Рішення № 11378948, 11.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" серпня 2010 р.Справа № 10/70-10-2134 за позовом Чорноморського головного морського агентства «Інфлот»

до відповідачів 1) Науково-дослідна установа «Український науковий центр екології моря»

           2) Закрите акціонерне товариство «Торговий Дім Гесс і Ко»

про стягнення 13699,59 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Шилко Г.В. за довіреністю від 03.06.2010р. №15

від відповідача (1): Лєсковська І.О. за довіреністю від 26.04.2010р. №5

від відповідача (2): не з’явився

Суть спору: Чорноморське морське агентство «Інфлот»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом, в якому просить суд в стягнути в солідарному порядку з судновласника т/х «Севастополь-1»ЗАТ «Торговий Дім Гесс і КО»та Науково-дослідної установи «Український науковий центр екології моря»13699,59 грн., з яких, 11121,68 грн. –основний борг, який виник під час надання позивачем послуг з агентування т/х «Севастополь-1»; 1190,01 грн. –пеня, що нарахована з 30.12.2009р. по 16.04.2010р. на підставі вимог ч.2 ст.231 ГК України; 778,51 грн. –штраф, що також нарахований на підставі вимог ч.2 ст.231 ГК України; 97,80 грн. –3% річних, що нараховані з 31.12.2009р. по 16.04.2010р. та 511,59 грн. –індекс інфляції, що нарахований за січень-березень 2010р. на підставі вимог ст.625 ЦК України.

Супровідним листом, який залучений судом до справи 09.06.2010р. позивач надав до суду витребувані судом документи, а також просив суд включити до складу судових витрат та стягнути з відповідача вартість отримання з державного реєстру витягів, яка складає 138,40 грн. та підтверджується квитанціями про сплату.

Відповідач-1 надав до суду відзив на позов за вх. №14596 від 07.06.2010р., згідно з яким, просить суд 13699,59 грн. та судові витрати стягнути з відповідача-2, з посиланням при цьому на те, що на момент заходження судна «Севастополь-1»(раніше «Муссон») у морський торговельний порт «Южний»20.11.2009р. його судновласником-фрахтувальником був відповідач-2 на підставі укладеного з відповідачем -1 договору фрахтування від 29.10.1999р. №20/99, з терміном дії до 31.12.2009р., та умовами п.1.10.8. якого передбачено, що фрахтівник оплачує всі різного роду збори і витрати у будь-якому випадку використання і експлуатації ним судна по цьому чартеру, включаючи будь-які іноземні загальні муніципальні і/або державні податки. Також відповідач-2 листом-номінацією від 09.11.2009р. №119-МО призначив позивача морським агентом судна «Севастополь-1»та частково сплатив дисбурсментський рахунок позивача від 30.12.2009р. №8, а між позивачем і відповідачем-1 ніяких договірних відносин не було та рахунки на сплату послуг позивач відповідачу-1 не виставляв і тому саме відповідач-2 є належним відповідачем по справі.

Відповідач -2 надав до суду відзив на позов за вх.№15774 від 21.06.2010р., згідно з яким, просить суд направити позовну заяву про стягнення заборгованості до господарського суду м. Севастополя, а у випадку розгляду справи по суті господарським судом Одеської області прийняти рішення про часткове задоволення позовних вимог в сумі 2390,42 грн. та про відмову у задоволені позову в сумі 11309,17 грн.

При цьому відповідач-2 посилається на те, що позов Чорноморського морського агентства «Інфлот»прийнятий до розгляду господарським судом Одеської області з порушенням територіальної підсудності, що встановлена вимогами ст.15 ГПК України і на підставі вимог ст.17 ГПК України справу повинно бути передано на розгляд до господарського суду м. Севастополя, оскільки пред’явивши позов до відповідача-1 позивач не обґрунтував у позовній заяві які вимоги пред’явлені до відповідача-1 і на підставі яких норм закону позивач вважає, що позовні вимоги повинні бути пред’явлені до відповідача-1, а відповідно до вимог ч.2 п.4 ст.54 ГПК України, якщо позов поданий до кількох відповідачів у позовній заяві вказуються зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Також відповідач -2 посилається на те, що між позивачем і відповідачем -2 не укладено договору морського агентування т/х «Севастополь-1», наявність якого передбачена вимогами ст.116 КТМУ і послуги з морського агентування надані позивачем відповідачу-2 на підставі листа останнього №119-МО від 09.11.2009р., в якому відповідач-2 запропонував позивачу здійснити агентування судна в порту Южний, яке підлягало поверненню власнику цього судна відповідачу-1 у зв’язку із закінченням терміну дії договору фрахтування, тобто заходило у порт вимушено. Підстави вважати, що договір укладений між сторонами шляхом обміну листами також відсутні, оскільки «проформа дисбурсментського рахунку», в якій зазначено вартість послуг, та яка відправлена позивачем електронною поштою, не підписана останнім, а отже сторонами не узгоджено ціну договору, яка підлягає обов’язковому узгодженню при укладенні господарського договору, що передбачено вимогами ч.3 ст.180 ГК України.

Поряд з цим відповідач-2 визнає деякі суми, які підлягають сплаті останнім згідно дисбурсментського рахунку позивача №8 від 30.12.2009р., зокрема, повністю визнається відповідачем -2 необхідність оплати канального збору в сумі 1008,98 грн., буксирного збору в сумі 10236,62 грн., лоцманського збору в сумі 552,62 грн., послуг СРДС в сумі 177,54 грн., дрібних послуг в сумі 632 грн., послуг зв’язку в сумі 50 грн. і автотранспорту в сумі 100 грн., та частково визнається відповідачем-2 необхідність оплати агентської винагороди в сумі 2101,37 грн., послуг портнагляду в сумі 870, 89 грн., що загалом, із врахуванням ПДВ, становить 18876,02 грн., із зазначенням при цьому, що борг відповідача-2 становить 2390,42 грн., із врахуванням грошових коштів в сумі 16485,60 грн., що сплачені відповідачем-2 за платіжним дорученням №1380 від 20.11.2009р.

При цьому оплачувати послуги позивача по списанню екіпажу в сумі 2663,33 грн., вартість яких підлягає до сплати згідно дисбурсментського рахунку позивача №8 від 30.12.2009р., відповідач -2 відмовляється, з посиланням при цьому на вимоги ч.2 ст.117 КТМУ, згідно з якою, морський агент зобов’язаний здійснювати свою діяльність добросовісно відповідно до інтересів судновласника або іншого довірителя і звичайної практики морського агентування, вимоги ст.1004 ЦК України, згідно з якою, повірений зобов’язаний здійснювати діє відповідно до змісту наданого йому доручення, а також на те, що надання такої послуги відповідач-2 не замовляв позивачу і в її наданні позивачем не було необхідності.

Оплачувати корабельний збір в сумі 1966,18 грн. та адміністративний збір, які підлягають до сплати згідно дисбурсментського рахунку позивача №8 від 30.12.2009р., відповідач -2 відмовляється, з посиланням при цьому на те, що т/х «Севастополь», який зайшов в порт «Южний»для передачі судна його власнику по закінченню строку дії договору фрахтування, відноситься до судна групи Д, а відповідно до п.13, п.33 Положення про портові збори, затверджених Постановою КМУ №1544 від 12.10.2009р. судна групи Д і Е звільняються від сплати корабельного і адміністративного збору.

Оплачувати послугу по оформленню відходу в сумі 350,21 грн., вартість якої підлягає до сплати згідно дисбурсментського рахунку позивача №8 від 30.12.2009р., відповідач -2 відмовляється, з посиланням при цьому на те, що вказана сума вписана у рахунок-фактуру портнагляду №1236 від 20.11.2009р., але фактично послуга по оформленню відходу судна не надавалося, оскільки т/х «Севастополь»зайшов в порт «Южний»для передачі власнику 20.11.2009р. і був переданий по акту приймання-передачі від 22.11.2009р. і після цієї дати всі надані т/х «Севастополь»послуги повинні оплачуватися власником судна.

Оплачувати вартість агентської винагороди в сумі 2106,63 грн. відповідач-2 також відмовляється, з посиланням при цьому на те, що позивач неправильно здійснив розрахунок вартості агентської винагороди, оскільки за розрахунком відповідача -2 вартість агентської винагороди становить 4202,74 грн. за один суднозахід і така вартість винагороди підлягала б до сплати позивачу у випадку агентування судна, яке перебуває у закордонному плаванні і за надання послуг судну при заході судна в порт і вихід із порту, але в даному випадку т/х «Севастополь»здійснив перехід із порту Севастополь в порт Южний, тобто судно знаходилося у каботажному плаванні, а не в закордонному, а по-друге, послуги т/х «Севастополь»позивач надав лише при заході судна в порт Южний і тому відповідач-2 погоджується виплатити позивачу винагороду у розмірі 50 % від суми 4202,74 грн., що становить 2101,37 грн.

Окрім того, відповідч-2 посилається на те, що вимоги позивача про стягнення пені та штрафу в сумі 778,51 грн., які нараховані позивачем на підставі ч.2 ст.231 ГК України, а також вимоги про стягнення 3% річних та індексу інфляції, які нараховані позивачем на підставі ст.625 ЦК України задоволенню не підлягають, оскільки договір між сторонами не укладався і строки виконання яких-небудь зобов’язань, як з боку позивача, так і з боку відповідача-2 не встановлювалися.

Позивач надав до суду заперечення на відзив відповідача-2 від 05.07.2010р. за вх.№17035, згідно з якими, просить суд зменшити розмір позовних вимог на суму 3195,99 грн. (2663,33+532,66 ПДВ) та стягнути в солідарному порядку з судновласника т/х «Севастополь-1»ЗАТ «Торговий Дім Гесс і Ко»та Українського наукового центру екології моря на користь позивача 10503,69 грн., а також відповідно до вимог ст.47 ГПК України у зв’язку зі зменшенням розміру позовних вимог повернути надмірно сплачене державне мито у відповідному розмірі.

При цьому позивач посилається на ч.3 ст.15 ГПК України, як на правову підставу подання позову до господарського суду Одеської області, а також на те, що у листі –номінації №119 –МО від 09.11.2009р. повідомлялося про факт передачі судна його власнику, тобто Укрнцему та не визначалося хто із судновласників та з якого моменту несе зобов’язання щодо плати портових зборів у порту передачі судна.

Також позивач з посиланням при цьому на вимоги ч.1 ст.116 КТМУ, ч.1 ст.639 ЦК України, ч.1 ст.181 ГК України вважає, що між позивачем і відповідачем-2 укладений договір агентування шляхом обміну листами, зокрема, шляхом надіслання відповідачем -2 листа №119-Мо від 09.11.2009р. та шляхом направлення позивачем проформи дисбурсментського рахунку, а також і конклюдентними діями сторін, тобто присутніми в їх поведінці діями зі змісту яких випливає їх волевиявлення до укладення та виконання угоди. При цьому позивач вважає, що при визначенні сторонами назви судна, яке агентується та назви порту його заходу предмет, строк і ціна договору не потребують додаткового узгодження, бо вони визначені у ст.116 КТМУ та Наказі Мінтрансу України №214 від 27.06.1996р. Окрім того, оплата відповідачем -2 проформи дисбурсментського рахунку позивача в сумі 16485,60 грн. підтверджує не лише наявність договірних відносин, а й погодження сторонами ціни договору морського агентування. При цьому у зв’язку з отриманням позивачем оплати дисбурсментського рахунку в сумі 16485,60 грн. та погодженням ціни агентських послуг відповідач -2 не має права вимагати зміни або зменшення ціни послуг, які він сплатив, а тому спірними можуть бути лише ті платежі, які не були включені позивачем до проформи дисбурсментського рахунку.

Щодо відмови відповідача-2 оплачувати послуги портнагляду в сумі 350,21 грн., то позивач посилається на те, що одержувачем послуг порту був саме відповідач-2, що підтверджується довідкою-рахунком порту Южний №1236 від 20.11.2009р., яка підписана капітаном т/х «Севастопль-1»та засвідчена печаткою відповідача-2, а позивач являється лише агентом судна Севастополь-1, який представляє судновласника та діє від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок судновласника і тому саме відповідач-2 є зобов’язаною перед портом стороною.

Щодо відмови відповідача-2 оплачувати корабельний і адміністративний збір позивач посилається на те, що листом від 16.12.2009р. №1295 звернувся до порту Южний з проханням звільнити т/х «Севастополь-1»від сплати корабельного і адміністративного збору, але Порт відмовив у звільненні судна від зазначених зборів, мотивуючи це тим, що його суднозахід не мав статусу «вимушеного», а пов'язаний з закінченням договору фрахтування судна.

Поряд з цим позивач погодився з відмовою відповідача -2 оплачувати послуги позивача по списанню членів екіпажа, вартість яких, із врахуванням ПДВ становить 3195,99 грн.

Також позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог від 19.07.2010р. за вх.№18335, згідно з якою, просить суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів 10112,68 грн., з яких, 7925,68 грн. –основний борг; 104 грн. –3% річних, що нараховані з 28.01.2010р. по 07.07.2010р.; 261 грн. –індекс інфляції, що нарахований за січень-лютий 2010р.ї; 7925,68 грн. –пеня, що нарахована з 28.01.2010р. по 07.07.2010р.; 554 грн. –штраф.

В свою чергу відповідач-1 надав до суду письмові заперечення на заяву про уточнення позовних вимог від 27.07.2010р. №380/9-15, які залучені судом до справи 28.07.2010р., та згідно з якими, відповідач-1 просить суд стягнути з належного відповідача ЗАТ «Тороговий дім «Гесс і Ко»на користь позивача заборгованість у сумі, яку визначить суд.

Відповідач-2 відзив на заяву про уточнення позовних вимог до суду не надав та у судові засідання не з’явився, але із врахуванням того, що відповідач-2 про час і місце судових засідань повідомлений належним чином, а також із врахуванням відзиву на позов відповідача-2, господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача-2 у судових засіданнях.

Ухвалою голови суду від 07.07.2010р. строк розгляду справи продовжений до 12.08.2010р.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача -1, а також дослідивши доводи відповідача-2, що викладені останнім у відзиві на позов, господарський суд встановив:

Відповідно до Статуту Чорноморського головного морського агентства «Інфлот»(позивач), затвердженого Державним департаментом морського і річкового транспорту 01.06.2001р. та зареєстрованого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 12.07.2001р., Державне підприємство Чорноморське головне морське агентство «Інфлот»засноване на державній власності і входить до сфери управління Мінтрансу України з метою задоволення потреб судновласників, вантажовласників, юридичних і фізичних осіб, які беруть участь у торговельному та іншому мореплавстві, перевезенні вантажів та пасажирів у незалежному й професійному агентуванні, фрахтуванні суден та транспортно-експедиційному обслуговуванні вантажів.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на судно від 10.04.2001р. №86 УкрНЦЕМ (відповідач-1) являється власником пасажирського судна «Севастополь-1», назву якого змінено з «Мусон»на «Севастополь-1»на підставі наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 19.11.99р. №275 «Про зміну назву теплохода «Муссон».

При цьому з 29.10.1999р. вказаний т/х «Севастополь-1»знаходився у фрахті ЗАТ «Торговий Дім Гесс і Ко»(відповідач-2), що підтверджується відповідним договором про умови фрахту т/х «Муссон» №20/99, який укладений між УкрНЦЕМ (судновласник, відповідач-1) і ЗАТ «Торговий Дім Гесс і Ко»(фрахтівник, відповідач-2), із строком дії до 31.12.2009р., та згідно з яким, відповідач -1 передав на визначений час за визначену плату (фрахт) на умовах даного договору (чартер) т/х «Муссон»(судно) не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер) для перевезення пасажирів, вантажів і інших цілей торгового мореплавства.

09.11.2009р. відповідач-2 звернувся до позивача з листом №119-МО, в якому просив позивача здійснити агентування судна «Севастополь-1»(прапор Україна) в порту Южний, з одночасним повідомленням при цьому, що судно буде слідувати із порту Севастополь в порт Южний в каботажі для повернення до місяця постійного базування у зв’язку із закінченням строку фрахтування і передачею-прийомом судна його юридичному володільцю –УкрНЦЕМу, що екіпаж судна 20 чоловік, всі громадяни України, що прибуття судна в порт Южний планується по готовності причалу до приймання судна орієнтовно на 12-13 листопада 2009р.

В свою чергу позивачем складено проформу дисбурсментського рахунку, згідно з яким, вартість послуг, що підлягають до сплати відповідачем-2 становить 16485,60 грн. з ПДВ. в т.ч. і вартість агентської винагороди позивача в сумі 4208 грн. без ПДВ. Вказану проформу дисбурсментського рахунку відповідач-2 в повному обсязі оплатив 20.11.2009р., що підтверджується платіжним дорученням №1380, а 22.11.2009р. відповідач-2 передав та відповідач-1 прийняв із фрахту т/х «Севастополь-1», що підтверджується відповідним Актом приймання-передачі.

В подальшому ДП «Морський торговельний порт «Южний»виставив позивачу рахунок по судну «Севастополь-1»№40861 від 27.11.2009р. на оплату корабельного, канального і адміністративного збору в сумі 3797,82 грн. з ПДВ, який оплачений позивачем 05.01.2010р., що підтверджується платіжним дорученням №9, та рахунок №40861Н від 27.11.2009р. на оплату буксирного збору в сумі 10236,62 грн. та послуг портнагляду в сумі 1221,10 грн., що разом з ПДВ становить 13749,27 грн., який оплачений позивачем 16.12.2009р., що підтверджується платіжним дорученням №1681.

При цьому, довідка –рахунок Інспекції державного портового нагляду №1236, яка підписана капітаном судна «Севастополь-1»та засвідчена печаткою, свідчить, що до вартості послуг в сумі 1221,10 грн. входить оформлення приходу судна, комісійна перевірка в сумі 525,28 грн., оформлення відходу судна в сумі 350,21 грн., пломбування клапанів в сумі 193,55 грн., нагляд за забезпеченням безпеки при проведенні швартових робіт під час швартови/відшвартовки в сумі 152,06 грн.

Окрім того, 16.12.2009р. позивач звернувся з листом №1295 до ДП «Морський торговельний порт «Южний», в якому просив анулювати, як помилково виставлений рахунок №40861 від 27.11.2009р., з посиланням при цьому на те, що при розрахунку зборів судно «Севастополь-1»віднесено портом до суден групи «Б», а судновласник цього судна вважає, що вказане судно не може бути віднесено до суден групи А або Б і звільняється від сплати канального, корабельного і адміністративного збору, оскільки при заході у порт судно не виконувало пасажирські, вантажні або вантажопасажирські операції, а зайшло у порт вимушено.

28.12.2009р. за вх. №506 позивач одержав відповідь ДП «Морський торговельний порт «Южний», згідно з якою, за інформацією позивача суднозахід пов'язаний із закінченням договору фрахтування, а тому і судно «Севастополь-1»не може бути віднесено до суден групи Д і відповідно не може бути звільнено від сплати портових зборів.

Також рахунок ЮЖ-01798 від 20.11.2009р. на оплату лоцманського збору та послуг СРРС по судну «Севастополь-1»в сумі 876,19 грн. виставлений позивачу і ДП «Дельта –Лоцман»та оплачений позивачем 16.12.2009р., що підтверджується платіжним дорученням №1679.

30.12.2009р. позивачем складений дисбурсментський рахунок №8, згідно з яким, сума, що підлягає до сплати відповідачем -2 становить 27607,28 грн., в т.ч. корабельний, канальний і адміністративний збір в сумі 3797,82 грн. з ПДВ; буксирний збір та послуги портнагляду в сумі 13749,27 грн.; лоцманський збір та послуги СРРС в сумі 876,19 грн. з ПДВ; агентська винагорода в сумі 4208 грн., дрібні послуги в сумі 632 грн., послуги зв’язку в сумі 50 грн. та автотранспорту в сумі 100 грн., що разом становить 5988 грн. з ПДВ; списання членів екіпажу в сумі 3196 грн. з ПДВ.

Вказаний дисбурсментський рахунок надісланий позивачем відповідачу -2 супровідним листом від 11.01.2010р. №20, в якому позивач повідомив відповідача-2 про необхідність оплати залишку грошових коштів за кінцевим дисбурсментським рахунком в сумі 11122,28 грн. Вказаний дисбурсментський рахунок №8 відповідач-2 одержав 21.01.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №1765663, але залишок грошових коштів позивачу не сплатив.

27.02.2010р. позивач звернувся до відповідача-2 з претензією №288 від 25.02.2010р., в якій заявив вимогу про оплату боргу по дисбурсментському рахунку в сумі 11121,68 грн. Вказану претензію відповідач-2 одержав 05.03.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №1811932, але борг позивачу не сплатив.

Також претензію №291 від 25.02.2010р. з вимогою оплатити борг по дисбурсментському рахунку №8 позивач заявив і відповідачу-1. Вказану претензію відповідач -1 одержав 04.03.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №1811843, але борг позивачу не сплатив.

          Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

          Як вище встановлено господарським судом, 09.11.2009р. відповідачем-2, як судновласником судна «Севастополь-1»на підставі договору фрахтування, укладеного з відповідачем-1, як власником судна «Муссон», назву якого в подальшому змінено на «Севастополь-1», надано позивачу, який відповідно до Статуту останнього є державним підприємством створеним з метою професійного агентування у торговельному і іншому мореплавстві, лист-замовлення №119-МО на агентування судна «Севастополь-1».

          У ст.1 Кодексу торгівельного мореплавства України, який регулює відносини, що виникають з торгівельного мореплавства, встановлено, що під торгівельним мореплавством у цьому Кодексі розуміється діяльність, пов'язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей, а відповідно до ст.4 цього Кодексу, до цивільних, адміністративних, господарських та інших правовідносин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульовані цим Кодексом, відповідно застосовуються правила цивільного, адміністративного, господарського та іншого законодавства України.

          У главі 5 Кодексу торгівельного мореплавства України містяться положення щодо морського агентування, згідно з якими, у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов’язуються надавати послуги в галузі торгівельного мореплавства. Плата за послуги агентських організацій всіх форм власності встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням ц центральним органом виконавчої влади з питань економічної політки. При виконанні договору морського агентування морський агент, що діє від імені судновласника, може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо вона її на те уповноважила і якщо судновласник не заперечує (ст.116 КТМУ).

          Морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами державної виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні. Морський агент зобов'язаний: а) здійснювати добросовісно свою діяльність відповідно до інтересів судновласника або іншого довірителя і звичайної практики морського агентування; б) діяти в межах своїх повноважень; в) не передавати здійснення своїх функцій іншій особі (суб'єкту), якщо тільки він не був уповноважений на це своїм довірителем. (ст.117 КТМУ).

          Судновласник або інший довіритель зобов'язані: а) надавати морському агенту кошти, достатні для здійснення його функцій; б) відшкодовувати морському агенту будь-які витрати, зроблені ним від їх імені або за їх згодою; в) нести відповідальність за наслідки будь-яких дій морського агента в межах його повноважень (ст.118 КТМУ).

          Поряд з цим, правовідносини щодо комерційного посередництва (агентські відносини) у сфері господарювання врегульовані положеннями гливи 31 Господарського кодексу України, згідно з якими, комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає у наданні комерційним агентом послуг суб’єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб’єкт господарювання (громадяни або юридична особа), який за повноваженням, основним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво (ч.ч.1,2 ст.295 ГК України).

          Згідно з ч.1 ст.296 ГК України агентські відносини виникають у разі надання суб’єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій, а відповідно до вимог ст.297 ГК України, за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов’язується надати послуги другій стороні (суб’єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб’єкта і за його рахунок.           Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. Договором повинна бути передбачена умова щодо території, в межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У разі якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України. Агентський договір укладається в письмовій формі. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента.

          Поряд з цим в силу вимог ч.1 ст.181 ГК України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Аналогічні вимоги щодо можливості укладення договору у спрощений спосіб містяться і у ч.1 ст.207 ЦК України, згідно з якою, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу.

          Таким чином з огляду на вимоги вищевикладених законодавчих норм, а також вищевстановлені обставини справи, які свідчать про те, що листом від 09.11.2009р. №119-МО відповідач-2 замовив позивачу надання послуг з агентування судна «Севастополь-1», а позивач виставив відповідачу-2 проформу дисбурсментського рахунку на оплату замовлених послуг в сумі 16485,60 грн., до вартості яких включено вартість потових зборів (буксири, послуги порт нагляду, лоцманській змір, послуги КДС) та вартість агентських послуг, зокрема агентська винагорода в сумі 4208 грн., дрібні послуги в сумі 632 грн., послуги зв’язку в сумі 50 грн. та автотранспорту в сумі 100 грн., який відповідач-2 за платіжним дорученням від 20.11.2009р. №1380 оплатив, господарський суд вважає, що між сторонами укладений договір морського агентування у спрощений спосіб, за відсутністю при цьому у цьому договорі умов щодо строків розрахунків та умов щодо відповідальності сторін.

Разом з тим, судом встановлено, що під час агентування судна «Севастополь-1», позивачем фактично здійснені витрати на оплату портових зборів, а саме корабельного, канального і адміністративного в сумі 3797,82 грн. з ПДВ згідно з виставленим ДП «Морський торговельний порт Южний»рахунком по судну «Севастополь-1» №40861 від 27.11.2009р.; буксирного збору в сумі 10236,62 грн. та послуг портнагляду в сумі 1221,10 грн., згідно з виставленим ДП «Морський торговельний порт Южний»рахунком по судну «Севастополь-1»№40861Н від 27.11.2009р. та довідкою –рахунком Інспекції державного портового нагляду №1236, яка підписана капітаном судна «Севастополь-1»та засвідчена печаткою; лоцманського збору та послуг СРРС в сумі 876,19 грн. згідно з виставленим ДП «Дельта-лоцман»рахунком ЮЖ-01798 від 20.11.2009р.; а також надані послуги по списанню членів екіпажа в сумі 2663,33 грн., що і зумовило складання та виставлення відповідачу-2 дисбурсментського рахунку №8 від 30.12.2009р. згідно з яким, сума, що підлягає до сплати відповідачем -2 становить 27607,28 грн., в т.ч. корабельний, канальний і адміністративний збір в сумі 3797,82 грн. з ПДВ; буксирний збір та послуги порт нагляду в сумі 13749,27 грн.; лоцманський збір та послуги СРРС в сумі 876,19 грн. з ПДВ; агентська винагорода в сумі 4208 грн., дрібні послуги в сумі 632 грн., послуги зв’язку в сумі 50 грн. та автотранспорту в сумі 100 грн., що разом становить 5988 грн. з ПДВ; списання членів екіпажу в сумі 3196 грн. з ПДВ, який одержаний відповідачем-2 21.01.2010р.

В свою чергу відповідач-2 у відзиві на позов визнав наявність боргу зі сплати канального збору в сумі 1008,98 грн., буксирного збору в сумі 10236,62 грн., лоцманського збору в сумі 552,62 грн., послуг СРРС в сумі 177,64 грн., дрібних послуг в сумі 632 грн., послуг зв’язку в сумі 50 грн., автотранспорту в сумі 100 грн., що загалом становить 15309,31 грн., частково визнав наявність боргу за агентські послуги в сумі 2101,37 грн., за послуги портнагляду в сумі 870,99 грн., що загалом разом з ПДВ становить 3566,71 грн., а із врахуванням сплачених відповідачем -2 послуг в сумі 16485,60 грн. сума боргу відповідача -2 становить 2390,42 грн.

Наявність боргу з оплати послуг позивача по списанню членів екіпажу в сумі 2663,33 грн., по сплаті корабельного збору в сумі 1966,18 грн., адміністративного збору в сумі 189,68 грн., послуг потрнагляду по оформленню відходу судна в сумі 350,21 грн., агентських послуг в сумі 2106,63 грн., що загалом разом з ПДВ становить 8731,24 грн. відповідачем -2 не визнається.

При цьому відмову в оплаті корабельного та адміністративного збору відповідач-2 обґрунтовує тим, що судно «Севастополь-1»відносить до суден групи Д, оскілки заходило у порт Южний вимушено, а тому звільняється від оплати корабельного та адміністративного збору, що передбачено вимогами п.п.13, 33 Постанови КМУ Про портові збори від 12.10.2000р. №1544.

Такі доводи відпвовідача-2 господарський суд до уваги не приймає, з наступних мотивів.

Відповідно до ст.84 КТМУ у морському порту справляються такі цільові портові збори, як корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України. Розмір портових зборів установлюється Кабінетом Міністрів України.

У п.1 Постанови КМУ від 12.10.2000р. №1544 «Про портові збори» встановлено, що до суднів групи Д належать судна, що заходять у порт вимушено, для постачання, карантинних потреб, а також судна, що прямують на ремонт на судноремонтні підприємства (бази) України; службові та військові судна; навчальні, навчально-виробничі судна на підводних крилах, що виконують регулярні пасажирські рейси за розкладом у каботажному плаванні (крім прогулянкових і круїзних рейсів).

При цьому згідно з Приміткою 1 Постанови КМУ «Про портові збори»під терміном «вимушено»треба розуміти заходження судна у порт у зв’язку із загрозою безпеці продовження плавання, життю або здоров’ю членів команди та пасажирів.

Між тим, як вище встановлено господарським судом, судно «Севастополь-1», яке агентувалося позивачем у порту Южний заходило в порт з метою його передачі власнику у зв’язку із закінченням строку дії договору фрахтування, про що зазначено і самим відповідачем-2 у відповідному листі-замовленні, а тому судно «Севастополь-1»не може бути віднесено до суден групи Д, які звільняють від сплати корабельного і адміністративного збору.

Більш того, вищевстановлені обставини справи свідчать, що позивач, як морський агент судна «Севастополь-1»звертався до порту Южний з відповідним листом - вимогою анулювати нарахований портом корабельний і адміністративний збір. В свою чергу порт Южний відмовив позивачу в такому анулюванні, з посиланням при цьому на те, що судно «Севастополь-1»не відносить до суден групи Д.

Відмову в оплаті послуг потрнагляду з оформлення відходу судна в сумі 350,21 грн. відповідач-2 обґрунтовує тим, що вказана послуга, яка включена у довідку –рахунок Інспекції державного портового нагляду №1236, судну «Севастополь-1»не надавалася, оскільки вказане судно у порту Южний відповідач-2 передав відповідачу-1 у зв’язку із закінченням терміну дії договору фрахтування.

Такі доводи відповідача-2 також не приймаються до уваги господарським судом, з наступних мотивів.

Відповідно до ст.58 КТМУ на капітана судна покладається управління судном, у тому числі судноводіння, вжиття всіх заходів, необхідних для забезпечення безпеки плавання, запобігання забрудненню морського середовища, підтримання порядку на судні, запобігання завданню будь-якої шкоди судну, людям і вантажу, що перебувають на ньому. Капітан судна внаслідок свого службового становища визнається представником судновласника і вантажовласника щодо дій, викликаних потребами судна, вантажу або плавання, а також позовів, що стосуються довіреного йому майна, якщо на місці немає інших представників судновласника або вантажовласника.

Поряд з цим, довідка –рахунок Інспекції державного портового нагляду №1236 від 20.11.2009р., до якої включено вартість послуг з оформлення відходу судна підписана капітаном судна «Севастополь-1»та засвідчена печаткою останнього, що в свою чергу підтверджує надання таких послуг відповідачу -2.

Доводи відповідача про відмову в оплаті повної вартості агентських послуг позивача господарський суд також до уваги не приймає, з огляду на те, що повна вартість агентських послуг позивача узгоджена та оплачена відповідачем -2 ще за проформою дисбурсментський рахунку.

Окрім того, ставки зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах затверджені Наказом Мінтрансу України від 27.06.1996р. №214, зареєстрованим в Мінюсті України 24.07.1996р. №374/1399, згідно з п.44 якого, ставки плати за агентування суден, що заходять з метою, не пов’язаною з проведенням вантажних і (або) пасажирських операцій, за суднозахід встановлені у доларах США і залежать від об’єму судна та порту до якого заходить судно.

          Так судно за судно об’ємом понад 8000 до 12000 куб.ч. включно ставка плати за агентування у порту Южний становить 526 доларів США, а за офіційним курсом гривні до долару США НБУ, який на момент виставлення позивачем проформи дисбурсментського рахунку становив 8 грн. становить 4208 грн.

Щодо відмови відповідача-2 оплачувати вартість послуг по списанню членів екіпажу в сумі 2663,33 грн. з ПДВ, то з такою відмовою погодився і сам позивач та уточнив позовні вимоги, про що надав до суду відповідну заяву, згідно з якою, позивач просить суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку борг в сумі 7925,68 грн.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що наявність основного боргу в сумі 7925,68 грн. підтверджується наявними у справі документами, а з огляду на наявний договір з агентування судна «Севастополь-1», який укладений між позивачем і відповідачем -2 у спрощений спосіб, господарський суд не вбачає підстав для стягнення цього боргу з відповідачів 1,2 у солідарному порядку та стягує цей борг з відповідача-2.

При цьому такі обставини встановлені господарським судом лише під час розгляду даної справи, а тому і провадження у справі за позовом про стягнення боргу в солідарному порядку з обох відповідачів порушено господарським судом на підставі вимог ч.3 ст.15 ГПК України, згідно з якою, справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.                    

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 104 грн. та індексу інфляції в сумі 261 грн., господарський суд виходить з наступного.

В силу вимог ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно з уточненим розрахунком позивача, нарахування 3% річних здійснено позивачем з 28.01.2010р. по 07.07.2010р. на суму боргу 7925,68 грн. та нарахування індексу інфляції здійснено позивачем за січень-лютий 2010р., тобто, виходячи із дати одержання відповідачем-2 дисбурсментського рахунку №8.

Між тим, господарський суд вважає, що нарахування 3% річних та індексу інфляції повинно здійснюватися позивачем, із врахуванням семиденного строку від дати пред’явлення вимоги про оплату боргу відповідачем -2, зокрема, претензії позивача з вимогою оплати боргу від 25.02.2010р. №288, яку відповідач -2 одержав 05.03.2010р., а тому й оплатити борг відповідач-2 зобов’язаний в строк до 12.03.2010р.

За таких обставин господарський суд виключив із розрахунку 3% річних, який здійснений позивачем, період нарахування 3% річних з 28.02.2010р. по 12.03.2010р., а тому й розмір нарахованих позивачем 3% річних з 13.03.2010р. по 07.07.2010р. становить 76,22 грн. і саме в цій сумі позовні вимоги в частині стягнення 3% річних задовольняються господарським судом шляхом їх стягнення з відповідача-2, оскільки договір з агентування судна «Севастополь-1»укладений у спрощений спосіб саме між позивачем і відповідачем -2.

Водночас оскільки нарахування індексу інфляції здійснено позивачем за січень-лютий 2010р., тобто, до дати виникнення у відповідача-2 зобов’язання по оплаті наданих позивачем послуг, а самостійно встановлювати періоди нарахування інфляційних господарський суд позбавлений можливості, господарський суд відмовляє у задоволені позовних в частині стягнення індексу інфляції.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та штрафу, господарський суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, з наступних мотивів.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом,пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

При цьому вимогами ч.ч.2,3 ст.549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Поряд з цим відповідно до вимог ч.1 ст.546 ЦК України неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання, а згідно з вимогами ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином з огляду на відсутність між позивачем і відповідачем-2 письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов’язань відповідача -2 по оплаті послуг у виді неустойки, господарський суд вважає, що позивач безпідставно нарахував пеню та штраф, виходячи із розміру, встановленого вимогами ст.231 ГК України.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача та відповідача-2 у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Вимоги позивача, що викладені у супровідному листі від 09.06.2010р. №765 про включення до складу судових витрат вартості одержання позивачем витягів з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців в сумі 138 грн. та стягнення цих витрат з відповідача відхилені господарським судом, з огляду на вимоги ст.44 ГПК України, згідно з якими, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічно забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи, а також з огляду на положення, що містяться у п.1 Роз’яснень ВГСУ від 04.03.1998р. №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ господарського процесуального кодексу України», згідно з якими, до інших витрат у розумінні вимог ст.44 ГПК України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень.

          Вимоги позивача про повернення надмірно сплаченого держаного мита у зв’язку із зменшенням позовних вимог задовольняються господарським судом з огляду на вимоги ст.47 ГПК України, згідно з якою, державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, вставлених законодавством, вимоги п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ «Про державне мито», згідно з якою, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, сплачене державне мито підлягає поверненню, а також з огляду на положення, що містяться у Роз’ясненнях ВГСУ від 20.10.2006р. №01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та першому півріччі 2006 року», згідно з якими, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення заяво сплаченої суми державного мита у зв’язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Чорноморського головного морського агентства «Інфлот» задовольнити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Торговий Дім Гесс і Ко» (99011, м. Сімферополь, вул. Велика Морська,5, код ЄДРПОУ 20710364) на користь Чорноморського головного морського агентства «Інфлот»(65026, м. Одеса, Митна площа,1, код ЄДРПОУ 01180568, п/р 26004016347 у філії ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України»м. Одеса, МФО 328618) основний борг в сумі 7925 (сім тисяч дев’ятсот двадцять п’ять) грн. 68 коп., 3% річних в сумі 76 (сімдесят шість) грн. 22 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 80 (вісімдесят) грн. 58 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 186 (сто вісімдесят шість) грн. 44 коп.

          3.В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.Повернути Чорноморському головному морському агентству «Інфлот» (65026, м. Одеса, Митна площа,1, код ЄДРПОУ 01180568, п/р 26004016347 у філії ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України»м. Одеса, МФО 328618) державне мито в сумі 35 (тридцять п’ять) грн., що зайво сплачено за платіжним дорученням №800 від 16.04.2010р. у зв’язку із зменшенням позовних вимог.

Видати довідку на повернення.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Рішення підписане 12 серпня 2010 року.

Суддя