Постанова № 11379901, 27.09.2010, Харківський апеляційний господарський суд

УКРАЇНА

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                    20 вересня 2010 р. Справа № 05/155-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пушай В.І, судді Барбашова С.В., Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача –Тюпа Є.О.

відповідача –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача вх. № 2452Х/3-7 на рішення господарського суду Харківської області від 19.07.10 року по справі № 05/155-10

за позовом ТОВ "Аспі", Київ

до ТОВ "Караван будівельний Харків", м. Харків

про стягнення 19 387,11 грн., -

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 19387,11 грн., витрати за послуги адвоката в розмірі 2500,00 грн., ті інші судові витрати Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №143/1208РХ від 23.12.08 р.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Ольшанченко В.І.) від 19.07.10 року по справі № 05/155-10 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване з тих підстав, що сторони не уклали специфікації до договору №143/1208РХ від 23.12.08 р., в якій могли б бути зазначені істотні умови договору поставки; що вказаний договір не підписаний директором ТОВ "Аспі" Гришко А.С., тобто він є неукладеним, а відтак не породжує для сторін ніяких правових наслідків та ін.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, свого представника в засідання судової колегії не направив, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги з наступних підстав:

Як свідчать матеріали справи, 23.12.08 р. між сторонами укладено договір №143/1208РХ (надалі –договір), за яким постачальник (позивач) зобов'язався доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки непродовольчу продукцію (далі - товар) у власність покупця, а покупець (відповідач) зобов’язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору асортимент та ціна товару, що може бути поставлений за договором, визначається у специфікації (додаток №2 до договору). Зазначення певного виду товару в специфікації саме по собі не передбачає обов’язку покупця замовляти чи купувати цей товар, так само як і його відсутність в специфікації не обмежує сторін в поставці такого товару на умовах договору.

Згідно з п. 2.2 вказаного договору поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця. Мінімальна вартість замовлення визначається в пункті 2 Угоди про умови.

Відповідно до абз. 1 п. 7.1 цього ж договору строк оплати товару (далі за текстом "строк платежу") визначається в пункті 3 Угоди про умови, і відраховується або з дня виконання постачальником зобов’язання з поставки товару (в п. 3 Угоди про умови - з дня поставки) або з дня продажу покупцем товару споживачу (в п. 3 Угоди про умови - з дня продажу).

Згідно з п. 8.1 договору ціна товару погоджується сторонами у специфікації (додаток №2 до договору) у національній валюті України - гривні.

23.12.08 р. сторонами укладена Угода про умови (додаток №2009/Харків до договору №143/1208РХ від 23.12.08 р.), яка підписана у двох примірниках для кожної із сторін і є невід’ємною частиною договору та якою сторони визначили: 1) строк поставки асортиментних товарів - 3 дні, товарів під замовлення - 7 днів; 2) мінімальну вартість замовлення - разом з ПДВ 20% в сумі 6000,00 грн.; 3) строк платежу (дні) - 7 днів з дня продажу; 4) фіксовану плату за внесення у базу даних; 5) плату за послуги з розширення ринку збуту товарів; 6) знижку на демонстрацію товару; 7) відкриття: знижку при відкритті та продовження строків платежу при відкритті; 8) строк дії - до 31.12.09 р.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні із змісту договору №143/1208РХ від 23.12.08 р., вбачається що він за своїми умовами та змістом є договором поставки.

На виконання умов зазначеного договору, позивач поставив відповідачу товар по видатковим накладним: №АЦ-000409 від 25.12.08 р. на суму 11899,04 грн., №АЦ-000008 від 21.01.09 р. на суму 3164,42 грн., №АЦ-000015 від 27.01.09 р. на суму 2949,90 грн., №АЦ-000124 від 15.04.09 р. на суму 2187,72 грн., №АЦ-000174 від 23.06.09 р. на суму 1892,88 грн., №АЦ-000195 від 15.07.09 р. на суму 860,32 грн., №АЦ-000209 від 29.07.09 р. на суму 1471,32 грн., №АЦ-000244 від 02.09.09 р. на суму 1135,52 грн., №АЦ-000267 від 22.09.09 р. на суму 1353,50 грн., №АЦ-000344 від 11.11.09 р. на суму 997,06 грн., №АЦ-000384 від 03.12.09 р. на суму 852,18 грн., №АЦ-000427 від 23.12.09 р., (всього на загальну суму 29557,11 грн.), про що свідчить підпис представника відповідача в цих накладних про одержання товару та копії довіреностей: серії ЯПП №120998 від 22.12.08 р., серії ЯПН №937098 від 19.01.09 р., серії ЯПН №937165 від 26.01.09 р., серії ЯПР №546549 від 13.04.09 р., серії ЯПТ №099380 від 22.06.09 р., серії ЯПТ №099613 від 13.07.09 р., серії ЯПТ №099799 від 27.07.09 р., серії ЯПТ №431128 від 31.08.09 р., серії ЯПТ №431543 від 21.09.09 р., серії 12ААА №108362 від 09.11.09 р., серії 12ААА №792693 від 30.11.09 р., серії 12ААА №441427 від 21.12.09 р.

Відповідач частково оплатив отриманий товар на загальну суму 6170,00 грн., що підтверджується довідкою банку (а.с. 83).

Таким чином, залишок заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 19387,11 грн., що крім іншого, також підтверджується складеним сторонами актом звірки від 28.01.10 р.

Обставини щодо несплати заборгованості стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що сторони не уклали специфікації до договору №143/1208РХ від 23.12.08 р., в якій могли б бути зазначені істотні умови договору поставки; що вказаний договір не підписаний директором ТОВ "Аспі" Гришко А.С., тобто він є неукладеним, а відтак не породжує для сторін ніяких правових наслідків та ін.

Однак, викладені вище висновки, на думку судової колегії не відповідають матеріалам справи та вимогам чинного законодавства України, в зв’язку з чим, дане рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга –задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки договір № 143/1208РХ від 23.12.08 р. за своєю правовою є договором поставки, до нього підлягають застосуванню відповідні положення що регулюють правовідносини з поставки (купівлі-продажу), загальні умови укладання договорів та виконання зобов’язань

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ч. 3 ст. 180 ГК України передбачено, що при укладанні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як свідчить договір № 143/1208РХ від 23.12.08 р. сторони при його укладанні узгодили всі необхідні його істотні умови, в зв’язку з чим, даний договір був безпідставно визнаний судом неукладеним.

Зокрема, при укладанні договору поставки сторони досягли згоди щодо виду продукції, що підлягає поставці, мінімальної вартості замовлення, строку платежу, а також її кількості і якості. Договір не містить положень, які суперечили б вимогам чинного законодавства або інтересам сторін.

Посилання суду першої інстанції на те, що сторони не визначили предмет договору оскільки не уклали відповідної специфікації до договору №143/1208РХ від 23.12.08 р. є безпідставним, оскільки відповідно до п. 1.2 договору зазначення певного виду товару в специфікації саме по собі не передбачає обов’язку покупця замовляти чи купувати цей товар, так само як і його відсутність в специфікації не обмежує сторін в поставці такого товару на умовах договору.

Аналіз положень зазначеного пункту договору свідчить про можливість здійснення позивачем на користь відповідача поставки в рамках даного договору також асортимент товару, який сторонами не визначено в відповідній специфікації.

Крім того, п. 8.2 договору визначено можливість визначення сторонами ціни товару не в специфікації, а безпосередньо при його замовленні відповідачем.

В даному випадку факт узгодження ціни також підтверджується фактом отримання відповідачем товару за відповідними накладним, з визначенням в них його ціни. Доказів надання заперечень щодо ціни товару відповідач суду не надав.

Доводи суду першої інстанції про неправильне застосування частини 2 статті 266 ГК України, яка визначає, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом, не відповідають дійсності, оскільки складання і підписання специфікації до спірного договору не є обов'язковою вимогою і здійснюється на розсуд сторін.

Також безпідставними є посилання суду на неукладеність договору № 143/1208РХ від 23.12.08 р. з підстав його не підписання є посилання суду на не підписання договору директором ТОВ "Аспі" Гришко А.С., оскільки відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як свідчать матеріали справи, позивач приступив до виконання умов договору, зокрема поставляючи на користь відповідача певний товар, що свідчить про схвалення договору № 143/1208РХ від 23.12.08 р. позивачем.

До того ж, як зазначає позивач у апеляційній скарзі, договір поставки підписано директором ТОВ «Аспі», про що свідчить його підпис та відбиток печатки на кожній сторінці договору та додатків до нього.

Крім того, як свідчать вказаний договір, його з боку позивача підписано начальником відділу Нориць кою, яка при його укладанні діяла на підставі довіреності. Вказаний договір у встановленому законом порядку не визнано недійсним, а відповідач не надав доказів його оспорення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог—відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

П. 1-2 Ст. 692 ЦК України встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Доказів оплати товару у встановлений договором строк відповідач суду не надав.

Твердження суду першої інстанції про те, що позивач не надав доказів направлення або вручення вимоги про оплату отриманого товару по вказаним видатковим накладним і таким чином, права позивача не порушені, оскільки строк виконання зобов'язання не настав не відповідає дійсності.

Термін реалізації товару настав із закінченням дії договору поставки, а саме 31.12.2009 року. На підтвердження даної обставини між сторонами був складений акт звірки б/н від 28 січня 2010 року, відповідно до якого відповідач визнав свій борг в сумі 19387,11 грн.

Враховуючи викладене, а також те що термін дії договору вже сплину, що відповідач визнав свій борг за договором та не надав суду доказів нереалізації отриманого від позивача товару, рішення господарського суду Харківської області від 19.07.10 року по справі № 05/155-10 про відмову в задоволенні позову підлягає скасуванню, позов в частині стягнення боргу - задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 19387,11 грн. заборгованості.

Позовні вимоги про стягнення вартості адвокатських послуг не підлягають задоволенню, оскільки позивач в обґрунтування своїх вимог та всупереч вимогам ст. ст. 33, 34, 44, 49 ГПК України не надав доказів реальності понесення таких витрат.

Разом з тим, з урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 193,87 грн. держмита та 97 грн. держмита за подання апеляційної

Керуючись ст. ст. 174, 180, 193 Господарського кодексу України, ст. ст.11, 509, 526, 530, 610, 611, 625, 638, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 33, 41, 49, 99, 101, п.2 ст. 103, п. п. 1, 3 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.07.10 року по справі № 05/155-10 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Будівельний Харків»(61168, м. Харків, вул. Героїв Праці, 7, код 34859030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспі»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, код 35136556) 19387,11 грн. заборгованості, 193,87 грн. держмита за подання позову, 97,00 грн. держмита за подання апеляційної скарги та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Повний текст постанови підписаний 24.09.2010 року.

Головуючий суддя Пушай В.І.

судді Барбашова С.В.

Плужник О.В.