Рішення № 113793238, 28.09.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2023Справа № 910/10570/23

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Акціонерного товариства "КРЕДОБАНК"

вул. Сахарова буд. 78, м. Львів, 79026

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Перфект Пак"

вул. Пушиної Феодори 23/25, оф. 3, м. Київ, 03115

2. ОСОБА_1

АДРЕСА_1

про стягнення 455 461,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "КРЕДОБАНК" (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Перфект Пак" (далі-відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі-відповідач-2) про стягнення 455 461,53 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2023 року було прийнято справу до провадження, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Означену ухвалу, направлено відповідачам на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження відповідачів, однак поштові відправлення повернуто до суду з посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою.

Вказаний лист було направлено за офіційною адресою місцезнаходження відповідача, яка міститься у ЄДР, та надавалась у ЄДР самим відповідачем, а відтак, неотримання відповідачем поштового відправлення за вказаною ним самим адресою є свідомим діянням (бездіяльністю) самого відповідача, тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються на нього самого.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Отже відповідачі належним чином повідомлений про розгляд справи №910/10570/23, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

18 серпня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРФЕКТ ПАК (далі Позичальник. Відповідач-1) та Публічне акціонерне товариство «КРЕДОБАНК» (далі - Банк, Позивач) уклали Генеральний договір № 52/16 про здійснення кредитування' (даті - Генеральний договір) з усіма наступними змінами та доповненнями, яким Банк в межах встановленого Ліміту кредитування надає Позичальнику Кредит на умовах визначених договором.

На виконання умов Генерального договору. 21 серпня 2020 Позичальник та Банк уклали Додатковий договір № 52/16/8 (далі - Кредитний договір) про надання кредиту відповідно до ГЕНЕРАЛЬНОГО ДОГОВОРУ про здійснення кредитування № 52/16 від « 18» серпня 2016 року2, з усіма наступними змінами та доповненнями, (разом Кредитний договір та Генеральний договір - Договори).

Згідно укладеного Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 1315000.00 гривень (мільйон триста п`ятнадцять тисяч гривень) - п. 2.1. Кредитного договору, з визначеним цільовим призначенням - п.2.2. Кредитного договору, з змінюваною процентною ставкою - п. 2.3. Кредитного договору, з датою остаточного повернення Кредиту до 24.07.2023 року - п. 2.5. Кредитного договору.

Отже, Сторонами погоджено дату та розмір здійснення платежу та порядок виконання зобов`язань, строк виконання зобов`язань.

Згідно п.2.1.8 Генерального Договору, пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за Договором та Додатковими договорами, встановлюється в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від простроченої/несплаченої суми, за кожний календарний день прострочення.

Конкретні види кредитних операцій та умови їх надання, визначаються дотиковими договорами до цього договору та є невід`ємною частиною цього договору та визначаються конкретні види Кредитних операцій та в залежності від виду Кредитних операцій умов їх надання в межах ліміту кредитування (п.2.4 договору).

На виконання зазначених умов Генерального договору. Кредитним договором, визначено розмір кредиту, валюту кредиту, цільове призначення, процентну ставку, строк кредиту.

Відповідно до пункту 5 Кредитного договору Позичальник зобов`язаний повернути Банку кредит/кредити у повному обсязі, сплатити комісії, проценти та інші платежі за цим Додатковим договором шляхом перерахування у безготівковій формі та/або внесення готівки в касу Банку на рахунок зазначений в п.2.7 Додаткового договору, в порядку і терміни, передбачені Додатковим договором, пунктом 6 Кредитного договору.

Аналогічний обов`язок Позичальника закріплено в п. 5.1. Генерального Договору про здійснення кредитування Позичальник зобов`язаний повернути Банку Кредит/Кредити/Основний борг по іншій Кредитній операції/інших Кредитних операціях у повному обсязі і в строки, передбачені цим договором додатковими договорами.

Отже, Позичальник в свою чергу зобов`язується провертати кредитні кошти, сплачувати проценти за їх користуванням, а також комісії та інші платежі, передбачені укладеним Кредитним договором.

Позивач зобов`язання в межах Кредитного договору та Генерального договору, визначені зокрема в пунктах 2.1. Кредитного договору, та п.п. 2.1.1., 9.1. Генерального договору, виконав - надав Відповідачу кошти в розмірі та на умовах визначених Договорами, що підтверджено Заяви на отримання кредитного траншу від 21 липня 2020 року" та Меморіальними ордерами за № 44298984 від 21 серпня 2020 р. на загальну суму 1 315 000,00 гривень3 4 5, а також інформацією з Виписки про рух коштів по рахунку.

Однак, Позичальник своїх зобов`язань за Кредитним договором, щодо повернення коштів та сплати за їх користування визначені зокрема в пунктах 5, 6 Кредитного договору належним чином не виконав, що підтверджується також і інформацією про рух коштів по рахунку та зазначено в розрахунку заборгованості, внаслідок чого станом на дату подання позову існує заборгованість 455 461,53 грн., з яких:

411 655,03 грн. - неповернута сума кредиту;

43 806,50 грн. - прострочені відсотки.

Отже, укладений позивачем і відповідачем-1 Договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується наявна заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Перфект Пак" за Кредитним договором в сумі 411 655,03 грн основного боргу та 43 806,50 грн. заборгованості за відсотками.

Доказів погашення вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 заборгованості за кредитом у розмірі 411 655,03 грн основного боргу та 43 806,50 грн. заборгованості за відсотками за користуванням кредитом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що ж до наявності підстав для солідарного стягнення заборгованості за Договором з відповідача-2 на підставі Договору поруки, то слід зазначити таке.

18 серпня 2016 року Банк та ОСОБА_1 (надалі- Поручитель, Відповідач-2) уклали Договір поруки, з наступними змінами та доповненнями, за умовами якого поручитель зобов`язався відповідати перед Банком за виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором. Пунктом 2.1., 2.2. договору поруки визначено, що поручитель зобов`язаний сплатити заборгованість протягом 7 календарних днів з моменту невиконання Боржником зобов`язань за вищевказаним Кредитним договором.

Пунктом 4.7. договору поруки сторони досягли домовленості, що цей договір припиняється по спливу трьох річного строку від дня настання строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором. Відтак, строк звернення з позовом до поручителя - не сплив.

Статтею 541 Цивільного кодексу України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, в яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку в повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Враховуючи наявність заборгованості за Кредитним договором у відповідача 1 та укладений між позивачем та відповідачем 2 договір поруки, згідно умов якого відповідач 1 є солідарним боржником з відповідачем 2 перед позивачем за вимогами, що випливають з Генерального договору №52/16 від 18.08.2016, наявні підстави для задоволення позовних вимог та стягнення на користь позивача солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 заборгованості за Кредитним договором.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачами не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перфект Пак" (вул. Пушиної Феодори 23/25, оф. 3, м. Київ, 03115; ідентифікаційний код 37711540) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" (вул. Сахарова буд. 78, м. Львів, 79026; ідентифікаційний код 09807862) заборгованість за кредитом у розмірі 411 655,03 грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 43 806,50 грн., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 6831,92 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов