Рішення № 113813532, 27.09.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.09.2023Справа № 910/14761/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Національної поліції України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"

про стягнення 15 053, 11 грн.

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національна поліція України (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (далі - відповідач) про стягнення 15 053, 11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №190НП про закупівлю капелюхів та головних уборів (кашкет) (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18440000-5) від 23.07.2021 в частині своєчасної поставки обумовленого договором товару, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у вказаному вище розмірі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/14761/22 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.

09.03.2023 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення неустойки, в якому відповідач просив суд зменшити нараховану пеню на 90 % до суми 1 357, 09 грн, а в іншій частині позову про стягнення 12 213, 88 грн відмовити.

В обґрунтування заявленого клопотання про зменшення розміру пені на 90% відповідач зазначає, що ТОВ "МІК", як стратегічне підприємство для відсічі збройної агресії російської федерації проти України, виконує завдання із задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, зокрема, щодо виготовлення форменого одягу. Відповідач, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань і здійснює витрати для господарської діяльності без отримання попередніх оплат від замовників.

До того ж, аргументуючи заявлене клопотання, відповідач послався і на втрату 4 виробничих об`єктів внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що негативно позначилося на можливості повноцінного ведення господарської діяльності відповідачем.

Крім цього, відповідач вказує на те, що прострочення поставки товару за договором має винятковий характер, адже в період його виконання відповідач виконував значний обсяг інших замовлень для державних потреб, оскільки було укладено значну кількість договорів, за якими поставка товару була здійснена без прострочень, так як ніхто з замовників не пред`являв до ТОВ "МІК" претензій по виконанню договорів в аналогічний період.

Також скаржник звертає увагу суду на те, що позивач не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв`язку із незначним простроченням поставки, а отже незначні порушення договірних зобов`язань не мали ніяких негативних наслідків для Національної поліції України та не порушили майнові інтереси позивача.

17.04.2023 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач зазначив, що позивач не правильно нарахував пеню, оскільки взяв до розрахунку день фактичної поставки товару.

28.04.2023 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли заперечення на письмові пояснення відповідача, в яких позивач заперечив проти доводів відповідача.

У ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.07.2021 року між Національною поліцією України (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» (далі - постачальник) було укладено договір №190НП про закупівлю капелюхів та головних уборів (кашкет) (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18440000-5) (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю капелюхи та головні убори (кашкет) (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18440000-5) (товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 договору, загальна кількість товару, що підлягає поставці та ціна договору визначається у Специфікації товару (Додаток №1 до Договору) і розмірах товару (Додаток №2 до Договору).

У відповідності до п. 3.1 договору, ціна договору становить 1 482 131,52 грн, у т.ч. ПДВ 247 021, 92 грн.

Згідно п. 5.1 договору, постачальник зобов`язується здійснити поставку товару протягом 60 календарних днів включно з дати укладання договору, за адресою покупця у місті Києві (вул. Святошинська 27, м. Київ, 03115).

Відповідно до п. 5.2 договору, датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язання з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. При цьому, день поставки товару поставленого постачальником з порушенням строку передбаченого п. 5.1 розділу 5 цього Договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно умов цього договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.(пункт 13.1. Договору).

Згідно зі специфікацією товару, що є додатком №1 до договору, поставці підлягає кашкет ТУ У 14.1-34045600-017:2016 (зі змінами) у кількості 2 532 шт. за ціною 487,80 грн (без ПДВ) за одиницю., загальна сума 1 482 131, 52 грн.

Додатком № 2 до договору сторони узгодили розміри товару, який поставляється.

На виконання умов договору відповідачем було поставлено позивачу обумовлений товар згідно з видатковими накладними від 28.09.2021 № РН-09/30/01 у кількості 1 200 шт на суму 702 432, 00 грн.; від 04.10.2021 № РН-10/06/07 у кількості 1 332 на суму 779 699, 52 грн.

Звертаючись до суду, позивач зазначив, що товар був поставлений відповідачем з порушенням строку, визначено п. 5.1 договору, а саме: партія товару за видатковою №РН-09/30/01 від 28.09.2021 з простроченням терміну поставки на 7 днів (з 22.09.2021 по 28.09.2021), партія товару за видатковою №РН-10/06/07 від 04.10.2021 з простроченням терміну поставки на 13 днів (з22.09.2021 по 04.10.2021), у зв`язку з чим позивач пред`явив відповідачу претензію вих. №5719/26/3-2021 від 18.11.2021 з вимогою сплатити штрафні санкції в сумі 15 053, 11 грн за порушення строку поставки, яка була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

У свою чергу відповідач зазначає, що у задоволенні позову в частині стягнення 12 213, 88 грн пені слід відмовити, у звязку з тим, що виконаний Національною поліцією України розрахунок останньої не відповідає приписам ч. 2 ст. 251, ст. 253, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, оскільки до періоду нарахування включений день фактичної поставки товару відповідачем - 28.09.2021 та 04.10.2021. Стосовно стягнення решти із заявленої суми пені, відповідач просить суд застосувати положення статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України та зменшити розмір останньої на 90%, тобто до 1 357, 09 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №190НП про закупівлю капелюхів та головних уборів (кашкет) (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18440000-5) від 23.07.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною першою статті 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України).

Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення Цивільного кодексу України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання.

При цьому, застосування приписів статей 251, 252, 254 Цивільного кодексу України має універсальний характер, незалежно від змісту спірних правовідносин (постанова Верховного Суду від 02 грудня 2021 року у справі №922/2397/19).

Окрім того, у пункті 5.1. договору сторони погодили, що у разі, якщо останній день поставки припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем поставки вважається перший за ним робочий день.

Отже, враховуючи наведені приписи цивільного законодавства та умови договору, відповідач мав поставити товар у строк до 21.09.2021 та відповідно, датою початку періоду прострочення є 22.09.2021.

Як встановлено судом, поставка товару у кількості - 1 200 шт була здійснена 28.09.2021, про що свідчить накладна № РН-09/30/01, по якій термін прострочення склав 7 днів та 04.10.2021 у кількості 1 332 шт, про що свідчить накладна № РН-10/06/07, по якій термін прострочення склав 13 днів.

За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання..

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як встановлено пунктом 9.2 договору за порушення строків виконання зобов`язання з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. При цьому, день поставки товару, поставленого постачальником з порушення строку, передбаченого пунктом 5.1 договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно з умовами договору.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт здійснення відповідачем поставки замовленого товару з порушенням строку, визначеного п. 5.1 договору, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з ТОВ "МІК" пені, нарахованої на підставі п. 9.2 договору, є обґрунтованою та правомірною.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені за кожною з видаткових накладних № РН-09/30/01 від 28.09.2021 та №РН-10/06/07 від 04.10.2021 окремо, виходячи із заявлених позивачем періодів нарахування з 22.09.2021 по 28.09.2021 та з 22.09.2021 по 04.10.2021, відповідно, суд дійшов висновку, що останній є арифметично правильним, а тому позов про стягнення з відповідача пені у загальній сумі 15 053, 11 грн підлягає задоволенню.

Щодо заперечень відповідача, що позивач неправомірно здійснює нарахування за день, у який було здійснено поставку, то суд зазначає, що у п.9.2. договору сторони погодили, що день поставки товару поставленого відповідачем з порушенням строку передбаченого пунктом 5.1. договору, вважається днем прострочення, за який відповідачу нараховується пеня згідно умов цього договору.

Отже, оскільки сторонами погоджено, що день поставки товару поставленого відповідачем з порушенням строку, вважається днем прострочення, то позивачем правомірно проведено розрахунок пені з урахуванням дня, в який відбулася поставка товару.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі №927/1091/17 суд відхиляє, оскільки пункт договору на підставі якого здійснено нарахування пені у зазначеній справі є відмінним від умов пункту 9.2. договору, яким передбачено відповідальність у вигляді пені за порушення строків поставки у цій справі.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 90% до суми 1 357, 09 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У силу ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, за положенням ч. 1 ст. 550 ЦК України.

Водночас ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність (або відсутність) у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки, а також розмір, до якого вона підлягає зменшенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Так, в обґрунтування заявленого клопотання про зменшення розміру пені на 90% відповідач зазначає, що ТОВ "МІК", як стратегічне підприємство відсічі збройної агресії російської федерації проти України, виконує завдання із задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, зокрема, щодо виготовлення форменого одягу. Відповідач, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань і здійснює витрати для господарської діяльності без отримання попередніх оплат від замовників.

До того ж, аргументуючи заявлене клопотання, відповідач послався і на втрату 4 виробничих об`єктів внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що негативно позначилося на можливості повноцінного ведення господарської діяльності відповідачем.

Крім цього, відповідач вказує на те, що прострочення поставки товару за договором має винятковий характер, адже в період його виконання відповідач виконував значний обсяг інших замовлень для державних потреб, оскільки було укладено ряд договорів, за якими поставка товару була здійснена без прострочень, так як ніхто з замовників не пред`являв до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" претензій по виконанню договорів в аналогічний період.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» звертає увагу суду на те, що позивач не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв`язку із незначним простроченням поставки, а отже незначні порушення договірних зобов`язань не мали ніяких негативних наслідків для Національної поліції України та не порушили майнові інтереси позивача.

У контексті наведеного, суд зазначає, що відповідно до статті 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Так, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Слід також враховувати, що сторони укладаючи договір погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, обсяги та строки поставки. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

Необхідно врахувати, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи договір, усвідомлювало, строк поставки продукції, з огляду на що повинно було розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.

При цьому, оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за договором, не є єдиною обов`язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов`язані з відповідним договором. Так, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони Держави. Тоді як неналежне виконання своїх зобов`язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, взяв на себе зобов`язання із визначеними в договорі умовами здійснити поставку форменого одягу має негативний вплив на діяльність відповідача.

Більш того, відповідачем не надано суду жодних належних доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Виконання відповідачем значного обсягу інших замовлень для державних потреб та необхідність забезпечення заробітною платою працівників не є винятковими обставинами, що можуть бути підставою для зменшення розміру пені.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені, а відтак клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій залишено судом без задоволення.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог і стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" 15 053, 11 грн пені.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у силу ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Національної поліції України до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (адреса: 69006, місто Запоріжжя, вулиця Північне шосе, будинок 69-А; ідентифікаційний код 30105738) на користь Національної поліції України (адреса: 01601, місто Київ, вулиця Богомольця, будинок 10; ідентифікаційний код 40108578) 15 053 (п`ятнадцять тисяч п`ятдесят три) грн 11 коп пені та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп витрат зі сплати судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 27.09.2023.

Суддя Літвінова М.Є.