Рішення № 113821880, 29.09.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2023 року м. Київ справа №320/1307/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування накази, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час прогулу позовом,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУ НП в Київській області, відповідач), в останній редакції якого від 10 травня 2022 року просив:

- визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП в Київській області від 05 листопада 2021 року № 501 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП в Київській області від 03 грудня 2021 року № 323-ос «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення № 2 Бориспільського районного управління поліції;

- стягнути на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витати.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою від 25 травня 2022 року Київський окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 20 червня 2022 року.

Ухвалою від 15 серпня 2022 року Київський окружний адміністративний суд витребував від ГУ НП в Київській області докази, зокрема відеозаписи із портативних бодікамер, перелік яких міститься на аркушах 3-4 висновку службового розслідування.

Учасниками справи подано заяви про подальший її розгляд в порядку письмового провадження.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, подальший розгляд справи здійснено судом без участі представників учасників справи у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, відеозаписи, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваних наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, стверджуючи, що вони прийняті з порушенням Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, інших законодавчих актів, оскільки ґрунтується на хибних висновках службового розслідування про вчинення ним дисциплінарного проступку. Також відповідач порушив процедуру проведення службового розслідування у зв`язку з ненаданням позивачу можливості реалізувати свої права у ході його проведення шляхом подання відповідних клопотань, отримання матеріалів розслідувань, долучення до них доказів, надання додаткових пояснень, використання правової допомоги. У зв`язку з протиправним звільненням позивач вважає, що підлягає поновленню судом на займаній до звільнення посаді з виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Зауважив про несвоєчасну видачу відповідачем йому трудової книжки у зв`язку зі звільненням та неналежне її ведення.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що в установленому порядку провів службове розслідування, за наслідками якого обґрунтовано встановив вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що є порушенням службової дисципліни та зумовило необхідність притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення - звільнення з посади.

Позивач, ознайомившись із наданими відповідачем до суду відеоматеріалами, надав суду додаткове пояснення, в якому наполягав на тому, що ці відеоматеріали підтверджують наявність у нього під час перебування на місці події нагрудного знаку поліцейського (жетона) і належне виконання ним службових обов`язків, тобто спростовують висновки відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач з 11 листопада 2008 року перебував на службі в органах внутрішніх справ, а з 07 листопада 2015 року в Національній поліції України, склав Присягу поліцейського.

Наказом ГУ НП в Київській області від 26 лютого 2021 року № 63 о/с майора поліції ОСОБА_1 призначено інспектором сектору реагування патрульної поліції, звільнивши його з посади заступника начальника відділу поліції начальника сектору кримінальної поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції.

Службові обов`язки інспектора сектору реагування патрульної поліції визначаються типовою посадовою інструкцією, 01 липня 2021 року затвердженою тимчасово виконуючим обов`язки відділення поліції № 2 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_2 . Докази ознайомлення позивача з цією інструкцією суду не надано.

Наказом ГУ НП в Київській області від 05 листопада 2021 року № 501 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області» за порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 11, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», статті 1, частини шостої статті 2 Дисциплінарного статуту Національної поліції, підпункту 5 пункту 2 розділу ІХ, пункту 10 Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного реагування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 27 квітня 2020 року № 357, пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, що виразилося у неналежному виконанні обов`язків старшого наряду групи реагування патрульної поліції, незабезпеченні охорони місця події та слідів учиненого кримінального правопорушення, наданні доступу до місця події стороннім особам, бездіяльності під час виконання своїх посадових обов`язків, нереагуванні на факт вчинення правопорушення, неприпиненні таких порушень, нестриманні колег по службі від вчинення порушень службової дисципліни, що у подальшому призвело до ускладнення документування кримінального правопорушення та часткового знищення речових доказів і перебування на місці події без засобів індивідуального захисту (бронежилетів та захисних шоломів) та активної оборони (гумових або пластикових кийків), позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення на нього дисциплінарного стягнення - звільнення з посади.

08 грудня 2021 року позивач ознайомився із цим наказом та отримав його копію, що відповідачем не заперечувалося.

На підставі вищевказаного наказу наказом ГУ НП в Київській області від 03 грудня 2021 року № 323 о/с «По особовому складу» позивача 03 грудня 2021 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Оцінюючи правомірність видання відповідачем вищевказаних наказів про звільнення позивача, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною шостою статті 43 Конституції України встановлено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Частиною першою статті 3 названого Закону визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. На працівників поліції (поліцейських та державних службовців) поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.

Статтею 18 Закону № 580-VIII визначено основні обов`язки поліцейського. Так, поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов`язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред`явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.

Додаткові обов`язки, пов`язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.

У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть, поміж іншого, дисциплінарну відповідальність відповідно до закону (частина перша статті 19 Закону № 580-VIII).

Відповідно до статті 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові, відповідно до якої присягається вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарного статуту Національно поліції України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» (далі Дисциплінарний статут).

За змістом частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;

8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;

10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно з приписами статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

При цьому службове розслідування має відбуватися за чітко встановленою законом процедурою, в тому числі із забезпеченням права поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, на захист що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій в порядку приписів статті 18 Дисциплінарного статуту.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 затверджений Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі Порядок № 893), який визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.

Згідно з пунктом 1 розділу II Порядку № 893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Пунктом 4 цього ж розділу визначено, що в наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначаються підстава та форма проведення службового розслідування, а також прізвище, ім`я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо).

Пунктами 1 та 2 розділу V Порядку № 893 визначено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з пунктом 4 цього ж розділу службове розслідування має встановити:

- наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;

- наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;

- ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;

- обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;

- відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

- вид і розмір заподіяної шкоди;

- причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Як зазначено в пункті 7 розділу V Порядку № 893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.

Згідно з пунктом 14 розділу V Порядку № 893 під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.

За змістом розділу VI Порядку № 893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

У описовій частині зазначаються також відомості про залучення фахівців та результати їх участі в службовому розслідуванні.

У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.

У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються:

- висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.

У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування;

- вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку;

- відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством;

- запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Відповідно до розділу VII Порядку № 893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності. Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, ЗВО та особистого ознайомлення поліцейського з ним, що здійснюється кадровим підрозділом органу (підрозділу, закладу, установи), ЗВО за місцем проходження служби зазначеним поліцейським. Таке ознайомлення засвідчується шляхом проставляння поліцейським, притягнутим до дисциплінарної відповідальності, підпису, прізвища та ініціалів на останньому аркуші копії наказу, долученої до його особової справи. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт довільної форми, що підписується працівником кадрового підрозділу та іншими присутніми під час відмови особами, який долучається до особової справи поліцейського, притягнутого до дисциплінарної відповідальності.

Виконання таких дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь та звільнення зі служби в поліції, шляхом видання наказів по особовому складу покладається на підрозділи кадрового забезпечення (служби персоналу) територіальних органів поліції, установ та закладів поліції, а також ЗВО.

Поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені статтею 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Аналіз викладених правових норм дає підстави стверджувати, що службове розслідування в органах поліції є комплексом заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції та з метою збирання, перевірки і оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського, встановлення обставин (часу, місця, способу) його вчинення, уточнення причин та умов, що цьому сприяли, а також ступеня вини особи, яка його вчинила, і визначення виду стягнення, що пропонується до застосування керівником.

Таким чином, мета службового розслідування полягає у повному, об`єктивному та всебічному встановленні обставин (часу, місця), наслідків правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у його вчиненні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявності причинного зв`язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причин правопорушення та умов, що йому сприяли; законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов`язків, що були порушені; ступеня вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки поліцейського і його ставлення до вчиненого.

Зі змісту оскаржуваного наказу ГУ НП в Київській області від 05 листопада 2021 року № 501, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, встановлено, що до керівництва Бориспільського РУП ГУНП в Київській області 31 серпня 2021 року надійшов рапорт тимчасово виконуючого обов`язки начальника відділення поліції № 2 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_2 щодо можливих порушень службової дисципліни окремими працівниками ГУ НП в Київській області. У ході проведення службового розслідування інформація щодо можливих порушень службової дисципліни окремими працівниками ГУНП в Київській області підтвердилася.

Реквізити вказаного висновку службового розслідування в наказі не зазначені.

Учасники справи надали суду висновок службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками відділення поліції № 2 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області від 06 жовтня 2021 року (далі висновок службового розслідування), який того ж дня затверджений начальником ГУ НП в Київській області генерал поліції третьої рангу ОСОБА_3 . Згідно з доводами учасників справи цей висновок службового розслідування слугував підставою для видання відповідачем наказу від 05 листопада 2021 року № 501.

Вищевказаний висновок службового розслідування складений дисциплінарною комісією за наслідком проведення службового розслідування за фактом можливих неправомірних дій окремих працівників відділення поліції № 2 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області, призначеного наказом ГУ НП в Київській області від 06 вересня 2021 року № 1415 «Про призначення службового розслідування».

В описовій частині висновку службового розслідування зазначено, поміж іншого, таке:

10 серпня 2021 року до чергової частини відділення поліції № 2 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_4 про те, що в с. Засупоївка Яготинського району двоє рибалок здійснювали вилов риби забороненими знаряддями вилову. Повідомлення зареєстроване за № 4040. На місце події направлено групу реагування патрульної поліції у складі трьох поліцейських: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Відповідними посадовими особами поліції проведено цільовий інструктаж зазначеної групи реагування відповідно до вимог пункту 18 розділу ХІІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 27 квітня 2020 року № 357 (далі Інструкції № 357). При цьому майор поліції ОСОБА_7 відповідно до частини шостої статті 2 Дисцплінарного статуту Національної поліції України старшим наряду визначив ОСОБА_1 .

За результатами огляду відеозаписів з портативних біокамер

0000000_00000020210811061114_0131.МР4, 0000000_00000020210811061226_0132.МР4,

0000000_00000020210811060340_0130.МР4, 0000000_00000020210811063028_0134.МР4,

0000000_00000020210811062111_0133.МР4, 0000000_00000020210811070825_0136.МР4,

0000000_00000020210811070130_0135.МР4, 0000000_00000020210811054838_0129.МР4

службовим розслідуванням встановлено, що в ході встановлення осіб правопорушників поліцейські ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 всупереч вимогам підпункту 5 пункту 2 розділу ІХ Інструкції № 357 до прибуття слідчо-оперативної групи не забезпечили охорону місця події та слідів учиненого кримінального правопорушення, надали доступ до місця події стороннім особами, допустили бездіяльність, а саме не припинили дії громадян, що виявились у викиданні риби з ящиків, плаваючих засобів та сітей до водойми, не реагували на явний факт кримінального правопорушення, що у подальшому призвело до ускладнення документування кримінального правопорушення та відшукання об`єкту і знаряддя злочину, часткового знищення речових доказів. Ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_6 не припинили порушення один одного.

У порушення вимог частини шостої статті 2 Дисциплінарного статуту Національної поліції України у разі спільного виконання службових обов`язків поліцейськими, які не підпорядковані один одному по службі, старшим вважається поліцейський, визначений керівником, або який займає вищу посаду. Якщо поліцейські займають рівні посади, старший визначається за спеціальним званням, ОСОБА_7 старшим наряду було визначено ОСОБА_1 ..

В порушення вимог пункту 10 розділу ХІІІ Інструкції № 357 названі поліцейські перебували на місці події без засобів індивідуального захисту (бронежилетів та захисних шоломів), активної оборони (гумових або пластикових кийків). ОСОБА_1 в порушення вимог пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179 (далі Правила № 1179), перебував на місці події без нагрудного знаку (жетона).

Також службовим розслідуванням встановлено, що того ж дня на місце події прибула слідчо-оперативна група, яка здійснила документування вищевказаного факту та вилучення знаряддя злочину та речових доказів. За вказаним фактом працівниками слідчого відділу Бориспільського РУП ГУНП в Київській області 11 серпня 2021 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021116320000169 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 249 КК України. Досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні триває.

Інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області майор поліції Козак О.І. у своїх поясненнях вказав, що в серпні 2021, точної дати не пам`ятає, під час несення служби в складі слідчо-оперативної групи на службовий планшет отримав повідомлення про вчинюване правопорушення на березі річки Супій в м. Яготин і що виїзд на місце події слідчо-оперативної групи не потрібний. Але керівництво відділення поліції № 2 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області дало вказівку прибути на місце події. По прибуттю на виклик стало зрозуміло, що конфліктують дві групи осіб на основі вилову риби з річки Супій. Зрозумівши, що питання належить до компетенції іншої служби, викликали слідчо-оперативну групу. Після прибуття на місце події начальника сектору дізнання відділення поліції № 2 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області діяв за його вказівкою.

Проаналізувавши матеріали службового розслідування дисциплінарна комісія зробила висновок, про порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, статей 3, 8, 11, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», статті 1, частини шостої статті 2 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпункту 5 пункту 2 розділу ІХ, пункту 10 Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 27 квітня 2020 року № 357, пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, що виразилось у невиконання обов`язків керівника наряду групи реагування патрульної поліції, незабезпечення охорони місця події та слідів учиненого кримінального правопорушення, наданні доступу до місця події стороннім особам, бездіяльності під час виконання своїх посадових обов`язків, нереагування на факт вчинення кримінального правопорушення, неприпинення таких порушень, нестримання колег по службі, що у подальшому призвело до ускладнення документування кримінального правопорушення та відшукання об`єкту та знаряддя злочину, часткового знищення речових доказів, перебування на місці події без засобів індивідуального захисту (бронежилетів та захисних шоломів), активної оборони (гумових або пластикових кийків).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини висновку службового розслідування встановлено порушення нормативно-правових документів, які регламентують діяльність поліції, допущених окремими працівниками відділення поліції № 2 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області.

В пункті 5 резолютивної частини висновку службового розслідування рекомендовано за порушення службової дисципліни та вимог статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», статті 1, частини шостої статті 2 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпункту 5 пункту 2 розділу ІХ, пункту 10 Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 27 квітня 2020 року № 357, пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, що виразилось у неналежному виконанні обов`язків старшого наряду групи реагування патрульної поліції, незабезпеченні охорони місця події та слідів учиненого кримінального правопорушення, наданні доступу до місця події стороннім особам, бездіяльності під час виконання своїх посадових обов`язків, нереагуванні на факт вчинення правопорушення, неприпинення таких порушень, нестриманні колег по службі від вчинення порушень службової дисципліни, що у подальшому призвело до ускладнення документування кримінального правопорушення та часткового нищення речових доказів і перебування на місці події без засобів індивідуального захисту (бронежилетів та захисних шоломів) та активної оборони (гумових або пластикових кийків) інспектора сектору реагування поліції відділення поліції № 2 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції.»

Стосовно висновків службового розслідування суд зазначає про таке.

Щодо порушення позивачем частини шостої статті 2 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Указаною правовою нормою визначено, що у разі спільного виконання службових обов`язків поліцейськими, які не підпорядковані один одному по службі, старшим вважається поліцейський, визначений безпосереднім керівником або який займає вищу посаду. Якщо поліцейські займають рівні посади, старший визначається за спеціальним званням.

Дисциплінарною комісією у висновку службового розслідування встановлено, що відповідно до приписів частини шостої статті 2 Дисциплінарного статуту Національної поліції України інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення № 2 Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області майор поліції ОСОБА_1 вважався старшим в наряді групи реагування патрульної поліції, до якої, окрім нього, входило двоє поліцейських сектору реагування патрульної поліції відділення № 2 Бориспільського: старший сержант поліції ОСОБА_5 та старший сержант поліції ОСОБА_6 .

Такого висновку дійшов і суд з огляду на те, що двоє інших поліцейських, які перебували разом з позивачем в наряді групи реагування патрульної поліції, були нижчі за посадою та званням порівняно з ним.

Водночас, з висновку службового розслідування неможливо встановити в чому саме полягає порушення позивачем як старшим наряду групи реагування патрульної поліції вищевказаної правової норми, що дає підстави суду дійти висновку про необґрунтований висновок дисциплінарної комісії про порушення ним цієї правової норми.

Щодо твердження дисциплінарної комісії про неналежне виконання позивачем обов`язків старшого наряду, викладеного у висновку службового розслідування, то за відсутності в цьому висновку інформації про те, які саме обов`язки, визначені законодавством, мав виконувати позивач як старший наряду, таке твердження також є необґрунтованим.

Щодо порушення позивачем підпункту 5 пункту 2 розділу ІХ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 27 квітня 2020 року № 357 (далі Інструкція № 357).

Відповідно до вказаної правової норми працівникам, що перебувають у складі наряду патрульної поліції, ГРПП, УПО, іншого наряду поліції, залученого до системи оперативного реагування, у разі отримання від диспетчера (оперативного чергового) завдання про здійснення реагування на правопорушення або подію, які віднесені до категорій «Гама» і «Дельта», необхідно до прибуття СОГ (слідчо-оперативної групи) забезпечити охорону місця події та слідів учиненого кримінального правопорушення, унеможливити доступ на місце події сторонніх осіб. За необхідності місце події огородити спеціальною стрічкою «поліція» та здійснювати заходи із забезпечення безпеки дорожнього руху. Після прибуття СОГ виконувати доручення старшого СОГ. У разі отримання нарядом поліції охорони до прибуття СОГ сигналу «Тривога» з об`єкта, що охороняється, повідомити про це диспетчера (оперативного чергового) для направлення на місце події найближчого наряду поліції, та здійснити негайне реагування на сигнал «тривога»;

Згідно з висновком дисциплінарної комісії, відображеним у висновку службового розслідування, у порушення зазначеної правової норми позивач до прибуття СОГ разом з іншими поліцейськими не забезпечив охорону місця події та слідів учиненого кримінального правопорушення, надав доступ до місця події стороннім особам, допустив бездіяльність щодо виконання покладених на нього посадових обов`язків, а саме не припинив дії громадян, що виявились у викиданні риби з ящиків, сітей до водоймища, при цьому не реагував на явний факт кримінального правопорушення, що в подальшому призвело до ускладнення документування кримінального правопорушення та відшукання об`єкту та знаряддя злочину, часткового знищення речових доказів.

На переконання суду окремі твердження дисциплінарної комісії про те, що поліцейські наряду поліції, зокрема й позивач, не вжили усіх необхідних заходів щодо забезпечення охорони місця події та слідів вчиненого кримінального правопорушення, надали доступ до місця події стороннім особам, допустили бездіяльність щодо неприпинення дій громадян, які викидали рибу з ящиків та сітки у водойму, та не реагували таким чином на явний факт кримінального правопорушення, ґрунтуються на наявних доказах. Наведене, зокрема підтверджується відеозаписом з бодікамери 0000000_00000020210811062111_0133.МР4 з 00:01:10 по 00:02:16 відеозапису, з якого вбачається, що громадяни на місці події знищували докази ймовірного протиправного вилову риби (викидали рибу з ящиків та рибальські сітки у водойму), тоді як інспектори рибоохорони закликали поліцейських наряду групи реагування патрульної поліції, зокрема й позивача припинити такі дії громадян та вчинити необхідні при цьому дії з метою збереження доказів. Проте певний період часу жодних дій з цією метою вони не вчиняли.

Також зазначені поліцейські, зокрема й позивач не перешкодили доступ до місця події стороннім особам, що підтверджуються відеозаписами з бодікамер і не було спростовано позивачем.

У подальшому після приїзду слідчо-оперативної групи поліцейські наряду, зокрема й позивач активно допомагали їй на місці події документувати кримінальне правопорушення, однак, наразі суд не може встановити та надати оцінку твердженню дисциплінарної комісії про те, що такі дії/бездіяльність поліцейських наряду поліції, зокрема й позивача ускладнили документування кримінального правопорушення.

Разом з тим, суд бере до уваги, що за наслідками вчинення цих дій чи бездіяльності позивачу у висновку службового розслідування та у спірному наказі поставлено в вину те, що у подальшому це призвело до ускладнення документування кримінального правопорушення та часткового знищення речових доказів. При цьому підтвердження таких наслідків до матеріалів розслідування не приєднано. Належним підтвердженням цього може бути лише документи слідства чи суду, які б підтвердили вказані факти, проте ці документи відсутні. Тому факт відеофіксації викидання риби з ящиків та рибальських сіток не може бути належним підтвердженням ускладнення документування чи знищення речових доказів, оскільки у матеріалах службового розслідування взагалі відсутні дані про те, чи визнавалася риба та рибальські сітки речовими доказами і чи було достатньо іншої вилученої частини цих предметів для фіксації та доведення складу правопорушення у встановленому порядку.

Це означає, що висновки службового розслідування в цій частині є передчасними і не відповідають дійсності.

Щодо порушення пункту 10 розділу ХІІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 27 квітня 2020 року № 357.

В пункті 5 резолютивної частини висновку службового розслідування дисциплінарна комісія не зазначила розділ Інструкції, в якому міститься вказаний пункт, проте в описовій частині вказано про порушення позивачем пункту 10 розділу ХІІІ Інструкції № 357 у зв`язку з прибуттям на місце події без засобів індивідуального захисту (бронежилетів та захисних шоломів), активної оборони (гумових або пластикових кийків).

Згідно з пунктом 12 розділу ХІІІ Інструкції № 357 наряд поліції, який прибув на місце події, повинен бути екіпірований відповідно до пункту 10 цього розділу. Контроль за екіпіруванням нарядів поліції при виїзді на місце події покладається: у ГУ НП на відповідального по ГУ НП, у ТВП на начальника ТВП та відповідального по ТВП (начальника СРПП), в УПП на відповідального по УПП, в УПО на відповідального УПО.

Відповідно до пункту 10 розділу ХІІІ Інструкції № 357 поліцейські чергової служби органів (підрозділів) поліції під час чергування озброюються пістолетами з двома спорядженими магазинами, а поліцейські, що входять до складу нарядів поліції, крім зазначеного озброєння, - ще й засобами індивідуального захисту (бронежилетом та захисним шоломом), активної оборони (гумовим або пластиковим кийком, засобами, спорядженими речовинами сльозогінної та дратівної дії, засобами обмеження рухомості). За необхідності з дозволу начальника органу (підрозділу) поліції їм можуть видаватися автоматична зброя та інші спеціальні засоби, визначені Законом України «Про Національну поліцію».

Відтак, під час перебування на місці події позивач зобов`язаний був перебувати у засобах індивідуального захисту (бронежилеті та захисному шоломі), активної оборони (гумовим або пластиковим кийком, засобами, спорядженими речовинами сльозогінної та дратівної дії, засобами обмеження рухомості).

Дисциплінарною комісією шляхом перегляду відеозаписів з портативних бодікамер, стверджується, що поліцейські наряду поліції, зокрема й позивач, перебували на місці події без вищевказаних засобів індивідуального захисту та активної оборони, що підтверджується згаданими відеозаписами. Позивача зазначає про відсутність вказаного порушення, оскільки бронежилет був одягнутий під формений одяг.

Суд зазначає про неможливість перевірити наявність чи відсутність бронежилету за відеозаписом. При цьому позивач не підтвердив безпосередньо та іншими доказами, наприклад, показами свідків, ту обставину, що під форменим одягом на ньому був одягнений бронежилет. Відсутність одягненого захисного шолому, зокрема під час перебування на місці події, позивач не заперечував і відсутність на ньому та на інших поліцейських шолому підтверджується відеозаписами з указаних камер.

За наведених обставин дисциплінарна комісія вірно встановила порушення позивачем пункту 10 розділу ХІІІ Інструкції № 357.

Щодо порушення позивачем пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179 (далі Правила № 1179) у зв`язку з перебуванням на місці події без нагрудного знаку (жетона).

За змістом цієї правової норми під час виконання службових обов`язків поліцейському заборонено знімати з однострою чи приховувати нагрудний знак (жетон), а також будь-яким іншим чином перешкоджати прочитанню інформації на ньому або фіксуванню за допомогою технічних засобів, крім випадків, коли поліцейський виконує службові обов`язки в режимі секретності в установленому законодавством України порядку.

Однак, суд вважає, що дисциплінарна комісія помилково встановила у висновку службового розслідування перебування позивача на місці події без нагрудного знаку (жетону), оскільки відеозаписами на бодікамері 0000000_00000020210811062111_0133.МР4 у період часу з 00:06:40 по 00:06:42, 0000000_00000020210811070130_0135.МР4 з 00:02:26 по 00:02:29 відеозапису підтверджується наявність у ОСОБА_1 на лівій полі світловідбиваючого поліцейського жилета нагрудного знаку (жетона). Отже, висновок дисциплінарної комісії про порушення позивачем пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179 є необґрунтованим.

Беручи до уваги вищевикладене, суд погоджується з висновком дисциплінарної комісії щодо порушення позивачем підпункту 5 пункту 2 розділу ІХ та пункту 10 розділу ХІІІ Інструкції № 357, що свідчить про вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Щодо порушення позивачем статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію» та статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, суд зазначає наступне.

Вище по тексту рішення судом розкрито зміст зазначених статей Закону України «Про Національну поліцію» та Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Так, зокрема, стаття 3 Закону України «Про Національну поліцію» визначає правову основу діяльності поліції, стаття 8 закріплює такий принцип діяльності поліції як законність та складається із трьох частин. Стаття 18 цього ж Закону, окрім основних обов`язків поліцейського, визначає також і інші його обов`язки та складається із чотирьох частин. Стаття 64 передбачає складення поліцейським Присяги поліцейського та зміст присяги.

Частина перша статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України містить визначення поняття службової дисципліни. Частиною третьою цією статті визначено інші обов`язки поліцейського, окрім обов`язків, визначених визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію». Всього указана стаття містить 6 частин.

Таким чином, указані статті Закону України «Про Національну поліції» та Дисциплінарного статуту містять низку норм, про порушення яких позивачем стверджує дисциплінарна комісія у висновку службового розслідування, проте в його тексті не зазначено які саме конкретні норми цих статей порушив позивачем та обставини, якими обґрунтовується порушення кожної такої норми. При цьому має бути зазначено, якщо порушені всі норми цих статей, то в чому конкретно полягало кожне з таких порушень.

Суд бере до уваги, що нелогічним є твердження дисциплінарної комісії про порушення позивачем, наприклад, статті 3 Закону України «Про Національну поліцію», якою визначає правову основу діяльності поліції, а також статі 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції, яким визначено поняття службової дисципліни.

Зважаючи на викладене, суд уважає, що дисциплінарна комісія необґрунтовано зазначила про порушення позивачем статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію» та статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, тому суд зазначає наступне.

Установлені та викладені у висновку службового розслідування дисциплінарною комісією обставини щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку частково знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи.

Разом з тим, як встановлено судом і викладено вище, більшість вказаних у спірних наказах порушень та наслідків цих порушень не була підтверджена під час розгляду справи судом. Фактично судом підтверджено лише окремі з указаних в наказі порушень, які не викликали вказаних в наказі наслідків і не перебувають у причинному зв`язку з цими наслідками (як наприклад перебування на місці події без засобів індивідуального захисту (бронежилетів та захисних шоломів) та активної оборони (гумових або пластикових кийків).

При цьому суд надає оцінку спірним наказам в цілому і позбавлений можливості змінювали визначений відповідачем вид відповідальності, оскільки це входить до виключних повноважень відповідача.

Ураховуючи вище, суд уважає, що при виданні оскаржуваного наказу від 05 листопада 2021 року № 501 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 на підставі вищевказаного висновку службового розслідування відповідач необґрунтовано притягнув до дисциплінарної відповідальності позивача за порушення статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», статті 1, частини шостої статті 2 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179.

Окрім того, рекомендуючи у висновку службового розслідування застосувати до позивача такий суворий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з посади за порушення службової дисципліни, дисциплінарна комісія, встановивши наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, не встановила при цьому ступінь вини позивача щодо вчинення дисциплінарного проступку, вид і розмір заподіяної шкоди, не з`ясувала обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності позивача, не вказала відомості, що його характеризують та дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень. У висновку службового розслідування не зазначені причини та умови, що призвели до вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Як зазначалося судом, щодо заподіяної шкоди внаслідок вчинення позивачем дисциплінарного проступку у висновку службового розслідування, поміж іншого бездоказово зазначено, що порушення позивачем підпункту 5 пункту 2 розділу ІХ Інструкції № 357 призвело до ускладнення документування слідчо-оперативною групою кримінального правопорушення на місці події.

Застосувавши до позивача відповідно до від 05 листопада 2021 року № 501 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області» дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади, що є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення, відповідач таким чином безпідставно погодився з рекомендацією дисциплінарної комісії про застосування цього стягнення.

Відповідач не надав до суду докази, що підтверджують врахування при виданні згаданого вище наказу такі обставини: як тяжкість дисциплінарного проступку; ступінь вини позивача щодо вчинення дисциплінарного проступку; наявність чи відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер його відповідальності; відомості, що його характеризують; попередня поведінка позивача та визнання ним своєї вини; його ставлення до виконання службових обов`язків; дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень.

Як наслідок суд дійшов висновку про протиправність наказу ГУ НП в Київській області від 05 листопада 2021 року № 501 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , що зумовлює необхідність його скасування.

З огляду на вищевикладене є протиправним і підлягає скасуванню судом також наказ ГУ НП в Київській області від 03 грудня 2021 року № 323-ос «По особовому складу», яким позивача 03 грудня 2021 року звільнено із займаної посади

При цьому суд відхиляє доводи позивача про порушення процедури проведення службового розслідування, визначеної Порядком №893, вмотивовані ненаданням йому можливості реалізувати свої права у ході його проведення шляхом подання відповідних клопотань, отримання матеріалів розслідувань, долучення до них доказів, надання додаткових пояснень, використання правової допомоги.

Зазначені доводи позивача не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи.

При цьому судом встановлено, що під час службового розслідування позивач письмово надав свої пояснення щодо предмету службового розслідування і ці пояснення відображені у висновку службового розслідування.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вирішуючи питання щодо способу захисту порушеного права позивача, суд також враховує, що відповідно до частин першої-другої статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Аналогічні приписи містить пункт 24 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, відповідно до якого у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Отже, належним способом поновлення порушених прав позивача є поновлення його на посаді, з якої його було незаконного звільнено, а саме на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення № 2 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області.

Оскільки позивача звільнено з посади 03 грудня 2021 року, який уважається останнім днем його роботи, то поновленню на посаді він підлягає з наступного дня, тобто з 04 грудня 2021 року.

За змістом приписів частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вина позивача щодо розгляду судом його позову про поновлення на роботі більше року відсутня.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.12.2021 до дня поновлення на роботі, суд зазначає таке.

Позивачем не надано до суду даних про своє можливе працевлаштування та отримувану заробітну плату (грошове забезпечення) за період після звільнення до цього часу.

Позивач просить про застосування такого способу захисту як стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня поновлення на роботі. Суд зазначає, що таке формулювання позовної вимоги передбачає чітке визначення конкретної суми коштів, які підлягають стягненню. Разом з тим, позивачем не зазначено конкретної суми коштів, які підлягають стягненню і не надано повний розрахунок такої суми. На час вирішення справи жодних документів щодо такого повного розрахунку позивачем не надано. При цьому у суду відсутні документально підтверджені відомості про можливе працевлаштування позивача після звільнення.

За таких обставин суд вважає, що належним способом захисту заявленої позовної вимоги буде зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 4 грудня 2021 р. по день винесення рішення суду 29 вересня 2023 р., що не є відмовою в задоволенні заявленої позовної вимоги.

Суд також бере до уваги, що обставини справи, які є предметом дослідження, виникли до уведення в Україні в лютому 2022 р. надзвичайного та воєнного стану, а прийняті рішення, дії чи бездіяльність відповідачів не пов`язані із уведенням воєнного стану.

Ураховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір у справі не сплачувався. Підстави для вирішення у цій справі питання щодо розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 05 листопада 2021 року № 501 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з посади інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області майора ОСОБА_1 .

Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 03 грудня 2021 року № 323 о/с «По особовому складу».

Поновити ОСОБА_1 з 04 грудня 2021 року на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Бориспільського районного управління поліції Головного управління поліції в Київській області.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 4 грудня 2021 р. до дня винесення рішення суду 29 вересня 2023 р.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 04 грудня 2021 року на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління Національної поліції в Київській області, адреса: вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ - 40108616.

Суддя Журавель В.О.