2005 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від26.04.2006 по справі №28/62 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                             О.В.Карась

Судді                                                        Л.І.Бившева

                                                                 О.М.Нечитайло

                                                                 Н.Г.Пилипчук

                                                                 А.О.Рибченко