Рішення № 113785703, 27.09.2023, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/18612/23

Провадження № 2/127/2288/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2023 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Короля О.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича та Третього відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича та Третього відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що 10.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №126366, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості на загальну суму 151462,84 грн. за Договором кредиту та страхування №Z06.00601.005290917 від 22.05.2019 року, укладеного між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 . На підставі зазначеного виконавчого напису Третім відділом ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження ВП 66269839 від 27.07.2021 року. Позивач зазначає, що виконавчий напис вчинений з порушенням умов вчинення виконавчих написів нотаріусами, в період часу, коли законодавством не була передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі. Кредитна заборгованість не є безспірною, виконавчий напис вчинений за відсутності документів, які б підтверджували безспірність заборгованості позивача. Позивач нотаріально посвідченого договору з АТ «ІДЕЯ БАНК» не укладав та не отримував від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. повідомлення або виклику для вчинення виконавчого напису.

За таких обставин просить визнати вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.06.2023 року відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про те, що позов необґрунтований, а натомість виконавчий напис, вчинений 10.06.2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. за №126366 таким, що в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає виконанню. Згідно з п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 (далі Перелік) не передбачено обов`язку кредитора надавати нотаріусу вимогу до боржника про усунення порушення кредитних зобов`язань з доказами направлення такої вимоги та її отримання боржником для одержання виконавчого напису по кредитних договорах. Помилковим є твердження позивача про те, що станом на дату вчинення виконавчого напису п. 2 Переліку був нечинним, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року в справі №826/20084/14 визнано незаконною і нечинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662. Відповідно до п. 2 Переліку для одержання виконавчого напису додаються : оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Позивач не зазначає, в чому полягає спірність кредитної заборгованості, не надає доказів оспорювання, спростування такої заборгованості до або на момент вчинення виконавчого напису. Суд під час розгляду справи повинен дослідити заборгованість на предмет її безспірності та чи було подано нотаріусу відповідачем усі документи, необхідні для вчинення виконавчого напису.

Треті особи своїх пояснень щодо позовної заяви та відзиву на позов не надали.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позову.

10.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №126366, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості на загальну суму 151462,84 грн. за Договором кредиту та страхування №Z06.00601.005290917 від 22.05.2019 року, укладеного між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 . На підставі зазначеного виконавчого напису Третім відділом ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження ВП 66269839 від 27.07.2021 року.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановленим договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»).

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.

З моменту прийняття цієї постанови і до 10.12.2014 року була чинною редакція Переліку, згідно з якою стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно.

10.12.2014 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року в справі №826/20084/14 про визнання не чинним і скасування п.1 та п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 визнано незаконним та нечинним, зокрема, розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року в справі № 826/20084/14 залишено без змін.

Отже, оскільки у судовому порядку вказану вище постанову від 26.11.2014 року №662 визнано незаконною та не чинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Такий висновок відповідає правовому висновку, зробленому Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21.09.2021 року в справі №910/10374/17.

Тобто, виконавчий напис було вчинено 10.06.2021 року, в період часу, коли законодавством не була передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року в справі № 826/20084/14.

Судом встановлено, що підставою для вчинення оспорюваного виконавчого напису став Договір кредиту та страхування №Z06.00601.005290917 від 22.05.2019 року, укладеного між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 , у простій письмовій формі, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, однак не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Щодо безспірності суми заборгованості, то суд звертає увагу, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

За змістом статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року №6-887цс17, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18), постановах Верховного Суду, зокрема від 14.03.2019 року у справі №201/13708/16-ц (провадження № 61-25811св18), від 31.01.2018 року у справі №285/2975/16 (провадження № 61-31641св18), які відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України повинні враховуватись при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Позивач заперечує вказану заборгованість. Разом з тим, матеріали справи не містять копій документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, а до відзиву на позов представник позивача не подав копію Договору кредиту та страхування №Z06.00601.005290917 від 22.05.2019 року, що позбавило можливості перевірити безспірність заборгованості за кредитним договором та період, за який стягується заборгованість.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Суд звертає увагу на те, що сторони в договорі обумовили розмір процентів. При цьому сторонами не узгоджено нарахування та сплату процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування.

Такі висновки суду, узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 28.03.2018 року у справі № 14-10цс18 та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.02.2019 року в справі №175/4753/15-ц.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то суд враховує, що ч.1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які належить застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст.ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014 у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява №19336/04), обґрунтованим належить вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 в справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких витрат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 від 22.01.2021, в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 в справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/ 16-ц.

При визначенні та розподілі судових витрат суд враховує критерії, визначені положеннями ЦПК України: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При цьому враховує, що із запровадженням з 15.12.2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. ч. 5, 6 ст.137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Відповідач у відзиві зазначив про те, що справа є типовою, незначної сладності та просить повністю відмовити позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи, що вони не відповідають критеріям реальності таких витрат та розумності їх розміру, неспівмірністю їх розміру із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим часом на надання зазначених послуг. Зазначає, що справа не є складною та не вимагає додаткового вивчення законодавства чи судової практики.

Надаючи оцінку наданим доказам, суд зважає, що справа дійсно є незначної складності, в цій категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, а тому з урахуванням клопотання відповідача про відмову позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним із складністю справи та наданим обсягом адвокатських послуг.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за №1172, ст. ст. 4, 76-81, 141, 263-265, 279 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №126366 від 10.06.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК», код ЄДРПОУ 19390819, заборгованості в розмірі 151462,84 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат із сплати судового збору 1073,60 грн. та на професійну правничу допомогу 3000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач Акціонерне товариство «ІДЕЯ БАНК», 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача привтний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5, РНОКПП невідомий;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Третій відділ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 15-А, код ЄДРПОУ 34983389.

Суддя: