Рішення № 11378749, 09.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" серпня 2010 р.Справа № 10/74-10-2322 за позовом Публічного акціонерного товариства «Попелюхське хлібоприймальне підприємство»

до відповідача Приватного підприємства «Південна зернова компанія України»

про стягнення 8491,04грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Сидоров П.В. за довіреністю від 15.06.2010р. №1

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ПАТ «Попелюхське хлібоприймальне підприємство»звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ПП «Південна зернова компанія України» 8491,04грн., з яких, 5565,34 грн. –основний борг за надані позивачем послуги зберігання зерна на підставі укладеного з відповідачем договору складського зберігання зерна №23/10-09-2 від 23.10.2009р.; 1559,69 грн. –пеня; 170,93 грн. –20% річних; 1113,07 грн. – штраф; 25,64 грн. –3% річних та 56,37 грн. –індекс інфляції, що нараховані відповідачу за порушення строків оплати наданих позивачем послуг.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому про час і місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, а саме ухвали суду про відкладення розгляду справи від 14.07.2010р., яка відправлена відповідачу на юридичну адресу останнього, що зазначена у Витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.06.2010р., а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судовому засіданні та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами.

Ухвалою голови суду від 14.07.2010р. строк розгляду справи продовжений до 25.08.2010р.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

23.10.2009р. між ВАТ «Попелюхське хлібоприймальне підприємство» правонаступником якого являється ПАТ «Попелюхське хлібоприймальне підприємство», що підтверджується Статутними та реєстраційними документами останнього, (зерновий склад, позивач) та ПП «Південна зернова компанія України»(поклажедавець, відповідач) укладений договір складського зберігання зерна №23/10-09-2, згідно з яким, позивач зобов'язується виступити вантажоодержувачем, прийняти, доробити, зберігати і відвантажити на першу вимогу, передане відповідачем зерно, останньому чи його довіреній особі, а відповідач зобов'язується оплатити надані послуги згідно даного договору. Згідно з умовами п.1.4. договору документом підтверджуючим кількість зерна, яке знаходиться на зберіганні на зерновому складі є складська квитанція (складське свідоцтво) на приймання хлібопродуктів згідно Наказу Міністерства Аграрної політики України від 27.06.2003р. №198.

Згідно з умовами п.2.2. договору зерно передається на зберігання позивачу на період до 01.05.2010р., а відповідно до умов п. 2.3. договору відповідач має право в будь-який час вимагати повернення переданого на зберігання зерна. Така вимога оформляється в письмовому вигляді та підлягає виконанню в триденний строк з дня подання, якщо більший термін не зазначений у самій вимозі.

Відповідно до умов п.5.3. договору позивач щомісяця виставляє відповідачу рахунки за фактично надані послуги (виконані роботи) до 5 числа кожного наступного місяця. При не одержанні рахунка відповідач не звільняється від обов'язку оплати за отримані послуги (виконані роботи) у термін зазначений в п.5.4. даного договору, при цьому на відповідача покладається обов'язок самостійно з'ясувати суму, яка підлягає сплаті позивачу за розрахунковий період.

          Згідно з умовами п.5.4. договору відповідач зобов'язаний до 10 числа кожного наступного місяця оплатити надані позивачем послуги (виконані роботи) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок останнього, чи внесення коштів у касу останнього, чи передати в той же термін у власність позивача (по попередньому погодженню з останнім) зерно за договірною ціною, але не вище біржової, на загальну суму виставлених рахунків чи на їх частину. Умовами п.7.2. договору передбачено, що за порушення термінів оплати наданих послуг (виконаних робіт), відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, крім того, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, та відсотки за неправомірне користування коштами із розрахунку 20% річних. Пеня при цьому нараховується за увесь час прострочення платежу, протягом одного року. У разі, якщо прострочка оплати наданих послуг (виконаних po6iт) перевищує п'ять календарних днів відповідач виплачує позивачу штраф в розмірі 20% від суми простроченої оплати.

Також судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання ячмінь 3 класу у кількості 114316 кг та зобов’язався його зберігати до 01.05.2010р., що підтверджується складською квитанцією на зерно серії АУ №098112 від 23.10.2009р. №694.

30.10.2009р. між сторонами підписний Акт здачі-приймання виконаних робіт №326, згідно з яким, позивачем надані послуги по зберіганню зернових, вартість яких становить 565,86 грн. Тією ж датою позивачем складений рахунок №1352 на оплату послуг за зберігання ячменю з 23.10.2009р. по 31.10.2009р., згідно з яким вартість наданих позивачем послуг становить 565,86 грн.

25.11.2009р. між сторонами підписаний Акт здачі-приймання виконаних робіт №364, згідно з яким, позивачем надані послуги по зберіганню зернових і послуги по відвантаженню зернових у вагони загальною вартістю 4999,48 грн., що також підтверджується ТТН на перевезення хлібопродуктів автомобільним транспортом до вагонів №95642260, №95390118 та квитанцією про приймання вантажу до перевезення №41830226 від 17.11.2009р. Тією ж датою позивачем складений рахунок №1392 на оплату наданих послуг за зберігання зернових з 01.11.2009р. по 16.11.2009р. та завантаженню зернових у вагони, згідно з яким вартість наданих позивачем послуг становить 4999,48 грн.

Оскільки відповідач надані позивачем послуги не оплатив, останній нарахував позивачу пеню з 11.11.2009р. по 01.02.2010р. на суму боргу 565,86 грн. та з 11.12.2009р. по 01.02.2010р. на суму боргу 4999,48 грн., загальний розмір якої становить 1559,69 грн.; 20% річних за аналогічний період, загальний розмір яких становить 170,93 грн.; 3% річних за аналогічний період, загальний розмір становить 25,64 грн.; індекс інфляції за листопад 2009р. на суму боргу 656,86 грн. та за грудень 2009р. на суму боргу 4999,48 грн.; та штраф в розмірі 20% від суми боргу, загальний розмір якого становить 1113,07 грн.

          Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ст.957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов’язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажедавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Вимогами ч.1 ст.961 ЦК України також передбачено, що одним із складських документів, який товарний склад видає на підтвердження прийняття товару є складська квитанція.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір складського зберігання зерна, згідно з яким, позивач зобов'язався виступити вантажоодержувачем, прийняти, доробити, зберігати і відвантажити на першу вимогу, передане відповідачем зерно, останньому чи його довіреній особі, а відповідач зобов'язався оплатити надані позивачем послуги до 10 числа кожного наступного місяця.

Поряд з цим вищевстановлені обставини справи свідчать, що послуги, які надані позивачем на виконання умов укладеного між сторонами договору складського зберігання зерна загальною вартістю 5565,34 грн., в т.ч. послуги по зберіганню, які надані відповідачу 30.10.2009р. вартістю 565,86 грн. та які відповідач зобов’язаний оплатити в строк до 10.11.2009р. і послуги по зберіганню ячменю та його відвантаженню, які надані позивачем 25.11.2009р. вартістю 4999,48 грн. та які відповідач зобов’язаний оплатити в строк 10.12.2009р. відповідачем не оплачені. При цьому жодних заперечень щодо наданих позивачем послуг та їх вартості, а тим більш доказів, які спростовують наявність боргу відповідача в сумі 5565,34 грн. відповідач до суду не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Водночас відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом,пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

При цьому вимогами ч.ч.2,3 ст.549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Як вище встановлено господарським судом, умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що за порушення термінів оплати наданих послуг (виконаних робіт), відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, а у випадку, якщо прострочка оплати наданих послуг перевищує п’ять календарних днів відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 20% від суми простроченої оплати.

Розрахунки пені та штрафу, який здійснений позивачем, та згідно з яким, сума пені становить 1559,69 грн. та сума штрафу становить 1113,07 грн., перевірені господарським судом та встановлено їх відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача та вимогам чинного законодавства щодо нарахування пені і штрафу.

Поряд з цим відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що за порушення термінів оплати наданих послуг відповідач виплачує позивачу суму боргу, із врахуванням встановленого індексу інфляції та відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами із розрахунку 20% річних.

Тобто, умовами укладеного між сторонами договору фактично змінений розмір процентів, який встановлений вимогами ч.2 ст.625 ЦК України.

Розрахунок індексу інфляції, згідно з яким, сума інфляційних нарахувань становить 56,37 грн. та розрахунок 20% річних, згідно з яким, розмір нарахованих відповідачу 20% річних становить 170,93 грн., перевірені господарським судом та встановлено їх відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5565,34 грн., пені в сумі 1559,69 грн., штрафу в сумі 1113,07 грн., індексу інфляції в сумі 56,37 грн. та 20% річних в сумі 170,93 грн. є обґрунтованими та правомірними, такими, що підтверджуються наявними у справі документами та відповідають чинному законодавству, а тому задовольняються господарським судом.

Щодо позовних в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 25,65 грн., то в їх задоволенні слід відмовити, з огляду на вищевставлені обставини справи, які свідчать про те, що розмір 3% річних, який встановлений вимогами ч.2 ст.625 ЦК України змінений сторонами в укладеному договорі на 20% річних, та їх нарахування здійснено позивачем відповідачу.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Публічного акціонерного товариства «Попелюхське хлібоприймальне підприємство» задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Південна зернова компанія України»(65016, м. Одеса, вул. Дачна, буд. 30/5, код ЄДРПОУ 36481322, р/р 26005010116646 в ВАТ ДЕР ЕКС-ІМП.БАНК, МФО 328618) на користь Публічного акціонерного товариства «Попелюхське хлібоприймальне підприємство»(Вінницька область, Піщанський район, ст. Попелюхи, пл. Гагаріна, код ЄДРПОУ 00953253, р/р 26000017411834, ФВАТ ДЕР ЕКС-ІМП.БАНК УКРАЇНИ Вінниця, МФО 302429) основний борг в сумі 5565 (п’ять тисяч п’ятсот шістдесят п’ять) грн. 34 коп., пеню в сумі 1559 (одна тисяча п’ятсот п’ятдесят дев’ять) грн. 69 коп., штраф в сумі 1113 (одна тисяча сто тринадцять) грн. 07 коп., 20% річних в сумі 170 (сто сімдесят) грн. 93 коп., інфляційні нарахування в сумі 56 (п’ятдесят шість) грн. 37 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 100 (сто) грн. 98 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 233 (двісті тридцять три) грн. 64 коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Рішення підписане 12 серпня 2010 року.

Суддя