Ухвала суду № 11378421, 09.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

"09" серпня 2010 р.Справа № 26/280-09-6406 Господарський суд Одеської області у складі :

судді                                        Никифорчука М.І.

при секретареві                    Войтенко С.М.

за участю представників:

від заявника ( стягувача, позивача у справі ): не з’явився;

від боржника ( відповідача ): не з’явився,

від ВДВС Біляївького районного управління юстиції: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу стягувача - ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” подану в порядку ст. 121-2 ГПК України на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Біляївського районного управління юстиції Одеської області виконанню наказу господарського суду Одеської області від 29 березня 2010 р. по справі № 26/280-09-6406 за позовом ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” до відповідача фермерського господарства „ЗІРКА-Б” про стягнення 49868,12 грн., -

у с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Одеської області від 17 березня 2010 року у справі №26/280-09-6406, позовні вимоги ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО»задоволено повністю.

З Фермерського господарства "ЗІРКА-Б" (67620, Одеська область, Біляївський район, село Ленінське Перше, вул. Котовського, 3; код ЄДРПОУ 33485717, п/р 26003054401188 в ЮГРУ КБ "ПриватБанк", МФО 328704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО»( 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А; п/р 26008001331921 в АТ „ОТП Банк” у м. Києві, МФО 300528, код ЄДРПОУ 25591321) стягнуто - суму основного боргу в розмірі 36 730 грн. 80 коп., пені в розмірі 969 грн. 60 коп., 30 % річних в розмірі 1417 грн. 52 коп., штраф в розмірі 7346 грн. 16 коп., індекс інфляції в сумі 404 грн. 04 коп., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3000 грн., державного мита в сумі 498 грн. 68 коп. та витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

На виконання вказаного рішення 29 березня 2010 р. господарським судом Одеської області виданий наказ строком дії до 28.03.2013 року. ( далі - Наказ)

В апеляційному та касаційному порядку дана справа не розглядалась.

05.07.2010 р. до господарського суду зі скаргою на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Біляївського районного управління юстиції Одеської області по виконанню наказу господарського суду Одеської області від 29 березня 2010р. ( далі по тексту –виконавча служба) в порядку ст. 121 - 2 ГПК України звернувся позивач у справі ( далі по тексту - скаржник ) у якої зазначає наступне.

06 квітня 2010 року вказаний Наказ господарського суду був пред'явлений до виконавчої служби.

Враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів, передбачені п.п. 4.1., 4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 149 від 12 грудня 2007 р., які, на думку скаржника, в даному випадку становлять 4 дні, виконавча служба отримала вказаний Наказ із відповідною заявою, 14 квітня 2010 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст.1212 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Враховуючи те, що в строк до 23 квітня 2010 року (значний строк після отримання заяви про відкриття виконавчого провадження, в порядку ст. 18 Закону, та вказаного наказу), скаржник звернувся до виконавчої служби відповідно до ст. ст. 5, 11 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 року, щодо отримання хоча б усної інформації, проте даної інформації не було надано.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну виконавчу службу", державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

За статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону

Згідно приписів статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. У відповідності до статті 7 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Стаття 2 Закону України "Про виконавче провадження" прямо передбачає, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу.

Стаття 7 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.1998 року встановлює обов'язок державного виконавця сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України.

Відповідно до статті 18 "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, а в силу вимог статті 25 цього ж Закону державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до ст. 24 Закону України Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 року, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Положеннями статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження надсилаються адресатам простою кореспонденцією.

Частиною 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях а іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт. Аналогічні положення закріплені в статті 63 Закону.

Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року передбачено, що на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим законом, державний виконавець має право накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Частиною 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року встановлено, що державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах, в порядку, передбаченому цим Законом. Якщо даних про наявність у боржника - юридичної особи рахунків і вкладів у банках чи інших у фінансових установах немає, державний виконавець одержує такі дані у податкових органів, які зобов'язані надати йому необхідну інформацію у 3-денний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 64 вказаного Закону у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності або закріплене за ним. у тому числі на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

На думку скаржника при виконанні Наказу виконавчою службою не вжито усіх необхідних заходів щодо розшуку коштів та майна боржника.

Згідно із ст. 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених цим Кодексом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; є) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частина 4 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року передбачає, що у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

Відповідно до ст. 24 даного Закону, за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до п.п.1, 2, 4, 7, ч.1 ст.10 Закону України «Про державну службу»основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державний органів відповідно до їх компетенції; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Враховуючи те, що працівники органу державної виконавчої служби є державними службовцями на них поширює свою дію Закон України «Про державну службу». І у відповідності до ст. 1 Закону України «Про державну службу»Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Тобто, нормою цієї статті працівники органів державної виконавчої служби зобов'язуються здійснювати свою діяльність з урахуванням двох важливих моментів:

по-перше, вони зобов'язані сумлінно виконувати свої службові обов'язки,

по-друге, не допускати при цьому порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

На думку скаржника прагнення працівника органу державної виконавчої служби якісно виконувати свої службові обов'язки має реалізовуватись не будь-якою ціною, не будь-яким способом, а тільки за умов дотримання прав громадян та юридичних осіб.

Стаття 115 ГПК України вказує, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Скаржник просить врахувати те, що на сьогодні та взагалі можливо протягом тривалого часу виконавча служба не вжито всіх передбачених чинним законодавствам України виконавчих дій щодо виконання Наказу про що свідчить відсутність жодних документів у матеріалах даного виконавчого провадження.

Також скаржник посилається на ст. 53 ГПК України яка зазначає, що відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини для його пропуску та на роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.02 року №04-5/366 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України», відповідно до якого, на думку скаржника, до кола поважних причин слід відносити, зокрема, отримання скаржником оскаржуваного документу після закінчення зазначеного процесуального строку та/або взагалі його не отримання. В такому випадку термін, за який можна звернутись із скаргою відраховується від дій, що необхідно було б вчинити, та котрі оскаржуються.

Скаржник клопоче про відновлення строку подання скарги з огляду на приписи частини першої статті 53 ГПК України та обґрунтовує поважність пропуску цього строку тим, що поважною причиною щодо обґрунтування причини пропуску документу, що підтверджує вчинення органом виконавчої служби дій є його фактична відсутність.

Керуючись ст. ст. 1,3,5,11-18-24,50,63 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року, ст. ст. 22, 38, 54-57, 65, 86, 1212 ГПК України, ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО»

ПРОСИТЬ:

1.          Відновити ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО»строк для подання скарги на бездіяльність органу ВДВС Біляївського РУЮ у Одеській області щодо виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №26/280-09-6406 від 29 березня 2010 року.

2.          Прийняти дану скаргу ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО»на бездіяльність органу ВДВС Біляївського РУЮ у Одеській області щодо виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №26/280-09-6406 від 29 березня 2010 року до розгляду.

3.          Зобов’язати ВДВС Біляївського РУЮ у Одеській області направити на адресу Скаржника постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №26/280-09-6406 від 29 березня 2010 року.

4.          Витребувати із ВДВС Біляївського РУЮ у Одеській області оригінал журналу реєстрації вихідної кореспонденції за період часу з 14.04.2010 року по 30.06.2010 року з метою надання відомостей згідно виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №26/280-09-6406 від 29 березня 2010 року.

5.          Витребувати із ДПІ в Біляївському районі Одеської області дані (відомості, довідки) про надходження на ім'я керівника запиту (-ів) від ВДВС Біляївського РУЮ у Одеській області щодо надання відомостей стосовно виявлення всіх поточних рахунків, що відкриті у банківських та фінансових установах на ім'я Боржника.

6.          Витребувати із БТІ в Біляївському районі Одеської області дані (відомості, довідки) про надходження на ім'я керівника запиту (-ів) від ВДВС Біляївського РУЮ у Одеській області щодо надання інформації стосовно виявлення всього нерухомого майна, що зареєстроване на ім'я Боржника.

7.          Витребувати із МРЕВ ДАІ в Біляївському районі Одеської області дані (відомості, довідки) про надходження на ім'я керівника запиту (-ів) від ВДВС Біляївського РУЮ у Одеській області щодо надання інформації стосовно виявлення всього рухомого майна, що зареєстроване на ім'я Боржника.

8.          Визнати бездіяльність ВДВС Біляївського РУЮ у Одеській області щодо виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №26/280-09-6406 від 29 березня 2010 року протиправною та незаконною.

9.          Зобов'язати ВДВС Біляївсьжого РУЮ у Одеській області направити до ДПІ в Біляївському районі Одеської області відповідні запити з метою виявлення всіх поточних рахунків, що відкриті у банківських та фінансових установах на ім'я Боржника.

10.          Витребувати у Боржника завірені печатками головні книги, касові книги, відомості про дебіторсько-кредиторську заборгованість, відомості про рух грошових коштів в банківських установах та касах підприємства, баланс боржника за І та II квартал 2010 року із відомостями про рухоме та нерухоме майно, що знаходиться на балансі, та інше.

11.          Зобовязати ВДВС Біляївського РУЮ у Одеській області витребувати у Боржника завірені печатками підприємства головні книги, касові книги, відомості про дебіторсько-кредиторську заборгованість, відомості про рух грошових коштів в банківських установах та касах підприємства, баланс підприємства боржника за І квартал 2010 року із відомостями про рухоме та нерухоме майно, що знаходиться на балансі підприємства, та інше.

12.          Зобов'язати ВДВС Біляївського РУЮ у Одеській області накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на поточних рахунках, що відкриті у банківських та фінансових установах на ім'я Боржника, а також знаходяться у володінні чи користуванні інших осіб та касі підприємства-боржника.

13.          Зобов'язати ВДВС Біляївського РУЮ у Одеській області направити до БТІ в Біляївському районі Одеської області відповідні запити з метою виявлення всього нерухомого майна, що зареєстроване на ім'я Боржника.

14.          Зобов'язати ВДВС Біляївського РУЮ у Одеській області накласти арешт на все нерухоме майно в межах суми наказу суду, що зареєстроване на ім'я Боржника, провести його опис та оголосити заборону на його відчуження.

15.          Зобов'язати ВДВС Біляївського РУЮ у Одеській області направити до МРЕВ ДАІ в Біляївському районі Одеської області відповідні запити з метою виявлення всього рухомого майна, що зареєстроване на ім'я Боржника.

16.          16.          Зобов'язати ВДВС Біляївського РУЮ у Одеській області накласти арешт на все рухоме майно в межах суми наказу суду, що зареєстроване на ім'я Боржника, провести його опис та оголосити заборону на його відчуження.

17.          Зобов'язати ВДВС Біляївського РУЮ у Одеській області провести реалізацію виявленого рухомого та нерухомого майна, що зареєстроване на ім'я Боржника, в порядку визначену законом.

18.          Зобов'язати ВДВС Біляївського РУЮ у Одеській області направити запити до відповідної сільської (селищної) ради, районного управління земельних ресурсів, відповідно до зареєстрованої адреси Боржника, з метою виявлення земель, що перебувають у оренді та/або власності боржника, та отримання інформації щодо наявності посівів у 2009-2010 роках.

19.          Зобов'язати ВДВС Біляївського РУЮ у Одеській області у разі виявлення врожаїв на полях (землях), що перебувають у оренді та/або власності Боржника, накласти арешт на виявлене майно (посіви), що в свою чергу прискорить та забезпечить виконання вищезазначеного наказу.

20.          Зобов'язати ВДВС Біляївського РУЮ у Одеській області надати до суду та Скаржнику повну інформацію фактично виконану роботу (дії) щодо виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №26/280-09-6406 від 29 березня 2010 року, а також підтвердити реально існуючу суму заборгованості боржника перед стягувачем згідно вказаного наказу.

21.          Вжити відповідних та належних заходів щодо реагування після розгляду даної скарги по відношенню до ВДВС Біляївського РУЮ у Одеській області в цілому як до органу, що здійснює виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №26/280-09-6406 від 29 березня 2010 року, так і до окремих його посадових осіб, винісши відповідну окрему ухвалу суду.

Представник скаржника у засідання суду не з’явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду скарги, (повідомлення у справі). Причини неявки суду не повідомив.

Представник виконавчої служби у судове засідання при розгляду скарги по суті не з’явився, був повідомлений належним чином (розписка у справі). Причини неявки господарському суду не повідомив, заперечення на скаргу не наддав.

Згідно приписів ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши надану скаргу, матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

За загальним правилом ст. 33 ГПК України кожна сторона доводить ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як убачається із доданого до скарги заяви на адресу виконавчої служби про прийняття наказу до виконання від 06.04.2010 р. вказаний Наказ господарського суду був направлений до виконавчої служби 09.04.2010 р. із заявою про прийняття наказу до виконання від 06.04.2010 р., про що свідчить копія фіскального чеку на адресу виконавчої служби від 09.04.2010 р.

Згідно копії поштового рекомендованого повідомлення від 14 квітня 2010 р. виконавчою службою отриманий вказаний наказ із заявою про його прийняття до виконання.

Присутній на засідання суду 19 липня 2010 р. представник виконавчої служби не надав суду пояснень на факт отримання та невиконання виконавчою службою вказаного наказу. Не надав він і відзиву на скаргу з підтверджуючими документами на вимоги суду зазначених в ухвалах суду від 08 та 19 липня 2010 р.

Згідно п.8 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України N 04-5/365 від 28.03.2002 року „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” ( із наступними змінами та рекомендаціями), - за змістом 121-2 ГПК за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Аналізуючи приведені скаржником у скарзі доводи, суд вважає їх такими що не заслуговують уваги.

Крім того, суд звертає увагу на те, що приведені скаржником приписи вказаного вище роз’яснення Вищого господарського суду України не відповідають дійсності, оскільки справжній зміст вказаного роз’яснення наступний: „До кола поважних причин слід відносити, зокрема, отримання заявником рішення місцевого господарського суду після закінчення зазначеного процесуального строку.”

Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 33, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги –відмовити.

Суддя