Рішення № 11379261, 24.09.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2010 року                                                                      Справа №16/1804

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М., при секретарі: Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Дунавецька Я.В. - за довіреністю у справі;

від першого відповідача: Сметанкіна - за довіреністю;

від другого відповідача: Грибова Т.М.- за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Черкаської філії до Відкритого акціонерного товариства "Новоград-Волинський м"ясокомбінат" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтаенернго" про стягнення 10 437 025,18 грн. ,

ВСТАНОВИВ:

          У відповідності до остаточно уточнених позивачем позовних вимог згідно заяви від 16.09.2010 року, позивачем пред’явлено позов про стягнення з відповідачів, які солідарних боржників (позичальник та поручитель), заборгованості за кредитними зобов"язаннями першого відповідача в загальній сумі 13 903 067,50 грн., з яких 9 510 656,00 грн. - заборгованість по кредиту, 3 306 804,85 грн. прострочених процентів, 875 631,73 грн. пені по кредиту та 209 974,92 грн. пені по процентах на підставі кредитного договору № 34/Кв-08 від 08.10.2008 року на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії та договору поруки № 34/Zквпор-08 від 08.10.2008 року.

          У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.

          Представники відповідачів проти задоволення позову заперечили з мотивів припинення кредитного зобов'язання через заміну його в порядку новації на відносини позики, а також перший відповідач просить зменшити нараховану банком до стягнення пеню до 10,00 грн. по кредиту та процентах з урахуванням складного фінансового стану підприємства.

          Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі документи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 23, ч.3 ст. 15, 33 ГПК України сторони по справі повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підстави своїх вимог та заперечень. Позов може бути подано до кількох відповідачів, при чому спір розглядається за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

          З матеріалів справи вбачається наступне:

08.10.2008 року між позивачем та першим відповідачем по справі ВАТ "Новоград-Волинський м"ясокомбінат" (далі - позичальник), було укладено кредитний договір № 34/Кв-08 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії, у відповідності до умов якого позивач зобов’язався надати позичальнику кредит у сумі, еквівалентній 10 млн. грн. у гривнах, доларах США чи євро за бажанням позичальника та зі сплатою 22 % річних (гривна), а у випадку несвоєчасного повернення - 25% ( п. 4.6. кредитного договору), 15% річних (долари США), 14% річних (євро) за користування грошовими коштами для поповнення позичальником обігових коштів, придбання основних засобів.

Сторонами кредитного договору також було спеціально погоджено ( п. 2.1. кредитного договору), що перший транш в сумі 10 000 000,00 грн. видається позичальнику на строк 6 місяців з жовтня 2008 року по березень 2009 року; другий транш в сумі 8 000 000,00 грн. - на 6 місяців з квітня 2008 року по вересень 2009 року; третій транш в сумі 6 440 000,00 грн. - на 12 місяців з жовтня 2009 року по вересень 2010 року та четвертий транш в сумі 3 320 000,00 грн. на строк 12 місяців з жовтня 2010 року по 08.10.2011 року.

У відповідності до наявного у справі меморіального ордеру № 25268 від 08.10.2008 року ( а.с. 27, виписка а.с. 21) на виконання умов вказаного кредитного договору позичальнику з боку позивача було видано кредитних коштів на загальну суму 10 000 000,00 грн. з призначенням платежу - "згідно кредитного договору № 34/Кв-08 від 08.10.2008 року та розпорядження від 08.10.2008 року".

Заперечень з приводу неотримання кредиту позичальник суду не надав.

Доказів недійсності кредитного договору сторонами у справі не надано. Кредитний договір укладено сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема до ст. 1054 ЦК України, якою передбачено, що за кредитним договором банк видає позичальнику кредит на умовах договору, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити за нього проценти. Кредитний договір сторонами виконувався.

У відповідності до ст. 193 ГК України, 526 ЦК України, зобов'язання підлягають до виконання належним чином та у встановлений договором строк.

За умовами кредитного договору кошти першого траншу в сумі 10 000 000,00 грн. повинні бути повернуті позивачу остаточно у березні 2009 року. При цьому п. 4.1. кредитного договору також погоджено графік зменшення ліміту кредитування по першому траншу - позичальнику слід погасити за січень 2009 року - 3 млн. грн., лютий 2009 року - 3 млн.грн. і березень 2009 року -4 млн. грн. Кредитним договором також було передбачено, що видача наступних траншів можлива лише після повного погашення позичальником кредитної заборгованості за окремим рішенням кредитного комітету позивача.

У відповідності до п. 4.2.- 4.4. кредитного договору - нарахування відсотків за користування кредитними коштами проводиться у валюті кредиту з дня надання кредиту по день його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи із фактичної кількості днів у місці та у році при нарахуванні процентів у гривнах. Нарахування процентів позивачем проводиться за період з 28 числа минулого місця до 27 числа поточного місяця, а сплата процентів позичальником проводиться в строк з 28 числа по останній день поточного місця.

Згідно п. 4.6. кредитного договору, у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує проценти з розрахунку 25% річних у гривнях.

За розрахунками та доводами позивача, зі сплачених позичальником коштів на погашення боргу по кредиту було спрямовано лише 489 344,00 грн. Залишок боргу по кредиту таким чином становить 9 510 656,00 грн. (10 000 000,00- 489 344,00). Доказів проведення позичальником повного розрахунку за кредитом у справі немає.

Позивач у відповідності до п. 9.2. кредитного договору має право вимагати від позичальника дострокового повернення боргу по кредиту, сплати процентів та інших санкцій, в т.ч. внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору. При цьому, протягом 10 календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги, позичальник повинен повернути всю суму боргу по кредиту, проценти та сплатити всі інші належні платежі.

Оскільки сторонами було спеціально погоджено право позивача на дострокове стягнення боргу по кредиту, то така умова договору підлягає до виконання у відповідності до ст. 526 ЦК України і вона також відповідає положенням ч. 2 ст. 1050 ЦК України, у відповідності до умов якої якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У січні і в лютому 2009 року позичальник не повернув позивачу дві частини боргу в загальному розмірі 6 млн. грн., а тому позивач направив позичальнику та його поручителю (другий відповідач) повідомлення про дострокове повернення кредитних коштів від 30.03.2009 року № 03-05/1761 (а.с. 17 том 1), в якому вимагав сплатити 10 325 426,12 грн. на погашення боргу по кредитному договору. Повідомлення було вручене відповідачам по справі 02.04.2009 року, але не виконано, з чого і виник спір.

На час розгляду справи позичальник прострочив повернення всіх частин першого траншу в сумі 10 млн. грн. (останній платіж повинен бути здійснений у березні 2009 року).

Представниками відповідачів було заявлено, що повідомлення позивача про дострокове повернення кредитних коштів від 30.03.2009 року слід розцінювати як новацію зобов'язання - сторони замінили кредитні відносини на відносини позики.

Дослідивши доводи сторін з цього приводу, судом було встановлено наступне:

          У відповідності до ст. 604 ЦК, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

          Відповідачі доводять, що позивач реалізував своє право на припинення кредитування та замінив його на позичкове зобов'язання, оскільки у вказаному повідомленні позивач послався на п. 9.2. кредитного договору, який говорить, що банк має право зупинити подальше кредитування та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів комісій та інших санкцій за невиконання позичальником умов даного договору. При цьому в тексті повідомлення позивач говорить одночасно і про зупинення кредитування і про вимогу дострокової сплати боргу.

Протягом 2009 року позивач дійсно не видавав позичальнику наступних траншів, які були обумовлені кредитним договором.

          В кінці повідомлення позивач в якості підстави для вимоги дострокового виконання зобов'язання застосовує ст. 27 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", яка використовується у випадку, коли кредитор має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку.

          Доказів про звернення стягнення на предмет забезпечення з боку позивача суду не надано.

          Слід вказати, що і у вимозі про усунення порушення ( а.с. 16 том 1) і у повідомленні про дострокове повернення кредитних коштів ( а.с. 17 том 1), підставою для вимоги про сплату всього боргу були вказані ЗУ "Про іпотеку" та           ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а не напряму положення кредитного договору про право банку на дострокову вимогу сплати всієї заборгованості по кредиту.

          Однак суд вважає, що позивач належним чином оформив свою вимогу про дострокове стягнення боргу, оскільки її форма чинним законодавством не встановлена.

          Оскільки право банку на дострокове стягнення боргу по кредиту було передбачено умовами кредитного договору, то його положення підлягають до виконання в порядку ст. 526 ЦК України.

          З приводу здійснення новації кредитного зобов'язання у зобов'язання позики, то суд вважає, що відповідачі не надали переконливих доказів того, що така новація відбулася за згодою сторін.

          На підставі викладеного, позивач має право на стягнення з відповідача-позичальника боргу ( в т.ч. і достроково) по кредиту в сумі 9 510 656,00 грн. Розрахунок боргу в цій частині зроблено вірно.

Позивач просить також стягнути і заборгованість по нарахованих і прострочених відсотках в загальній сумі 3 306 804,85 грн. за період з 01.05.2009 року по 20.09.2010 року. Розрахунок відсотків зроблено вірно та у відповідності до умов кредитного договору, доказів їх сплати з боку відповідачів у справі немає. Борг по процентах також підлягає до стягнення в повному об'ємі.

У відповідності до п. 8.1. кредитного договору при порушенні строків сплати кредиту чи процентів або комісій, позичальник сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ з простроченої суми за кожний день прострочення.

Така умова кредитного договору відповідає положенням ст. 151 ЦК України, у відповідності до умов якої, якщо предметом неустойки є грошова сума, то її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Ці ж положення (стосовно розміру пені до сплати) містяться і в Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань".

          Позивач просить стягнути пеню за порушення умов кредитного договору про повернення кредиту в загальній сумі 875 631,73 грн. за період з 23.03.2010 року по 20.09.2010 року та 209 974,92 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за період з 23.03.2010 року по 08.09.2010 року.

Строки давності на нарахування та стягнення пені по кредиту та процентах позивачем не пропущені.

Розрахунок пені по кредиту та процентах зроблено вірно та у відповідності до умов кредитного договору. Доказів сплати пені у справі немає.

В останнє засідання представник позичальника надав суду клопотання про зменшення розміру стягуваної пені до 10,00 грн. з огляду на збитковість підприємства у 2009 та 2010 роках внаслідок впливу фінансової кризи, росту інфляції та курсу долара відносно національної валюти.

Розглянувши дане клопотання, судом було встановлено наступне:

В порядку п. 3 ст. 83 ГПК України суд при прийнятті рішення має право у виняткових випадках лише зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), а тому повністю звільнити відповідача від відповідальності за цими платежами суд не може. Право зменшення розміру неустойки передбачено також і ч. 3 ст. 551 ЦК України, якою передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд вважає за можливе застосувати право суду на зменшення розміру пені по кредиту та процентах до стягнення лише по 10,00 грн. по кожному платежу пені, враховуючи при цьому такі обставини:

- позивач не вказував суду на те, що він терпить збитки внаслідок невиконання позичальником своїх зобов"язань та не визначався у їх розмірі і не вказував, що вони не покриватимуться за рахунок повернення кредиту та процентів, можливість стягнення яких не втрачена.

- є загальновідомим фактом, що фінансова криза негативно вплинула на грошовий обіг та можливість вчасного виконання господарських зобов'язань на всіх без винятку суб'єктів підприємницької діяльності, що вплинуло і на розрахунки відповідача із позивачем. Крім того, Позичальник надав докази того, що м'ясне промислове виробництво в Україні майже не функціонує (за оцінками фахівців), а тому позичальник вимушений відшукувати дорогі валютні ресурси для придбання сировини за кордоном, про що свідчать надані суду копії контрактів.

- штраф та пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. Тому при зменшенні розміру штрафу та пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

- за користування грошовими коштами позивач стягує 3 306 804,85 грн. процентів, що складає четверту частину від суми боргу позичальника по кредиту та становить значний за розміром платіж позичальника на користь банку. При визначенні відсоткової ставки по кредиту банк визначив, що відсоткова ставка у розмірі 25% в місяць покриває всі його витрати та відповідає бажаному рівню дохідності. Протягом дії кредитного договору відсоткову ставку банк не змінював, а тому слід вважати, що визначений кредитним договором розмір процентів в повній мірі компенсує всі витрати банку та створює йому належний дохід.

- загальна сума пені по кредиту та відсотках в цілому складає більше 1 мільйона гривень, що є значним фінансовим навантаженням на підприємство позичальника, на що він вочевидь не має додаткового джерела доходів.

- позичальник є національним товаровиробником, якого слід підтримувати.

          На підставі викладеного, суд вважає за можливе зменшити суму стягнення по пені до 10,00 грн. по кредиту та до 10,00 грн. пені по процентах, а заперечення представника позивача з цього приводу відхилити.

Позивач просить стягнути нараховані до стягнення суми як з позичальника, так і з його поручителя - ТОВ "Концерн "Нафтаенерго" - другого відповідача по справі (далі-поручитель), на підставі умов договору поруки № 34/Zквпор- 08 від 08.10.2008 року ( а.с. 14 том 1), за яким ( п. 1.) поручитель зобов’язався перед позивачем нести відповідальність за виконання позичальником у повному обсязі умов кредитного договору на відкриття мультивалюної лінії № 34/Кв-08 від 08.10.2008 року. У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належними чином та в установлений договором строк. Згідно ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у випадку неподільності предмету зобов'язання.

У відповідності до ст. 553, 554 ЦК України - за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Пунктом 4 договору поруки для поручителя передбачено солідарну відповідальність у тому ж обсязі, що і для позичальника - включаючи повернення кредитних коштів, сплату процентів за користування кредитом, комісій, штрафних санкцій та відшкодування збитків. Лист-вимогу від 30.03.2009 року № 03-05/1762 ( а.с. 15 том 1) про сплату за позичальника суми боргу по кредитному договору поручителю було вручено 02.04.2009 року, однак своїх зобов'язань поручитель не виконав.

Доказів припинення поруки у справі немає і судом не встановлено, докази проведення розрахунку за позовними вимогами у справі відсутні.

          Згідно положень чинного законодавства та п. 4 договору поруки, Поручитель відповідає за зобов'язаннями Позичальника в одному і тому ж об'ємі.

На підставі викладеного, позов підлягає до часткового задоволення і з відповідачів по справі, як з позичальника та його поручителя, в солідарному порядку слід стягнути на користь позивача лише -- 9 510 656,00 грн. - заборгованість по кредиту в т.ч. і достроково, 3 306 804,85 грн. процентів, 10,00 грн. пені за прострочення сплати кредиту та 10,00 грн. пені за прострочення сплати процентів на підставі кредитного договору № 34/Кв-08 від 08.10.2008 року та договору поруки № 34/Zквпор-08 від 08.10.2008 року.

На підставі ст. 49 ГПК України, з відповідачів на користь позивача слід також стягнути в повному об'ємі 25 500,00 грн. державного мита та 315,00 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а 11,00 грн. зайво сплачених коштів на ІТЗ слід повернути позивачу з Державного бюджету.

          Куруючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

          1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Відкритого акціонерного товариства "Новоград-Волинський м'ясокомбінат", ідентифікаційний код 00443424, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Борисова, 4 та з товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтаенерго", ідентифікаційний код 21653350, Черкаська область, Смілянський район, с. Березняки, вул. Куценка, 91 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Черкаської філії, ідентифікаційний код 26425435, м. Черкаси, вул. Б, Вишневецького, 37 -- 9 510 656,00 грн. - заборгованість по кредиту в т.ч. і достроково, 3 306 804,85 грн. процентів, 10,00 грн. пені за прострочення сплати кредиту та 10,00 грн. пені за прострочення сплати процентів на підставі кредитного договору № 34/Кв-08 від 08.10.2008 року та договору поруки № 34/Zквпор-08 від 08.10.2008 року, а також 25 500,00 грн. державного мита та 315,00 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,

3. В частини решти стягнення пені - у позові відмовити внаслідок прийнятого рішення судом про зменшення розміру пені.

Наказ видати.

          Повернути позивачу з державного бюджету України 11,00 грн. зайво сплачених коштів на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Довідку видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

СУДДЯ                     Н.М. Спаських